Господарський підкомплекс населеного пункту

Він охоплює всі галузі народного господарства будь-якої форми власності.

Найбільш узагальненим показником розвитку господарського підкомплексу міста є показник виробленої продукції і послуг у розрахунку на одного жителя.

Для характеристики функціональної структури господарського підкомплексу міста використовуються також показники основних фондів міст. Вони добре характеризують місто як матеріальну систему.

Галузі економіки поділяють на:

> містоутворювальні галузі - галузі, що характеризують значення міста "назовні", його включення в систему міжрегіональних зв'язків;

> містообслуговувальні галузі - такі, що характеризують місто стосовно рівня обслуговування населення, рівня благоустрою, свідчать про якість міст як середовища.

Зовнішньоекономічний підкомплекс населеного пункту

Населений пункт хоча і являє собою локальну соціально-економічну систему, проте забезпечити свої потреби товарами, послугами і продуктами інтелектуальної власності не в змозі. В цьому й немає потреби. Він виступає у зовнішні відносини зі світом, щоб купити те, що не виробляє сам, і продати "решті світу" власні продукти і послуги.

Відповідно до рис. 16, до зовнішньоекономічного підкомплексу належать міжрегіональний економічний обмін, зовнішньоекономічна діяльність, міжрегіональні та міжнародні відносини.

Нові підходи в міжрегіональних економічних відносинах демонструє м. Київ, здійснюючи закупки для сільгоспвиробників мінеральних добрив, пестицидів, комбайнів і запасних частин. Фактично кредитуючи регіони, Київ отримує при цьому гарантовано необхідної якості зерно та іншу продукцію сільського господарства.

Семінар №3

Муніципальні платежі

1. Муніципальні платежі.

2. Муніципальні підприємства в муніципальній конкуренції.

3. Муніципальне замовлення.

Муніципальні платежі

Світова практика управління комунальною власністю свідчить про те, що основними джерелами доходів є такі види власності:

- земля;

- водо- і тепло комунікації;

- оренда житлових приміщень.

Для більшості муніципалітетів господарська діяльність, яка ґрунтується на цих видах власності, збиткова.

В основному українські муніципалітети розраховують на такі неподаткові надходження:

- оренда нежитлових приміщень;

- муніципальну торгівлю;

- банківську, страхову діяльність;

- діяльність підсобних господарств, автостоянок, складів тощо.

Місцеві органи влади можуть самостійно встановити принципи формування ціни на товари та послуги, які надають муніципальні підприємства.

Традиційний підхід до ціноутворення вкладається в таку формулу:

Ціна = Собівартість + Норма прибутку.

Але особливість муніципального ціноутворення полягає в тому, що ціни на муніципальні товари і послуги мають не лише комерційний зміст, а й соціальний, а подекуди й політичний.

У сфері муніципального ціноутворення, а також у формуванні системи адміністрування платежів дуже важливим є "принцип справедливих платежів", базовим положенням якого є: сплачує той, хто споживає. Але впровадити такий принцип заважають такі проблеми:

- платежі не можна застосувати для сплати багатьох муніципальних послуг (пожежники, міліція, освіта тощо);

- платежі за певні муніципальні послуги необхідно вводити з урахуванням того, що адміністрування цих платежів за вартістю може виявитися більшим, ніж самі платежі;

- формування платежів на основі традиційного підходу часто суперечить гуманітарним цілям розвитку муніципалітетів (плата за відвідування музеїв, бібліотек, театрів тощо).

Тому в практиці ціноутворення бажано було б, щоб доходи, які отримують муніципалітети від цього виду діяльності, давали можливість покривати змінні, поточні витрати. Постійні капітальні витрати припустимо за необхідності відшкодовувати з коштів муніципального бюджету.

Крім цього, за рахунок бюджету фінансуються такі види послуг, плату за які стягувати неможливо або складно.

Умовно всі муніципальні платежі розподіляють на фактичні платежі і псевдоплатежі.

Ознаки фактичних платежів:

- сума платежу визначається як доданок обсягу отриманої послуги і ціни одиниці послуги;

- ціноутворення подібне до ринкового ціноутворення;

- такі платежі оптимізують споживання;

- дотримується принцип соціальної справедливості: сплачує той, хто більше споживає.

Псевдоплатежі здійснюються за принципами, відмінними від принципів реальної оплати наданих послуг (тарифи, субсидії).

У деяких випадках податки можуть здійснювати функцію реальних і псевдоплатежів, наприклад дорожній збір

Отже, муніципальне ціноутворення є дуже важливим питанням, яке не може відбуватися за одними принципами до всіх муніципальних товарів, послуг.