Лекція №7
на тему: «Цукровий діабет. Ожиріння»
Викладач: Азарова Л.І.,
спеціаліст вищої категорії
М. Берислав
План лекції:
1. Цукровий діабет:
- визначення; (α І)
- етіологія, чинники ризику; (α ІІ)
- класифікація; (α ІІ)
- медсестринський процес при цукровому діабеті: визначення дійсних проблем пацієнта, медсестринська діагностика; (α ІІ)
- планування медсестринських втручань: підготовка пацієнта до проведення додаткових методів обстеження (загального та біохімічного аналізів крові, крові на рівень глюкози, глюкозотолерантного тесту, аналізу сечі на глюкозу, УЗД підшлункової залози, обстеження очного дна, ЕКГ тощо); (α ІІ)
-невідкладна допомога при гіпер- та гіпоглікемічній комі; (α ІІ)
- лікування медикаментозне та дієтотерапія; (α ІІ)
- навчання пацієнта та його оточення правилам інсулінотерапії та дієтотерапії; (α ІІ)
- диспансеризація, профілактика.(α ІІ)
2. Ожиріння:
- визначення; (α І)
- етіологія; (α ІІ)
- класифікація; (α ІІ)
- медсестринський процес при ожирінні;(α ІІ)
- ступені ожиріння (їх критерії) за різними методиками;(α ІІ)
- значення раціонального харчування та фізичної активності в профілактиці
аліментарного ожиріння;(α ІІ)
- оцінювання результатів медсестринських втручань та їх корекція.(α ІІ)
3. Дотримання правил техніки безпеки, охорони праці, професійної безпеки. Заходи
безпеки під час роботи з електроприладами, апаратами, що працюють під тиском,
балонами з газом.
4. Загальні висновки по основним розділам лекції.
5. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.
Цукровий діабет
Цукровий діабет- захворювання, яке характеризується порушенням вуглеводного обміну, обумовленим абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, яке вия-вляється порушеннями всіх видів обміну речовин і патологічними змінами в різних органах і системах.
Серед ендокринних захворювань займає 1 місце, невпинно прогресує у всьому світі і в Україні, за рахунок збільшення хворих дітей і осіб молодого віку. В Україні прийнята президентська програма «Цукровий діабет», яка направлена на профілактику, своєчасну діагностику і лікування захворювання. Захворювання приводить до стійкої втрати працездатності, ранньої інвалідизації і смерті хворих.
Етіологія:
- ушкодженнями підшлункової залози (пухлини, запалення, травми, операції, склероз судин підшлункової залози);
- переїдання;
- психічні і фізичні травми;
- вірусні захворювання;
- спадковість;
- стресові стани;
- солодощі.
Класифікації:
Єдиної загальноприйнятої класифікації цукрового діабету не існує. Комітет експертів ВООЗ по цукровому діабету пропонував користуватися наступною класифікацією:
І. Клінічні класи:
1. Цукровий діабет інсулінозалежний - тип 1.
2. Цукровий діабет інсулінонезалежний - тип 2.
- у пацієнтів з нормальною масою тіла;
- у пацієнтів з ожирінням.
Цукровий діабет, пов'язаний з недостатнім харчуванням.
4. Інші типи цукрового діабету, які виникли внаслідок:
А. захворювань підшлункової залози;
Б. хвороб гормональної природи;
В. станами, які викликані лікувальними або хімічними речовинами;
Г. пошкодження рецепторів до інсуліну;
Д. генетичні синдроми;
Ж. змішані причини.
5. Порушення толерантності до глюкози (раніше мав назву латентний діабет)
а) у осіб з нормальною масою тіла;
б) у осіб з ожирінням;
в) пов’язані з іншими синдромами.
Діабет вагітних.
ІІ. Достовірні класи ризику (раніше мав назву переддіабет).
А) особи з нормальною толерантністю до глюкози, але значно високим ризиком виникнення цукрового діабету;
Б) особи з попередніми порушеннями толерантності до глюкози.
