Індивідуальних навчально-дослідних завдань

Методичні рекомендації щодо виконання

з дисципліни «МЕВ» для студентів напряму «Міжнародне право»

Підготовка індивідуального навчально-дослідного завдання (далі — ІНДЗ) передбачає: систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань із дисципліни та застосування їх при вирішенні конкретних виробничих ситуацій; розвиток навичок самостійної роботи й оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою ІНДЗ.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання виконується самостійно при консультуванні з викладачем протягом вивчення дисципліни згідно з графіком навчального процесу.

ІНДЗ припускає наявність наступних елементів наукового дослідження:

· практичне значення;

· комплексний системний підхід до вирішення завдань дослідження;

· використання передової сучасної методології і наукових розробок;

· елементи творчості.

Практична значущість ІНДЗ полягає в обґрунтуванні реальності її результатів для потреб практики.

Комплексний системний підхід до розкриття теми роботи полягає в тому, що предмет дослідження розглядається під різними точками зору — з позицій теоретичної бази і практичних напрацювань, умов його реалізації на підприємстві, аналізу, обґрунтування шляхів удосконалення та ін.

У процесі виконання ІНДЗ, разом з теоретичними знаннями і практичними навичками за фахом, студент повинен продемонструвати здібності до науково-дослідної роботи та вміння творчо мислити, навчитися вирішувати науково-прикладні актуальні задачі.

Тема ІНДЗ є неоднаковою для всіх студентів, обирається за наведеною тематикою. Тема ІНДЗ може змінюватися або уточнюватися за розсудом викладача.

ІНДЗ повинне мати наступні розділи.

Титульна сторінка має містити назву університету; назву кафедри; назву навчальної дисципліни; тему ІНДЗ; прізвище, ініціали студента, номер академічної групи; дату подання ІНДЗ викладачеві на перевірку.

Зміст повинен відтворювати назви розділів, параграфів тощо, які розкривають тему ІНДЗ, і зазначенням номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Вступ розкриває сутність і стан наукового завдання та його значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми ІНДЗ, дається обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Основна частина складається з розділів, які розкривають сутність проблеми.

Висновки. У висновках викладають перелік пропозицій та рекомен­дацій і практичні результати, одержані в ІНДЗ.

Список літератури. Джерела слід розміщувати в алфавітному по­рядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, що включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням праць.

Додаткиможуть включати матеріали, що є копією документів, звітів, або розрахункові таблиці, узагальнюючі схеми чи діаграми.

Види та назви ІНДЗ за темами навчальної дисципліни

 

№п/п	Види та назви ІНДЗ	Назви тем курсу
3 семестр
1.	Ситуаційне завдання – кейс «Імпорт сталі».	Тема 6. Сутність, етапи формування та структура світового ринку товарів та послуг
2.	Науково-аналітичний коментар «Аналіз розкладу конкретних зобов’язань члена СОТ – Польщі в сфері послуг».	Тема 8. Інтернаціоналізація господарського життя в умовах глобальної трансформації.
4 семестр
3.	Аналіз бізнес середовища «Оцінка інвестиційної привабливості країни»	Тема 10. Міжнародна інвестиційна діяльність
4.	Компаративний аналіз «Оцінка ступеню готовності країн ЄС до переходу на єдину валюту - євро».	Тема 12.. Міжнародні валютно-фінансові відносини.
5.	Ділова гра «Врегулювання торговельної суперечки в рамках механізму СОТ».	Тема 15. Національна та міжнародна системи регулювання МЕВ.

 

Зміст та методика виконання ІНДЗ

Ситуаційне завдання для роботи в міні-групах на тему:

„Імпорт сталі” (кейс-метод).

 

Кейс „ ІМПОРТ СТАЛІ”

У 1984 р. США встановили квоти на імпорт сталі. У 1989 р. їхню дію було продовжено до 31 березня 1992 р. таким чином, щоб поставки закордонної сталі могли бути збільшені з 19,1 до 20,26 % усього ринку США. Ця загальна квота викликала необхідність переговорів щодо окремих угод про добровільні обмеження кож­ною країною, яка поставляє сталь. Як виникла ця ситуація?

Наприкінці Другої світової війни американська сталеливар­на промисловість була найпотужнішою у світі, і здавалося, що ніхто не може кинути виклик її вищості. На 1950 р. амери­канське виробництво вуглецевої сталі становило 47 % світової пропозиції. Але на початок 80-х років ця частка впала приблиз­но до 10 % і на цьому рівні з тих пір стабілізувалась, а США перетворились на чистого імпортера сталі. Основні джерела імпор­ту сталі до США: ЄС — 28 %, Японія — 24, Канада — 16, Південна Корея — 7, Бразилія — 4%. Ці 5 основних регіонів дають 79 % імпорту сталі США.

