Звучить пісня
Дія І
(Кімната. Софійка сидить за столом, вчиться. Роман сидить осторонь з книгою. Маруся ходить по кімнаті. Зошит у руці).
Маруся. 6 х 6 = 36, 6 х 7 = 42, 6 х 8 = …
Роман (нахиляється і підказує). 70!
Маруся. Залиш, а то поскаржуся мамі!
Роман. А ти — донощиця!
Мама. Спокійно, діти! Невже гарно так сваритися братові з сестрою?
Софійка. Та ще перед самим Святим Миколаєм. Добре заслуговуєте собі обоє на різки.
Маруся. Ах, я забула! Завтра Святого Миколая! Що тоді він нам принесе?
Роман. Тобі, напевно, різку — таку довгу, таку широку, сажею обліплену, мотузкою обчіплену.
Маруся. А тобі вночі поставить у головах мітлу, таку височезну, таку широчезну, раками попідтикану, жабами позавивану.
Роман. Дурниці плетеш! Де це ти бачила, щоб на мітлі раки і жаби водилися, та ще й взимку!
Мама. Діти! Залиште пересварки, закінчуйте швидше уроки, незабаром будемо вечеряти.
Маруся (починає знову ходити). 7×2=14, 7×3 = 21…
(Роман ходить в протилежному напрямі й штовхає Марусю, коли стріне).
Мама. (встає). Ну! Годі вже вчитися, темно. Треба лампу засвітити.
Софійка. Ні, не треба світити, посидимо так трохи, поки мама прийде.
Роман і Маруся. Так! Так! А ти нам, мамо, що розкажеш!
Мама. А про що вам розповісти?
Маруся. Про Святого Миколая! Як то він по світі ходить, як дарунки дітям носить, що, кому, за що?
Роман. З білим Ангелом небесним і з чортиком хвостатим.
Мама.
Накінець-то, діти милі,
Ви діждались тої хвилі,
Що з небесного престола
Зійде пресвятий Микола.
Темна нічка за шибками,
Сніг біленький мерехтить,
Небеса блистять зірками,
Десь дзвіночок гомонить.
Миколай вже поспішає,
А з ним ангели малі,
В кожну хату він загляне,
Бо дарунків хочуть всі.
Маруся. Ой, як гарно! Так хотіла б я побачити Святого, але він так нишком ходить, що ніхто його не бачить, лиш дарунки підкладає вночі під голову.
Роман. Ах, коли б я його побачив, то попросив би…
Оля. Що такого?
Роман. Набір фарб для малювання.
Маруся. А я багато барвистого паперу для витинання.
Софійка. А я книжечку!
Роман. Мені здався б ще ножик для роботи.
Софійка. Марусю, Романе, Олю, а давайте заспіваємо Миколаю.
Діти співають колядку «Ой, хто-хто Миколая любить»
Мама. А як будете сьогодні лягати спати, помоліться щирим серцем до Святого Миколая. Може, він вас і почує, й подарує те, що так просите для себе (виходить).
Маруся і Роман. Так справді буде?
Софійка. Може …
Роман. Тобі різка.
Маруся. Тобі різка ще й довжелезна! (Сміються і вибігають).
Софійка. Лягаєм скоріш спати, щоб Миколай до нас прийшов.
Маруся. Але ж помолитися треба до Святого Миколая.
Діти кажуть молитву
Святий Миколаю, угоднику Божий,
На Божого Сина дiяннями схожий!
Горять в твоїм серцi молитви слова,
По волі Господнiй ти чиниш дива.
Святий Миколаю! Ти Боговi милий!
Навчи, щоб, як ти, ми Христа полюбили,
Навчи нас боротись добром проти зла,
Робити у світі побожнi дiла.
По всiй Україні стоять тобi храми,
Святий Миколаю, молися iз нами!
Хай свiтяться душi — яснiше вiд зip!
Хай в кожну родину — i місто, i двiр —
Господь посилає лиш радiсть i мир.
Звучить колискова «Спи, Ісусе, спи», діти лягають спати…
Хлопчик. Дружно спати всі лягають,
Наші діти добре знають –
Миколай прийде тихенько,
Коли ніченька темненька,
Тільки місяць угорі
усміхнеться дітворі.
Місяць. Вже зайшло за обрій сонце
Все поринуло в пітьму.
Швидко всі на своє місце
І посвітимо йому.
1-ша зірочка: Ми зіроньки-сестрички
на землю поглядаєм
Терпляче і тихенько
Ангела чекаєм.
2-га зірочка: Ми світимо всі разом
на землю з висоти
Щоб добре було видно
Куди до діток йти.
1-ша зірочка: Бо свято Миколая
приходить до діток
Тож освітити треба
Кожнісінький куток.
2-га зірочка: Ми сьогодні так світили
Так старались, що є сили,
Освітили всі стежки,
Всі домівки, поріжки.
Місяць: Старанно сяю угорі,
Шоб на втіху дітворі.
Ангел світлий в дім прийшов,
Кожен радість щоб знайшов.
Дія II
(Діти сплять. Виходить ангел).
