Методичні рекомендації до семінарських занять

 

Семінарське заняття №1:

Тема № 1. Конституційне право України як ПРОВІДНА галузь НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ права (2 год.)

Навчальні питання:

1. Предмет і метод конституційного права України як галузі права.

2. Система конституційного права України як галузі права. Конституційно-правові норми та інститути.

3. Конституційно-правові відносини: поняття, особливості, види. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин.

4. Джерела конституційного права України як галузі права.

Теми рефератів:

1. Інститути конституційного права України.

2. Види конституційно-правових норм.

3.Зв’язок конституційного права України з іншими галузями національної системи права.

4.Суб’єкти конституційного права України.

5. Конституційне право України як наука.

6. Особливості конституційно-правового методу.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Перше семінарське заняття має сформувати у студентів цілісне уявлення про конституційне право у всіх трьох його аспектах: як галузь права, науку та навчальну дисципліну.

Розгляд першого питання варто розпочати із загальнотеоретичної тези про те, що всі галузі права розрізняються за двома критеріями: за предметом і методом правового регулювання. Слід мати на увазі, що в підручниках з конституційного права України містяться різні визначення даної галузі та її предмету. Вони не є протилежними, а є свідченням авторського підходу до визначення даних явищ. Найбільш лаконічним є визначення конституційного права як галузі, що регулює найважливіші (фундаментальні) політико-правові відносини. Слід звернути увагу на те, що означає „політичний зміст” і „правова форма” відносин, що складають предмет конституційного права.

Метод конституційного права слід розглядати як певний „правовий арсенал”, що використовується для цілеспрямованого впорядкування політико-правових відносин. При цьому метод правового регулювання не може зводитися до якогось одного чи навіть кількох способів: особливості методу полягають як раз у неповторному поєднанні певних способів правового регулювання. Окремі способи можуть використовуватися і в інших галузях права, однак уся сукупність, конкретний „набір” цих способів, є неповторним.

Розкриваючи питання про систему конституційного права України, слід виходити із загальнотеоретичного постулату про те, що ця система є відображенням, з одного боку, цілісності, єдності відповідних правових норм, а з іншого – їх розмаїття, диференціації за окремими сферами політико-правового життя. Необхідно охарактеризувати кожен з елементів системи конституційного права, особливу увагу звернувши на генеральні інститути як найбільші структурні підрозділи цієї системи. При розгляді конституційно-правових норм як первинних, елементарних частин системи конституційного права України, необхідно проаналізувати їх специфіку та видове розмаїття.

При розгляді четвертого питання плану слід враховувати те, що правова система України тяжіє до континентальної (романо-германської) правової сім’ї, де провідне місце серед джерел права визнається за нормативно-правовими актами. Необхідно сформулювати визначення нормативно-правового акту та здійснити їх конституційно-правову класифікацію. Варто також мати на вазі, що з розвитком вітчизняного конституціоналізму дедалі більшого значення в системі джерел конституційного права України відіграють правові звичаї та нормативні договори (особливо міжнародні). У межах конвергенції правових систем цілком можливо, що в подальшому в якості джерел вітчизняного конституційного права застосовуватимуться й правові (насамперед – судові) прецеденти. Джерела конституційного права як вагома складова системи джерел національного права зазнають впливу тих самих тенденцій, що впливають га цю систему в цілому. Найбільш значущою серед них слід визнати тенденцію примноження національно-правових джерел здебільшого за рахунок впровадження нових форм, як це є з правовими позиціями Конституційного Суду України або міжнародними договорами та практикою Європейського суду з прав людини.

Останнє, п’яте питання плану слід розкривати в аспекті діалектичного зв’язку науки і навчальної дисципліни конституційного права з однойменною галуззю права. Тому необхідно чітко розмежувати поняття конституційного права в усіх трьох аспектах, акцентувавши увагу на те, що предмет і перелік джерел науки та навчальної дисципліни значно ширші від предмету і джерел однойменної галузі, а система науки та навчальної дисципліни зумовлена системою галузі, яка виступає в якості певної „нормативної матриці”. Необхідно з’ясувати функції та методологію науки конституційного права України, а також визначити актуальні проблеми, що стоять перед нею на сучасному етапі.

Література:

Базова: 1, 49-51, 54, 61, 63.

Допоміжна: 8, 39, 65, 66, 94, 95, 97.

 

Семінарське заняття № 2:

Т Е М А № 3. Конституція України як Основний Закон суспільства і держави (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття, сутність та юридичні властивості конституції.

2. Функції конституції.

3. Історія українського конституціоналізму. Новітній конституційний процес в Україні

4. Юридична характеристика чинної Конституції України. Конституційна реформа в Україні.

Теми рефератів:

1.Внесення змін до Конституції України: український досвід та перспективи.

2. Основні етапи конституційного процесу в Україні.

3. Конституційна реформа в Україні на сучасному етапі.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Метою даного семінарського заняття є формування комплексного наукового уявлення про конституцію. При цьому слід звернути увагу на те, що термін „конституція” має тривалу історію і на сьогодні вживається в кількох значеннях, насамперед як „конституція юридична” і „конституція фактична”. Необхідно з’ясувати зміст кожного з названих понять, розкрити співвідношення між ними. Слід також звернути увагу на формальний і матеріальний аспекти юридичної конституції, пояснити причини і значення такого розмежування.

Розкриваючи юридичні властивості конституції, слід навести їх перелік та зміст, акцентуючи увагу на тому, що окремі з них мають матеріальний (змістовний) характер, а інші є формальними (зовнішніми); проте лише в комплексі вони дають змогу чітко відмежувати конституцію від усіх інших нормативно-правових актів.

Друге питання плану передбачає з’ясування функцій конституції як основних напрямків її впливу на суспільство і державу. Необхідно сформулювати визначення функцій конституції, навести їх перелік і розкрити зміст кожної з функцій. При цьому слід мати на увазі, що перелік функцій конституції, що наводиться у спеціальній літературі, не є вичерпним.

Розглядаючи третє питання плану, слід розкрити еволюцію конституціоналізму у вітчизняній політико-правовій теорії та практиці – від часів Козаччини до теперішнього часу. Обов’язково слід ознайомитися з текстами конституцій – від Конституції Пилипа Орлика 1710 р. до чинної Конституції України 1996 р. Особливу увагу лід приділити новітньому конституційному процесу – від проголошення Декларації про державний суверенітет України 1990 р. до конституційної реформи 2006 р.

