у процесі підготовки майбутнього вчителя української мови

Електронний підручник як ефективна інформаційна технологія

Для підвищення ефективності супроводу навчання студентів у практиці вишів сьогодні пропонується використання: електронного підручника; електронних методичних вказівок; тестових контролюючих завдань; електронної аудіовізуальної наочності тощо [4, с. 253].

Електронний підручник з мови – це технологізація особистісно орієнтованого освітнього процесу, яка передбачає нове конструювання навчального тексту, дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій щодо його проведення, створення якісно нових форм контролю за особистісним розвитком студента в ході навчально-пізнавальної діяльності, реалізація суб’єктного принципу навчання [2, с. 3].

Проблема розробки і використання електронних підручників та посібників під час навчання назріла давно і пов’язана з упровадженням у навчальний процес інформаційних технологій. Відтак питання щодо застосування у навчальному процесі вишів електронних підручників досліджують у своїх працях І. Захарова, Н. Семенів, В. Скороходов, Л. Скуратівський, Т. Туркот, О. Шевчук, С. Шевчук, М. Фіцула та інші.

Метою нашої статті є з’ясування місця та значення електронного підручника у процесі підготовки майбутнього вчителя української мови

Електронний підручник – навчальна програмна система комплексного призначення, що забезпечує безперервність та повноту дидактичного циклу процесу навчання, надає теоретичний матеріал, забезпечує тренувальну навчальну діяльність і контроль рівня знань, а також інформаційно-пошукову діяльність, імітаційне моделювання з комп’ютерною візуалізацією та сервісні функції за умови здійснення інтерактивного зворотного зв’язку; програмно-інформаційна система, яка складається з програм для персонального комп’ютера, що реалізовують сценарії навчальної діяльності, й певним чином підготовлених знань (структурованої інформації та системи вправ для осмислення і закріплення) [6, с. 101].

Електронні підручники можуть бути доповненням до класичного підручника, замінити його цілком, тобто стати альтернативою друкованому підручнику [5, с. 103]. Як підкреслює Л. Скуратівський, переваги електронного варіанта підручника полягають у можливостях розміщення в ньому навчальної інформації як у кількісному, так і у якісному відношеннях. Зокрема традиційний паперовий підручник суворо обмежений в кількості поданого в ньому навчального матеріалу, хоча об’єктивно наявна потреба в значно більшій його кількості, оскільки студенти істотно різняться між собою у багатьох відношеннях: за наявним рівнем мовної та мовленнєвої компетенції, за швидкістю і якістю опанування навчального матеріалу, за індивідуальними особливостями пізнавального процесу тощо. Відтак, по-перше, студенти з невисоким рівнем пізнавальних можливостей потребують значно більшої кількості навчальних вправ для формування вмінь і навичок, ніж є в традиційному підручнику. По-друге, традиційний підручник часто не може задовольнити як студентів, які мають ситуативний чи сталий інтерес до української мови і бажають знати більше відомостей з цього навчального предмета, ніж їх подано у підручнику, так і вчителів, які хотіли б оперативно підтримувати і розвивати різноманітні пізнавальні потреби студентів. По-третє, відповідно до природи людської пам’яті вивчений раніше матеріал підлягає забуванню і тому до нього потрібно періодично повертатися. Але не лише другорядні, а й основні відомості з дисциплін попередніх курсів у підручниках зазвичай відсутні через обмеження обсягу цих підручників, що також створює певні труднощі, особливо у процесі самостійної [3, с. 7].

Зазначимо, що безумовною перевагою електронного підручника є й те, що він забезпечує можливість копіювання вибраної інформації, її редагування та друкування без виходу з самого підручника [6, с. 102]; повернення до теоретичного матеріалу попередніх курсів із метою повторення та узагальнення набутих знань.

В електронному варіанті підручника чи посібника зазначені недоліки друкованого підручника можуть бути усунуті, бо в ньому можна розмістити таку кількість завдань кожного типу, яка необхідна для формування вмінь і навичок у студентів найнижчого рівня пізнавальних можливостей. У ньому є можливість значно урізноманітнити і збагатити додатки, розмістивши всі теоретичні відомості певної навчальної дисципліни, словник. Окрім того, у додатках можна розмістити різні типи словників – тлумачний, фразеологічний, орфографічний, орфоепічний, словники лексичних і фразеологічних синонімів та антонімів

Як відомо, кількісні обмеження переходять у якісні недоліки традиційного друкованого підручника, які яскраво вирізняються порівняно із можливостями електронного, бо теоретичний матеріал, система вправ у ньому можуть бути викладені значно різноманітніше. Так, теоретичні відомості, наприклад, правило, в електронному варіанті підручника, який не має обмежень щодо обсягу, можна подати у вигляді тексту, в таблиці чи схемі, а також у вигляді алгоритму застосування, що сприятиме їх кращому опрацюванню, запам’ятанню і використанню. В електронному варіанті підручника є більше можливостей для структурування навчальної інформації шляхом відповідного її розміщення, виділень за допомогою різних шрифтів, кольорів, графічних засобів тощо [3, с. 7-8].