Сталеливарні компанії США стверджували, що показники імпорту занижують розмір іноземної конкуренції, тому що дуже багато сталі додатково надходить у формі готових виробів, на­приклад, автомобілів та труб. У 80-х роках зайнятість у стале­ливарній промисловості знизилась більш ніж на 200 тис. робо­чих місць.

Декілька факторів, що діють по всьому світу, мають значення для розуміння розвитку конкурентної ситуації. Один із них пов’язаний з додатковими виробничими потужностями, створени­ми у країнах які є відносно новими у виробництві сталі. Багато країн, що розвиваються, вважають, що вітчизняні заводи мають важливе значення для досягнення цілей індустріалізації, і розглядають випуск сталі з погляду безпеки та престижу. Ці краї­ни змогли збільшити продуктивність, тому що технологія, крім призначеної для сталі особливих ґатунків, стала дуже пошире­ною та легкодоступною. Завдяки високому пріоритету, що при­писується сталі, багато країн були готові реалізувати інші проек­ти розвитку, які включали будівництво сталеливарних заводів, або одержували іноземну фінансову допомогу для їх будівництва. З початку 70-х років максимальне розширення виробничих по­тужностей цієї галузі відбулося у країнах "третього світу", де тепер є значні й постійно зростаючі надлишкові потужності. У 80-х роках Бразилія та Південна Корея піднялись щодо виплав­ки сталі відповідно з 10-го та 18-го місця до 6-го та 8-го у світовому виробництві. Наявність надлишкових потужностей у США, Європі та Японії змусила сталеливарників скоротити свої виробничі потужності.

З урахуванням високих постійних витрат при виробництві сталі другий фактор, що діє на конкуренцію, полягає в тому, що значна частина світового виробництва належить державі. Деякі спостерігачі стверджують, що державні сталеливарні фірми бу­дуть продовжувати функціонувати незалежно від того, чи по­кривають вони свої поточні витрати. Внаслідок тиску, здійсню­ваного у зв'язку з вимогою забезпечити зайнятість, наприклад, у Франції, політичне було дуже важко швидко скоротити вироб­ництво на державних підприємствах. Експортні ринки викори­стовувались як інструмент збереження великого обсягу вироб­ництва. Державні компанії в таких країнах, як Іспанія та Ар­гентина, повідомляли про величезні збитки, але продовжували експортувати продукцію за низькими цінами. Стверджувалось, що на додаток до прямого володіння підприємствами державна допомога у вигляді податкових пільг, програми реорганізації, надання довгострокових позик під низькі проценти та відмови від екологічних вимог поставила американських виробників сталі в невигідне становище відносно деяких закордонних виробників.

Низка інших факторів вплинули на те, що іноземні виробни­ки стали успішно конкурувати на внутрішніх ринках США. Одним Із таких факторів є технологія. Хоч американські фірми стверджують, що їх найновіші заводи є на такому ж передовому рівні, як і будь-які інші, середній вік сталеливарних заводів у деяких країнах значно менший віку заводів США, отже, перші мають і вищу продуктивність. Наприклад, усюди визнано, що строк функціонування коксової печі становить 25 років, але в 1982 р. цю цифру перевищили 41 % американських заводів порівняно з усього 2 % в Японії. У 1958 р. японським праців­никам потрібно було майже 36 людино-годин для виробництва 1 т холоднокатаної листової сталі, яку американці випускали за 12 людино-годин. Японська продуктивність зрівнялася з амери­канською в 1975 р., а на 1983 р. вже перевищила її на 25 %. Американські фірми одного разу гарантували своїм працівникам підвищення заробітної плати, яке перебільшувало зростання продуктивності праці, для того щоб у трудових договорах було положення про відмову від страйків. Це призвело до того, що металурги стали заробляти більше, ніж американські виробничі працівники у будь-якій галузі обробної промисловості. Але стан галузі примусив американські компанії заморозити підвищення заробітної плати між 1982 та 1988 рр., а в 1987 р. за договором між профспілкою та компанією "Ю Ес Екс" (ІТ8Х), величезним американським виробником сталі, заробітну плату фактично було знижено.