Відповідаючи на четверте, заключне питання плану, слід класифікувати чинну Конституцію України 1996 р. за всіма критеріями, що використовуються в науці конституційного права, у тому числі за історичними умовами прийняття (належністю до певного „покоління” конституцій), зовнішньою формою, порядком прийняття та зміни, формою правління, формою державного устрою, політичним режимом, обсягом, ступенем відповідності реально існуючим суспільним відносинам тощо. Особливу увагу слід приділити конституційній реформі, розкрити її причини, основні напрямки та перспективи.

Література:

Базова: 1, 49-52, 53, 54, 59, 61, 63, 64.

Допоміжна: 34, 45, 68, 70, 75, 83, 94.

 

Семінарське заняття № 3

Т Е М А № 7. громадянство України (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття і принципи громадянства України. Категорії осіб, що є громадянами України.

2. Набуття громадянства України.

3. Припинення громадянства України.

4. Система органів, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України. Процедури з питань громадянства.

Теми рефератів:

1. Спрощений порядок набуття громадянства України.

2. Принцип єдиного громадянства: сутність та проблеми реалізації.

3. Прийняття до громадянства України.

4. Втрата громадянства України.

5. Комісія при Президентові України з питань громадянства: порядок утворення, склад, повноваження.

6. Процедури з питань громадянства.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Метою семінарського заняття є формування комплексного уявлення про громадянство як провідний елемент основ правового статусу особи.

Розкриваючи перше питання плану, слід сформулювати визначення громадянства України, розкрити його сутність та ознаки. При цьому слід мати на увазі, що теоретичні визначення дещо відрізняються від легального (законодавчого). Необхідно вказати, що сутність громадянства найбільш концентровано виявляється в його принципах, серед яких розрізняють загальні (загально правові) та спеціальні. Слід навести перелік принципів громадянства України і розкрити їх зміст, ілюструючи свою відповідь посиланнями на чинний Закон України „Про громадянство України” 2001 р. Наводячи перелік категорій осіб, які є громадянами України, варто зауважити, навіщо Закон передбачив ці категорії, до якої категорії належите Ви і чому.

Висвітлення другого питання плану полягає у визначенні поняття набуття громадянства України та розкритті змісту кожної з підстав набуття громадянства України, що передбачені ст.6 Закону України „Про громадянство України”. Потрібно навести перелік вимог, що ставляться до осіб, які виявили бажання бути прийнятими до громадянства України, а також назвати категорії осіб, які не можуть бути прийняті до громадянства України за жодних підстав. Особливу увагу слід приділити проблемам визначення громадянства дітей.

Відповідаючи на третє питання плану, слід сформулювати визначення припинення громадянства, навести перелік форм припинення громадянства України за чинним законодавством. Особливу увагу слід приділити підставам для втрати громадянства України та з’ясуванню моменту, з якого припиняється громадянство України.

Обґрунтована відповідь на четверте питання плану потребує звернення не тільки до Закону України „Про громадянство України”, але й до Указу Президента «Питання організації виконання Закону України "Про громадянство України"» від 27 березня 2001 р. (в редакції 2012 р.) Зверніть увагу на те, які документи, до яких органів і в які строки мають бути подані для вирішення тих чи інших питань, пов’язаних з громадянством України.

Література:

Базова: 1, 22, 47, 49-51, 53, 54, 61, 63.

Допоміжна: 5-7, 10, 11, 24, 29, 30, 61, 62, 67, 74, 84, 87, 89, 91, 96, 98.

Семінарське заняття № 4

Т Е М А № 8. конституційно-правовий статус громадян України (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття основ правового статусу громадян України та його елементи.

2. Принципи правового статусу громадян України.

3. Основні конституційні) права і свободи громадян України.

4. Основні (конституційні) обов’язки громадян України.

5. Гарантії реалізації основних прав і свобод громадян України.

Теми рефератів:

1. Загальна декларація прав людини 1948 р.

2. Міжнародні пакти про права людини 1966 р.

3. Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні основних прав і свобод громадян України.

4.Проблема соціально-економічних гарантій прав людини і громадянина в Україні.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Дане семінарське заняття присвячене одній з ключових тем конституційного права України, оскільки сучасний конституціоналізм виходить з постулату про найвищу соціальну цінність людини.

Розкриваючи перше питання плану, слід сформулювати визначення основ правового статусу особи, навести перелік усіх елементів, розкрити їх зміст. Необхідно розмежувати поняття „загальний”, „спеціальний” та „індивідуальний” правовий статус, а також основи правового статусу в широкому та вузькому сенсі слова. Варто акцентувати увагу на відмінностях між правами і свободами, правами людини і правами громадянина. Слід також мати на увазі, що основи правового статусу особи є історично змінюваною категорією, що наповнюється дедалі глибшим змістом і найбільш концентровано відображає прогрес суспільства і держави.

Відповідь на питання про принципи правового статусу громадян України має ґрунтуватися на загальнотеоретичних постулатах про сутність і види правових принципів, способи їх об’єктивації. Необхідно навести перелік загальних і спеціальних принципів правового статусу громадян України, розкрити зміст кожного з них. Особливу увагу слід звернути на ті принципи, що становлять засади конституційного ладу України, насамперед принципи найвищої соціальної цінності людини, верховенства права, рівноправності, визнання міжнародно-правових стандартів.

Третє питання плану вимагає формулювання визначення основних (конституційних) прав і свобод, системного викладення їх сутнісних ознак та їх класифікації за різними критеріями. Окремо слід спинитися на кожній з груп основних прав, розкрити їх зміст та спосіб конституційного закріплення. Аналогічно слід підходити й до викладення питання про основні обов’язки громадян України. Особливу увагу слід звернути на те, що на відміну від відкритого переліку основних прав перелік основних обов’язків є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Звертаючись до гарантій реалізації основних прав і свобод, слід сформулювати їх визначення, відмежувати їх від інших елементів правового статусу особи. Необхідно навести класифікацію гарантій реалізації основних прав і свобод.

Література:

Базова: 1, 22, 47, 49-51, 53, 54, 61, 63.

Допоміжна: 5-7, 10, 11, 24, 29, 30, 61, 62, 67, 74, 84, 87, 89, 91, 96, 98.

 

Семінарське заняття № 5:

Т Е М А № 11. Конституційно-правовий статус громадських формувань в Україні (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття, ознаки і види громадських формувань.

