Класифiкацiя найбiльш поширених отруйних рослин у

ЗОНI ПОЛIССЯ I ЛIСОСТЕПУ УКРАЇНИ

1. Рослини, що викликають збудження центральної нервової системи: блекота чорна, красавка,цикута отруйна,дурман зви­­­чайний.

2. Рослини, що викликають пригнiчення i паралiч ЦНС: бо­­­лиголов плямистий, пажитниця п`янка, чистотiл великий.

3. Рослини, що викликають пригнiчення ЦНС i одночасно дi­­­ючi на шлунково-кишковий тракт,серцево-судинну систему i пе­­­чiнку: аконiт, чемериця Лобеля, молочай гострий.

4. Рослини з переважаючою дiєю на серце: наперстянка пур­­­пурна, конвалiя травнева, жовтець їдкий.

5. Рослини, що викликають крововилив: буркун лiкарський

6. Рослини, якi дiють на процес тканинного дихання i ор­­­гани дихання: Розхідник звичайний (Будра плющовидна або розхідник східний).

7. Рослини, що підвищують чутливість тварин до сонячного світла: звiробiй звичайний.

Природні ресурси лікарських рослин, їх раціональне

Використання та охорона

Вивчаючи курс “Лікарські рослини” студент обов’язково повинен знати, що охорона природи, в т.ч. охорона рослинного світу – є однією з важливіших проблем, яку повинно вирішувати людство. Особливо це стосується різних груп рослин, які широко використовуються в народному господарстві.

Препарати рослинного походження займають одне з провідних місць в сучасному арсеналі лікувальних засобів. В Україні близько 45% всіх препаратів виготовляються із рослин. Вітчизняна медицина використовує понад 200 видів рослин, із яких тільки ¼ культивується. На території України зростає 145 видів рослин, які використовуються в науковій медицині.

В результаті безконтрольного та безобмеженого збору лікарських рослин населенням спостерігається значне зменшення природних запасів цінних лікарських рослин. Окремі види занесені в “Червону книгу СРСР” та “Червону книгу України”.

Тому, необхідно особливу увагу приділяти охороні та збереженню різноманіття лікарських рослин. В Україні промислова заготівля дикорослих лікарських рослин ведеться майже у всіх областях. Найбільша кількість їх заготовлюється в Поліссі (Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська обл.), Карпатах (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька), Лісостепу (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Київська, Черкаська, Полтавська, Сумська, Харківська) та Криму.

Найбільшими заготівельниками лікарської сировини є Загот­управління Укрспоживче товариство, Головне аптечне управління Міністер­ства охорони здоров’я, Міністерство лісового господарства.

Щорічно заготовлюється понад 50 видів лікарських рослин, з яких близько 15 видів – на експорт. Серед лікарських рослин окремі (астрагал шерстистоквітковий, баранець звичайний, блекота чорна, дурман звичайний) вже не заготовлюються. Важливим способом вирішення проблеми збереження цих цінних видів є культивування.

При вивченні стану сировинної бази дикорослих лікарських рослин України слід зауважити на те, що найбільш багаті за видовим складом і запасом сировини лікарських рослин Лісостеп, Карпати та Гірський Крим, бідний – Степ.

За розповсюдженням та запасами сировини 145 видів дикорослих лікарських рослин поділяють на чотири основні групи:

1 – широко розповсюджені, які зустрічаються у всіх зонах і мають велику або значну частину сировини (наприклад, глід, бузина чорна, гірчак перцевий, буркун лікарський);

2 – види, що зустрічаються в окремих зонах або регіонах і мають достатній запас сировини (50 видів – боже дерево, аїр звичайний, багно звичайне, цмін пісковий);

3 – локально, з обмеженим розповсюдженням, звичайно з невеликими запасами сировини або без них (34 види – алтея лікарська, барвінок малий, беладона лікарська, оман високий, конвалія травнева);

4 – занесені в “Червону книгу СРСР” (16 видів – арніка гірська, мачок жовтий, офрис кримська, зозулинець болотний та “Червону книгу України” (41 вид – астрагал шерстистоквітковий, тирлич жовтий, цибуля ведмежа, любка дволиста, пальчастокорінники (всі 10 видів), зозулинці (всі 15 видів) і т.д.

