Структура грошового обороту за формою платіжних засобів та

За економічним змістом.

Відмінності в характері економічних відносин між суб’єктами грошового обороту та формами платіжних засобів дають підстави структуризувати його на ок­ремі сектори.

І. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на два сектори:

Грошовий обіг

2. Фінансово-кредитний:

— кредитний

— фіскально-бюджетний.

Грошовим обігом називається рух грошей, що обслуговує сферу обміну.

Характерним для руху грошей, що обслуговує відносини обміну, є:

· еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;

· безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб’єкта обороту;

· прямолінійніст ь, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб’єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб’єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

Значна частина грошового обороту пов’язана з процесами розподілу вартості валового національного продукту. Цей сектор грошового обороту називається фінансово-кредитним.

Рух грошей тут має одну суттєву відмінність від грошового обігу — він здійснюється нееквівалентно, тобто назустріч грошовому платежу платник не одержує реального еквівалента у формі товарів чи послуг.

Крім спільної риси — нееквівалентності, відносинам між суб’єктами цього сектора грошового обороту властиві також істотні відмінності, що дає підстави для поділу його на дві частини:

Фіскально-бюджетний сектор

Кредитний сектор

Фіскально-бюджетна частина фінансово-кредитного обороту характеризується відносинами відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб’­єктів вилучається у вигляді податків та інших обов’язкових платежів і надходить у розпорядження держави, яка витрачає їх при виконанні своїх функцій.

У результаті виникає не тільки без­еквівалентний, а й безповоротний рух грошей, тобто одні суб’єк­ти ці гроші втрачають назавжди і без одержання будь-якого доходу, а інші їх одержують теж безповоротно і без виплати будь-якої ціни за них.

Кредитна частина фінансово-кредитного обороту обслуговує сферу перерозподільних відносин, у яких власність суб’єктів не відчужується, а лише передається у тимчасове користування, наприклад при внесенні грошей на банківський депозит чи під час купівлі цінних паперів.

Тому для цих відносин характерне ще одержання доходу тим суб’єктом, який передає свою власність у тимчасове користування. Тобто рух грошей, що забезпечує реалізацію цих відносин, має зворотний характер, коли власник повертає свої гро­ші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденда.

Грошовий обіг, фіскально-бюджетний та кредитний обороти як складові сукупного грошового обороту тісно взаємозв’язані, внутрішньо переплітаються і доповнюють один одного в забезпеченні цілей розширеного відтворення. Водночас вони — самостійні явищ а, зі своїм особливим механізмом регулювання і специфічними можливостями впливу на процес відтворення.

ІІ. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на:

— безготівковий

— готівковий.

Хоч критерій такої структуризації грошового обороту досить формальний, проте між цими його частинами є істотні відмінності, які мають важливі економічні наслідки.

У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб’єктів. Отже, на оборот цих грошей можуть впливати лише прямі його суб’єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

У сфері безготівкового обороту гроші рухаються по рахунках у банках, не виходячи за межі банківської системи. Це створює можливість контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб’єктів не тільки їм самим, а й третім особам — банкам та органам державного управління.

Визначаючи законодавчо права та обов’язки їх щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а відтак і на процес суспільного відтворення в цілому.

У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому в міру завершення перехідного до ринкової економі­ки періоду, забезпечення правової бази розвитку її приватного сектору розширюватиметься сфера безготівкового обороту і звужуватиметься готівкова.