2. Конституційно-правовий статус політичних партій в Україні.

3. Конституційно-правовий статус громадських організацій в Україні.

4. Конституційно-правовий статус релігійних організацій в Україні.

Теми рефератів:

1. Порядок легалізації громадських об’єднань.

2. Особливості правового статусу молодіжних і дитячих громадських організацій.

3. Конституційно-правовий статус профспілок та благодійних організацій в Україні.

4. Відповідальність громадських формувань, їхніх учасників та засновників.

5. Поняття, функції та види політичних партій.

6. Порядок створення політичних партій в Україні.

7. Права та обов’язки політичних партій в Україні.

8. Юридична відповідальність політичних партій та їх учасників.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

В межах даного семінарського заняття студенти мають сформувати цілісне уявлення про статус громадських формувань як суб’єктів конституційно-правових відносин, порядок їх створення та діяльності, характер взаємовідносин з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідь на перше питання плану має розпочинатися з визначення поняття громадських формувань, переліку їх сутнісних ознак та видового розмаїття. Слід відмежувати громадські формування від інших суб’єктів, зокрема від господарських товариств, товариських судів, органів самоорганізації населення тощо. Особливу увагу слід звернути на перелік громадських формувань, створення та діяльність яких в Україні забороняється, вказати причини відповідних обмежень права на об’єднання.

Відповідь на друге питання плану має спиратися на аналіз чинного Закону України „Про політичні партії в Україні” 2001 р. Необхідно вказати порядок створення політичних партій, юридичні вимоги до їх засновників та учасників, права та обов’язки політичних партій, визначити характер стосунків політичних партій з органами публічної влади, розкрити види юридичної відповідальності політичних партій, їх засновників та учасників. Особливу увагу слід приділити ролі партій у виборчому процесі та структуруванні представницьких органів публічної влади.

Статус громадських організацій слід розкривати на снові Законів України „Про об’єднання громадян” 1992 р. та „Про молодіжні та дитячі громадські організації” 1998 р. Необхідно розкрити порядок створення громадських організацій, юридичні вимоги до їх засновників та учасників, права та обов’язки зареєстрованих громадських організацій, види юридичної відповідальності.

Четверте питання плану має бути розкрите шляхом аналізу чинного Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” 1991 р., а в необхідних випадках – залучення Закону України „Про об’єднання громадян”. Слід звернути увагу на зміст права на свободу совісті, поняття і види релігійних організацій, їхні права та обов’язки, порядок легалізації. Необхідно розкрити зміст принципів відокремлення держави від церкви і церкви від школи, з’ясувати поняття „світська держава” та „світська освіта”.

Відповідь на останнє питання плану має ґрунтуватися на чинному Законі України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” 1999 р. Слід звернути увагу на поняття, види та порядок легалізації профспілок. Окремо слід зупинитися на переліку прав профспілок, передбаченому чинним законодавством, звернути увагу на їх публічно-правовий характер та важливість з точки зору представництва і захисту соціально-економічних прав працівників.

Література:

Базова: 1, 30, 33, 36, 41, 49-51, 54, 61, 63

Допоміжна: 15, 18, 36.

 

Семінарське заняття № 6:

Тема № 13 Референдне право України.

Навчальні питання:

1. Поняття та юридична природа референдуму. Роль референдуму в здійсненні народовладдя в Україні.

2. Види та предмет референдумів в Україні.

3. Порядок підготовки і проведення референдумів в Україні.

4. Юридичні наслідки проведення референдумів.

 

Теми рефератів:

1. Роль референдуму в здійсненні народовладдя в Україні.

2. Порядок проведення референдуму за народною ініціативою.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність та юридичну природу референдуму як вищої форми безпосередньої демократії в Україні, з’ясувати його значення для реалізації народного суверенітету.

Розкриваючи перше питання плану, необхідно навести визначення референдуму, що містяться в чинному законодавстві та науковій літературі, з’ясувати його відмінність від інших форм безпосередньої демократії. Важливо акцентувати увагу на тому, чому саме референдум вважається найвищою формою безпосередньої демократії та в чому полягає його значення для розвитку демократичних процесів у нашій державі. Відповідь на друге питання плану передбачає здійснення класифікації референдумів за різними критеріями, з’ясування кола питань, які можуть бути предметом того чи іншого виду референдумів. При цьому важливо акцентувати увагу на тому, що визнання народу сувереном не означає його можливості вирішувати будь-яке питання шляхом референдуму. Необхідно аргументувати, чому деякі питання за чинною Конституцією та Законом „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” виведено за межі референдумів, а деякі, навпаки, можуть бути вирішені тільки референдумом. Третє питання плану передбачає з’ясування змісту та послідовності основних стадій референдарного процесу. При цьому слід звернути увагу на процедуру ініціювання та призначення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою та референдуму щодо внесення змін до Конституції України. Необхідно також розкрити роль комісій з підготовки і проведення референдуму в референдарному процесі, порядок їх формування та діяльності, функції та компетенцію. Варто також відзначити, що існує декілька досить важливих моментів, які істотно відрізняють цей процес від виборчого процесу.

Заключне питання плану передбачає з’ясування того, які юридичні наслідки тягне за собою проведення референдуму, зокрема: в якому випадку референдум визнається таким, що відбувся; скільки потрібно голосів для схвалення рішення; яким чином змінюється закон, прийнятий референдумом тощо. Особливу увагу слід звернути на відмінність юридичних наслідків нормативного і консультативного референдумів.

Література:

Базова: 1, 7, 21, 49-51, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 61, 62, 63.

Допоміжна: 31, 38.

 

Семінарське заняття № 7

Т Е М А № 14. Виборче право України (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття і види виборів в Україні.

2. Об’єктивне і суб’єктивне виборче право в Україні.

3. Принципи виборчого права України.

4. Виборчі системи, що використовуються в Україні.

5. Виборчий процес в Україні.

Теми рефератів:

1. Конституційно-правовий статус Центральної виборчої комісії.

2. Роль органів внутрішніх справ у виборчому процесі.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

В межах даного семінарського заняття студенти мають сформувати цілісне уявлення про виборче право і виборчу систему України, основні стадії виборчого процесу та статус його учасників.

Відповідь на перше питання плану має розпочинатися з визначення поняття виборів, їх сутнісних рис і відмінностей від інших форм безпосередньої демократії. Слід вказати функції та соціальне призначення виборів, їх позитивні та негативні риси.

