Тема: класифікація та асортимент скляних товарів

Силікатні товари господарський посуд класифікаці я та різновид Д/З
1.1. Класифікація скляних виробів
Скляні вироби відповідно до призначення підрозділяють на три класи:
- побутові;
- архітектурно-будівельні;
- технічні [3].
До побутових скляних виробів відносять посуд, художньо-декоративні вироби для прикраси інтер'єра, лампові вироби, дзеркала.
Скло - це аморфне тіло, яке одержують при переохолодженні розплаву незалежно від складу й температурної області затвердіння. При поступовому збільшенні в'язкості воно набуває механічних властивостей твердого тіла.
Класифікують скло за походженням, хімічним складом, основними властивостям і призначенням. Для виготовлення побутового посуду й декоративних виробів використовують оксидне скло, у якому основними склоутворювачами є оксиди кремнію, бору, алюмінію та ін.
Види скла, у яких основним склоутворювачем є оксид кремнію – SiО2, називають силікатними, скла, де основними склоутворювачами служать оксиди бору й кремнію, - боросилікатними, а скло з основним склоутворювачем у вигляді оксидів алюмінію, бору й кремнію - алюмоборосилікатними. Ці оксиди утворюють основу структури скла й визначають його найважливіші властивості.
Крім названих кислотних оксидів до складу скла входять оксиди лужних і лужно-земельних металів. З лужних оксидів використовують оксиди натрію - Nа2О,оксиди калію - К2О, оксиди літію - Li2О; з лужно-земельних - оксиди кальцію - СаО, оксиди магнію - МgО, оксиди цинку - ZnО, оксиди барію - ВаО, оксиди свинцю - РbО. Кожен оксид привносить притаманні йому властивості. Тому багато властивостей скла залежать від його хімічного складу. Склад скла виражають через складаючі його оксиди [3].
Відповідно до Держстандарту 24315-80 скло для побутового посуду й декоративних виробів підрозділяють на наступні види:
- натрій-кальцій-силікатне, спеціальне побутове, кришталеве (містить не менше 10 % оксидів свинцю, барію, цинку);
- малосвинцевий кришталь (18-24% РbО), свинцевий кришталь (24- 30% РbО);
- високосвинцевий кришталь (30% і більше РbО);
- барієвий кришталь (не менше 18 % ВаО).
До спеціального побутового скла відносять жаростійке боросилікатне й алюмоборосилікатне скло. Для виготовлення кухонного посуду застосовують також ситали. Це непрозорі білого кольори склокристалічні матеріали високої термостійкості. Їх виготовляють шляхом напрямленої кристалізації літійалюмосилікатного скла в процесі спеціальної термічної обробки [9].
1.2. Асортимент скляних товарів
Асортимент скляних товарів досить динамічний і змінюється у зв'язку з постійним розвитком науки, станом технології виробництва, характером споживчого попиту, зміною стильових напрямків. Асортимент виробів побутового призначення класифікують за призначенням й умовами експлуатації, складом і забарвленням скла, методом формування й характером термічної обробки, видами (найменуваннями), розмірами, фасонами виробів, методами і складністю декорування, комплектністю.
За призначенням побутові товари підрозділяють на посуд і декоративні вироби для сервіровки стола й прикраси інтер'єру, господарський посуд для зберігання харчових продуктів і домашнього консервування, кухонний посуд для приготування їжі, лампові вироби (лампові резервуари, лампове скло) і дзеркала.
За складом скла розрізняють посуд з натрій-кальцій-силікатного, спеціального побутового й кришталевого скла. Столовий посуд виготовляють із натрій-кальцій-силікатного скла, кришталю різних видів, а також із глушеного боросилікатного скла; господарський посуд - з натрій-кальцій-силікатного скла з добавками, які підвищують хімічну й термічну стійкість; кухонний - зі спеціального побутового скла й ситалів.
За забарвленням розрізняють посуд зі скла безбарвного, кольорового (фарбованого) і накладного (двох- і багатошарового). Назви кольоровому склу дають за кольором тону (жовті, зелені, рожеві й т. д.), за природою барвника (кобальтові, марганцеві), за аналогією з дорогоцінними каменями: рубіни (червоні), топази (жовтувато-коричневі), сапфіри (ясно-сині), смарагди (ясно-зелені).
За способом формування розрізняють посуд ручного, вільного, машинного видування, пресований, пресовидувний, багатостадійного формування, молірований, відцентрового виготовлення [3].