ІІІ. За ступенями тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.
ІY. За станом компенсації: компенсований (при нормальному обміні речовин) і декомпенсований.
Y. По наявності ускладнень:
А). Ангіопатії (мікроангіопатії і макроангіопатії).
Б). Нейропатії.
YІ. Ураження інших органів і тканин: катаракта, гепатопатія, дерматопатія
YІІ. Гострі ускладнення (коми):
А). Гіперкетонемічна кома.
Б). Гіперосмолярна кома.
В). Гіперлактацидемічна кома.
Г). Гіпоглікемічна кома.
Порушення толерантності до глюкози – рівень глюкози в крові натще нор-мальний, після проведення тесту з цукровим навантаженням – підвищення вмісту глюкози в крові.
Клінічна картина залежить від ступеню тяжкості:
А). легка ступень – слабко визначені клінічні прояви, ступень гіперглікемії і глюкозурії не високий (9.99 ммоль\л натще).
Б). середньої тяжкості – більше визначенні клініко-лабораторні дані, які не зникають після лікування дієтою і потребують застосування інсуліну (до 60 ОД на добу) або цуркознижувальних препаратів.
В). тяжка ступень – значно визначенні клініко-лабораторні дані, які потребують застосування інсуліну більше, як 60 ОД на добу.
Компенсований діабет – нормоглікемія, відсутність глюкозурії, задовільне самопочуття, маса тіла не знижується, збережена працездатність.
Декомпенсований діабет – анорексія, нудота, блювання, гіперглікемія, глюкозурія.
Цукровий діабет характеризується полідепсією, поліурією, ніктурією, поліфагією, гіперглікемією. Характерним для цукрового діабету також є втрата маси тіла, спрага, сухість у роті, слабкість, кволість, парадантоз, повільне загоєння ран, свербіж шкіри, фурункульоз, біль у ногах.
Медсестринський процес:
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження:
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги пацієнта:
- відчуття спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія); - підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла; - загальна слабкість; - свербіж шкіри.
В.Анамнестичні дані:
- часті інфекції; - поступовий початок хвороби; - хвороба спостерігається серед родичів пацієнта; - пацієнт звертається до лікаря з приводу болей в серці, знижені зору, гнійничкових уражень тощо; - після лабораторних досліджень виявляють ЦД
С.Об’єктивні методи обстеження:
- схуднення ЦД (І типу);
- сухість шкірних покривів, сліди розчухів, фурункульоз, гангрена;
- рум’янець на щоках;
- атрофія м`язів;
- потовщення ступні;
- послаблення пульсації на артерії ступні;
- АТ підвищений;
- інсулінова ліподистрофія;
- набряки;
- стоматити, гінгівіт, парадантоз;
- на гомілках- щільні неболючі червоно-фіолетові вузлики;
- вивихи, піжвивихи, деформація кісток;
- ознаки ураження серця,органів дихання, нирок, НС.
Діагностика цукрового діабету:
- основана на типовій клінічній картині і лабораторних даних – аналізі крові на вміст глюкози натще, з цукровим навантаженням, аналіз сечі на вміст цукру. Необхідні консультації - кардіолога, нефролога, невропатолога, окуліста, хірурга.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
Наявні проблеми: - відчуття спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія);
- підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла; - загальна слабкість;
- свербіж шкіри тощо.
- Потенційні проблеми: - можливість виникнення коматозного стану; гангрени нижніх кінцівок тощо.
- Складемо медсестринський діагноз: - відчуття спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія); - підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла;
- загальна слабкість; - свербіж шкіри, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
2. Підготовка пацієнта до інструментальних методів обстеження.
3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.
4. Виконання лікарських призначень.