Інший фактор стосується розміщення виробництва. Більшість американських заводів побудовано десятки років тому в поясі штатів поряд з Великими озерами. Таке розташування зменшу­вало витрати на транспортування сировини та готової продукції до промислових споживачів у тому ж поясі. Але сьогодні, якщо фірма бажає використовувати дешевше залізо із Бразилії та про­давати свою продукцію промисловим центрам у південному та західному регіонах США, що розвиваються, цей регіон більше не може вважатися оптимальним. Японія, значний експортер сталі до США, розташовує свої виробничі потужності, головним чином, у глибоководних портах. Японська промисловість сьогодні має переваги щодо орієнтовної собівартості закупок сировини, навіть якщо остання імпортується. Незважаючи на ці переваги, Японія все більше імпортує сталь з Тайваню та Південної Кореї, де в середньому нижча вартість робочої сили та новіші заводи. Сьогод­ні південнокорейська компанія "Поанг айрон енд стіл" вважається найефективнішим у світі виробником сталі. Але середній працівник-металург одержує лише 1/3 заробітної плати японського ме­талурга.

Очевидно, що в наш час необхідні нові великі інвестиції та структурна перебудова американської металургійної промисло­вості для вирівнювання американських витрат та витрат на ви­робництво сталі, яка ввозиться до США. Представники металур­гійної галузі у США скаржились на труднощі в отриманні таких інвестицій у зв’язку з низькими доходами та поганими перспективами розвитку галузі в останні роки. Відсутність коштів заперечується критиками, коли вони посилаються на придбан­ня компанією "Ю Ес Стіл" (тепер "Ю Ес Екс") нафтової фірми "Маратон ойл". Голова "Ю Ес Екс" так відповів на зауваження критиків: "Перебудовувати сталеливарні заводи? Навіщо? Знов сидіти та іржавіти?" Критики також звинуватили керівників галузі у розтраті коштів протягом багатьох років на підтримку безнадійно застарілих (на наш час вони виключа­ються з діючих) заводів замість використання капіталу на життє­здатні потужності.

Шість відповідних заходів, здається, дають деяку надію стале­ливарним компаніям США. Першим був перехід на міні-заводи, подібні до тих, якими володіє "Ньюкор", де виробляють спеціалізовану продукцію, є найновіша технологія, вони розта­шовані близько до ринків. Ці заводи є конкурентоспроможними, їхня сумарна потужність та сукупний збут продукції становили наприкінці 80-х років близько 25 % американського збуту. Крім того, вони недавно перейшли на виробництво необхідної для США продукції, наприклад, листової сталі для автомобільної промис­ловості. Другим заходом стали дії іноземних металургійних фірм, наприклад, японських "Ніппон кокан" та "Кобе стіл", з придбання акцій підприємств американ­ської промисловості або створення СП з американськими фірмами; іноземці таким чином вкладали кошти та впроваджували нову технологію, не конкуруючи напряму з американськими фірмами. Третім заходом стали дії американських виробників із закупівлі сталевих напівфабрикатів за кордоном, що сприяло скороченню витрат на важливому етапі виробництва. Наприклад, корейська фірма "Поанг" має СП у США з компанією "Ю Ес Екс", на яке рулони гарячекатаної штаби постачаються із Кореї. Четвертим заходом стали внутрішньогалузеве злиття фірм з метою одер­жання адміністративного ефекту масштабу, розширення асорти­менту та закриття менш конкурентоспроможних заводів зі збе­реженням повного обсягу виробництва. Приклад цього — план злиття "Ріпаблік стіл" та "Ел Ті Ві". П'ятим заходом стали припинення видів діяльності, не пов'яза­них з виробництвом сталі, та ліквідація застарілих сталеливар­них потужностей. Цей метод застосували "Бетлехем" та "Інленд". Шостим заходом є диверсифікація та вихід за межі виробництва сталі. Діяльність обох сталеливар­них велетнів — "Армко" та "Ю Ес Екс" у наш час значною мірою не пов'язана з виробництвом сталі, а "Ю Ес Екс" навіть розглядала в 1990 р. можливість повного припинення робіт у цій галузі. П'ять великих японських виробників сталі також мочали переходити в нові галузі.

Незважаючи на ці дії, сталеливарна промисловість у США продовжує наполягати на потужнішому захисті. Але багато споживачів сталі у США скаржаться на те, що квотування, по­єднане зі скороченням виробничих потужностей з виробництва сталі, означає вищі ціни, затримку поставок та неможливість одер­жання сталі необхідної якості. Компанія "Кетепіле" скаржилась на постійні труднощі у зв'язку з перебоями у постачанні. "Хенді енд Харманс Індіана тьюб корпорейшн" навіть розглядала питання про пере­міщення свого виробництва за кордон для подолання проблем постачання.

