Щоб зупинити падіння курсу національної валюти і зростання курсу іноземної валюти, центральний банк повинен збільшити продаж іноземної валюти на ринку, піднявши цим її пропозицію до наявного попиту.
І навпаки, щоб зупинити підвищення курсу національної валюти і падіння іноземної, він повинен зменшити продаж іноземної валюти чи збільшити купівлю останньої. Застосовуючи то один, то другий з цих інструментів, центральний банк може тривалий час підтримувати валютний ринок і курс у стані рівноваги.
Особливе місце в механізмі валютного регулювання займають платіжний баланс та золотовалютні резерви. Ця особливість полягає в тому, що саме через них реалізується внутрішній зв‘язок стану валютного ринку країни зі станом її національної економіки та забезпечується суто економічне регулювання валютної сфери.
4. Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами економічних суб‘єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з – за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).
За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн.
За економічним змістом – це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом.
Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв‘язків країни він дає грунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин. Зокрема, рівень та динаміка його збалансованості за звітній рік дають можливість визначити причини погіршення кон‘юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну динаміку їх на перспективу.
4. Золотовалютні резерви – це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у розпорядженні органів грошово – кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення.
Ці потреби визначають цілі накопичення золотовалютних резервів. Основними з них є:
- трансакційне призначення –це забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів, з тим щоб держава, її окремі структури та недержавні економічні агенти могли своєчасно розрахуватися за своїми зовнішніми зобов‘язаннями.
Трансакційне призначення золотовалютних резервів, спрямоване на обслуговування зв‘язків національної економіки зі світовою. У цьому призначенні вони слугують запасом ліквідних коштів, які забезпечують платоспроможність країни на світовому ринку;
- інтервенційне призначення –це забезпечення державі можливості проводити інтервенції на валютному ринку та ринку грошей, з тим щоб підтримувати на потрібному рівні на них попит і пропозицію на обмінний курс національної валюти.
І нтервенційне призначення резервів, спрямоване на підтримку зовнішньої та внутрішньої вартості національних грошей.
Досягнення цілей залежить від достатності обсягу золотовалютних резервів та ефективності механізму їх використання.
Висновки
1. Валюта — це не просто гроші чи грошова одиниця тієї чи іншої країни. Це насамперед грошові цінності, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини. Специфіка цих відносин надає національним грошам нову ознаку та статус валюти.
2. Сфера економічних відносин, в якій зв’язки між суб’єктами здійснюються з використанням валютних коштів, називається валютними відносинами.
3. Найвищою якісною характеристикою валюти є її вільна конвертованість в інші валюти. У країнах з вільно конвертованою валютою до мінімуму зведені обмеження на здійснення валютних операцій, на ввіз та вивіз валюти через кордон. Вільна конвертованість валюти забезпечує їй широке використання як міжнародного платіжного засобу, статус резервної валюти в інших країнах, що надає країні-емітенту значних переваг на світовому ринку.
4. Сучасний стан економіки та фінансів України забезпечує передумови для підтримання лише часткової конвертації гривні — за поточними операціями платіжного балансу.
5. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним із ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Валютний курс – це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або ціна грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни.
6. Валютний ринок — це сектор грошового ринку, на якому здійснюється купівля-продаж валютних цінностей.
Ціною на цьому ринку є обмінний курс.
Попит і пропозиція на валютному ринку виступають у формі підкріпленого платіжними засобами бажання купити та продати іноземну валюту, а також бажання одержати чи надати валюту в позичку.
7. На валютному ринку сформувався широкий набір специфічних валютних операцій, використання яких дає можливість суб’єктам ринку вирішувати три групи завдань:
¾ забезпечувати потреби в платіжних засобах для погашення своїх зовнішніх зобов’язань;
¾ забезпечувати страхування своєї діяльності від валютних ризиків;
¾ одержувати додаткові прибутки від спекулятивних операцій.
8. Операції валютного ринку поділяються на поточні (операції спот) та строкові (операції з форвардними угодами, ф’ючерсами, свопами, валютними опціонами тощо).
9. Валютна система - це сукупність законодавчо визначених принципів, норм, правил організації валютних відносин. Валютні системи бувають національні, регіональні (міжнародні) та світова.
10. Функціонування валютної системи визначається валютною політикою країни чи групи країн. Залежно від стану економіки країни та її міжнародних зв’язків валютна політика може підпорядковуватися загальним цілям монетарної політики та певним цілям у суто валютній сфері.
11. Основними інструментами валютної політики є:
- курсова політика, валютна інтервенція, політика валютних обмежень, регулювання сальдо платіжного балансу, формування та використання золотовалютних резервів.
12. Платіжний баланс за своїм економічним змістом є моделлю зовнішньоекономічних відносин країни і містить у собі інформаційну базу для оцінки перспектив розвитку валютних відносин і валютного ринку в країні та визначення цілей і заходів валютної політики.
13. Важливу роль у забезпеченні нормального функціонування валютної системи відіграють централізовані золотовалютні резерви країни.
Вони мають подвійне призначення:
¾ забезпечити країні запас ліквідності, достатній для виконання всіма резидентами своїх зовнішньоекономічних зобов’язань, якщо для цього недостатньо їх поточних валютних надходжень;
¾ надати в розпорядження органів монетарного регулювання додатковий інструмент впливу на грошову масу, валютний курс та інші показники для досягнення цілей монетарної і валютної політики.
