принципи олігофренопсихології

1. Принцип комплексного підходу до вивчення дитини. Цей принцип припускає проводити всебічне обстеження особливостей розвитку всіх видів пізнавальної діяльності дитини, його емоційно-вольової сфери, умінь, навичок і всієї особистості в цілому. Обстеження передбачає використання різних психодіагностичних методик, що є важливою частиною загальної діагностичної системи. Принцип комплексного підходу до вивчення дитини передбачає не тільки психологічне дослідження, але й аналіз стану нервової системи дитини, його сенсорної та рухової сфери. У відповідності з принципом комплексного підходу обстеженням дитини займаються психологи, дефектологи, сурдопедагоги, невропатологи, психіатри та ін.

2. Принцип цілісного вивчення дитини. В основі цього принципу лежить положення Л. С. Виготського про структуру дефекту, яке дозволяє здійснити системний аналіз порушення. Цілісний аналіз при обстеженні дитини з відхиленням в розвитку, Передбачає виявлення не окремих проявів порушень психічного розвитку. Поділ причин їх виникнення і встановлення зв'язку між ними. Це сприяє виявленню основних особливостей пізнавальної сфери дитини, її інтересів, захоплень і особистості в цілому.

3. Принцип динамічного вивчення дитини. Основою для виділення цього принципу є положення Л. С. Виготського про співвідношення навчання і розвитку дитини. Л. С. Виготський виділяв зону найближчого розвитку дитини, що мала на увазі рівень труднощі завдань, що вирішуються дитиною самостійно, і зону найближчого розвитку, тобто рівень труднощі завдань, що вирішуються дитиною під керівництвом взрослого.В Відповідно до цього принципу при вивченні дитини необхідно з'ясувати знання, вміння, навички дитини, а також потенційні можливості дітей. Реалізація принципу динамічного вивчення дитини передбачає використання поряд з діагностичними методиками методики, що дозволяють визначити зону його найближчого розвитку.

4. Принцип єдності якісного і кількісного підходів при оцінці психічного розвитку. При реалізації даного принципу передбачаються аналіз процесу виконання завдання (раціональність, послідовність операцій, логіка, наполегливість у досягненні мети, доведення роботи над завданням до логічного завершення і пр.) і облік кінцевого результату діяльності. При цьому враховується взаємо-свяеь якісних і кількісних показників.

5 Принцип детермінізму - це коли реальні природні і психічні процеси детермінанти, тобто виникають, розвиваються і знищуються закономірно, в результаті дії певних причин. Детерменізма - основоположний принцип матеріалізму. Детермінізм - це методологічний принцип, згідно з яким з факту, що в світі все взаємопов'язано і обумовлено причиною, слід можливість пізнання і передбачення подій, що мають як однозначно визначену, так і імовірнісну природу. Означає також, що всі психологічні явища розуміються як явища причинно зумовлені об'єктивною дійсністю і є відображенням об'єктивної дійсності. Усі психічні явища 'розглядаються як обумовлені діяльністю мозку. Цей принцип передбачає при вивченні психічних явищ обов'язкове встановлення причин, які викликали ці явища.

6 Принцип розвитку. Цей принцип виражається в тому, що всі психічні явища розглядаються як постійно кількісно і якісно розвиваються. Правильна оцінка психічного стану дитини можлива при дослідженні динаміки його розвитку.

7. Принцип єдності свідомості і діяльності означає двосторонній зв'язок свідомості і діяльності. З одного боку, свідомість людини, її психіка формуються в діяльності, з іншого боку, діяльність є відображенням рівня свідомості людини. Тільки в діяльності можна встановити особливості психічних властивостей, станів, процесів. Цей принцип вимагає від дефектолога вивчення психічного розвитку аномальної дитини в процесі різної діяльності. Тільки в цьому випадку можливе формування нових психічних процесів, корекцію порушених функцій здійснювати в діяльності.