Ангел. Ой як тихо, це добре, бо зараз час роздавати подарунки.
(Стук в двері. Заходить чортик).
Антипко.
Хто живе у цій оселі.
Люди злі, а чи веселі.
Чув я, що у них є дітки
І що часто роблять збитки,
Де вони тут поховались,
Чом зі мною не вітались?
Я їм різок приволік
Для нечемних добрий лік,
І дівчатам задавакам,
І хлопцям розбишакам,
Які не слухають ні мам, ні татусів,
Ні бабусь, ні дідусів.
Ангел
В хаті цій хороші діти,
Добрі, щирі і привітні,
Вміють Бога шанувати,
Батька й матір поважати.
Хоч маленькі ручки мають,
Але вдома помагають.
Тож за чемність, доброту,
Будуть мати дяку не будь-яку.
Вже стоїть в нас біля хати
І дарунки хоче дати.
У цей вечір зимовий
Миколай іде святий.
Антипко. Не дамо їм анічого.
Ангел. Ці діти добрі, чемні, пильні. Треба їм щось подарувати.
Антипко. Чемні? Га, га, га! Ось нема ще й години, як сварилися.
Ангел. Жартували, як звичайно малі діти.
Антипко. Жартували? А забув, як твій Роман чемненький кинув Софійці у борщ муху, вибив миску у сусідки?
Ангел. Правда, вибив. Але віддав їй за те всі гроші, що дістав на іменини. Зважимо все добре і зле на цій вазі небесній.
Антипко. (кидає на вагу). Ось тут сварка, тут муха, а тут шиба, тут непослух мамі, незмовлена молитва.
Ангел (кидає собі). Тут подарунок сестрі…
Антипко. Не зрівняє гріхів подарунок!
Ангел (зажурено). Що робити? Треба хлопчину рятувати! Ах, згадав! Він і сам добре вчиться, і товаришам допомагає! Колись цілий місяць у дощ-негоду кожен день ходив до свого друга додому, коли той хворів і вчив разом з ним уроки (Кидає). Перемогло добре діло! Треба дарунок дати.
(Дарує фарби і підходить до Марусі).
Добра ж дитина — чепурна, пильно вчиться.
Антипко. Пильно? Га, га, га! А таблички множення не вчить та ще й досі не знає.
Ангел. А подругам допомагає…
Антипко. А мамин цукор з шафи витягала.
Антипко. Язик показувала братові у гніві.
Ангел. Зате, яка вона дома помічниця! І прибере, і підмете в кімнаті. А ціле літо у квітнику порається. Старшим у всьому допомагає та й сама завжди чепурна й охайна. Треба і їй дарунок дати.
(Дає дарунок, підходячи до ліжка Софійки).
Тепер оцій старшенькій треба щось подарувати, Софійка зветься вона, тихе дівчатко, вдумливе, а в науці — перша в класі.
Антипко. Тиха, вчена, але горда. Над усіх в класі несеться, непривітна
Ангел. Родичів все слухає.
Антипко. Не з любові, а з гордині, що вона, бач, добра дитина.
Антипко. Ось гординя — гріх великий, ось завзяття, непривітність.
Ангел. А тут пильність у науці, послух.
Антипко. Не зрівняти гріх і послух.
Ангел. Що робити? Як дівчину врятувати? О, знайшов! Як у церкві за героїв наших службу відправляли, за борців тих молоденьких, що за волю голови поклали, Софійка в церкві молитви слала щирим серцем і поклялася, що життя теж своє
присвятить ддя тої справи, щоб Україна мала щастя-долю, волю і славу. І сплакнула — ось ці сльози (показує).
Поклади на вагу. Це — найкращі у Бога перли-сльози за народ пролиті.
(Вага падає вниз).
Антипко. Ах, які ж вони важкі!
Ангел. Бо в тих сльозах біль народу і страждання, лихоліття і надії, і змагання за свободу.
Ангел (радісно). Перемога! Треба їй дарунок дати. (Дарує).
Ангел. (благословляє дітей). А тепер прощавайте, діти. Спіть спокійно, докіль ранок вас не збудить до нової праці. Хай вам сняться сни солодкі, а в житті
йдіть шляхом добра, правди і любові.
(Усі виходять).
Антипко. (повертається). Ну, вже мушу й я дарунок їм лишити, аби знали що був тут і Антипко з пекла родом, що діточок не забуває, що про них дбає.
(Кладе кожному різки в голову і виходить. Минає декілька хвилин).
Дія ІІІ
Маруся (встає). Що це було? Мені снилося, що Святий Миколай тут стояв біля мене. З ним був Ангел, як сніг білий, чортище препоганий (оглядається). Боже! Різка!
(Плаче).
Роман. Хто це плаче? Ти, Марусю? Ага, бачу вже дарунок оглядаєш. Правду я казав, сестричко. Різка.
(Огладається, бачить свою різку, хоче її заховати, але Маруся побачила).
Маруся. Не заховаєш! І ти, бачу, у дарунок її маєш! Але (знову плаче) чому нічого не приніс у дарунок Миколай?