За способом термічної обробки розрізняють посуд незміцнений, тобто відпалений, і зміцнений загартуванням. Переважну масу виробів із сортового скла й всі кришталеві вироби випускають відпаленими. Загартування полягає в нагріванні виробів до 700°С і наступному швидкому й рівномірному охолодженні шляхом обдування повітрям. При цьому в склі виникають високі, рівномірно розподілені залишкові напруги, які підвищують міцність до удару в 5-8 разів, а термостійкість - в 2-3 рази. Зміцнюють загартовуванням деякі види пресованого столового посуду й кухонний посуд з жаростійкого боросилікатного скла.
Види скляного посуду. Існує біля тридцяти найменувань посуду для сервіровки стола; це склянки, бокальчики, чарки, келихи, фужери, глечики, графини, цукорниці, масельнички, вази для сервіровки стола (для фруктів, варення, печива, крему, цукерок, салатники), менажниці та ін. Декоративні вироби - це склянаскульптура, вази для квітів, туалетні прилади, келихи у формі рога, блюда й ін [7].
Кожен вид виробів випускають декількох різновидів (артикулів), які відрізняються розміром і фасоном. За розміром посуд підрозділяють на дрібний, середній, великий і особливо великий. Розмір виробів характеризується діаметром, довжиною або висотою, а розмір порожніх виробів - місткістю.
За фасоном вироби підрозділяють із врахуванням форми корпуса (куля, овал, конус й ін.), наявності приліпних (ручка, ніжка, кришка) і зйомних (корок, кришка) деталей, характером краю (рівний, вирізний) і дна виробів. Посуд випускають із дном звичайної товщини, потовщеним, а також на піддоні (виступ або уступ у нижній частині виробу). Ніжка виробів може бути різної висоти, форми (пряма або фігурна) і обробки (гранована й рівна).
Видувні вази для квітів залежно від складності форми підрозділяють на три групи. Фасон поряд з естетиченими особливостями скломаси й оброблкою багато в чому визначає художню виразність виробів. Він піддається змінам відповідно до вимог стилю. Посуд святкового й подарункового характеру відрізняється складним силуетом, ретельною обробкою й складною формою деталей. Посуд повсякденного побуту має більше прості й цілісні форми.
За способі прикрашання розрізняють посуд гладкий і декорований. Декорований посуд залежно від характеру, складності й художньої ціни обробки ділять на груповий і позагруповий. Обробку групового видувного посуду із сортового безбарвного скла підрозділяють на 1-7-у групи, з кольорового скла - на 3-8-у, з накладного скла - на 4-8-у групи.
Обробку кришталевих виробів відносять до 4-10-ї груп складності. У групу поєднують малюнки однакової складності, але різного сюжету. Їх позначають тризначними номерами, у яких цифра сотень указує на номер групи. Позагрупові вироби характеризуються оригінальністю форм, складними, часто комбінованими малюнками високої художньої цінності. Вони індивідуальні для продукції кожного заводу. Багато виробів з індексом «Н» і реалізовані за договірними цінами відносять до позагрупових [7].
Обробку пресованих виробів на групи складності не підрозділяють. Сучасні тенденції в декорі скляного посуду - розширення гами кольорового скла, комбінація в накладенні кольорового й слабко заглушеного скла, контрастні сполучення в малюнках елементів алмазної грані, матового гравірування, люстри, широке використання малюнків деколі й шовкографії різного сюжету, мальовничих оздоблень фарбами й золотом, часто в комбінації з матуванням. Також популярна гутна обробка виробу.
За комплектністю розрізняють штучні вироби, набори (включають вироби одного виду - набір склянок і т. д.), прибори (містять вироби різних видів одного призначення) - для води, варення, крюшону, туалетні. Вироби комплектів характеризуються єдністю художньо-конструктивного рішення.
Господарський посуд виробляють ручним або механізованим методом з безбарвного й напівбілого скла. Асортимент включає термоси й інші вироби для зберігання їжі - глечики, банки для солінь і варення, бочки, пляшки для зберігання рідин.
Термоси підрозділяють за призначенням на термоси для рідин й їжі (із широким горлом), за місткістю колби, конструкції й матеріалу оболонки (металеві,пластмасові, комбіновані). Кухонний посуд з жаростійкого скла й ситалів представлений каструлями різної місткості, формами для запікання, жаровнями, сковородами. Із ситалу виробляють набори каструль. Посуд з жаростійкого скла піддають загартуванню й не декорують. Ситаловий посуд білих кольорів із гладкою блискучою поверхнею додатково прикрашається малюнками деколі.