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
- підготовка пацієнта та взяття крові на ЗАК, БАК, на цукор, глюкозотолерантний тест;
- підготовка пацієнта до проведення ЕКГ, обстеження очного дня, УЗД
підшлункової залози;
- створення для пацієнта умов фізичного та психічного спокою;
- постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання
температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;
- допомога в дотриманні пацієнтом правил особистої гігієни;
- сприяння фізичній активності пацієнта (при глікемії<15 ммоль/л);
- дієта № 9 (обмеження вуглеводів і жирів). Режим харчування-через 30 хв. після
введення цукрознижувальних препаратів. Цукор замінюється сорбітом, ксилітом
або фруктозою. Рекомендуються: чорний хліб, продукти багаті на клітковину.
При ЦД І типу - перш за все треба знизити МТ. Перевага надається картоплі,
крупам, крім рису, дозволяється мед;
- при свербіжі шкіри- поперемінно теплі і холодні обтирання;
- при ураженнях слизової рота – теплі полоскання (відвар шавлії, ромашки),
утримання від твердої їжі та гарячих страв;
- при частому сечовипусканні та свербіжі зовнішніх статевих органів-регулярне
підмивання.
· Виконання лікарських призначень :
- При І типі ЦД - замісне лікування препаратами інсуліну:
- ультракороткої дії (початок дії через 3-4 хв. після введення, пік-40-60хв., тривалість дії-2-3 год.)- новорапід, гумалог;
- короткої дії (початок дії через 15-30 хв., пік-1,5-3 год., тривалість дії-4-6 год.)—актрапід МС, актрапід НМ, гумодар Р, фармасулін;
- середньої тривалості дії (початок дії через 1-2 год.. після введення, пік 4-9 год., тривалість дії 12-18 год.)-гумодар Б, монодар Б, протафан НМ;
- тривалої дії (початок дії через 5-6 год., після введення, пік дії-10-18 год., тривалість дії-20-26 год.) ультратард НМ, інсулін Лантус;
- суміш інсулінів: гумодар К25, К50, мікстард 30 НМ.
- Пероральні цуркознижувальні препарати:
- похідні сульфанілсечовини: гліквідон (глюренорм), гліклазид (діамікрон, діабетон, предіан), гліпізид (мінідіаб), глімепірид (амарил);
- бігуаніди: диметилбігуанід (метроформін, глюкофаг);
- інгібітори а-глюкозидази: акарбоза (глюкобай);
- регулятори постпрандіальної глікемії: репаглінід (новонорм), натеглінід (старлікс);
- тіозолідинедіоніни та агоністи РРА: розиглітазон (авандія);
- ангіопротектори: пентоксифілін, ксинтинолу ніктотинат, нафтидрофурил;
- антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол, тиклопідин;
- антикоагулянти: гепарин, фраксипарин;
- ліполіпідемічні засоби: аніонообмінні смоли, фібрати (ліпанор), статини
(ловастатин);
- антиоксиданти: токоферолу ацетат, а-ліпоєва кислота;
- вітаміни групи В: тіамін, піридоксин.
- При ІІ типі ЦД:
- низькокалорійна дієта.
- Медикаменти:
- пероральні цуркознижувальні препарати- головним чином, похідні сульфанілсечовини:
- сульфаніламідні: манініл, орабет;
- бігуаніди: адебіт, метформін і фенформін;
- інсулінолікування;
- лікування діабетичних ускладнень.
- Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.
- Навчання пацієнта та його оточення суті захворювання, правилам харчування та фізичної активності; самостійному корегуванню доз інсуліну в залежності від глікемії та способу життя; правилам введення медикаментів, контролю за рівнем глікемії. Психологічна підтримка активізації саногенних механізмів організму, успішної адаптації пацієнта до нових умов життя.
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання:
1. Поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Нормалізація рівня глюкози в крові.
3. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Ускладнення:
1. Ураження окремихорганів і тканин:
Ураження шкіри - підвищений вміст глюкози в шкірі веде до розвитку гнійничкових і грибкових захворювань шкіри. Порушується трофіка тканин - інтенсивне ороговіння шкіри, потовщення нігтів.