 

Дайте письмово своє бачення щодо вирішення наступних питань:

 

1. І. Чи слід США намагатися зберегти сталеливарну промис­ловість, навіть якщо вона не зможе конкурувати щодо рен­табельності з іноземною?

2. Чи слід дозволяти іноземним виробникам експортувати сталь у США за цінами, нижчими від американських витрат?

3. Чи зможуть сталеливарні підприємства США знов підвищити рентабельність порівняно з іноземними конкурентами?

4. Якого типу державну допомогу можуть надати США сталеливарній промисловості, щоб допомогти їй ефективніше конкурувати з закордонним виробництвом? Які переваги та недоліки кожного варіанта?

 

 

Науково-аналітичний коментарна тему:

«Аналіз розкладу конкретних зобов’язань члена СОТ - Польщі в сфері послуг».

 

Форма усіх розкладів у сфері послуг СОТ однакова з погляду заголовка та структури. Майже в усіх розкладах зобов'язання країни поділені на дві частини. Перша частина містить "Горизонтальні зобов'язання", що стосуються їх секторів послуг, вміщених у розклад (наприклад, обмеження на купівлю землі іноземцями). Друга частина містить "Специфічні зобов'язання", пов'язані з конкретними секторами чи видами послуг (наприклад, іноземці не можуть володіти компаніями, які надають телекомунікаційні послуги). Щоб виявити рівень доступу до ринку певного сектора послуг у будь-якій країні, треба проаналізувати горизонтальні й специфічні обмеження. Зобов'язання для кожного сектора визначають відповідно до чотирьох способів постачання послуг: 1) транскордонне постачання; 2) споживання за кордоном; 3) комерційна присутність; присутність фізичних осіб. Країна визначає, за допомогою яких способів вона надає доступ до кожної з послуг, зазначених у розкладі.

У будь-якому розкладі, позначення "немає", яке ставлять біля певного способу постачання, означає, що країна-член СОТ не вводить жодних обмежень щодо цього способу постачання, а також не лімітує доступ до ринку чи національний режим для іноземних послуг чи іноземних постачальників послуг.

Позначення "не зв'язані" означає, що за певним способом постачання у специфічних секторах послуг країна не бере на себе жодних зобов'язань, інакше кажучи, країна є вільною у встановленні заходів, які порушують принцип доступу до ринку чи національного режиму для іноземних послуг чи компаній.

Більшість розкладів країн-членів СОТ не містять горизонтальних обмежень, що стосуються першого і другого способів постачання послуг (транскордонне постачання і споживання за кордоном). Проте багато країн встановлюють горизонтальні обмеження на постачання послуг способом комерційної присутності. (спосіб 3) і присутності фізичних осіб (спосіб 4). Це можна пояснити тим, що багато країн мають обмеження щодо іноземних інвестицій і переміщення іноземців, особливо в чутливих (політичне чи соціальне) галузях.

Завдання: Проаналізувати розклад конкретних зобов’язань Польщі у сфері послуг для того, щоб проілюструвати як, згідно з цим Розкладом, інтерпретувати рівень доступу до ринку, що гарантує країна.

 

Методологія виконання завдання:

1. перевірити, чи є будь-які обмеження щодо режиму найбільшого сприяння в певному секторі;

2. перевірити, чи внесено цей сектор у "позитивний список";

3. якщо внесено, то треба перевірити чи є обмеження щодо доступу до ринку і національного режиму для кожного способу поставки;

4. якщо є, то перевірити, чи є горизонтальні обмеження, які належать до цього сектору.

5. За результатами проведеної роботи скласти аналітичну записку, відповідно до вимог оформити титульний лист (див. Додаток А) та представити список використаних інформаційних джерел.

6. Термін здачі завдання – семінарське заняття з даної теми.

 

У Розкладі цифрами позначено способи постачання послуг:

1) транскордонне постачання;

2) споживання за кордоном;

3) комерційна присутність;

4) присутність фізичних осіб.