Відповідь на друге питання плану має спиратися на аналіз Конституції України та чинного виборчого законодавства України. Необхідно визначити поняття об’єктивного та суб’єктивного виборчого права, вказати співвідношення між ними. Висвітлюючи суб’єктивне виборче право, необхідно розмежувати його активний і пасивний аспекти, а також вказати виборчі цензи, передбачені чинним законодавством України.

Принципи виборчого права слід розглядати з точки зору конституційно-правової теорії та чинного виборчого законодавства. Слід відмежувати поняття „принципи виборчого права” від суміжних понять, зокрема від таких, як „принципи виборчої системи” та „принципи виборчого процесу”.

Розкриваючи четверте питання плану, слід сформулювати визначення виборчої системи у вузькому і широкому сенсі слова. Необхідно також проаналізувати всі види виборчих систем, які використовуються на загальнодержавних та місцевих вборах в Україні.

Останнє питання плану слід розкривати, аналізуючи зміст кожної з стадій виборчого процесу. При цьому треба звернути увагу на логічний зв’язок між стадіями та склад їх учасників.

Література:

Базова: 1, 5, 18-20, 40, 49-51, 61, 63.

Допоміжна: 11, 13, 32, 36.

Семінарське заняття № 8:

Т Е М А № 15. Конституційно-правовий статус

Верховної Ради України (2 год.)

Навчальні питання:

1. Порядок формування Верховної Ради України.

2. Структура Верховної Ради України.

3. Функції та повноваження Верховної Ради України.

4. Склад та повноваження Погоджувальної ради.

 

Теми рефератів:

1. Конституційно-правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

2. Конституційно-правовий статус комітетів Верховної Ради України.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Відповідь на перше питання плану передбачає аналіз чинного Закону України „Про вибори народних депутатів України. Слід вказати види виборів народних депутатів, за якою виборчою системою вони проводяться, хто має право висувати кандидатів у народні депутати тощо. Особливу увагу слід приділити порядку розподілу депутатських мандатів та порядку набуття повноважень народними депутатами України.

Розкриваючи друге питання плану, слід визначити перелік структурних підрозділів Верховної Ради України, коротко характеризуючи статус і призначення кожного з них. Особливу увагу слід приділити визначенню функціонального механізму Верховної Ради України.

Висвітлення третього питання плану передбачає визначення прерогативних, предметних та інструментальних функцій Верховної Ради України, а також похідних від них повноважень. При цьому варто звернутися не тільки до Конституції України, але й до галузевого законодавства.

Останнє питання плану має бути розкрите на основі чинного Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» 2010 року. При цьому, слід звернути увагу на функціональне призначення та структуру Погоджувальної ради.

Література:

Базова: 1, 15, 19, 27, 35, 46, 48-51, 60, 61, 63.

Допоміжна: 2, 3, 13, 14, 21, 28, 29, 30, 48-50, 60, 79, 80, 81.

 

Семінарське заняття № 9:

Т Е М А № 17. Конституційно-правовий статус

Президента України (2 год.)

Навчальні питання:

1. Порядок обрання та інавгурація Президента України.

2. Функції та повноваження Президента України.

3. Підстави та порядок дострокового припинення повноважень Президента України.

4. Допоміжні органи при Президентові України.

Теми рефератів:

1. Правовий статус Ради національної безпеки і оборони України.

2. Правовий статус Секретаріату Президента України.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Метою даного семінарського заняття є формування цілісного уявлення про роль і місце Президента України в державному механізмі Української держави. При цьому варто акцентувати увагу на тих змінах, що відбулися у статусі Президента України за конституційною реформою 2006 р.

Відповідь на перше питання плану передбачає аналіз чинного Закону України „Про вибори Президента України. Слід вказати види виборів глави держави, за якою виборчою системою вони проводяться, хто має право висувати кандидатів у Президенти України тощо. Особливу увагу слід приділити порядку набуття повноважень новообраним Президентом України.

Висвітлення другого питання плану передбачає визначення прерогативних, предметних та інструментальних функцій Президента України, а також похідних від них повноважень. При цьому варто звернутися не тільки до Конституції України, але й до галузевого законодавства.

Третє питання плану вимагає аналізу ст.ст.108-111 Конституції України. Особливу увагу слід приділити підставам та порядку усунення Президента України з посади в порядку імпічменту.

Останнє питання плану слід розкривати з урахуванням того, що Президент України є одноосібним органом державної влади, а обсяг його функцій та повноважень вельми значний. Особливу увагу слід приділити з’ясуванню статусу Адміністрації Президента України та Ради національної безпеки та борони України як провідним елементам апарату глави держави.

Література:

Базова: 1, 11, 20, 46, 48-51, 54, 61, 63

Допоміжна: 1, 43, 47, 51, 58, 60, 76-78, 90.

Семінарське заняття № 10:

Т Е М А № 18:«Конституційно-правовий статус Кабінету Міністрів України». (2 год.)

Навчальні питання:

1. Порядок формування, структура, принципи організації та діяльності Кабінету Міністрів України.

2. Функції та компетенція Кабінету Міністрів України.

3. Порядок роботи Кабінету Міністрів України.

4. Дострокове припинення повноважень Кабінету Міністрів України.

Теми рефератів:

1. Політико-правова роль Уряду в державному механізмі України.

2. Правовий статус Секретаріату Кабінету Міністрів України.

3. Розподіл повноважень між членами Кабінету Міністрів України.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Метою даного семінарського заняття є формування цілісного уявлення про роль і місце Кабінету Міністрів України в системі органі виконавчої влади.

Викладення теми доцільно розпочати із загальної характеристики правового статусу Кабінету Міністрів України як Уряду, акцентувавши увагу на його значенні для функціонування державного механізму. Варто також зазначити характер взаємовідносин Кабінету Міністрів України з іншими вищими органами державної влади, а також органами виконавчої влади нижчого рівня. Необхідно розкрити поняття „парламентська відповідальність уряду”, висвітлити підстави та порядок дострокового припинення повноважень Кабінету Міністрів України.

Слід послідовно розкрити порядок формування Кабінету Міністрів України, акцентувавши увагу на ролі Президента України та парламенту в цьому процесі. Необхідно також висвітлити структуру Уряду, розкрити розподіл повноважень між членами цього колегіального органу. Доцільно звернути увагу на політико-правове значення Програми діяльності уряду.

