Оцінка привабливості бізнес-середовища країн

Для іноземного інвестора.

Оцінка факторів	Німеччина	Чехія	Сербія
А.Валютна стабільність
Б. Умови отримання кредиту
В. Рівень конкуренції на внутрішньому ринку.
Г. Рівень митного захисту внутрішнього ринку
Д. Середня заробітна плата
Е. Дохідність іноземного інвестування
Є. Вартість оренди офісного приміщення
Ж.Рівень розвитку банківського сектору.
З.Політична стабільність
Разом:

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання на тему:

«Оцінка ступеню готовності країн ЄС до переходу на єдину валюту - євро»

Довідково. Країни-члени ЄС, що приєдналися до Союзу у 2004-2007 роках, введуть євро на своїх територіях за умов досягнення високого рівня стабільності цін, валютних курсів та довгострокових відсоткових ставок, а також виконання інших критеріїв конвергенції, дійсних для всіх учасників зони євро.

З метою забезпечення стійкої купівельної спроможності євро кожна країна єврозони згідно з Маастрихтським договором повинна забезпечити значне підвищення свого економічного і фінансового потенціалу відповідно до таких критеріїв:

· інфляція не повинна перевищувати середній показник трьох країн ЄС з найменшим рівнем інфляції більше, ніж на 1,5 відсоткових пункти;

· довгострокова облікова ставка НБ країни не повинна перевищувати середній показник облікової ставки за довгостроковими операціями по трьом країнам ЄС з найменшим рівнем інфляції більше, ніж на 2 відсоткових пункти;

· дефіцит державного бюджету на поточний період не повинен перевищувати 3% від ВВП даної країни;

· загальний борг країни не повинен перевищувати 60% від ВВП даної країни;

· національна валюта в останні два роки повинна функціонувати без девальвації, а коливання курсу національної валюти до евро повинно знаходитися в межах ±2,25%.

Завдання. Провести компаративний (порівняльний) аналіз маастрихтських критеріїв нових членів ЄС і на його підставі дати оцінку щодо ступеню готовності країн ЄС до переходу на єдину валюту – євро.

Методика виконання:

1. Значення макроекономічних показників (критеріїв конвергенції) по кожній країні звести в таблиці 1;

2. Розрахувати граничні значення показників інфляції (індексу споживчих цін) та рівня довгострокової номінальної ставки Національного банку;

3. Проаналізувати отримані результати і дати оцінку ступеню готовності нових-членів ЄС до переходу на єдину валюту – євро, за десятибальною шкалою;

4. Результати порівняльного аналізу звести в таблиці 2. Країни, які мають значення показників, що менше граничних – отримують від 10 до 1 балу, якщо значення показника виходить за межі граничних – дається оцінка 0 балів;

5. Зробити висновки щодо ступеню готовності країн до переходу на єдину валюту євро, згрупувавши їх за загальною сумою балів, на три групи: країни, фінансові системи яких, потенційно готові для переходу на євро, тобто, мають найвищий бал 40-50; країни, що отримали більше 25 балів; країни з критичним станом фінансової системи, що мають менше 25 балів.

6. За результатами проведеної роботи скласти аналітичну записку, відповідно до вимог оформити титульний лист (див. Додаток А) та представити список використаних інформаційних джерел.

7. Термін здачі завдання – семінарське заняття з даної теми.

 

Таблиця 1.

Порівняльна характеристика ступеню готовності нових-членів ЄС до повноцінної участі в ЄВС.

 

№ п/п	Назва країни	Критерії зближення (конвергенції)
Рівень інфляції	Частка зовнішнього боргу від ВВП	Дефіцит державного бюджету	Довгострокова номінальна відсоткова ставка	Валютний курс на початок і кінець року
	Польща
	Чехія
	Угорщина
	Латвія
	Литва
	Румунія
	Болгарія

 

Таблиця 2.

Порівняльна характеристика ступеню готовності нових-членів ЄС

до повноцінної участі в ЄВС.

 

№ п/п	Назва країни	Граничні значення та оцінка показників за 5-бальною шкалою
Рівень інфляції, %	Частка зовнішн. боргу 60% від ВВП,	Дефіцит державн. бюджету, 3% від ВВП	Довгостр облікова. ставка, %	Границі коливань В.К. +-2,25%	Всього балів
	Польща
	Чехія
	Угорщина
	Латвія
	Литва
	Румунія
	Болгарія

Джерело: складено за розрахунками автора на підставі даних табл.1.