1.3. Маркування скляних товарів
Маркування виробів наносять на паперову етикетку, що наклеюють безпосередньо на виріб (застосування силікатного клею не допускається) чи в процесі виготовлення. Маркування споживчої (групової чи індивідуальної) тари, групового упакування з паперу і транспортної тари наносять на паперову етикетку чи штамп.
Допускається не наносити маркірування на споживчу тару, упаковану в транспортну.
У маркуванні виробів на паперовій етикетці вказують наступні дані:
- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;
- артикул;
- масову частку оксиду свинцю (тільки для свинцевого кришталю);
- позначення дійсного стандарту [6].

Допускається не вказувати артикул у маркуванні виробів, що упаковуються в індивідуальну тару.
Маркування в процесі вироблення повинні містити товарний знак чи найменування підприємства-виробника.
Склад комплекту чи сервізу вказують на споживчій тарі чи на найбільшому виробі.
Допускається за узгодженням зі споживачем не наносити маркування на вироби чи наносити на частину виробів у партії.
На вироби, призначені для експорту, наносять маркування відповідно до умов договору чи контракту.
У маркуванні споживчої (груповий і (чи) індивідуальної) тари і групового упакування з папера вказують наступні дані:
- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;
- найменування виробів;
- артикул;
- кількість виробів в одиниці упакування (для групової тари);
- номер контролера і пакувальника;
- позначення дійсного стандарту.
Для сертифікованої продукції знак чи відповідності номер сертифіката відповідності проставляють у маркуванні виробів на паперовій етикетці і (чи) у маркуванні тари й упакування, а також у товаросупроводжувальній документації.
Допускається наносити зображення маніпуляційного знака на етикетку, призначену для маркування тари.
Виробу упаковують у споживчу і транспортну тару.
Конкретні види тари й упаковки, що забезпечують схоронність продукції при транспортуванні, масу брутто вказують у договорах про постачання продукції між виробником і споживачем [9].
Припустима міграція шкідливих речовин, що виділяються зі скляних виробів, що контактують з харчовими продуктами, встановлюється відповіднимиорганами у відповідних нормативних документах, затверджених у встановленому порядку, а при їхній відсутності — відповідно до додатка А.
Склянки і блюдця для чаю, тарілки для гарячої їжі повинні бути термічно стійкими. Видувні вироби не повинні руйнуватися при перепадах температур 95-70-200С, мальвані — при 95-60-200С [3].
На виробах не допускаються: відколи; прорізані грані; прилиплі шматочки скла; що ріжуть і обсипаються, частки скла при декоруванні виробів «насипом»; наскрізні посічки; сторонні включення, що мають навколо себе тріщини і посічки.
Торцева поверхня верхнього краю і шви виробів повинні бути гладкими.
Декоративне покриття, нанесене на внутрішню поверхню виробів, що контактує з харчовими продуктами, повинне бути кислотностійким.
Кріплення ручок виробів і елементів декоративного оформлення повинно бути міцним.
Вироби приймають партіями. Партією вважається визначене число виробів і одного асортименту зі скла одного виду. Результати приймання партії повинні бути підтверджені відділом технічного контролю.
Для встановлення групи висоту і діаметр виробів визначають будь-яким вимірювальним інструментом, місткість визначають за допомогою мірного посуду чи зважуванням маси води, що вміщається у виріб, на вагах з ієною розподілу не менш 5 р. Воду наливають до краю.
Для перевірки відповідності виробів вимогам дійсного стандарту проводять приймальний контроль.
Дефектні вироби, не більш 4 % від партії, підлягають поверненню виробнику.

