Лекція № 3.
Тема: Механізми досягнення цілей групової роботи.
План:
1. Цілі тренінгової роботи.
2. Механізми досягнення цілей.
3. Установки учасників тренінгу та умови групової роботи.
4. Критерії оцінки тренінгу та його ефективності.
Цілі тренінгової роботи.
Головна мета тренінгової групи (Еліот Аронсон) – розвиток готовності до дослідження власної поведінки, підвищення соціальної компетентності і відкритості у міжособистісних взаєминах, навчання співпраці і конструктивному вирішенню конфліктів.
К’єлл Рудестам стверджує, що цілі групової роботи можуть задаватися ззовні або визначатися потребами її учасників.
Загальні цілі тренінга (Вачков І.В.):
- дослідження психологічних проблем учасників групи і надання допомоги при їх вирішенні;
- покращення суб’єктивного самопочуття та зміцнення психічного здоров’я;
- вивчення психологічних закономірностей, механізмів, засобів міжособистісної взаємодії з метою оптимізації спілкування;
- розвиток самосвідомості і самодослідження учасників;
- сприяння особистісному зростанню, реалізація творчого потенціалу, досягнення оптимального рівня життєдіяльності.
Цілі тренінгової роботи (Клаус Фопель):
- сенсибілізація навичок сприйняття: сприйняття власних уявлень, думок, ідей, бажань, страхів, потреб диференційовано, що веде до розуміння власного Я та Я інших;
- розвиток відповідального ставлення: розвиток внутрішньої установки – не пояснювати та не виправдовувати власну поведінку та настрої, а брати на себе відповідальність за власне життя і події у ній; прийняття можливості вибору;
- порушення ролевих стереотипів: відмова від обмежувальних поведінкових стандартів на користь гнучкої і реалістичної поведінки;
- щирий прояв почуттів: почуття – це нормально, кожен може усвідомлювати власні почуття;
- усвідомлення власних мотивів: здібність говорити про свої потреби и цінності;
- розвиток навички прийняття себе та інших: повага та терпимість;
- контакт та співпраця з іншими;
- міжособистісна відкритість: щирість та відвертість.
Механізми досягнення цілей.
В психології існує так звана модель «Вікно Джогарі», що є засобом опису уявлень особистості про себе і про участь інших у її житті (рис. 3.1).
«Вікно Джогарі» демонструє, що відкритість у взаєминах допомагає рішенню групових і індивідуальних проблем і що розширювати контакти – значить збільшувати "Арену". Коли учасники зустрічаються вперше, «Арена» буває невеликою, з розвитком відносин взаємодопомоги росте довіра до партнерів, розвивається здатність бути самим собою в контактах з навколишніми. Ступінь розкриття, що група може собі дозволити, залежить від рівня довіри, що існує в групі.
Завдання роботи тренінгової групи полягає у тому, щоб поступово зменшувати зону «невідомого» за рахунок збільшення «відомої» зони («арени»). Механізмами, що допомагають досягати атмосфери довіри, взаєморозуміння, в якій розширюється область свідомого «Я» слугують саморозкриття і зворотній зв'язок.
Зворотній зв’язок у буквальному сенсі – це повідомлення про відхилення від наміченого курсу та поставленої мети.
Як давати зворотній зв’язок (ЗЗ):
- час – ключ до правильного З: давайте ЗЗ якомога швидше після актуальної ситуації, враховуючи особливості соціальної обстановки, а також готовність одержувати ЗЗ партнером;
- описуйте, замість осуджень, від яких треба захищатися;
- розкриваючи свої почуття, говоріть від свого імені й про себе;
- ЗЗ має використовуватися заради обопільної користі;
- для перевірки правильності ЗЗ попросіть одержувача перефразувати ваше послання;
- не потрібно нав'язувати ЗЗ.
Як одержувати ЗЗ:
- вислухайте того, хто дає ЗЗ;
- спробуйте зрозуміти його/її почуття й повірте, що те, що вони говорять, – щиро, а чесність сама по собі гідна нагороди;
- отримавши ЗЗ, не варто відразу змінювати свою поведінку, просто поставтеся до ЗЗ із усією серйозністю;
- висловіть свої почуття й думки тому, хто дав Вам ЗЗ, повідомте його про Ваше рішення;
- Ви можете поцікавитися про можливості групи чи окремої людини щодо допомоги Вам (відповідно до ЗЗ);
- подякуєте за ЗЗ, увагу й допомогу;
- кожен має право відмовитися від одержання ЗЗ.
Тренінгова група необхідна, щоб з’ясувати свої установки, й за необхідністю, виробити нові форми поведінки. Люди мають вчитися бачити себе такими, якими їх бачать інші. Самопізнання кожного сполучене із пізнанням нас іншими (К. Левін).
Механізми досягнення цілей (Клаус Фопель):
- сприйняття власних почуттів: диференціація власних почуттів, відновлення емоційного контакту;
- безпосередній прояв почуттів: вільний прояв сильних спонтанних почуттів з одночасним їхнім усвідомленням і розумінням;
- щирість, саморозкриття: І. Ялом писав про те, що не важливо, що учасник одразу не зізнався або тривалий час приховував дещо, важливо, що атмосфера у групі призвела до того, що він нарешті розкрився: «Що дозволило тобі розкритися саме зараз?»; важливо загострювати свою увагу не на тому, що учасник приховував, а на тому, що він розкрився;
- зворотній зв'язок;
- розвиток когнітивного аспекту навчання: баланс раціонально-когнітивного та емоційно-афективного досвіду;
- проживання близькості з іншими: почуття приналежності;
- можливість надавати допомогу: почуття значущості, важливості;
- спостереження за іншими учасниками групи: пасивне навчання, розвиток емпатії, досвід ідентифікації;
- крос-культурний підхід (схожість та відмінності учасників): «А як це у інших?»;
- набуття прикладів для наслідування: модель поведінки як стимул до змін;
- експериментування над собою: відкритість новому досвіду, гнучкість диспозицій;
- підтримувальна позиція ведучого: ведучий закладає фундамент довіри і безпеки.