2. Ураження судин (діабетична ангіопатія):
- Капілярів нефрону нирок – нефропатія (в 90% випадків), проявляється протеїнурією, гіпертензією, азотемією, набряками. Перебігає в три стадії: пренефротична, нефротична і нефросклеротична. У фінальній стадії – набряки всього тіла, високі позначки гіпертензії, серцева недостатність, крововиливи у мозок, діабетична енцефалопатія. Діабетична енцефалопатія виявляється головними болями, підвищеною дратівливістю, порушеннями пам’яті і сну.
- Капілярів сітківки очей - ретинопатія (30-90%), виявляється прогресуючим падінням гостроти зору аж до сліпоти.
- Капілярів нижніх кінцівок (периферічна ангіопатія) - виявляється порушеннями трофіки, розвитком гангрени із втратою кінцівки.
- Капілярів периферічних нервових стовбурів (черепно-мозкові, нерви парасимпатичної і симпатичної ВНС) - нейропатія, яка виявляється відчуттям болю, парестезіями, порушеннями моторно-секреторної функції внутрішніх органів.
- Вінцевих судин - розвиток міокардодистрофії, ІХС. Інфаркти міокарду при цукровому діабеті характеризуються тяжким атиповим перебігом.
3. Ураження дихальної системи – трахеїти, пневмонії з тяжким
деструктивним перебігом, схильність до туберкульозу легень (відно-
сять до групи ризику).
4. Ураження травного каналу – гастрити із зниженою секреторною
функцією, можливі проноси і закрепи. Жирова і білкова дистрофія
печінки.
5. Ураження сечовидільної системи – цистіти, пієлонефрити, які часто
ускладнюються уросепсисом і приводять до декомпенсації перебігу
цукрового діабету.
6. Ураження статевї системи – імпотенція у чоловіків, безпліддя і
недоношування плоду у жінок.
До гострих ускладнень цукрового діабету відносять коматозні стани. Розрізняють три різновиди коми в залежності від виду гострого порушення обміну речовин – кетоацидотичну, гіперосмолярну, лактоцидемічну.
Кетоацидотична (гіперглікемічна, діабетична) – виникає внаслідок різкого підвищення вмісту глюкози у крові. В патогенезі відіграють роль гіпер-глікемія, гіперкетонемія з розвитком метаболічного ацидозу, де гідротацією організму.
Чинники, які сприяють розвитку коми: недостатнє введення інсуліну, нелікований ЦД, психічні і фізичні навантаження, травми, вагітність і пологи, операції, перенесені інфекційні захворювання, голодування, зловживання алкоголем.
Початок поступовий із загального нездужання, зниження апетиту, посиленням спраги, нудотою і блюванням, болем у животі. Потім приєднуються сонливість і втрата свідомості. Шкіра гіперемійована, суха, запалі очні яблука (м’які при натисканні), запах ацетону із роту. Дихання прискорене, поверхневе, шумне (типу Куссмауля), шум тертя плеври. Тони серця приглушені. АТ і тонус м’язів знижений. Можливо поява блювання «кавовою гущею» і перитоніальних симптомів. Гіперглікемія сягає 30 ммоль\л і більше, поліурія змінюється на олігурію.
Невідкладна допомога: розпочинається із введення простого інсуліну в режимі малих доз.
Гіпоглікемічна кома.
Чинники, які сприяють розвитку коми: здебільшого зумовлена передозуванням інсуліну або порушенням режиму харчування.
Має гострий початок та наявні передвісники: серцебиття, нудота, запаморочення, головний біль, підвищене потовиділення, відчуття голоду, страху, тремтіння рук,
тривоги, парестезії, порушення зору. Пацієнт стає збудженим, агресивним, з`являються
судоми, афазія, порушення ковтання. За відсутності належних заходів по усуненню гіпоглікемії настає кома. Відмічається блідість та підвищена вологість шкіри, рівномірне і поверхневе дихання, тахікардія або брадикардія. У таких пацієнтів тонус очних яблук звичайний, АТ у нормі або підвищений, спостерігають підвищений мязовий тонус, іноді – судоми. Відсутній запах ацетону з рота, немає ознак дегідратації. При лабораторній діагностиці виявляють: низьку глікемію, відсутність кетонемії, глюкозурії, кетонурії.