5 Методи олігофренопсихології

... У психології розрізняють основні та допоміжні методи. До основних відносять методи спостереження та експерименту, до допоміжних — методи бесіди, тестів, анкет, аналізу продуктів та процесу діяльності, катамнестичний метод.

За допомогою методу спостереження дослідник фіксує різноманітні факти психічної діяльності, що відбуваються у повсякденному житті. Спостереження має наукову цінність лише у тому випадку, якщо воно не обмежується описом, а пояснює психологічну природу цих фактів... Основні вимоги до спостереження:

Спостереження повинно здійснюватись у природних умовах, коли дитина не знає, що є об'єктом спостереження.

Слід дати по можливості вичерпний та точний опис поведінки дитини в самих різноманітних ситуаціях (навчальній, ігровій діяльності, у спілкуванні з дітьми та дорослими).

При спостереженні необхідно уникати суб'єктивних тлумачень та оцінок.

Спостереження вимагає точного опису факту, а не тлумачення його, оскільки воно може бути спірним. Перш ніж прийти до остаточних висновків, необхідно перевірити свої спостереження на інших дітях у інших умовах.

При поясненні потрібно вміло користуватись словами та психологічними термінами, використовуючи лише ті, які мають однозначний смисл і точно відповідають явищу, яке спостерігається.

Роблячи висновки та узагальнення спостережень, слід урахувати всі дані про минулий розвиток дитини.

... Для виявлення психологічних законів використовується самий надійний та достовірний метод - експеримент. Експеримент — це спеціально організована форма вивчення якоїсь сторони психічного розвитку... Як і метод спостереження експеримент вимагає дотримання певних правил:

До початку експерименту необхідно розробити детальний план його проведення, при цьому слід враховувати відповідність поставленого завдання з можливістю його виконання дитиною.

У ході експерименту необхідно створити сприятливу емоційну обстановку, щоб усунути почуття сором'язливості, ніяковості та інші побічні фактори, які заважають виявленню того, що буде вивчатись.

Будь-який експеримент потребує багаторазового повторення (з однією тією ж дитиною або групою дітей). Необхідно кожного разу враховувати нові умови та особливості дітей (їхній вік, стан під час досліду, вміння використовувати допомогу експериментатора тощо).

Хід експерименту та його результати повинні знайти детальне відображення у протоколі, у якому вказуються короткі відомості про досліджуваного, час проведення експерименту, детально описується все, що відбувається при дослідженні.

При опрацюванні одержаних результатів слід використовувати методи математичної статистики, особливо якщо дані мають кількісний характер.

...У спеціальній психології широко застосовується психолого-педагогічний експеримент, розроблений А.Ф.Лазурським (1910)... Експериментальному вивченню попередньо піддаються умови, за яких у природних формах протікає діяльність, що підлягає вивченню. Потім, коли досліджувані включаються в ці умови, діяльність їхня вивчається без втручання експериментатора...

Метод бесіди необхідний для первинної орієнтації, для уточнення висновків, одержаних методом спостереження. Для проведення бесіди експериментатор повинен розробити чітку систему питань...

У практиці допоміжної школи широкого поширення набув катамнестичний метод, який полягає у доборі та аналізі різноманітних відомостей про дитину протягом тривалого проміжку часу...

Метод тестів є спеціальною формою експерименту... Тести — це короткі стандартизовані завдання, які даються досліджуваному для визначення ступеня розвитку його психічних процесів...

Під розумовою відсталістю слід розуміти стійке, незворотнє порушення пізнавальної діяльності, яке виникло у результаті органічного ураження головного мозку.

У даному визначенні чітко виділяються два взаємопов'язаних діагностичних критерії: психолого-педагогічний (стійке порушення пізнавальної діяльності) та клінічний (органічне ураження головного мозку). Відсутність одного з названих критеріїв призведе до неправильного, помилкового розуміння сутності розумової відсталості.