 

Вихідні дані для проведення аналізу маастрихтських критеріїв

Основні фінансово-економічні показники країн ЄС у 2011 році

			Гармоніз. індекс споживчих цін, (інфляція), %	Довгостр. облікова ставка НБ, %	Дефіцит держ. бюджету, % від ВВП	Загальний зовнішній борг країни, % від ВВП	ВК	Рівень безробіття, %
	EU-27	European Union	3.0					10.0
	EA-17	Euro area	2.7					10.6
	BE:	Belgium	3.2	4.35
	BG:	Bulgaria		5.23	-3.1	16.6	1.96-1.96
	CZ:	Czech Republic	2.8	3.70	-4.8	36.6	24.3-25.51
	DK:	Denmark	2.4	2.01
	DE:	Germany	2.3	1.93
	EE:	Estonia	4.1	7.1
	IE:	Ireland	1.4	8.7
	EL:	Greece	2.2	21.14
	ES:	Spain	2.4	5.53
	FR:	France	2.7	3.16
	IT:	Italy	3.7	6.18
	CY:	Cyprus	4.2	7.0
	LV:	Latvia	3.9	5.93	-7		0.71-0.70	14.8
	LT:	Lithuania	3.5	5.75	-8.3	44.7	3.45-3.45	15.3
	LU:	Luxembourg	3.4	2.27				4.9
	HU:	Hungary	4.1	8.97	-4.2	81.3	265.29 - 304.19
	MT:	Malta	1.3	4.43
	NL:	Netherlands	2.5	2.38				5.2
	AT:	Austria	3.4	3.10				4.1
	PL:	Poland	4.5	5.84	-7.8	54.9	3.97-4.48
	PT:	Portugal	3.5	13.08
	RO:	Romania	3.2	7.21	-6.9	31.0	4.10-4.33
	SI:	Slovenia	2.1	6.9
	SK:	Slovak Republic	4.6	5.21
	FI:	Finland	2.6	2.42
	SE:	Sweden	0.4	1.68
	UK:	United Kingdom	4.2	2.12
	NO:	Norway
	CH:	Switzerland
	US:	United States
	JP	Japan

Джерело: Statistical Office of the European Communities (Eurostat)

Довідково: EA: Euro area (EA-11 up to 31.12.2000 / EA-12 up to 31.12.2006 / EA-13 up to 31.12.2007 / EA-15 up to 31.12.2008 / EA-16, EA -17 up to 31.12. 2010

Ділова гра на тему:

«Врегулювання торговельної суперечки в рамках механізму ГАТТ/СОТ».

 

 

Завдання. Застосуйте принцип національного режиму у реальній ситуації. Як Ви пам'я­таєте, основні положення національного режиму детально описані у статті III ГАТТ. Для виконання цього завдання уявіть, що Ви експерт ГАТТ і повинні прийняти рішення щодо врегулювання торговельної суперечки.

Цей випадок показує зв'язок між політикою внутрішнього економічного зростання та прави­ми міжнародної торгівлі ГАТТ.

Розробіть своє "рішення" і поясніть його. Для цього потрібно:

§ розглянути аргументи Італії;

§ розглянути аргументи Великобританії;

§ проаналізувати статтю III ГАТТ;

§ розглянути статистику торгівлі;

§ Письмово скласти рішення групи експертів.

Суть торговельного конфлікту. У 1958 р. Великобританія подала скаргу в ГАТТ щодо певних положень закону Італії, згідно з яким, певним категоріям фермерів та фермерських об'єднань надавали спеціальні кредитні умови для купівлі сільськогосподарського обладнання. Група експертів ГАТТ з врегулю­вання суперечок повинна була вирішити, чи: 1) суперечив відповідний закон Італії положенням ГАТТ; 2) якою мірою впровадження цього закону зменшу­вало прямі й непрямі прибутки виробників сільськогосподарського обладнання Великобританії.

Передумови. 25 липня 1952 р. уряд Італії заснував фонд на принципах самовідновлення (закон Італії № 949), що дало змогу Міністерству сільського гос­подарства та лісництва забезпечити спеціальні кредитні умови для купівлі сільськогосподарського обладнання походженням з Італії. Фонд виділяв 25 млрд. лір на рік протягом п'яти фіскальних років, починаючи з 1952-53 рр. Згідно з цим законом 7,5 млрд. лір із загального річного призначення, виділяли на придбання сільськогосподарського обладнання. Позики фермерам надавали під З % на п'ять років для фінансування близько 75 % вартості обладнання. Відсотки від сплати позик вносили у відновлювальний фонд і використовували для надання наступних позик. Фонд повинен був проіснувати до 1964 р.

Покупці, які мали право обслуговуватися фондом, при купівлі італійського сільськогосподарського обладнання за таких сприятливих умов могли отрима­ти певні вигоди. Щодо іноземного обладнання, то умови були менш вигідними. Делегація Великобританії проінформувала ГАТТ, що позики на комерційних умовах були доступні за 10 % ставкою. Італійська делегація повідомила, що фермери можуть отримати п'ятирічні позики від інститутів кредитування сільського господарства за ставкою набагато нижчою за 10 %.

Італійський уряд підрахував, що з 1952 до 1957 рр. майже половина покупців італійських тракторів, проданих в Італії, скористалася спеціальними умовами кредитування згідно з законом № 949. У 1949 р. імпортний збір на різні типи тракторів та інше обладнання встановлювали згідно з ГАТТ, а збір на колісні трактори, які й становили інтерес Великобританії, становив 40 % адвалорного тарифу. У 1956 р. у результаті тарифних переговорів його зменшили до 32 %.