Стан загрозливий для життя і потребує негайної терапії – шоколад, цукор, солодкий чай, мед, якщо хворий в свідомості. Якщо хворий без свідомості - вводять 40-60мл 40% глюкози в\в. При відсутності ефекту, глюкозу уводять повторно. Якщо ж пацієнт не опритомнів, то застосовують 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну п\ш та 1-2 мл глюкагону в\м. У тяжких випадках вводять в\в краплинно 5%мрозчин глюкози для нормалізації глікемії. Водночас пацієнту вводять 75-100 мг гідрокортизону (або 30-60 мг преднізолону), 100 мг кокарбоксилази, 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти (додають у крапельницю до розчину глюкози). За наявності набряку головного мозку в\в вводять лазикс, манітол.
Гіперосмолярна кома – виникає у хворих віком понад 50 років внаслідок зневоднювання організму (блювання, прийом сечогінних препаратів, мозкові інсульти і інфаркти міокарду). Перебіг коми тяжкий, майже завжди закінчується смертю хворого.
Лактоцидемічна кома – виникає край рідко у хворих похилого віку при накопиченні в організмі молочної кислоти після тяжких фізичних навантажень, при захворюваннях печінки, нирок, серця, після кровотеч. Розвивається швидко і закінчується анурією і загибеллю хворого.
Тактика м/с при підозрі у хворого цукрового діабету – відправити хворого на до обстеження і лікування у ендокринолога.
При цукровому діабеті 1 типу – інсулінотерапію. Розрахунок необхідних доз і кратності введення проводить лікар ендокринолог. Задачі м/с при проведенні інсулінотерапії слідкувати за правильністю введення препарату. Показаннями для призначення інсуліну – цукровий діабет середнього і тяжкого ступеню, декомпенсація хвороби, виснаження, дитячий і юнацький цукровий діабет, неефективність іншого лікування, при виражених ускладненнях.
Профілактика:
1. Уникнення нервових перенапружень, психічних трав.
2. Постійне дотримування дієтичного режиму.
3. Уникання переїдання.
4. Боротьба з надвагою.
Ожиріння
Ожиріння – найпоширеніше захворювання обміну речовин, для якого характерне надлишкове відкладення жирової тканини в підшкірній жировій клітковині та інших тканинах організму.
Маса тіла при цьому перевищує ідеальну для даного зросту і типу конституції на 100% і більше.
Український науково-дослідницький інститут харчування, провівши дослідження цієї проблеми, виявив, що 22% українців страждають на ожиріння. Середня тривалість життя пацієнтів на ожиріння скорочується приблизно на 7 років. Чим більша маси тіла, тим більше ймовірність розвитку таких тяжких захворювань, як цукровий діабет, атеросклероз, ІХС, вторинна артеріальна гіпертензія.
Етіологія:
- переїдання;
- спадковий фактор (якщо один з батьків має надмірну масу тіла, то ожиріння виникає у 40% дітей, а коли обоє, то до 80 %);
- малорухомий спосіб життя;
- прийом основної частки добового раціону ввечері;
- схильність організму до порушення обміну речовин;
- зниження функції статевих залоз, щитоподібної залози, гіпофізарні розлади.
Класифікації:
За походженням:
І - первинне ожиріння: - аліментарно-конституційне; генетичні синдроми поєднанні з ожирінням
ІІ - вторинне ожиріння: - гіпоталамо-гіпофізарне (пухлини, запалення, травми та наслідки операцій); - ендокринне (гіпотиреоз, синдром Іценко-Кушинга;
- церебральне (травма черепа, енцефаліт, підвищення внутрішньочерепного тиску)
За ступенем ожиріння:
І - фактична маса тіла перевищує ідеальну на 15-29%;
ІІ - надлишок маси тіла становить 30-49 %;
ІІІ - надлишок маси тіла становить 50-99 %;
ІY - фактична маса тіла перевищує ідеальну на 100 % і більше.