Головною особливістю комп’ютеризованого підручника з рідної мови є й те, що він виступає не просто носієм різносторонньої інформації про мову, а виконує функції робочого зошита і «контролера», який слідкує заходом думки студента, його навчальними діями, аналізує та оцінює їх [2, с. 3]; вирішує спеціальні практичні завдання: формування орфографічних і пунктуаційних умінь та навичок; збагачення словникового запасу студентів; знання професійної термінології; формування творчих здібностей [7, с. 144].

Як зазначає М. Фіцула, за схемою викладу матеріалу виділяють кілька типів електронного підручника: текстовий підручник; гіпертекстовий (виклад у формі «дерева»); довідковий (виклад матеріалу у вигляді довідника); ігровий (виклад матеріалу у вигляді ділової гри). Навчальний матеріал у них може мати вигляд статистичний (змінюється під впливом управлінських команд студента) і динамічний (змінюється під впливом програмного налаштування), однокольоровий і багатокольоровий, без звукової підтримки, зі звуковою підтримкою [5, с. 103].

Саме гіпертекстова технологія, як підкреслює І. Захарова, й стала поштовхом до створення електронних видань. Гіпертекст (англ. hypertext – надтекст), чи гіпертекстова система, – це сукупність різноманітної інформації, що може знаходитися не тільки у різних файлах, але і на різних комп’ютерах. Основна риса гіпертексту – можливість переходу гіперпосиланнями, що пропонуються або у вигляді спеціально оформленого тексту, або певного графічного зображення. Одночасно на екрані комп’ютера може бути декілька гіперпосилань і кожна з них визначає свій маршрут «подорожування». Поряд із графікою та текстом можна зв’язати гіперпосиланнями і мультимедіа-інформацію, включаючи звук, відео, анімацію. У цьому випадку для таких систем використовується термін «гіпермедіа» [1, с. 30]

За характером взаємодії студента та комп’ютера виокремлюють підручники: інформаційні (виклад у класичному навчальному вигляді); «запитання – відповідь» (виклад із акцентуванням на окремі запитання, проблеми і задачі); інформаційно-контролюючі (чергування навчального матеріалу і перевірочних запитань); зі зворотним інформаційним зв’язком (інтерактивний підручник, що передбачає постійне оцінювання знань студента та рекомендації щодо подальшого «руху» матеріалами підручника; з пороговими рівнями контролю (перехід до наступної частини матеріалу тільки після опрацювання контрольних запитань) інтелекту [5, с. 103].

Наявність постійного контролю з боку операційної системи на відповідність друкованого учнем тексту правописним нормам, на думку Л. Скуратівського, розкриває нові можливості щодо підвищення грамотності в процесі систематичного використання інформаційних технологій. Зокрема в електронному підручнику є можливість створення автономного спеціального модуля, що складається із системи навчальних диктантів, спрямованої на самостійне і цілеспрямоване засвоєння правописних норм з допомогою реалізації систематичного самоконтролю. При цьому правописні відомості в електронному підручнику можуть бути подані у двох варіантах: а) обмеженому рамками шкільної програми і б) повному академічному, створюючи необхідні умови для досконалого опанування правописними нормами всіма, хто цього бажає [3, с. 9].

Істотно багатшою в електронному підручнику, практично не обмеженому обсягом, може і має бути система вправ, у якій значно ширше можна подати завдання стилістичного, трансформаційного, експериментального, конструктивного характеру, завдань з елементами цікавості, з культури мовлення, що більш повно задовольнятиме пізнавальні можливості та потреби учнів, ефективніше розвиватиме мовні й загальнонавчальні вміння, пізнавальний інтерес, а тому й інтерес до самостійної роботи над удосконаленням власного мислення, культури власного мовлення.

