Тема: Валютний ринок та валютні системи
1. Сутність валюти. Валютний курс.
2. Валютний ринок. Види операцій на валютному ринку.
3. Валютні системи: поняття, призначення та елементи
Сутність валюти. Валютний курс.
Поняття валюти широко застосовується в економічній літературі та практиці. Валюта обслуговує такий масштабний сектор економіки, як зовнішньоекономічні відносини.
Відносини, які виникають у зв’язку з використанням (забезпечення валютою) міжнародних економічних зв’язків називають міжнародними валютними відносинами.
Практично всі форми міжнародних відносин, відносини між державами, економічними суб’єктами різних держав, такі як торгівля, туризм, культурні, освітні, науково-технічні зв’язки, надання кредитів, міждержавні чи приватні стосунки здійснюються через валютні відносини.
Валютні відносини – сфера економічних відносин між суб"єктами з використанням валютних коштів.
Саме на основі валютнихвідносин формується валютна політика, валютна система, як державно-правова форма валютних відносин.
Валюта – грошова одиниця, яка використовується як міжнародна розрахункова одиниця, засіб обігу та платежу (виконує функцію світових грошей).
На основі валюти функціонує валютний ринок, який є сектором грошового ринку, формуються такі високоефективні регулятивні інструменти, як валютний курс, платіжний баланс, золотовалютні резерви тощо. Валюта обслуговує функціонування світової економіки та інтеграцію до неї національних економік окремих країн.
В широкому розумінні слова:
Валюта - грошова одиниця будь якої держави (долар, франк, гривня).
В більш вузькому розумінні термін:
валюта - грошова одиниця іноземної держави.
Валюта класифікується за кількома критеріями.
1. В залежності від країни емітента виділяють:
- національну валюту, яка виражена в грошах, що емітуються національної банківською системою.
Для України це - гривні, для Росії – в рублі, для ФРН – у марки тощо;
- іноземну валюту, виражену в грошах, що емітуються банківськими системами інших країн.
Для України це будуть усі національні грошові одиниці, крім гривні;
- колективну валюту, виражену в особливих міжнародних грошових одиницях, що емітуються міжнародними фінансово – кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.
Зараз найбільш відомі такі валюти – СДР (СПЗ), запроваджена в міжнародний оборот МВФ, та євро, що запроваджена в міжнародний оборот в країнах Західної Європи – країнах Європейського Союзу.
СПЗ (спеціальні права запозичення) – розрахункова одиниця МВФ, запроваджена в 1967 р. (тоді 1 СПЗ = 1$).
Визначення курсу СПЗ (вартості) сьогодні здійснюється на базі кошика валют: долар США – 40 %; марка ФРН (21 %); японська сєна - 17%; французький франк -11%; Фунт стерлінгів – 11 %
Ця валюта немає речового виразу, використовується як міжнародний засіб платежу країн – членів МВФ; міра вартості валютних паритетів (співвідношення) національних грошових одиниць країн - членів МВФ.
Євро – колективна валюта Європейського Союзу, запроваджена в 1999 р. З 01.01.2002 р. запроваджена в готівковий обіг в 11 країнах Європи.
2. За режимом використання валюти поділяють на:
- конвертовані;
- неконвертовані.
Конвертованість національної валюти – важлива ознака відкритої економіки. Без конвертованості валюти неможлива свобода вільної торгівлі.
За повнотою конвертації розрізняють:
- повна конвертованість;
- часткова конвертованість.
Повна конвертованість означає можливість вільного обміну національної валюти на іноземну для всіх категорій власників (юридичних і фізичних осіб, резидентів і нерезидентів) та всіма видами цілей або операцій (платежі за поточними операціями, платежі за рухом капіталу і переказами).
Сьогодні 22 валюти є вільно конвертованими: долари США, німецькі марки, французькі франки, шведські крони, швейцарські франки, японські єни, євро, СДР тощо.
Найбільшу довіру і найширше застосування мають валюти країн з найвищим економічним потенціалом: долар США, німецька марка, японська єна, англійський фунт стерлінгів, французький франк.
Ці валюти не тільки вільно використовуються в міжнародних платежах, а й вільно накопичуються в державних резервах, за що дістали назву резервних валют.
Основна функція резервної валюти – створення державних валютних резервів, головним чином для забезпечення стабільності національної валюти.
Часткова конвертованість валюти означає, що на певні валютні операції чи на окремі категорії власників грошових коштів режим конвертованості не поширюється
Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших – ні. Так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших – ні. Якщо конвертація валюти дозволена тільки для нерезидентів (іноземних осіб), то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів (громадян країни) – внутрішньою.