Ступінь ожиріння можна визначити за індексом Кетле: маса тіла (кг/м2) / ріст (м). В нормі індекс становить 18,5-24,9. При індексі, рівному 25-29,9, кажуть про надмір маси тіла. При ожирінні І ступеня індекс Кетле зростає до 30,0-34,9. Для ІІ ступеня ожирінння характерні показники індексу 35,0-39,9, а для ІІІ ступеня - понад 40,0.
Стадія ожиріння:
- прогресуюча;
- стабільна.
Ступені тяжкості:
- легкий - відсутність скарг, іноді головний біль, стрії, ожиріння І ступеня, транзиторна АГ;
- середньої тяжкості - часті головні болі, транзиторна АГ, порушення менструального циклу, численні стрії, статевий розвиток сповільнений або прискоренний, фолікуліт, ціаноз, ожиріння І- Ііступенів;
- тяжкий - численні скарги, стійка АГ,розлади функцій статевих залоз, пігментація реґіонарна шкіри, раннє посивіння волосся, тиреоїдит аутоімунний, ожиріння ІІІ- ІY ступенів.
Медсестринський процес:
І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.
Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.
Суб’єктивні методами обстеження:
А.Скарги пацієнта: (при І і ІІ ступені ожиріння скарг у пацієнта немає).
При ожирінні ІІІ та ІY ступенів будуть скарги:
- на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні);
- швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності;
закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість; - лабільність настрою, часто депресія; - порушення менструального циклу.
В.Анамнестичні дані:
- порушення режиму харчування;
- наявність хвороб ендокринної системи;
- хвороба спостерігається серед родичів пацієнта;
- відсутність фізичного навантаження.
С.Об’єктивні методи обстеження:
- нерівномірне або рівномірне відкладання жиру (у ділянці живота, сідниць, стегон) –«рейтузний» тип ожиріння;
- стрії (смуги розтягнення на різних ділянках тіла (животі, стегнах, молочних залозах, плечах, під колінами);
- зміни шкіри – сальність, попрілості, фурункульоз;
- задишка;
- збільшення маси тіла;
- у дівчаток – передчасне формування вторинних статевих ознак; виражений ріст волосся на верхній губі;
- у хлопчиків - ріст вусів і бороди запізнюється, гінекомастія;
- артеріальна гіпертензія;
- ураження ЕС, НС;
- аналіз крові: підвищений вміст холестерину, ліпідів, дисліпо-протеїнемія, гіперглікемія, порушення тесту толерантності до глюкози;
- високу інформаційну цінність має зниження рівня 11-ОКС в крові і підвищення екскреції 17- ОКС з сечою.
ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:
- Наявні проблеми: - на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні); - швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності; - закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість;
- лабільність настрою, часто депресія тощо.
- Потенційні проблеми: - можливість виникнення гіпертензії, стенокардії, інфаркту міокарда тощо.
- Складемо медсестринський діагноз: - на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні); - швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності; - закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість; - лабільність настрою, часто депресія, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.
ІІІ етап сестринського процесу –планування медсестринських втручань:
1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.
