Іудаїзм як релігійне вчення

Зміст

 

 

Вступ. 2

Іудаїзм як релігійне вчення. 3

Основні іудейські свята. 6

Ритуальні обряди іудеїв. 10

Висновки. 13

Література. 14

 

 

Вступ

Сучасний світ стоїть на шляху гуманізму, де людина є найвищою цінністю. Ми пропагандуємо толерантність у всіх сферах життя, жорстко засуджуємо та цураємося дискримінації за будь-якою ознакою та визнаємо права один одного. У більшості розвинутих країн задекларована на законодавчому рівні свобода совісті та віросповідання. Це є однією з ознак цивілізованості суспільства, але в історії залишили криваві відбитки безліч прикладів того, що толерантність була не завжди у пошані і представники майже кожної релігії у тих чи інших куточках світу зазнавали гонінь та переслідувань. Проте жодне з них не набуло такого міжкультурного та міжнаціонального масштабу як антисемітизм.

На долю іудеїв випало чимало лиха. Постійні гоніння, репресії та переслідування. Але традиції іудаїзму як релігії вирізняються самобутністю та оригінальністю. Вони гідні особливої уваги дослідників та загалу. Адже іудаїзм суттєво старший за християнство і тотально присутній у всіх сферах життя того, хто його сповідує.

Для того, щоб виявляти терпимість та толерантність необхідно розуміти систему поглядів та переконань, якої дотримується ця людина. Для іудеїв саме неприйняття світом певних догм їх віри стало визначним у руслі історії, що перетворилося у ріки крові.

За даними Релігійно-інформаційної служби України, у межах країни станом на 01.01. 2016 року нараховується близько 171 діючих релігійних громад []. Це свідчить про те, що дана релігійна меншина є досить розповсюдженою і для формування дружніх стосунків між представниками усіх вірувань у межах країни, в тому числі і з іудейською спільнотою, необхідно розуміти основні принципи цього віровчення.

Іудаїзм як релігійне вчення

Іудаїзм (від імені Юди, сина біблейського патріарха Якова) – одна зі стародавніх етнічних монотеїстичних релігій; релігія давніх юдеїв, що проживали на території сучасної держави Ізраїль та віруючих сучасних євреїв. Вона заснована відповідно до Танаху (Старого Заповіту) та на заповітах Бога праотця Авраама близько 1750 р. до н. е. і доповнена заповітами Мойсея близько 1300 р. до н. е.

Він відіграв важливу роль у формуванні багатьох релігійних течій та напрямків, став підґрунтям для формування двох світових релігій – християнства та ісламу. Іудаїзму належить виняткова роль в історії єврейського народу, коли в умовах втрати ним державності й території релігія стала засобом збереження національної ідентичності [2].

У вузькому розуміння іудаїзм трактується як релігія, що виникла у II-I тис. до н. е. серед єврейських племен, проте у ширшому розумінні – це комплекс правових, морально-етичних, філософських та релігійних уявлень, які протягом майже трьох тисячоліть визначали устрій і спосіб життя євреїв. Ще на ранній стадії іудаїзм вийшов за межі духовної сфери і активно втрутився у суспільно-політичну практику.

Він має такі особливості: визнання єдиного бога Яхве, догмат о «богообраності» єврейського народу, визнання священних книг непогрішними, віра в месію та життя після смерті [3].

Основні положення цього віровчення (13 принципів віри) були сформульовані Рамбамом (Маймонідом) у передмові до глави «Хелек» трактату «Санхедрін». Саме число 13 не є випадковим, адже у іудеїв це число вважається числом властивостей Бога. Із них формуються 10 основних рис іудаїзму як релігійного вчення:

1. Іудаїзм проголосив монотеїзм, поглиблений вченням про створення людини Богом за своїм образом і подобою. Наслідком чого є любов Бога до людини, прагнення Бога допомогти людині і впевненість в остаточній перемозі Добра.

2. Поняття про Бога як абсолютно Досконалого, не тільки абсолютному Розумі й Всемогутності, а й джерело Благості, Любові і Справедливості, який виступає по відношенню до людини не тільки як Творець, а й як Батько.

3. Поняття про життя як про Діалог Бога і Людини, - що ведеться як на рівні індивідуума, так і на рівні народу (прояв Провидіння в національній історії) і на рівні «всього людства як єдиного цілого».