Видовий асортимент
столових скляних виробів

1. Посуд для прийняття їжі і напоїв:
• Склянки для чаю (циліндричної, овальної форми, міст.250 см3),
• Склянки для вина (бочкоподібної, з перехватом по висоті корпусу, із звичайним або потовщеним дном, місткістю від 25 до 150 см3):
Різновиди: * циліндричної форми – "стопки”,
* коничної форми – "шампанки”,
* стопка з потовщеним тяжким дном – "джигер”
• Склянки для мінеральних, фруктових вод та соків (175-350 см3)
• Чаркові вироби (складаються з корпусу, ніжки та підставки;
з корпусом, який переходе у підставку, у формі краплі, тюльпану, шару, овалу, з перехватом по висоті корпусу тощо; з ніжкою – прямою, конусною, циліндричною, у вигляді шариків, овальною, воронкоподібною, фігурною, гутною, видувною, витягнутою та може бути з гранями, тобто шліфована або без шліфування):
---чарки (містк. 30 – 100 см3 – висота корпуса дорівнює діаметру)
Різновид: * низька, звужена доверху, на короткій ніжці, для
коньяку –"сніфтер”
---бокали (110-150см3 – висота корпуса у 2 рази більше діаметру)
Різновиди: * високий, витягнутий на довгій ножці – "флют”
* із звуженням доверху, для сухого черв.вина – "тюльпан”
* витягнутий, на короткій ніжці, для каберне – "ліра”
* із шароподібним корпусом, для бордо і черв.вина – "шар”
* округлений конус із гострою вершиною вниз – "десерт”
* конус, закруглений по краю, на маленькій ніжці для
міцних вин – "порт-глас”
---бокальчики (місткість 15 – 25 см3)
---фужери (форма чарки або бокала, але місткість 175 – 350 см3)
Різновиди: * правильний конус або "закритий тюльпан” – для
мартіні і коктейлів
* схожий на чашечку жолудя, на високій ніжці –
кріплених вин;
• Блюдця: чайні (110 –140 мм) та для варення (75 –100)
• Кружки для пива, квасу, молока

2. Посуд для подачі їжі та напоїв:
• Графини: для води, для вина, для горілки
• Глечики: для води, пива, квасу, молока.
• Цукерниці (з кришкою, на ножці, з ручкою, ємкістю 300 – 600 см3
• Маслянки (з кришкою та бортом) ємкістю 200 – 500 см3
• Сухарниці та хлібниці (неглибокі, чашоподібні)
• Блюда (товстостінні, діаметром від 275 – 420 мм)
• Вази (мають глибину і висоту корпусу; для фруктів 200-350 мм, для печива – 110-160мм, для цукерок, для варення, для крему
• Салатники (у вигляді напівкулі, розвернутої чаши, ботом – овальна, човником – зажата з боків; однопорційні)
• Оселедниці
• Сільнички
• Тарілки
• Судки (гірчичниця, перечниця, сільничка)

3. Інші скляні вироби:
• Чайниці,
• серветниці тощо.

Видовий асортимент
господарського скляного посуду

Банки господарські,
бочата,
сулії тощо

Видовий асортимент
кухонного скляного посуду

Каструлі,
сковороди,
миски,
чайники,
сотейники,
кавники тощо

Оцінка якості скляних виробів

Приймання скляних побутових товарів проводиться партіями. Партією вважається певна кількість виробів одного найменування, вироблена із скла одного виду і оформлена одним документом про якість, в якому містяться найменування виробу, кількість, відповідність виробів НТД та результати випробувань.
Для цього методом випадкового відбору з різних місць від партії виробів відбирають певну кількість виробів. Відібрані таким чином вироби перевіряють за такими показниками: дефекти зовнішнього вигляду, розмір, маса, місткість, стійкість, якість відпалу, термостійкість. Для перевірки наявності дефектів від партії відбирають 1%, але не менше 10 шт., а кришталевих виробів – така ж кількість кожного сорту. Для визначення відповідності виробів основним розмірам, масі, місткості, стійкості, якості відпалу та іншим показникам відбирають 0,5%, але не менше 10 шт. (для кришталевих виробів – від кожного сорту).
При оцінці якості скляних виробів враховують вимоги нормативно-технічних документів на певні види скляних виробів. Так, наприклад, посуд із натрій-калій силікатного скла повинен відповідати вимогам ГОСТ 26821-86 "Посуда и декоративные изделия из натрий-кальций силикатного стекла. Технические условия”.
Якість виготовлення виробів із кришталю визначається ГОСТ 26822-86 "Посуда и декоративные изделия из хрустальных стекол. Технические условия”.
Загальна кількість допустимих дефектів зовнішнього вигляду в одному дрібному виробі повинна бути не більше 2, середньому – 3, в крупних – 4.
В залежності від якості кришталевого скла, способів виробки і обробки кришталеві вироби поділяють на 1 та 2-й сорти, крім виробів пресованих без малюнка, які не діляться на сорти.
При оцінюванні якості скляних побутових товарів особлива увага звертається на відповідність виробів установленим нормам до зовнішнього вигляду, розмірів, якості, відпалу та термостійкості.
При перевірці якості скляних виробів необхідно враховувати фактори, що зумовлюють можливість зарахування виробів до того чи іншого сорту чи ступеня придатності. Такими факторами є вид скла, спосіб виробки, вид дефекту, розмір і місцезнаходження дефекту на виробі, розмір виробу, кількість однойменних дефектів на виробі, загальна кількість допустимих дефектів на виробі.
Перед початком проведення оцінювання якості необхідно визначити групу скляних виробів за розміром (за висотою, діаметром, довжиною, повною місткістю), спосіб виробки, а потім, вже, починати оцінювати характер дефектів.
Дефекти зовнішнього вигляду скляних виробів визначаються зовнішнім оглядом неозброєним оком в умовах нормального освітлення на відстані 500-600мм від ока спостерігача. Міцність закріплення декоративних покриттів перевіряють сильним протиранням бавовняною тканиною протягом 30 с.