Спираючись на принцип діалогізму, електронна книга забезпечує не тільки інформацію наукового характеру, а й спілкування зі студентом, ставить йому проблемні запитання в порядку зростання складності, програмує самостійну й індивідуальну роботу і таким чином дослідження, висунення гіпотез, обґрунтування їх, пошук правильної відповіді перетворює простого пересічного студента в дослідника, відкривача. Лінгвістичний матеріал подається не тільки монологічно, а й діалогічно, певними порціями як відповідь на поставлене запитання, що забезпечує формування позитивного оцінно-емоційного ставлення до навчального процесу [2, с. 4].

Електронний підручник має значно потужніші засоби активізації пізнавальної діяльності: відеокліпи, аудіофайли для активізації асоціативних зв’язків, мислення, уяви, пам’яті [3, с. 8]. Реалізація принципу наочності за допомогою комп’ютерного моделювання, анімаційних ефектів, відеокліпів зі звуковим супроводом – яскрава демонстрація дидактичних можливостей засобів мультимедіа [2, с. 5].

Як зазначає Ю. Шепетько існує, групова та індивідуальна форми використання електронного підручника. Індивідуальна допомагає аналізувати та контролювати набуті знання. Основні аспекти використання електронного підручника на заняттях з урахуванням індивідуальних особливостей студентів:

- психологічний – вплив інформації електронного підручника на мотивацію студента, підвищення або брак зацікавленості у процесі опрацювання матеріалу;

- педагогічний – наскільки інформація електронного підручника відповідає навчальній програмі;

- методичний – правильність подачі навчального матеріалу шляхом індивідуального аналізу кожного студента;

- організаційний – раціональне планування часу, відведеного на роботу з комп’ютером. [7, с. 144].

Невід’ємним складником змістової частини електронного підручника і посібника є модуль самоконтролю і контролю для визначення рівня знань і практичних умінь та навичок студентів, елементи якого якщо і наявні у паперовому підручнику, то в дуже обмеженому вигляді, тоді як у підручнику на електронних носіях є можливість реалізувати як самоконтроль в належному обсязі, так і поетапний дружній контроль під час вивчення нового матеріалу, забезпечуючи вчасне усунення допущених мовних помилок, а також об’єктивний контроль на завершальному етапі вивчення логічно завершеної теми знань із мови, також ступеня сформованості відповідних мовних навичок, окрім умінь і навичок мовленнєвих, які засобами інформаційних технологій поки що належним чином оцінити не вдається [3,с. 8].

Електронний підручник відіграє важливу роль у розширенні професійних можливостей майбутніх учителів української мови, а саме:

- удосконалення професійних умінь і навичок;

- можливість ефективної організації самостійної роботи, що дозволить індивідуалізувати процес навчання;

- підвищення цікавості до знань;

- активізація пізнавальної діяльності студентів;

- сучасний виклад матеріалу [7,с. 143].

Отже, використання майбутніми вчителями української мови електронного підручника на заняттях із дисциплін філологічного та психолого-педагогічного спрямування – це один із ефективних та дієвих шляхів урізноманітнення навчального процесу у вищій школі, забезпечення послідовності, наступності та систематичності засвоєння знань у ході індивідуальної чи групової роботи.

Література

1. Захарова И. Г. Информационные технологии а образовании: Учеб. пособие для студ. учеб. заведений / Ирина Гелиевна Захарова. – 2-е изд., стер. – М.: Издательский центр «Академия», 2005. – 192 с.

2. Семенів Наталія. Електронний підручник з рідної (української) мови як засіб реалізації особистісно орієнтованого навчання // Українська мова і література в школі / Наталія Семенів. – № 5. – 2005. – С. 2-6.

3. Скуратівський Л. Інформаційні технології як засіб мовленнєвого розвитку учнів у процесі навчання української мови в основній школі // Українська мова і література в школі / Леонід Скуратівський. – № 4. – 2005. – С. 7-10.

4. Туркот Т. І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Туркот Тетяна Іванівна. – К.: Кондор, 2001, 628 с.

5. Фіцула М. М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Фіцула Михайло Миколайович. – К.: «Академвидав», 2006. – с. 352.

6. Шевчук С. П., Скороходов В. А., Шевчук О. С. Інтерактивні технології підготовки менеджерів. Навчальний посібник / С. П. Шевчук, В. А. Скороходов, О. С. Шевчук. – К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2009. – с. 232 с.

7. Шепетко Ю. Особливості використання електронного підручника з української мови // Вісник Луганського національного педагогічного університету ім. Т. Шевченка. Педагогічні науки. – Луганськ, 2010. – № 22 (209). – С. 142-147.