4. Вчення про абсолютну цінність Людини, людського життя (як індивідуума, так і народів і також всього людства в цілому) - як безсмертного духовного істоти, створеного Богом на Свій образ і подобу, вчення про ідеальний призначення людини, що полягає в нескінченному всебічному духовному вдосконаленні.

5. Вчення про рівність усіх людей у їхніх стосунках до Бога: кожна людина є творінням Божим, його образом і подобою, кожному відкрита дорога до вдосконалення в напрямку пізнання Бога, всім людям даються кошти до досягнення цього призначення - вільна воля і божественна допомога.

6. При цьому у єврейського народу є особлива Місія (тобто Обраність), яка полягає в тому, щоб донести ці Божественні істини до людства і через це допомогти людству наблизитися до Бога. Для реалізації цього завдання Бог уклав з єврейським народом Завіт і дав йому заповіді. Божественний Заповіт і він накладає на єврейський народ більш високий рівень відповідальності.

7. Іудаїзм пропонує всім людям і народам (неєвреїв) прийняти необхідний мінімум моральних зобов'язань, що накладаються Торою на все людство: у той час як євреї зобов'язані дотримуватися всі 613 витягнутих з П'ятикнижжя приписів (мицвот), неєврей, який вважається учасником завіту, укладеного Богом з Ноєм, зобов'язаний виконувати лише сім законів Ноєвих синів. У той же час, іудаїзм принципово не займається місіонерством, тобто не прагне до прозелітизму (на івриті - гіюр) і є державною релігією єврейського народу.

8. Вчення про повне панування духовного начала над матерією, але при цьому духовної цінності також і світу матеріального: Бог - безумовний Владика матерії, як її Творець: і Він вручив Людині панування над матеріальним світом, щоб через матеріальне тіло і в матеріальному світі здійснити своє ідеальне призначення;

9. Вчення про прихід Машиаха, коли «І перекують мечі свої на лемеші, а списи свої - на серпи; Не підійме народ меча на народ, і не будуть більше вчитися воювати... і наповниться вся земля пізнанням Господа»(Іс. 2: 4). (Машиах є царем, прямим нащадком царя Давида, і, згідно з іудейською традицією, повинен бути помазаний на царство пророком Іліёй (Еліягу), який був узятий на небо живим).

10. Вчення про воскресіння з мертвих в кінці днів (есхатологія), тобто віра в те, що в певний час мертві будуть жваві у плоті і будуть знову жити на землі. Про воскресіння з мертвих говорили багато єврейських пророки, такі як Єзекіїль (Йехезкель), Данило (Даніель) та ін. Так, пророк Даниїл про це говорить наступне: «І багато хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні для життя вічного, інші на вічне наругу і сором» [4].

Істотне значення як символи мають молитва Шма, дотримання шаббата і кашрута, носіння кіпи (головного убору), а також Зірка Давида та Мінора.

Святими книгами вважається Танах (Старий Заповіт) та його частина – Тора (Мойсеєве П’ятикнижжя).

Основні іудейські свята

Як святкові, так і траурні дати вказуються за єврейським календарем, структура якого обумовлена вимогами Тори. Це календар місячно-сонячний, ґрунтується на спеціальних обчисленнях. Початок місяців в ньому збігається з молодиком. Таким чином виходить, що місяць становить 29-30 діб. Рік, складений з таких місяців, «відстає» від «сонячного» приблизно на 12 днів, а згідно з єврейською традицією, всі значущі дати завжди повинні припадати на призначені для них пори року. Тому в 7 роках з 19-річного циклу вводиться додатковий місяць, що одержав назву другий адар (адар шені, або адар бет). Його вставляють перед місяцем адар, який таким чином стає 13-м місяцем, і завжди складається з 29 днів. Крім того, початок року не може припадати на неділю, середу або п'ятницю, його пересувають в цьому випадку на один або навіть два дні.