В скляних виробах можуть виникнути дефекти, які поділяють на групи:
1 група дефектів: "Дефекти скломаси”
Дефекти цієї групи понижують естетичну цінність виробів, а також механічну міцність і термостійкість, знижують оптичну однорідність скла, створюють внутрішню напругу в склі, що може бути причиною биття в процесі експлуатації і при транспортуванні скляних виробів
Дефекти даної групи утворюються в результаті порушення процесів отримання шихти, недостатнього просвітлювання скломаси та порушення інших.
Види дефектів скломаси:
• повітряні газові включення: - у вигляді "мошки” (діаметр до 0,8 мм);
- у вигляді пузирів (більш 0,8 мм) - прозорі або непрозорі
• кристалічні включення: - у вигляді нерозчинних піщинок (шихтний камінь), - у вигляді закристалізованих новоутворень ("рух”),
- у вигляді викрашених кусочків вогнетривів (шамотний камінь)
• скловидні включення: - ниткоподібні хвил. лінії або смуги іншого складу, ніж скломаса (свіль), - прозорі або ж з відтінками згустків скла бугорки або краплі (шлір)
• недостатнє знебарвлення, замутнення у вигляді зеленуватих, голубуватих або інших відтінків, що впливає на прозорість скла та погіршує зовнішній вигляд виробу.
2 група дефектів: "Дефекти виробки”
До цієї групи дефектів відносять дефекти, що виникають при формуванні виробів
Види дефектів виробки:
• деформація виробу чи його частини (деталі),
• нерівномірна товщина стінок і дна виробу,
• несиметричність ручок, - викривлення ручок і ніжок,
• зазор між корпусом і кришкою,
• скривлення виробу; кованість (специфічний дефект пресованих виробів, нерівності у вигляді дрібної хвилястої поверхні),
• облой і залишки (виступи скла з роз’ємних прес-форм);
• зморшки, складки на поверхні, прилепи скла,
• подряпини, риски на поверхні, тонкі тріщини на стінках виробу,
• овальність корпусу і дна виробів більше 2% зовнішнього діаметра, -
• продутість стінок, недопресування та ін.

3 група дефектів: "Дефекти обробки”
виникають на виробах на завершальному етапі виробництва
Види дефектів обробки:
• переплавлений край,
• риски від абразивного матеріалу,
• сліди кислотної поліровки (хвилястість, залишок "солей”),
• шви на ніжках виробів тощо.
Недопустимі дефекти обробки: осипання краю, незаплавлені щербини і сколення, похитування виробів на горизонтальній площині, недополірування поверхні виробу, неоплавлені (гострі, ріжучі) краї верху і дна виробу.

4 група дефектів: "Дефекти декорування”
• несиметричність,
• не доведення і переведення лінії малюнка,
• "заовальність” алмазних граней,
• забруднення,
• розтріскування,
• вигорання,
• потемніння і неміцне закріплення силікатних, люстрових та інших фарб

Згідно з НТД, при одержанні незадовільних результатів перевірки і випробувань скляних виробів хоча б з одного показника, проводять повторну перевірку на подвоєній вибірці.