Опис технічних засобів організації дорожнього руху.

Знаки дорожні.

Дорожні знаки належать до технічних засобів організації дорожньго руху і призначені для інформування учасників руху про режими, умови, напрямки та маршрути руху, місця розташування майданчиків відпочинку, об’єктів сервісу.

Кожна з групи знаків має свою форму, фон і облямівки. Кожний знак має свій номер, що складається з номера групи, порядкового номера знака в групі, порядкового номера різновиду (у разі наявності), розділених між собою крапками. Знаки дорожні розрізняють за тривалістю дії (стаціонарні та тимчасові) та за способом освітлення (внутрішнє та зовнішнє). Знаки дорожні можуть бути одно та багатопозиційні. Згідно ДСТУ 4100-2002”Знаки дрожні. Загальні технічні умови. Правила застосування” знаки дорожні можуть бути чотирьох типорозмірів: І – малого, ІІ – середньго, ІІІ – великого, IV – дуже великого.

Дорожні знаки, з метою забезпечення зручності експлуатаціїї та обслуговування, що виключалось їх навмисне пошкодження, слід розташовувати так, щоб їх добре бачили з відстані не менш, як 100 метрів, як у світлу, так і темну пори добу. В одному поперечному перетині дороги допускається встановлювати не більше трьох знаків, без урахування дублюючих знаків і табличок до дорожніх знаків.

Якщо немає додаткових вимог, дорожні знаки встановлюють в населених пунктах на відстані 50..100 метрів, або за населеними пунктами – на відстані 150..300 від відповідних об’єктів.

Знаки, встановлені на дорозі послідовно, за винятком знаків на перехресті мають бути розташовані поза населеними пунктами на відстані не менш як 50 метрів, а населених пунктах – не менш як за 25 метрів один від одного.

Знаки розміщують на опора, стійках, стовпах (щоглах) по горизонталі (переважно) або вертикалі (один над одним), на тросах-розтяжках, рамах і кронштейнах над проїзною частиною по горизонталі на одному рівні.

Поза населеними пунктами опори для знаків встановлюються на бермах, присипних до узбіччя, укосах насипів, на смузі відводу за бічною канавою або над узбіччям.

Відстань від краю проїзної частини, а при наявності узбіччя від бровки земляного полотна до найближчого краю знаку, встановленого з боку від проїзної частини, має становити від 0,5 до 2 метрів, а до краю попередгього указання напрямку – від 0,5 до 5 метрів. У разі складних умов (біля урвищ, виступів скель, парапетів тощо) допускається встановлювати опори на узбіччях. При цьому відстань між краєм проїзної частини і найближчим до неї краєм знака має бути не меншою від 1 метра, а висота встановлення не нижче 2 метра.

Відстань від нижнього краю знака (без урахування табличок до дорожніх знаків і попереджувальних знаків 1.31.1 – 1.31.6) до поверхні дорожнього покриття (висота установки): 1,5..2,2 метра – у разі встановлення збоку від дороги поза населеними пунктами; 2,0..4,0 метра у населених пунктах; не менш як 0,6 метра – у разі встановлення на острівцях безпеки і на проїзній частині дороги; 5,0..6,0 метрів - у разі розташування над проїзною частиною; у разі розташування знаків на прольотних конструкціях штучних споруд і при відстані від поверхні дорожнього покриття до низу прольотної конструкції споруди менш як 5 метрів, знаки не повинні виступати за їхній нижній край.

Відстань між сусідніми знаками, розташованими на одній опопрі за винятком знаків, виконаних в одному корпусі, має бути 50..200 міліметрів.

В графічній частині розрахункової роботи використано такі дорожні знаки:

ü знаки пріоритету – “ Проїзд без зупинки заборонено”, “Дати дорогу”.

ü заборонні знаки – “ Обмеження максимальної швидкості “.

ü наказові знаки – “ Рух праворуч”.

ü інформаційно-вказівні знаки – “ Напрямки руху по смугах “, “ Кінець додаткової смуги для руху “, “ Початок додаткової смуги руху “, “ Попередній покажчик напрямків “, “Прилягання смуги для розгону транспортних засобів “.

Для виготовлення дорожніх знаків з внутрішнім освітленням використано прозорий пластик – поліакрил.

Для виготовлення знаків із зовнішеім освітленням використано стальний лист завтовщки 1,5 мм..

Корпус, тильну сторону знаків і кріплення фарбують у сірий колір. Для лицьової поверхні дорожніх знаків використана відповідного кольору світловідбиваюча плівка.

Для виготовлення опор дорожніх знаків використано азбестоцемент.

 

Дорожня розмітка.

Дорожньою розміткою називаються лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удосконаленим покриттям), бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановки вулиць тадоріг, що застосовуються самостійно і в поєднанні з дорожніми знаками чи світлофорами.

В Україні введено в дію Державний стандарт ДСТУ 2587-2010 “ Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування. “.

Відповідно до цього стандарту встановлено дві групи розмітки: горизонтальна та вертикальна. Горизонтальна розмітка буває поздовжня, поперечня та іншого виду і наноситься безпосередньо на поверхню проїзної частини доріг з удосконаленим покриттям.

До вертикальної розмітки належать лінії (смуги) і позначення, що наносяться на торцеві поверхні дорожніх споруд, та інженерне обладнення доріг, а також світловідбиваючі елементи, що закріплюються на цих поверхнях.

Кожний вид розмітки має свій номер: перша цифра – номер групи до якої належить розмітка (1 – горизонтальна, 2 – вертикальна); друга – порядковий номер розмітки в групі; третя – різновид розмітки.

Для горизонтальної розмітки використовують два кольори: білий і жовтий (для смуг 1.4, 1.10, 1.17).

Вертикальна розмітка поєднює червоні та білі кольори.

Дорожня розмітка призначена для забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху в разі вибору траекторії, напрямку та режимів руху в різних дорожніх умовах. Вона є ефективним заходом регулювання дорожнього руху, з допомогою якого досягається значне підвищення безпеки та швидкості руху.

Далі в розрахунковій роботі необхідно описати дорожню розмітку, що була примінена, описати з яких матеріалів вона виготовлена.

У графічній частині розрахункової роботи використано наступні види дорожньої розмітки:

ü 1.5 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають дві або три смуги; позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку (L=1м; В=0.1м);

ü 1.13 - указує місце, де водій повинен у разі потреби зупинитися і дати дорогу транспортним засобам, що рухаються на перехрещувальній дорозі.

ü 1.18 – указує дозволені на перехресті дозволені напрямки руху по смугах (L=1.5м; В=0.3м);

ü 1.17 – показує зупинки маршрутних транспортних засобів та таксі;

ü 1.1 – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорозі; позначає межі проїзної частини, на якій в’їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей (В=0.1м);

ü 1.16 – позначає напрямляючі острівці у місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків;

ü 1.12 (стоп-лінія) – вказує місце, де водій повинен зупинитися за наявності знака 2.2 або при заборонному сигналі світлофора чи регулювальника.