Осінні іудейські свята:

Іудейський Новий рік (Рош ха-Шана)

У 2016 році святкується 2-4 жовтня. ці дні, вчить єврейська традиція, на небесах виноситься рішення: кому - жити, а кому - померти. Молитовні служби в ці дні повинні вплинути на рішення Творця. У богослужінні на це свято переважають мотиви самоаналізу і покаяння. Проте, щира віра в те, що Господь бажає всім добра і благополуччя перетворює цей день на свято. У ці дні віруючий віддає самому собі і Творцеві духовний звіт за всі свої вчинки, слова і думки за минулий рік. Він приймає рішення, як виправити недоліки і провини, як повернутися до Бога. З цього дня починаються десять днів молитов і каяття, звані «Дні трепету» або «Десять днів каяття», що закінчуються Йом-Кіпур.

У перший вечір Рош ха-Шана прийнято вітати один одного побажанням бути вписаним в «Книгу життя». Під час святкової трапези прийнято вмочати хліб (зазвичай круглу халу), над яким було вимовлено благословення, в мед, щоб наступний рік був солодким; існує також звичай на Рош ха-Шана їсти яблука з медом. У перший чи другий (якщо перший день припадає на суботу) день іудеї збираються біля водойми і читають покаянні гімни та молитви. Цей обряд не згадується у Талмуді, бо має більш пізнє походження. Традиційно накладається заборона на працю[4].

День спокутування (Йом Кіпур)

У 2016 році святкується 11-12 жовтня. Одне з найважливіших свят, день посту, покаяння і відпущення гріхів. Відзначається в десятий день місяця тишрей, завершуючи Десять днів покаяння. Відповідно до Талмуда, в цей день Бог виносить свій вердикт, оцінюючи діяльність людини за весь минулий рік. Традиційно, в цей день віруючі іудеї дотримуються майже 25-годинне утримання від прийому їжі, проводячи велику частину дня в посилених молитвах і в обов'язковому порядку відвідуючи синагогу. Широко розповсюдженний ритуал капарот (обряд спокутування). Згідно релігійним розпорядженням, в цей день заборонені не тільки робота (як в суботу і в інші свята), але і прийом їжі, пиття, умивання, накладення косметики, носіння шкіряного взуття і інтимна близькість. Піст - повна відмова від їжі і пиття - зазвичай починається за півгодини до заходу сонця передодня свята і закінчується з настанням вечора через добу, після появи на небі третьої зірки.

На вечірнє богослужіння чоловіки одягають Таліта (це єдиний раз в році, коли Таліта надаватися на вечірню службу) [4].

Суккот

У 2016 році святкується 16-23 жовтня. Одинин з основних танахічних свят іудейського народу, починається 15 числа місяця тишри (восени) і триває сім днів. В цей час за традицією слід виходити з дому і жити в сукке (наметі або курені), згадуючи про блукання іудеїв по Синайській пустелі. Кульмінацією свята є восьмий день, який називається Шміні Ацерет («затримайтеся на восьмий») [4].

Зимові іудейські свята:

Ханука

У 2016 році святкується 24 грудня-1 січня. За одним із трактувань, що наведене в Талмуді, свято виникло, коли Ієхуда Маккавей і його сподвижники влаштували святкування, яке було відшкодуванням пропущеного повсталими свята Суккот. Свято було пропущено через громадянську війну і ритуального осквернення Храму язичниками. Ханука входить в число свят, святкування яких було встановлено мудрецями. З цієї причини, немає заборони працювати в дні Хануки. Протягом усіх восьми днів свята прийнято запалювати свічки в ханукії в пам'ять про диво, що сталося в дні Хануки. Порядок запалювання наступний: в перший день запалюється одна свічка, в другій - дві, і так далі до восьми. Дев'ятий світильник, званий шамаш, призначений для запалювання інших свічок і запалюється в усі дні свята перед основними свічками. Загальна кількість свічок, які використовуються на Хануку – 44 [4].

Пурім

У 2016 році святкується 23-24 березня. свято, встановлене, згідно з біблійною Книзі Естери в пам'ять порятунку євреїв, які проживали на території Перської імперії від винищування їх Гаман-амаликитянина. Свято починається «постом Естер» протягом 13-го дня місяця адар на згадку поста, накладеного царицею на себе, на слуг і на всіх євреїв міста Сузи. Святковими днями є 14-е і 15-е адара. У книзі Есфірі немає ніяких ритуальних приписів для Пурим, пропонується лише «щоб їх зробили днями торжества і веселощів, посилаючи подарунки одне одному і милостиню бідним» (Есф. 9:22) [4].