Аргументи Великобританії. Великобританія посилалась на статтю ІII.4 ГАТТ, в якій зазначено, що будь-якому товару, імпортованому на територію учасника договору "повинен надаватися не менш сприятливий режим, ніж режим, який надається аналогічним товарам національного походження щодо всіх законів, правил та вимог, які стосуються внутрішнього продажу, пропозиції до прода­жу, транспортування..." тощо. Великобританія аргументувала: доки кредити, передбачені італійським законом не поширюються на придбання імпортних трак­торів та іншого обладнання, доти не можна говорити, що до цих товарів засто­совується однаковий режим, як це передбачено ГАТТ. Більше того, мала місце дискримінація, оскільки кредитні пільги були розраховані лише на придбання італійського обладнання; згаданий закон суперечив статті III ГАТТ, згідно з якою, внутрішні заходи не можна застосовувати стосовно імпортної продукції, щоб захистити національних виробників.

Великобританія не оскаржувала право уряду Італії надавати субсидії виробни­кам сільськогосподарського обладнання згідно з положеннями параграфа статті III.8(в). Однак вони стверджували, що цей закон забезпечив субсидіями по­купців обладнання, що не передбачено цією статтею.

Аргументи Італії. Італія аргументувала, що ГАТТ - це торговельна угода, дії якої обмежується заходами управління торгівлею; текст статті ІІІ:4 застосовують тільки до тих законів, правил і вимог, які пов'язані з конкретними умовами продажу, транспортуванням зазначених товарів і не повинен інтерпретуватися у широкому значенні. Зокрема, делегація наголосила, згідно з цим параграфом, зобов'язання сторін контракту зводилися до певних якісних та кількісних вимог до продажу товарів на внутрішньому ринку. Вони стверджували, що закон № 949 про розвиток економіки Італії та підвищення зайнятості не стосується питань продажу, придбання чи транспортування імпортних товарів та продукції національного виробництва, про які йдеться у статті III. Крім того, статтю ІІІ:4 не можна тлумачити як таку, що перешкоджає уряду країни сприяти власному економічному розвиткові та по­кращувати умови праці. Далі італійська сторона зазначила, що уряд Великобританії визнав за Італією право надавати субсидії суто національним виробникам і наголосила, що було б не логічно не скористатися такими самими можливостями у випадку з кредитними пільгами, які менше впливають на умови конкуренції. Крім того, італійська сторона вважала, що органи ГАТТ не пови­нні інтерпретувати статтю III у широкому значенні, оскільки це обмежуватиме права учасників угоди на формування внутрішньої економічної політики, що не передбачалося при прийнятті положень ГАТТ.

Дані про торгівлю. Згідно з даними статистики Італії, загальний імпорт тракторів протягом 1952-1955 рр. залишався на відносно стабільному рівні (за винятком 1953 р., коли імпорт був надзвичайно високим). У 1956-1957 рр. відбувся значний його спад. Практично аналогічну тенденцію простежували щодо показників імпорту тракторів із Великобританії, проте зменшення імпорту з 1954 до 1957 рр. було відчутнішим. З 1952 до 1957 рр. коливання кількості реєстрації іноземних тракторів було менш помітним, ніж решти імпортних товарів, хоча випадків реєстрації у 1956 і 1957 рр. було також менше, ніж у попередні роки.

Статистика свідчить, що різниця в абсолютних значеннях показників загаль­ної кількості реєстрації була невеликою, однак частка імпортних тракторів протягом 1952-1957 рр. поступово зменшувалася. З іншого боку, частка трак­торів національного виробництва збільшувалася в загальній кількості реєстрацій аж до 1954 р. і, незважаючи на спад загальної кількості реєстрацій у 1955-57 рр., залишалася переважно стабільною.

Делегація Великобританії зазначила, що зменшення частки імпортних трак­торів у загальній закупівлі значною мірою є результатом спеціальних кредит­них пільг, наданих урядом Італії для придбання тракторів національного ви­робництва.

Делегація Італії стверджувала, що зростання частки національної промисло­вості на ринку пов'язано зі збільшенням пропозиції внаслідок повоєнної ре­конструкції промисловості та з кращою пристосованістю італійських трак­торів до сільськогосподарських умов Італії. На підтримку своєї позиції вони провели статистичне дослідження, яке показало, що національне виробницт­во у 1952 р. становило всього 12 тис. тракторів і поступово зростало до 25 тис. протягом 1955, 1956 і 1957 рр. Щодо решти обладнання, наприклад, комбайнів, показники імпорту з 1952 до 1955 рр. значно зросли і продовжу­вали зростати пізніше. Італійці також зазначили, що зменшення імпорту тракторів за останні два роки відбулося внаслідок перенасичення ринку, а не через запровадження спеціальних умов кредитування. Кредитні пільги були застосовані лише до 44 тис. одиниць тракторів національного виробництва, тобто половини загальної продукції національного товару. Решту було оплачено.

 

 

 

ДОДАТОК А

 

УКРАЇНСЬКий державний університет

фінансів та міжнародної ТОРГІВЛІ

 

Кафедра світового господарства і міжнародної економічної інтеграції