Софійка. А ви що так розкричалися з самого ранку свята? А, різки подіставали! То катюзі — по заслузі (Оглядадається, бачить різку). Ох?
Роман. Не заховаєш!? Я вже бачив! І ти, сестрице, прут дістала. А краще таки було б, якби ми ще, крім різки, щось дістали від Святого.
(Входять мама і Оля).
Мама. Ну що, діти, як вам спалося? Що вам снилося цієї нічки? Щось, бачу, ви невеселі. А, різки приніс Миколай? Різка — теж дарунок, ще й з такими стрічками — буде чим перев’язувати коси. А тепер перешукайте пильно ліжко, може, там ще щось знайдете, крім різки.
(Шукають, знаходять, радісно викрикують, показують дарунки).
Роман. Фарби, ножик і цукерки!
Маруся. Медівник, папір, яблучко!
Софійка. Книжка, стрічки, рукавички!
Мама. Задоволені своїми дарунками?
Діти. Так, так, люба матусю!
Роман. А від кого ті різки?
Мама. Це вже чорт Антипко підклав їх, щоб ви не дуже пустували на радощах.
Софійка. Ті різки повтикаємо за ікони, приберемо ними хату. (Кладе за образами).
Святий Отче!
Обіцяємо завжди добрими бути
І в житті, і в молитві тебе не забути.
Ти опікун віддавна українського народу.
Добре знаєш, що ми всі козацького роду,
Святий Отче Миколаю! Ми всі — твої діти,
Поможи нам, щоб життя це вміло прожити,
А після — вічне щастя в небі заслужити.
Відео Святий Миколай», пісня «Де йде Миколай»
Перед святом Миколая діти читають молитви і пишуть святому листи…
Мені сумно, як згадаю бліду дівчинку з трамвая.
В неї дуже хворі ніжки і вона не ходить пішки.
Я не хочу ні машинок, ні солодких мандаринок.
Я прошу у Миколая – хай ту дівчинку з трамвая
Десь у Львові віднайде і на ніжки підведе.
Дівчинка. А можна у Святого Миколая просити щось не для себе, а для когось іншого?
Вчителька. Звичайно, можна, але ти така чемна дівчинка, що й для себе щось можеш попросити, він напевне, не відмовить.
Дівчинка. Ні, ні, те, що я прошу, таке велике, що для мене самої вже місця нема.
Я у Бога завжди прошу
Не цукерок і не грошей,
А здоров’я мамі й тату,
Миру, щастя в нашу хату.
Слави й волі всій родині,
Нашій рідній Україні!
Любий Отче Миколаю,
Ти усе про мене знаєш.
З висоти небес спустися,
Серця лагідно торкнися,
Освяти його Любов’ю,
Подаруй душі здоров’я.
Буду чемна і слухняна,
Все робитиму старанно.
Хочу, Отче, як і Ти,
Мир і Радість всім нести.
Підніму до неба рученята,
Помолюсь на Миколая свято!
Якщо вірить, молиться дитина -
Зійде благодать на Україну!
О, пастирю наш, отче Миколаю!
Від усього серденька благаю:
Зглянься на невиннеє ягнятко,
Захисти від горя і нестатку!
Захисти від кривди і хвороби,
Від чиєїсь злості чи жадоби!..
Наш заступнику, могутній друже,
Ти завжди до всього небайдужий.
Тож схиляється тобі додолу
Кожний і обласканий, і кволий,
І дорослий кожний, і маленький,
Молиться і дякує красненько
За твою всемилість і опіку...
Чудотворцю щедрий, сяйноликий!
Від несправедливості і болю
Захисти нам і життя, і долю!..
Сподіваюся і прославляю
Доброту святого Миколая!
Милосердний, будь і не покинь
У Господній істині! Амінь!
А зараз в честь великого свята ви отримаєте невеличкі подаруночки: листівки від святого Миколая та печиво – миколайчики.
Звучить мелодія, всім присутнім роздаються подарунки.
Не зачиняйте сьогодні двері,
В душі впускайте світло небесне.
Як згаснуть свічі після вечері,
Ждіте на зустріч з гостем чудесним.
Хай він приходить усім на втіху,
А з ним крилаті злітаються мрії,
Приносить радості повнії міхи,
Злагоду в сім’ї, в серце надії.
Хай він навчить нас, добрий, негордий,
Як своє серце усім дарувати.
Хай нам розкаже що то не сором
Бабусині руки поцілувати.
Дасть зрозуміти, чому дідусеві
Інколи зблисне в оці сльозина.
Серцем відчути, як тато й мама
Тихо цілують сонну дитину.
Хай допоможе в щедрості духу
Не осудити нікого суворо,
Дружнє плече і братню руку
Хай посилає нам в щасті і в горі.
Хай Миколай нас здарує умінням
В очах учителя прочитати
Любов велику й велике терпіння
І справедливість. Бо вчитель – як мати.
Нехай приносить Отець Небесний
Здоров’я міцного у нашу родину,
Хай оборонить від зла й неправди
Нашу Вітчизну, любу Вкраїну.