Весняні іудейські свята:

Єврейська Пасха (Пейсах)

У 2016 році святкується 22-30 квітня. Центральний іудейське свято на згадку про Вихід з Єгипту. Починається на чотирнадцятий день весняного місяця нісан і святкується протягом 7 днів в Ізраїлі і 8 - поза Ізраїлем.

 

Шавуот (П’ятидесятниця)

У 2016 році святкується 11-13 липня. Свято в іудаїзмі, що відзначається 6 сивана, на 50 день омера. Основний релігійний зміст свята - обдарування євреям Тори на горі Синай при Вихід з Єгипту. За межами Землі Ізраїльської свято йде два дні. Іудеї роблять святкову молитву зі вставками, присвяченими цьому святу. Прийнято прикрашати синагоги зеленню. На основі Талмуда в традиціях встановлено всю ніч вивчати «тіккун Лейл шавуот», або Талмуд. В Єрусалимі натовпу людей прямують до Стіни Плачу вночі і моляться там з першим міньянего. У синагогах виносять сувій Тори і читають розповідь про те, як вона була дарована, текст десяти заповідей і фрагмент, що розповідає про закони святкування Шавуот в Храмі. Святкова трапеза в Шавуот обов'язково включає молочну і борошняну їжу: сир, сметану, млинці з сиром, пироги, торти, пряники з медом, пиріжки. Цей звичай бере початок з дня вручення Тори [4].

Ритуальні обряди іудеїв

Єврейська культура та релігія насичена різними ритуалами та обрядами. Всі вони мають своєрідний етнічний характер та символіку, що робить їх цікавими для спостерігання.

Єврейське весілля є, мабуть, найцікавішим обрядом. Основною складовою весілля є нісуін - другий етап єврейського одруження. Для здійснення нісуіна пара повинна встати під хупой, хоча єврейський шлюб вважається дієвим і під час відсутності хупи. Для традиційної хупи, особливо в каноні ортодоксального іудаїзму, рекомендується, щоб безпосередньо над нею було відкрите небо. Якщо церемонія одруження проводиться в приміщенні, в залі, то іноді споруджується спеціальний отвір, щоб можна було відкрити його під час церемонії. Хупа уособлює єврейський будинок. Сам обряд відбувається у 4 етапи:

· Покривання нареченої, унтерфірери та обхід нареченого

Перед тим, як увійти під хупу, наречений закриває обличчя нареченої (зазвичай вуаллю, відомої під назвою бадекен на ідиш чи хінум на івриті). У багатьох спільнотах нареченого ведуть під хупу двоє батьків, а наречену - двоє матерів, яких називають унтерфірери (букв. «Ті, хто веде під»). Увійшовши під хупу, наречена за традицією три або сім разів обходить навколо нареченого.

· Вручення обручки

На традиційних весіллях перед заручинами читаються два благословення: благословення над вином і обручки благословення, вказане в Талмуді. Потім пара куштує вино. Наречений вручає нареченій обручку. Згідно з традиційним єврейським законом, два правомочних свідка повинні бачити, як він одягає обручку.

· Сім благословень

Шева Брахот, або сім благословень, зачитуються хаззаном або рабином, або обраними гостями, кожен з яких викликається окремо. Бути викликаним для оголошення одного з семи благословень вважається честю. Нареченому дають келих вина, з якого він п'є після семи благословень. Наречена також п'є вино.

· Розбивання стакану

Одним з характерних і епізодів іудейської весільної церемонії, що використовуються в різних громадах, є розбивання після надягання кільця на палець нареченій або в кінці весілля склянки. Стакан, як правило (для безпеки), обертається тканиною або фольгою; наречений розчавлює його правою ногою, при цьому гості кричать «Мазл тов!» («Щасливої долі!»).

Також єврейське весілля сповнене різноманітними традиційними танцями: мицва (родини та поважні рабини запрошуються на танець перед нареченою і нареченим; наприкінці молодята танцюють разом), крензл (матір нареченої коронують вінком, а її доньки танцюють навколо неї; зазвичай під час одруження останньої із незаміжніх дочок), мицинке (танець для батьків нареченої та нареченого, коли одружується остання незаміжня дитина) та інш [4]. Також досить цікавим є танець на стільцях нареченої та нареченого, коли гості підіймають їх на стільцях та переміщують по залу.