Розумова відсталість не є позначенням якогось конкретного захворювання. Це порушення інтелектуальної діяльності, а виникає воно на фоні ушкодженої нервової системи. Таким чином, розумова відсталість є загальним показником психічного розвитку дитини. Чи означає це, що порушення будь-якої сторони психічної діяльності свідчить про розумову відсталість? Ні, не означає. Іноді несприятливі умови... знижують пізнавальну діяльність дитини. Діти, які мають значні порушення у роботі зорового, слухового, мовленнєвого, рухового аналізаторів, без відповідної корекційної допомоги будуть відставати від нормально розвинених ровесників. Відомо також, що дитина, позбавлена правильних умов виховання, виявляє зниження пізнавальної діяльності та емоційно-вольової сфери... У описаних випадках має місце тільки одна з ознак — зниження пізнавальної діяльності, що явно недостатньо для того, щоб стверджувати, що дитина має розумову неповноцінність. За створення сприятливих спеціальних коригуючих умов діти з вадами зору, слуху, мовлення успішно розвиваються, якщо в них не відмічено другої ознаки — органічного ураження головного мозку.

Різні захворювання головного мозку — енцефаліти, менінгіти, а також поліомієліт, травми, гострі інтоксикації хімічними препаратами тощо є важкими недугами. Проте захворювання нервової системи не завжди призводять до порушення пізнавальної діяльності, зокрема, до розумової відсталості...

Отже, у визначенні розумової відсталості суттєвою є нерозривність двох названих ознак, провідною з яких буде інтелектуальне порушення. Правильне визначення поняття "розумової відсталості" має важливе теоретичне та практичне значення.

Причини розумової відсталості численні і різноманітні. Фахівцями було встановлено, що ступінь зниження інтелекту залежить від часу впливу того чи іншого патогенного фактора. Якщо ураження головного мозку відбулося у перші 3 місяці вагітності, наприклад внаслідок захворювання матері краснуху, то це стане причиною розумової відсталості дитини. Порушення, що виникли в більш пізні терміни, будуть менш виражені і стануть причиною затримки психічного та мовного розвитку. Викликати розумову відсталість можуть різного виду патогенні чинники, які мають незворотний вплив на плід у період внутрішньоутробного розвитку. До них відносяться:

1) внутрішньоутробні інфекції хронічного характеру: сифіліс, токсоплазмоз, цитомегалія, лістеріоз та ін;

2) внутрішньоутробні інфекції вірусного характеру: краснуха, кір, грип, вітряна віспа та інНа пізніх термінах вагітності гострі інфекційні захворювання матері можуть призвести до внутрішньоутробного зараження плоду і стати причиною внутрішньоутробного енцефаліту і менінгоен-£ цефаліта;

3) хронічні захворювання матері, такі як захворювання нирок, серцево-судинної * системи, печінки та ін;

4) застосування лікарських препаратів, протипоказаних в період вагітності, здатних викликати інтоксикацію плоду: плодоізгоняющіх засобів, гормональних препаратів та ін;

5) імунологічний конфлікт між дитиною і матір'ю по резус-фактору або груповим антигенів крові;

6) шкідливі звички матері: куріння, алкоголізм, наркоманія та ін;

7) різні фізичні і психічні травми, перенесені жінкою в період вагітності: робота на шкідливому виробництві, несприятлива екологічна обстановка, (наприклад, підвищений радіаційний фон, вплив ультрафіолету, отруйних речовин).

У натальной період (момент пологів) патогенними факторами є родові травми мозку, асфіксія та ін У постнатальний період викликати розумову відсталість можуть різні нейроінфекції: менінгіт, менінгоенцефаліт, параінфекціонний енцефаліт.

Викликати розумову відсталість можуть спадкові захворювання, такі як фенілкетонурія (порушення обміну білка фенілаланіну), мікроцефалія, спадкові дегенеративні захворювання центральної нервової системи, спадкові захворювання сполучної тканини. Іноді до розумової відсталості призводять порушення в будові і числі хромосом: синдром Дауна, синдром Кляйнфельтера, олігофренія з ламкої Х-хромосоми і ін