 

Вихідні дані щодо Розкладу конкретних зобов’язань Польщі у сфері послуг

ГОРИЗОНТАЛЬНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
ГРАФА А	ГРАФА В	ГРАФА С	ГРАФА В
Сектор чи	Обмеження щодо доступу до ринку	Обмеження щодо	Додаткові
підсектор		Національного режиму	зобов'язання
Всі сектори,	1. Не зв'язані стосовно субсидій та	1. Придбання (пряме
включені у	інших форм державної допомоги.	і не пряме)
цей Розклад	2. Не зв'язані стосовно субсидій та	нерухомості
	інших форм громадської допомоги.	іноземцями та
	3. Іноземні постачальники послуг	іноземними
	повинні заснувати товариство з	юридичними особами
	обмеженою відповідальністю (ТзОВ)	вимагає дозволу.
	або акціонерне товариство (АТ).	2. Придбання (пряме
	Така сама форма обов'язкова й у	і непряме)
	випадку спільного підприємництва	нерухомості
	поляків з іноземцями. Не зв'язані	іноземцями та
	стосовно філій і представництв.	іноземними
	4. Не зв'язані, за винятком того, що	юридичними особами
	іноземні постачальники послуг, які	вимагає дозволу.
	діють у сферах, зазначених у	3. Придбання (пряме
	Розкладі, на території Польщі	і непряме)
	згідно з польським законодавством	нерухомості
	можуть тимчасово залучати до	іноземцями та
	роботи ключовий персонал	іноземними
	(менеджерів, спеціалістів), який	юридичними особами
	має рідкісні кваліфікації чи знання.	вимагає дозволу.
	потрібні для функціонування	4. Придбання (пряме
	підприємства за умови, що такі	і непряме)
	працівники були зайняті на цьому	нерухомості
	підприємстві принаймні один рік.	іноземцями та
	Дозволи на роботу (в Польщі)	іноземними
	видають на визначений період - до	юридичними особами
	одного року, з можливістю	вимагає дозволу.
	продовження - певному іноземцю
	від конкретного роботодавця.
	Вимога перевірки ринку.
СПЕЦИФІЧНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ
ГРАФА А	ГРАФА В	ГРАФА С	ГРАФА В
Сектор чи	Обмеження щодо доступу до ринку	Обмеження щодо	Додаткові
підсектор		національного режиму	зобов'язання
Бухгалтер-	1. Немає.	1. Немає.
ські та	2. Немає.	2. Немає.
аудиторські	3. Вимога щодо національності	3. Немає.
послуги	аудитора. Іноземні аудитори	4. Немає.
(СРС 862)	можуть практикувати тільки після
	підтвердження своєї кваліфікації.
	4. Не зв'язані, за винятком вимог
	горизонтальних зобов'язань. Вимога
	щодо національності аудитора. Іноземні аудитори можуть практикувати тільки після підтвердження своєї кваліфікації

Приклад Молдови.

У частині горизонтальних зобов'язань Розкладу конкретних зобов'язань у сфері послуг Молдови немає обмежень щодо першого та другого способів постачання послуг. Щодо комерційної присутності є обмеження щодо оренди землі, термін якої не може перевищувати 99 років, а також зазначено, що іноземці не можуть купувати лісів і землю для сільськогосподарського використання. Молдова не прийняла зобов'язання зв'язати обмеження щодо присутності фізичних осіб, тому може вводити обмежуючі заходи в будь-який час і в будь якому обсязі. Зв'язаними є лише заходи стосовно тимчасового в'їзду та перебування іноземних осіб, які підпадають під такі категорії:

1) торговельні представники, які не отримують винагороди (зарплати) від суб'єкта, що знаходиться в Молдові, та представляють постачальника послуг для переговорів стосовно продаж послуг цього постачальника. В'їзд таких осіб обмежений до 90 днів, продовження терміну перебування дозволено лише один раз на рік після двох місяців з дати закінчення цього періоду.

2) особи відповідальні за організацію комерційної присутності, які є і були не менше одного року працівниками іноземного постачальника послуг. В'їзд таких осіб обмежений на такий же термін і умовах, як і торговельні представники;

3) особи, що є і були не менше одного року працівниками іноземного постачальника послуг, який виконує контракт з підприємством у Молдові. Термін пере­бування таких осіб обмежений лише на три місяці;

4) індивідуальні постачальники послуг, що не зайняті на підприємстві поза межами Молдови, і розглядаються, як особи, які шукають доступу до ринку праці у Молдові. В'їзд таких осіб обмежений на такий же термін і умовах, як і торговельні представники;

5) менеджери, виконавці й спеціалісти, які в'їжджають в Молдову в рамках внутрішньокорпоративного обміну іноземного підприємства, що має підрозділ, філію, дочірнє підприємство у Молдові. Такі особи повинні працювати на тако­му підприємстві не менше одного року. В'їзд таких осіб обмежений до трьох років, продовження терміну перебування дозволено ще на два роки, щоб загаль­ний термін перебування не перевищував п'ять років.