При висвітленні функцій та повноважень Кабінету Міністрів України слід виходити з того, що Уряд є колегіальним органом загальної компетенції. Необхідно класифікувати функції та повноваження Уряду, спираючись при цьому на чинний Закон України „Про Кабінет Міністрів України” та галузеве законодавство. Варто акцентувати увагу на повноваженнях уряду у сфері зовнішньої та внутрішньої політики, а також на його ролі у законодавчому та бюджетному процесі. Окремо слід розкрити повноваження Уряду в його стосунках із центральними та місцевими органами виконавчої влади.

При висвітленні третього питання плану слід спиратися на чинний Регламент Кабінету Міністрів України. При цьому має бути розкрита роль Прем’єр-міністра України в організації роботи уряду, форми і методи роботи цього колегіального органу. Завершити відповідь доцільно характеристикою порядку проведення засідань Кабінету Міністрів України та урядових актів.

Нарешті, остання питання плану слід розкривати ґрунтуючись на положеннях чинного Закону України «Про Кабінет Міністрів України». При цьому слід звернути увагу на порядок припинення повноважень уряду за даними підставами.

Література:

Базова: 1, 26, 46, 48-51, 54, 61, 63

Допоміжна: 19, 22, 44, 51, 60, 92.

Семінарське заняття № 11:

Т Е М А № 20 «Конституційний контроль в Україні»

(2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття конституційного контролю та конституційної юстиції.

2. Порядок формування Конституційного Суду України.

3. Функції та компетенція Конституційного Суду України.

4. Конституційно-правовий статус суддів Конституційного Суду України.

5. Конституційне провадження. Акти Конституційного Суду України.

Теми рефератів:

1. Конституційно-правовий статус судді Конституційного Суду України.

2. Порядок та умови звернення до Конституційного Суду України.

3. Акти Конституційного Суду України.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

Метою даного семінарського заняття є формування у студентів цілісного уявлення про роль та значення конституційного контролю в розбудові правової держави.

При підготовці до семінарського заняття, в першу чергу необхідно розпочати з розкриття поняття конституційного контролю, виявити його основні загальні риси. Розкрити роль конституційної юстиції у розбудові та функціонуванні правової держави.

Спираючись на матеріали періодичної преси та зміст рекомендованої наукової літератури дослідити процес становлення конституційної юстиції в Україні та проблеми, що постають на цьому шляху. При розгляді теми слід всебічно проаналізувати світовий досвід функціонування конституційної юстиції та її основні системи у сучасному світі.

Розглядаючи третє питання, слід визначити статус Конституційного Суду України та його завдання, розкрити основні принципи його організації та діяльності. Вказати склад Конституційного Суду та порядок його формування за діючим законодавством.

Звернути увагу на зміст повноважень Конституційного Суду України та підстави визнання правових актів неконституційними.

Далі треба дати характеристику правового статусу суддів Конституційного Суду, спираючись на положення глави 3 Закону України “Про Конституційний Суд України”. Звернути увагу на підстави припинення повноважень суддів Конституційного Суду України та гарантії їх діяльності.

При висвітленні останнього питання теми треба звернути увагу на те, що особливістю Закону України “Про Конституційний Суд України” є наявність у ньому значної кількості процесуальних норм, покликаних якомога детальніше регламентувати конституційне судочинство.

Література:

Базова: 1, 28, 49-51, 53, 54, 61, 63

Допоміжна: 46, 74, 86.

Семінарське заняття № 12:

Т Е М А № 24. Конституційно-правові основи місцевого самоврядування в Україні (2 год.)

Навчальні питання:

1. Поняття та основні концепції місцевого самоврядування.

2. Принципи місцевого самоврядування в Україні.

3. Система місцевого самоврядування в Україні.

4. Функції місцевого самоврядування в Україні.

Теми рефератів

1. Форми безпосередньої демократії на місцевому рівні.

2. Служба в органах місцевого самоврядування.

3. Конституційно-правовий статус місцевих рад.

4. Конституційно-правовий статус депутатів місцевих рад.

5. Конституційно-правовий статус сільських, селищних, міських голів.

6. Конституційно-правовий статус виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ:

У межах даного семінарського заняття слід з’ясувати юридичну природу місцевого самоврядування, його демократичний характер та зв’язок з державою і громадянським суспільством.

В межах даної теми має бути розкрита юридична природа місцевого самоврядування та його конституційно-правовий статус в Україні.

Розкриваючи перше питання плану, слід зупинитися на багатоаспектності поняття «місцеве самоврядування» та розкрити зміст кожного з аспектів. Особливу увагу слід звернути на місцеве самоврядування як одну з основ конституційного ладу України (ст.7 Конституції) та форму народовладдя (ст. 5 Конституції). Слід навести також легальні визначення місцевого самоврядування, що містяться в Конституції України (ст.. 140) та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.2). Звертаючись до підручників з курсу «Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні», необхідно визначити ознаки, які поєднують державну та муніципальну владу як види публічної влади, а також ознаки, які їх відрізняють. Враховуючи розмаїття наукових концепцій місцевого самоврядування, необхідно навести їх перелік, вказати прізвища вчених, які були прибічниками тієї чи іншої концепції, розкрити зміст державницької, громадівської та дуалістичної концепцій.

Відповідь на друге питання плану має містити визначення поняття принципів місцевого самоврядування, перелік таких принципів, які містяться в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» та наукових першоджерелах. Кожен з наведених принципів має бути повно, але лаконічно розкритий.

Розкриваючи третє питання плану, слід мати на увазі, що поняття «система місцевого самоврядування» вживається у двох значеннях: 1) як система форм місцевого самоврядування; 2) як система суб’єктів місцевого самоврядування. Кожен з аспектів має бути розкрито з урахуванням чинного законодавства України.

Четверте питання плану полягає у визначенні основних напрямків здійснення місцевого самоврядування, його впливу на певні сфери суспільного життя в яких виявляється його сутність та соціальне призначення. При цьому слід мати на увазі, що в науковій та навчальній літературі висловлено декілька точок зору з даного питання. Бажано представити ці позиції. Зміст кожної з функцій місцевого самоврядування доцільно розкрити через певний набір повноважень тих чи інших органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Література:

Базова: 1, 7, 21, 45-46, 48-51, 54-58, 61, 62, 63;

Допоміжна: 4, 9, 16, 26, 27, 52, 53, 63.

Рекомендована література

Базова

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

2. Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст.502.

3. Декларація прав національностей України від 1 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст.799.

4. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст.429.

