Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

СОДОКУ

 

1. Актуальність теми:

Содоку (хвороба укусу щурів) – розповсюджена інфекційна патологія, яка поширена на усіх континентах та материках за виключенням Антарктіди. У розповсюджені цієї патології провідну роль грають щури, які є головним резервуаром збудника та джерелом інфекції. Особливість щурів, як джерела інфікування, заключаеться у тому, що вони живуть повсюди, легко мігрують не тільки в межах окремого населеного пункту, але й здатні пересуватися на достатньо великі відстані. На різних вантажних транспортних засобах щури здатні подолати тисячі кілометрів суші та значні водні перешкоди, і навіть досягти інших континентів. Кроме цього, збудник садоку не впливає на життєздатність щурів, оскільки є для них коменсалітом, а ріст у популяції інфікованих щурів збільшує ризик зараження людини. Найбільш висока частота інфікування щурів збудниками содоку спостерігається у країнах Східної та Південно-Східної Азії. У людей захворювання содоку реєструється переважно у вигляді спорадичних випадків, також частіше за все у азіатських країнах. В країнах Європи і, зокрема, в Українї реєструються поодинокі випадки захворювання. Однак, е усі підстави вважати, що в Україні випадків захворювання людей содоку значно більше, чем реєструється. В першу чергу це зумовлено недостатньою обізнаністю лікарів відносно цієї хвороби, відсутністю епидеміологічної настороженості та відповідних діагностичних систем. Окремо слід відзначити можливість важкого та дуже важкого перебігу содоку, що за відсутності адекватного етіотропного лікування може призвести до смерті хворого.

 

2. Учбові цілі заняття – засвоїти особливості етіології, епідеміології, клініки, принципів діагностики та лікування содоку.

2.1. Студент повинен знати: (б-2)

– етіологію содоку та фактории патогеності Spirillae minus;

– епідеміологію содоку;

– клінічну класифікацію содоку;

– патогенетичні особливості розвитку інфекційного процесу;

– клінічні прояви содоку за типового та затяжного перебігу содоку;

– клінічні прояви можливих ускладнень содоку та можливі наслідки перенесеної хвороби;

– методи специфічної діагностики содоку;

– критерії встановлення діагнозу содоку;

– клініку захворювань, з якими необхідно диференціювати содоку;

– принципи лікування содоку;

– правила виписки реконвалесцентів із стаціонару та профілактика содоку.

2.2. Студент повинен вміти: (б-3)

– зібрати скарги, анамнез хвороби та епідеміологічний анамнез у хворого;

– провести об’єктивне обстеження хворого та виявити основні симптоми содоку;

– сформулювати та обгрунтувати попередній діагноз;

– оформити карту стаціонарного хворого та повідомлення у СЕС;

– скласти план лабораторного та інструментального обстеження хворого з урахуванням стадії хвороби;

– скласти план лікування з урахуванням стадії та важкості захворювання, наявності ускладнень, алергологічного анамнезу та супутньої патології;

– інтерпретувати результати загальноклінічних методів дослідження;

– аналізувати результати специфічних методів діагностики;

– провести диференціальну діагностику содоку;

– дати рекомендації відносно режиму, дієти та нагляду у періоді реконвалесценції.

 

 

3. Матеріали позааудиторної самостійної роботи.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

(міждисциплинарна інтеграція)

Дисципліна	Знати	Вміти
Мікробіологія	Будова та властивості Spirillae minus, її стійкість у середовищі,що оточує, чутливість до дезинфіктантів та антибіотикім.	Інтерпретувати результати мікроскопічних та бактеріоло-гічних досліджень.
Фізіологія	Параметри фізіологічної нормы функціонування органів та систем людини за показниками лабораторних (загальний аналіз крові, сечі, біохімічні показники крови, показники коагулограми, іонограми) та результатами інструментальних (ЭКГ, Rо ОГП, УЗД та інших) обтежень.	Виявляти відхілення від норми показників лабораторних та інструментальних досліджень.
Патофізіологія	Механізм порушення функцій органів та систем при патоло-гічних станах різного генезу.	За результатами лабораторних та інструментальних досліджень визначити функціональні порушення та органічні зміни органів та систем.
Імунологія та алергологія	Основи клітинного та гумораль-ного имунітету. Імунологічні аспекти перебігу інфекційного процесу. Час елімінації збудника з организму, розвиток імунітету.	Оцінити результати імунологічних (серологічних) досліджень.
Епідеміологія	Ланки епідпроцесу. Джерело, механізми та шляхи зараження содоку. Групи ризику та особли-вості поширення хвороби у різних регіонах світу.	Зібрати епідеміологічний анамнез.
Дерматологія	Характеристику елементів шкір-ного висипу, особливості екзантем різного генезу.	Оцінити характер висипу, його переважну локалізацію, час появи від початку хвороби.
Пропедевтика внутрішніх хвороб	Основні етапи та методи клі-нічного обстеження хворого.	Зібрати скарги, анамнез хвороби та епідеанамнез, провести об’єктивне обстеження хворого. Визначити основні симптоми содоку, сформулювати та обгрунтувати діагноз.
Клінічна фармакологія	Фармакокинетику, фармакодина-міку, можливі побічні прояви та протипоказання до використання препаратів групи пенициллину, тетрациклину та засобів патогенетичної терапії.	Призначити етіотропне та патогене-тичне лікування в залежності від віку та індивідуальних особли-востей хворого. Визначити дози препаратів, кратність та шляхи введення, тривалість лікування. Виписати рецепти.
Наступні дисципліни
Сімейна медицина	Патогенез, епідеміологію, динаміку клінічних проявів, можливі ускладнення содоку. Особливості клінічного перебігу різних форм содоку. Принципи профилактики та лікування.	Проводити диференційну діагностику хвороб різного генезу із содоку. Розпізнавати содоку, його ускладнення; інтерпретувати дані лабора-торного обстеження. При необхідності своєчасно госпіталізувати хворого у стаціонар.
Внутрішньопредметна інтеграція
Інфекційні хвороби.	Особливості інфекційних хвороб. Принципи діагностики, лікування, профілактики інфекційних хвороб. Патогенез, епідеміологія, динаміка клінічних проявів, особли-вості клінічної, лаборатор-ної діагностики, можливі ускладнення содоку. Принципи профілактики та лікування.	Проводити диференційну діагностику хвороб різного генезу із содоку. Розпізнавати содоку, його ускладнення; інтерпретувати дані лабора-торного обстеження. При необхідності своєчасно госпіталізувати хворого у стаціонар.