2. Підготовка пацієнта до інструментальних методів обстеження
3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем
4. Виконання лікарських призначень
5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта
6. Навчання пацієнта та оточуючих само- та взаємо-допомоги
ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:
- підготовка пацієнта та взяття крові на гормональне дослідження, для біохімічного дослідження, на загальний білок, білкові фракції, холестерин;
- взяття сечі на БАС;
- підготовка пацієнта до ЕКГ, рентгенографія черепа, комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії;
- постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;
- режим з підвищеною фізичною активністю;
- контроль та допомога у дотриманні пацієнтом дієти №8 (обмеження жирів тваринного походження і вуглеводів, але повноцінно щодо білків та вітамінів; лікувальне голодування;
- допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни;
- при підвищеній пітливості – обтирати шкіру насухо;
- при задишці – прогулянки на свіжому повітрі;
- допомога пацієнтові при фізичних навантаженнях;
- при гіпертензії - спокій, свіже повітря, гірчичники на потилицю, литкові м`язи;
§ виконання лікарських призначень:
§ консервативне лікування:
- при відсутності ефекту від лікування дієтою, призначають медикаментозне лікування:
- засоби для пригнічення апетиту: мазиндол, флуоксетин, фенілпро-паноламін;
- засоби, які пригнічують адсорбцію компонентів їжі: глюкобай, акарбоза, орлістат;
- засоби, які посилюють термогенез і активність метаболічних процесів: сибутрамін;
- препарати тиреоїдних гормонів: L-тироксин.
§ фізичні методи лікування:
- ЛФК;
- масаж;
- родонові та морські ванни;
- сауна;
- душ Шарко;
§ оперативне втручання (зменшення розміру шлунка);
§ вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;
§ навчання пацієнта само-, а його оточення взаємо догляду;
§ бесіда з оточенням про надання психологічної підтримки пацієнтові, активізацію внутрішніх сил на одуження;
§ санітарно-освітня робота з пацієнтом та його оточеням щодо проблем ожиріння;
§ санаторно-курортне лікування (Хмільник, Сочі, Одеса, Кисловодськ, Єсенту-ки, Немирів).
Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання:
1. Поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.
2. Відновлення працездатності.
3. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.
Профілактика:
- виключення із раціону алкоголю, солодощів;
- дотримання режиму харчування;
- включення в раціон овочів, морських продуктів, олії, сиру;
- дотримання дієти з розвантажувальними днями, голодуванням (під контролем лікаря);
- дозоване фізичне навантаження (плавання, фізичні вправи, ходьба).
Загальні висновки лекції:
У лекції викладено вчення про цукровий діабет та ожиріння. Особливу увагу приділено медсестринському процесу при цукровому діабеті, ожирінні, підготовці пацієнтів до проведення додаткових методів обстеження, оцінюванню результатів медсестринських втручань, їхньої корекції, профілактиці захворювань, значення раціонального харчування та фізичної активності в профілактиці ожиріння.
Перелік посилань:
1. Шегедин М.Б. Медсестринство в терапії. - Видавнича фірма: Відродження, 2006.-
С. 132-136; 142-143.
2. Середюк Н.М. Внутрішня медицина. - К.: Медицина, 2006.- С. 549-566; 574-576;
E - mail: med@books. kiev. ua.
3. Епішин А.В.Внутрішні хвороби. - Т.: Укрмедкнига, 2005.- С. 525-529; 536-538.
Список наочних приладь:
1. Таблиця №12- Цукровий діабет
2. Таблиця №13- Ускладнення цукрового діабету
6. Набір медикаментів:
- гумодар К25;
- полівітаміни;
- манініл;
- L-тироксин.
Засоби активації слухачів:
Питання:
1. Що означає термін полідипсія?
2. Що таке поліфагія?
3. Що означає термін поліурія?
4. Перерахуйте причини виникнення діабетичної та гіпоглікемічної коми
5. Що означає термін ожиріння?
6. Які причини і сприяючі фактори ожиріння?
7. Клінічні ознаки ожиріння.
8. Лікування, профілактика ожиріння.
9. Особливості дієтотерапії при ожирінні.
Проблемні ситуації:
1. Ви ознайомилися з можливими клінічними проявами цукрового діабету.
Назвіть їх.
2. Які методи діагностики використовують для діагностики цукрового
діабету?
3. Які ускладнення частіше виникають при цукровому діабеті?
4. Які методи діагностики використовують для діагностики ожиріння?
5. Які ускладнення частіше виникають при захворюванні?
6. Участь медичної сестри в профілактиці захворювань та «Д» пацієнтів.