5. Конституція Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 1998 р., затв. Законом України від 23 грудня 1998 р. № 350-ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст.43.

6. Закон України “Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим” від 10 лютого 1998 р. № 90/98-ВР (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/90/98-вр

7. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр

8. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/586-14

9. Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” від 2 березня 2000 р. № 1524-ІІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1524-14

10.Закон України “Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим” від 16 червня 2011 р. № 3530-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3530-17

11.Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998 р. № 183/98-ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/183/98-вр

12.Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 р. № 2493-ІІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2493-14

13.Закон України “Про статус народного депутата України” від 17 листопада 1992 р. № 2790-XII (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2790-12

14.Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15 січня 1999 р. № 401-ХІV (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/401-14

15.Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/776/97-вр

16.Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17 березня 2011 р. № 3166-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov. ua/laws/show/3166-17

17.Закон України „Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту” від 8 липня 2011 р. № 3671-VІ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3671-17

18. Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 10 липня 2010 р. № 2487-VІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2487-17

19.Закон України „Про вибори народних депутатів України” від 17 листопада 2011 р. № 4061-VІ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4061-17

20.Закон України „Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р. № 474-XIV (В ред. Закону від 18 березня 2004 р. № 1630-IV) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1630-15

21.Закон України „Про всеукраїнський референдум” від 6 листопада 2012 № 5475-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/5475-17

22.Закон України „Про громадянство України” від 18 січня 2001 р. № 2235-ІІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2235-14

23.Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16 листопада 1992 р. № 2782-ХІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2782-12

24.Закон України „Про засади державної мовної політики” від 3 липня 2012 р. № 5029-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/5029-17

25.Закон України „Про інформацію” від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ (В ред. Закону від 13 січня 2011 р. № 2938-VI) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/2657-12

26.Закон України „Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 р. № 2591-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1. rada.gov.ua/laws/show/2591-17

27.Закон України „Про комітети Верховної Ради України” від 4 квітня 1995 р. № 116/95-ВР (В ред. Закону від 22 грудня 2005 р. № 3277-IV) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 116/95-вр

28.Закон України „Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. № 422/96-ВР (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/422/96-вр

29.Закон України „Про міліцію” від 20 грудня 1990 р. № 565-XII (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/565-12

30.Закон України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” від 1 грудня 1998 р. № 281-ХІV (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/281-14

31.Закон України „Про національні меншини в Україні” від 25 червня 1992 р. № 2494-ХІІ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/2494-12

32.Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. № 3855-XII (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/3855-12

33.Закон України „Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001 р. № 2365-ІІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2365-14

34.Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22 вересня 2011 р. № 3773-VІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3773-17

35.Закон України „Про Регламент Верховної Ради України” від 10 лютого 2010 р. № 1861-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2. rada.gov.ua/laws/show/1861-17

36.Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 р. № 987-ХІІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/987-12

37.Закон України „Про статус депутатів місцевих рад” від 11 липня 2002 р. № 93-ІV (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/93-15

38.Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 р. № 2453-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2453-17

39.Закон України „Про телебачення і радіомовлення” від 21 грудня 1993 р. № 3759-ХІІ (В ред. Закону від 12 січня 2006 р. № 3317-IV) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3759-12

40.Закон України „Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. № 1932-VІ (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1932-15/page2

41. Закон України „Про громадські об'єднання” від 22 березня 2012 № 4572-VI (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/4572-17

42.Указ Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010 (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/ 1085/2010

43.Указ Президента України “Про систему центральних органів виконавчої влади” від 15 грудня 1999 р. № 1572/99 (із змін.) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1572/99

44.Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади, затв. Указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.nau. ua/doc/?code=179/96

Підручники та навчальні посібники:

45.Батанов О. В. Муніципальне право України: підручник / відп. М. О. Баймуратов – Х.: „Одіссей”, 2008. – 528 с.

46.Журавський В.С., Серьогін В.О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – К.: Ін Юре, 2003.

47.Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

48.Колодій А. М., Олійник А. Ю. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 504 с.

49.Конституційне право України: підручник / За ред. В. П. Колісника та Ю.Г. Барабаша. – Х.: Право, 2008. – 416 с.

50.Конституційне право України: Підручник / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К.: Ін Юре, 2003.

51.Конституційне право України: Хрестоматія / Упоряд. В. С. Журавський, Ю.М. Тодика. – К.: Ін Юре, 2003.

52.Конституційно-правові засади становлення української державності: Монографія / За ред. В.Я. Тація, Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003.

53.Конституція України: Науково-практичний коментар / Ред. кол.: В.Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой та ін. – Х.: Право; К.: Ін Юре, 2003.

54.Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посіб. – 4-е вид. – К.: Атіка, 2006.

55.Кравченко В. В., Пітцик М. В. Муніципальне право України: Навч. посіб. – К.: Атіка, 2003.

56.Муніципальне право України: підручник / за ред. М. О. Баймуратова – 2-е вид. доп. – К.: Правова єдність, 2009. – 720 с.

57.Муніципальне право України: підручник / П. М. Любченко. – Харків: Видавництво «ФІНН», 2012. – 496 с.

58.Муніципальне право України: Підручник / За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2006.

59.Мучник А. Г. Комментарий к Конституции Украины. Кн.1. – 2-е изд. – К.: Парламентское изд-во, 2003.

60.Парламентське право України: навчальний посібник / За ред. О.Н. Ярмиша. – Х.: ХНУВС, 2007.

61.Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. – К.: Наукова думка, 2006.

62.Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдне право України: Навчальний посібник. – К.: Ліра-К, 2006.

63.Серьогін В. О. Конституційне право України: навч. посіб. / В. О. Серьогін. – Х.: ХНУВС, 2010. – 368 с.

64.Тодыка Ю. Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики: Монография. – Х.: Факт, 2000.

Допоміжна

1. Агафонов С. Правовий статус Президента України // Право України. – 2000. – № 9.– С. 24-26.

2. Бандурка О.М., Древаль Ю.Д. Парламентаризм в Україні: становлення і розвиток: Монографія. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999.

3. Барабаш Ю.Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект): Монографія. – Х.: Легас, 2004.

4. Батанов О.В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні: Монографія. – К.: Ін Юре, 2003.

5. Бермічева О.В. Конституційні соціальні права громадян України та їх гарантії // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. – № 9. – С. 242-247.

6. Білоскурська О. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини – головний обов’язок держави // Право України. – 2011. – № 7. – С. 169-175.