Важливим ритуалом також є обрізання. Обрізанню піддаються єврейські немовлята чоловічої статі на восьмий день після народження, однак обряд може відбуватися над чоловіками будь-якого віку. Обрізання є обов'язковою частиною процесу гіюру (переходу в іудаїзм) для чоловіків. Цікаво, що хоча в Шаббат заборонено проливати кров, обрізання - виключення з цього правила. Тора встановлює восьмий день і не робить винятку для Шаббата. Однак, якщо обрізання на восьмий день з якоїсь причини не зробили, наприклад, з причини слабкого здоров'я немовляти або відсутності моеля, в Шаббат його вже не проводять.

Традиційно обрізання роблять у синагозі після ранкової молитви. На честь цієї події день вважається святковим, що відбивається і на літургії. Однак, в даний час в Ізраїлі обряд відбувається здебільшого на дому в присутності десяти чоловіків (старше 13 років), які представляють собою громаду Ізраїлю (миньян).

Хоча обрізання може створити будь-який єврей (а при відсутності чоловіків також і жінка), його доручають, як правило, спеціально навченому людині, моелю, який має медичну підготовку, або звичайного хірурга, який робить обрізання в лікарні в присутності рабина. По завершенні процедури обрізання все проголошують «Мазл тов!», Вітають щасливих батьків і бажають: «Як увійшов він в союз, так нехай увійде він до Тори, одруження і добрих справ». Під час церемонії прилучення новонародженого до союзу праотця Авраама хлопчикові дають ім'я. Зазвичай це традиційне єврейське ім'я [4].

Важливим ритуалом у житті кожного іудея є Бар-мицва – що є святом досягнення єврейським хлопчиком або дівчинкою релігійного повноліття. Відповідно до законів іудаїзму, коли єврейський дитина досягає повноліття (13 років і 1 день для хлопчиків і 12 років і 1 день для дівчаток), він стає відповідальним за свої вчинки і стає, відповідно, бар-міцва. До цього моменту відповідальність за дотримання дитиною законів і традицій іудаїзму несуть батьки. Після досягнення цього віку діти беруть всю відповідальність за дотримання етичних, ритуальних та інших норм іудаїзму на себе і отримують право брати участь у всіх сферах життя єврейської громади. Тому, хто святкує це свято прийнято дарувати подарунки. Традиційними подарунками є книги, які мають релігійну або освітню цінність, предмети релігійного вжитку, вічні пір'я, ощадні облігації (щоб використовувати їх для подальшої освіти) і подарункові сертифікати [4].

Висновки

 

1) Іудаїзм є однією з найдавніших етнічних монотеїстичних релігій, що стала підґрунтям для християнства та ісламу. Основні принципи цього віровчення виголошені Рамбамом (Маймонідом) як «13 принципів віри». Символами є молитва Шма, дотримання шаббата і кашрута, носіння кіпи (головного убору), а також Зірка Давида та Мінора. Святими книгами вважаються Танах (Старий Заповіт) та його частина – Тора (Мойсеєве П’ятикнижжя);

 

2) Основними святами іудаїзму є іудейський Новий рік (Рош ха-Шана), день спокутування (Йом Кіпур), Суккот, Ханука, Пурім, єврейська Пасха (Пейсах), Шавуот (П’ятидесятниця);

 

3) Головними ритуалами у житті іудея є обряд весілля, ритуал обрізання та бра-міцви.

Література

 

1. Релігійні організації в Україні (станом на 1 січня 2016 р.) [Електронний ресурс] // Релігійно-інформаційна служба України. – 2016. – Режим доступу до ресурсу: http://risu.org.ua/ua/index/resourses/statistics/ukr2016/63055/.

 

2. Релігієзнавство. Курс лекцій – Київ: Знання, 2009. – 214 с.

 

3. Ерышев А. А. Реигиоведенье. Учебное пособиел / А. А. Ерышев. – Київ: МАУП, 2003. – 280 с.

 

4. Електронна єврейська енциклопедія [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.eleven.co.il/.