У частині специфічних зобов'язань Розкладу Молдови зазначено обмеження щодо окремих секторів і видів послуг. Зокрема, щодо юридичних послуг, крім консультацій з внутрішнього та міжнародного права, зобов'язання незв'язані стосовно способу 1, крім написання проектів юридичних документів, а стосов­но способів 3 і 4 послуги можна надавати лише через національних постачальників. Ліцензовані юристи інших країн можуть надавати всі юридичні послуги, крім розгляду кримінальних справ у судах. Розгляд кримінальних справ у судах дозволяється лише юрисконсультам, від яких вимагається скласти іспит на відповідність з правилами, встановленими Радою юрисконсультів Молдови.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання на тему:

«Оцінка інвестиційної привабливості країни»

 

Завдання. Фірма А, штаб-квартира якої знаходиться у Великобританії, планує відкрити свою філію в якійсь із трьох країн: Німеччині, Чехії або Сербії Філія має здійснювати торгівлю устатку­ванням з Великобританії. Керівники головної компанії зібрали дані щодо основних факторів бізнес-середовища в цих країнах. На підставі аналізу основних факторів, дайте оцінку бізнес-середовища. Обґрунтуйте своє рішення відповідними розрахунками та виберіть країну найбільш привабливу для відкриття філії ТНК.

 

Методика виконання завдання:

1. проаналізуйте переваги кожної країни за факторами бізнес-середовища, що розглядаються керівниками головної компанії;

2. дайте письмове обґрунтування переваг кожної країни і оцініть їх за десятибальною шкалою: суттєві (10б.), помірні (8б.), незначні (5б.), слабкі (2б.), відсутні (0б.)

3. результати аналізу занесіть до таблиці 1.

4. підсумуйте бали кожної країни за дев’ятьма факторами А-З;

5. виберіть країну найбільш привабливу для відкриття філії ТНК відповідно до її місця в рейтингу.

6. За результатами проведеної роботи скласти аналітичну записку, відповідно до вимог оформити титульний лист (див. Додаток А) та представити список використаних інформаційних джерел.

7. Термін здачі завдання – семінарське заняття з даної теми.

Вихідні дані щодо основних факторів бізнес-середовища

в Німеччині, Чехії та Сербії

А. Курси національних валют змінюються так: найстабільніша відносно фунта стерлінгів (GBP) євро (1.45 EUR за 1 GBP.), чеська крона схильна до інфляції близько 10 % на рік, а сербський динар стосовно ф. ст. — від 20 до 30 % на рік.

Б. Для одержання кредиту в Німеччині під 15 % річних по­трібно зареєструватися в ЄС, у Чехії розмір кредиту для малих фірм обмежений 30 000 ф. ст. при ставці 16 %, в Сербії для одержання кредиту потрібно створити спільне підприємство за участю національного капіталу розміром 51%.

В. У Німеччині продається устаткування, аналогічне запропо­нованому з Великобританії. Прогноз обсягу збуту на наступний рік — 500 млн. євро (у поточному році було 490 млн. євро). Є 300 конкурентів. У Чехії можна продати устаткування на 9 млн. ф. ст., тому що є 140 конкурентів із часткою ринку 200 млн. фунтів ст. В Сербії сумарний обсяг ринку 300 млн. ф. ст. Його забезпечують 50 конкурентів, задовольняючи 95 % всіх потреб.

Г. Ввізні мита в Німеччині нижчі, ніж у Сербії.

Д. В Сербії середня заробітна плата становить 300 ф. ст. у Німеччині — 1500 ф. ст., Чехії — 500 ф. ст.

Е. Дохідність іноземного інвестування в Чехії становить 22— 24% річних, в Сербії — 20%, у Німеччині — 18%.

Є. Вартість оренди 1 м² офісного приміщення найвища в Німеччині, у Чехії — вдвічі нижча, у Сербії — у 2,5 рази нижча.

Ж. У Німеччині є відділення англійського банку, який обслуговує фірму А, у Чехії в нього є банк-кореспондент, в Сербії банки не надають послуг з документарних операцій і не є членами системи швидкісного обміну інформацією щодо міжбанківських розрахунків (SWIFT).

3. Ризик державного перевороту в Німеччині і Чехії близький до нуля, а в Сербії досить високий.

Таблиця 1.