7. Білоскурська О. Щодо поняття конституційних обов’язків // Право України. – 2004. – № 10. – С. 85-88.

8. Богданова Н.А. Система науки конституционного права: Монография. – М.: Юристъ, 2001.

9. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – № 4. – С. 12-14.

10.Бородін І. Права та свободи громадян, їх класифікація, гарантії реалізації // Право України. – 2001. – № 12. – С. 32-34.

11.Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. – № 9. – С. 21-23.

12.Величко В. Институт местных государственных администраций в Украине (становление и сущность) // Бизнес Информ. – 1998. – № 23. – С. 23-25.

13.Виборче право України: Навчальний посібник / За ред. В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук. – К.: Парламентське вид-во, 2003.

14.Воронов М.М. Законодавча влада у системі державної влади // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 124-130.

15.Гейда О.В. Поняття політичної партії як правового інституту та її ознаки // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 18. – С. 306-309.

16.Головченко В. Конституційні принципи місцевого самоврядування // Право України. – 1998. – № 3. – С. 14-17, 30.

17.Григорук Н. Гарантії діяльності народних депутатів України // Вісник Луганського інституту внутр. справ МВС України. – 2001. – № 2. – С. 69-76.

18.Громадські об’єднання в Україні: Навч. посіб. / За ред. В. М. Бесчастного. – К.: Знання, 2007. – 415 с.

19.Дахова І.І. Поняття компетенції Кабінету Міністрів України // Право і безпека. – 2003. – Т.2. – № 1. – С. 16-19.

20.Демиденко В.О. Підстави конституційно-правової відповідальності // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. – № 5. – С. 91-98.

21.Журавський В.С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми). – К.: Парламентське вид-во, 2002.

22.Заєць А. Принцип розподілу влад в новітній українській практиці // Вісник Академії правових наук. – 1998. – № 2. – С. 40-50.

23.Заяць І. Обласний поділ України: етапи та тенденції розвитку // Право України. – 1999. – № 9. – С. 110-116.

24.Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. – 1999. – № 9. – С. 26-29.

25.Заяць Н. Основні складові структури організації представницьких органів в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 3. – С. 119-122.

26. Калиновський Б.В. Характерні ознаки місцевої публічної влади в Україні // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2012. – №1. – С. 18-24.

27. Калиновський Б.В. Шляхи удосконалення конституційної моделі адміністративно-територіального устрою та організації місцевої публічної влади України: / Б.В. Калиновський // Часопис Київського університету права. – 2011. – № 3. – С. 100-103.

28.Калініченко О. Аспекти парламентського контролю за реалізацією конституційних прав свобод та обовʼязків людини та громадянина // Право України. – 2008. – № 1. – С. 153-155.

29.Карпачова Н. Омбудсман України та Європейський суд на захисті прав і свобод людини // Право України. – 2011. – № 7. – С. 16-23.

30.Карпачова Н.І. Стан дотримання Україною європейських стандартів з прав і свобод людини: Спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з нагоди 60-річчя Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. – К., 2010. – 194 с.

31.Книгін К. Референдум в Україні – головний прояв безпосередньої демократії // Вісник Академії правових наук. – 2001. – № 2. – С. 227-231.

32.Ковальчук О. Стадії виборчого процесу в Україні // Вісник Луганського інституту внутр. справ МВС України. – 2001. – № 2. – С. 89-97.

33.Козюбра М.І. Конституційно-правова відповідальність: ознаки, підстави, суб'єкти // Право України. – 2001. – № 2. – С. 92-95, 118.

34.Коломієць Т.В. Теоретичні засади конституціоналізму // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – № 10. – С. 135-140.

35.Копиленко О.Л. Автономна Республіка Крим: проблеми правового статусу. – К.: Таксон, 2002.

36.Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об'єднання та полі­тичні партії сучасної України. – К.: АВРІО, 2004. – 262 с.

37.Крегун Ю. До питання законодавчого забезпечення діяльності Секретаріату Президента України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 36.

38.Кривенко Л.Т. Конституційні основи референдуму. Проблеми демократизації // Віче. – 2001. – № 2. – С. 78-95.

39.Кутафин О.Е. Предмет конституционного права. – М.: Юристъ, 2001.

40.Кушніренко О. Г., Кузнецов І. А. Проблеми законодавчого закріплення, використання та охорони державних символів України: конституційно-правовий аспект [Електронний ресурс] Режим доступу до журн.: http://nauka.nulau.org.ua/download/el_zbirnik/1/Kushnirenko.pdf

41.Куян І. До питання про абсолютність і обмеженість (відносність) суверенітету держави // Право України. – 2011. – № 7. – С. 148-156.

42.Магновський І.Й. Теоретико-правові основи територіального устрою України // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – № 3 (76). – 2011. – С. 253-260.

43.Мартинюк Р. Інститут імпічменту в Україні: вади вітчизняної моделі // Право України. – 2008. – № 2. – С. 105-108.

44.Мартинюк Р. Компетенційний дуалізм виконавчої влади: державно-правовий досвід П’ятої Французької Республіки та України // Право України. – 2011. – № 1. – С. 200-209.

45.Мартинюк Р. Нормативне визначення порядку розробки і прийняття нової Конституції України // Право України. – 2011. – № 6. – С. 113-122.

46.Мартинюк Р. Правова природа й юридичні характеристики актів Конституційного Суду України // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 3-6.

47.Мартинюк Р. Проблема "функціональної недостатності" інституту президента в Україні та шляхи її вирішення // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 3. – С. 115-118.

48.Марцеляк О.В. Інститут омбудсмана: теорія і практика: Монографія. – Х.: Вид-во НУВС, 2004.

49.Марцеляк О.В. Комітети Верховної Ради України: система, структура та роль у здійсненні основних функцій парламенту // Право і безпека. – 2005. – Т.4. – № 4. – С. 7-10.

50.Мильчакова О.В. Законодательный процесс в парламенте Украины // Конституционное и муниципальное право. – 2004. – № 5. – С. 43-48.

51.Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. – № 8. – С. 24-28.

52.Місцеве самоврядування в Україні в умовах становлення правової держави: Монографія / За ред. Ю.М. Тодики, В.А. Шумілкіна. – Х.: Одіссей, 2004.

53.Мішина Н. Термін «органи самоорганізації населення»: законодавчий і доктринальний зміст // Право України. – 2008. – № 3. – С. 68-70.

54.Наливайко Л. Р. Види відповідальності за конституційні правопорушення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 4. – С. 156-159.

55.Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003.

56. Нестеряк Ю.В. Законодавче врегулювання відносин влади і засобів масової комунікації: принципи та механізми на основі узагальнення міжнародного досвіду [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej14/txts/Nesteryak.pdf

57.Новик В. Правове регулювання адміністративно-регіонального устрою та механізми його удосконалення // Право України. – 2008. – № 1. – С. 103-105.

58.Олеськів І. Становлення в Україні інституту президентства // Юридична Україна. – 2006. – № 3. – С. 23.

59.Онупрієнко А. Місцеві державні адміністрації в системі виконавчої влади // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 13-16.

60.Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002.

61.Пазенок А. Сутність та способи реалізації права на страйк: Вітчизняний та світовій досвід // Право України. – 2009. – № 2. – С. 68-73.

62.Пашинський В. Організаційно-правові гарантії забезпечення прав і свобод військовослужбовців в Україні // Право України. – 2008. – № 2. – С. 31-35.

63.Пашков О. Співвідношення органів місцевого управління й органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 47.

64.Пащенко А.О. Конституційно-правова відповідальність: проблема «позитивного» та «негативного» аспекту (загальнотеоретичні питання) // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2000. – № 12. – С. 93-97.

65.Поваляєва М. Інститути конституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування // Право України. – 2000. – № 5. – С. 20-24.

66.Погорілко В. Ф. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. – 2001. – №11. – С. 9-14.

67.Подима Я.В. Конституційно-правовий принцип неможливості вигнання громадянина України за межі держави // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – Київ: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. – 2008. – Вип. 41. С. 261-266.

68.Проблеми реалізації Конституції України: теорія і практика / Відп. ред. В. Ф. Погорілко: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003.

69.Проблеми функціонування місцевих рад та їх виконавчих органів: монографія / за ред. Ю. М. Тодики. – Х.: Право, 2009. – 540 с.

70.Рабінович П., Гончаров В. Охорона Конституції України засобами конституційного судочинства // Право України. – 2011. – № 6. – С. 105-113.

71.Римаренко Ю. Конституційно-правові засади національно-культурної автономії національних меншин в Україні: проблеми теорії та практики // Вісник Академії правових наук. – 2001. – № 2. – С. 42-50.

72.Рисич Й. Л. Конституція Автономної Республіки Крим: Політико-правовий аспект інституту територіального устрою України // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. – № 7. – С. 123-125.

73. Рябошапко Л. Українська держава та національні меншини: поступ до взаємної толерантності [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.viche. info/journal/1243/

74.Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. – № 1. – С. 68-84.

75.Селіванов А. Конституційна реформа в Україні: потреба наукової концепції // Право України. – 2011. – № 5. – С. 153-159.

76.Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціону- вання інституту президентства в Україні: Монографія. – Х.: Ксилон, 2001.

77.Скрипнюк О., Федоренко В. Правотворчість Президента України та її нормопроектне забезпечення: питання теорії і практики // Право України. – 2011. – № 2. – С. 168-180.

78.Скрипнюк О., Федоренко В. Правотворчість Президента України та її нормопроектне забезпечення: питання теорії і практики // Право України. – 2011. – № 3. – С. 175-187.

79.Словська І. Верховна Рада України як суб’єкт конституційно-правової відповідальності // Право України. – 2011. – № 5. – С. 204-212.

80.Словська І. Доцільність формування двопалатного парламенту в Україні // Право України. – 2011. – № 3. – С. 187-193.

81.Стан дотримання та захист прав національних меншин в Україні: спеціальна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/en/images /stories/07022011/S_Dopovid_2_1.pdf

82.Стецюк П. Б. Державні символи України: конституційно-правова характеристика / П. Б. Стецюк // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 6. – С. 108 –109.

83.Стецюк П. Б. Основи теорії конституції та конституціоналізму. Частина перша: Посібник. – Львів: Астролябія, 2003.

84.Суржинський М.І. Основні етапи становлення та розвитку інституту громадянства в Україні / М.І. Суржинський // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 34. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – С. 186-192.

85.Телешун С. Поняття державного устрою України: проблеми теорії і практики // Право України. – 2000. – № 6. – С. 14-19.

86.Тихий В. Основні повноваження Конституційного Суду України (коментар до статті 150 Конституції України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 4. – С. 50-35.

87.Тодыка Ю. Н. Гражданство Украины: конституционно-правовой аспект: Учеб. пос. – Х.: Факт, 2002.

88.Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины: Учеб. пос. – Х.: Факт, 1999.

89.Тодыка Ю.Н., Тодыка О.Ю. Конституционно-правовой статус человека и гражданина в Украине: Монография. – К.: Ін Юре, 2004.

90.Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус: Монография. – Х.: Факт, 1999.

91.Француз-Яковець Т.А. Принципи конституційно-правового статусу особи та специфіка їх системної взаємодії // Бюлетень міністерства юстиції України. – 2004. – № 7. – С. 118-129.

92.Фрицький О.Ф. Кабінет Міністрів України // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – № 2. – С. 29-34.

93.Хомда М. Особливості здійснення виконавчої влади у м. Києві // Право України. – 2008. – № 1. – С. 110-113.

94.Шаповал В.М. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 1999. – № 6. – С. 5-10.

95.Шаповал В.М. Основні характеристики конституційного права // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 77-87.

96.Шаповал Т. Народний суверенітет та політичні права і свободи (питання співвідношення) // Право України. – 2008. – № 2. – С. 9-11.

97.Шемшученко Ю.С., Погорілко В.Ф. Система конституційного права як галузі права, юридичної науки та навчальної дисципліни // Вісник Академії правових наук. – 2003. – № 2-3. – С. 213-224.

98.Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1999. – № 10. – С. 14-16.

Інформаційні ресурси

 

1. http://portal.rada.gov.ua/ – офіційний веб-сайт Верховної Ради України.

2. http://www.ac-rada.gov.ua – офіційний сайт Рахункової палати України.

3. http://www.ccu.gov.ua – офіційний сайт Конституційного Суду України.

4. http://www.kmu.gov.ua/control/ – єдиний веб-портал органів виконавчої влади України.

5. http://www.ombudsman.kiev.ua – офіційний сайт Уповноваженого Верховної Ради України.

6. http://www.president.gov.ua/ – офіційне інтернет-представництво Президента України.

7. http://www.rainbow.-gov.ua – офіційний сайт Ради національної безпеки і оборони України.