За ступенем запасів лікарської сировини за зонами та регіонами України виділяються 5 груп: 1 – великі запаси; 2 – середні; 3 – невеликі; 4 – запасів немає, але рослини зустрічаються; 5 – рослини не зустрічаються.

Необхідно зазначити, що за основним місцем зростання (кількості видів) дикорослих лікарських рослин поділяють на шість груп:

1 – ліси, узлісся (51 вид); 2 – степові схили, піщані та кам’янисті степи (20); 3 – луки (20);4 – болота (23); 5 – річки, озера та інші водойми (2); 6 – бур’яни (рудеральні, сегетальні) (20 видів).

При вивченні дикорослих лікарських рослин особливу увагу необхідно приділити на шляхи та способи охорони окремих видів та їх ресурсів.

Науково обґрунтована охорона дикорослих лікарських рослин, яка базується на екологічних принципах, може бути тільки комплексною, яка складається із наступних взаємозв’язаних систем заходів:

ü організаційний – перспективне та щорічне планування (з урахуванням запасів і картування місць зростання) розмірів чи обсяг та райони заготівлі лікарської рослинної сировини;

ü адміністративний – організація заповідників та заказників для найбільш цінних видів і для лікарських рослин з обмеженими запасами;

ü законодавчі – частина видів лікарських рослин взята під охорону держави (в “Червону книгу України” включено 41 вид);

ü виховний – пояснення серед різних верст населення цінності лікарських рослин, правильна організація їх заготівлі та інше через засоби масової інформації, організації виставок, лекторіїв і т.д.;

ü дослідницький – облік видового складу визначення запасів сировини, картування основних місць зростання. Визначення динаміки вмісту біологічно активних речовин в рослинах;

ü культиваційний – окультурення кращих заростей і масивів, які мають великі запаси лікарської сировини промислового значення. Проведення видалення конкуруючих видів, підсіву або підсадки необхідного виду, боротьба з бур’янами, шкідниками та хворобами. Створення посадки цінних деревних лікарських рослин. Введення в культуру трав’янистих лікарських рослин – материнку звичайну, конвалію травневу, валеріану, алтею лікарську;

ü технічний – раціональне ведення заготівлі, дотримання встановлених способів і строків заготівлі лікарської сировини.

Основні правила раціонального ведення заготівлі дикорослих лікарських рослин, які забезпечують збереження запасів, наступні:

бруньки заготовляють не із дерев та кущів, що ростуть, а на рубках догляду, санітарних рубках; кору знімають тільки із зрубаних та спиляних дерев та гілок; листки не зривають повністю, особливо на кінцях пагонів; траву зрізають без приземних частин. При заготівлі квіток і суцвіть слід залишати частину їх для отримання насіння. Плоди і насіння збирають при достиганні, залишаючи частину для відновлення. Підземні частини рослин (коріння, кореневища, цибулини, бульби і т.д.) заготовлюють після достигання насіння та плодів.

Слід пам’ятати, що заповідники та заказники виконують важливу роль в охороні лікарських рослин. В них створюють всі умови, необхідні для нормального росту і відновлення рідких і зникаючих видів рослин, в т.ч. лікарських.

В Україні є одинадцять державних заповідників та два Національні парки. На їх території зростають майже всі види лікарських рослин. В Поліському заповіднику із рідких видів росте: журавлина дрібноплідна, росичка круглолиста, англійська і проміжна, плаун річний; зозулинець блощичний та ін. В Карпатському – арніка гірська, плаун баранець, тирлич жовтий, крапчастий, родіола рожева та інші.

В Шацькому природному національному парку – барвінок малий, цибуля ведмежа, звіробій звичайний, материнка звичайна та інші.

В Луганському заповіднику – горицвіт весняний, чебрець, цмін пісковий.

У філіалах Українського степового заповіднику (“Хомутовський степ”, “Кам’яні могили”, “Михайлівська цілина”) із рідких видів росте значна кількість горицвіту весняного, солодки голої, зозуленця пахучого, материнки звичайної, звіробою звичайного, шипшини коричної.

Невелика кількість лікарських рослин в заповідниках “Асканія-Нова”, “Чорноморський”, “Дунайські плавні”. В Карпатському заповіднику із рідкісних видів зустрічаються мачок жовтий, горицвіт весняний, глід, шипшина і т.д. В Ялтинському – анакамптіс пірамідальний, любка зеленоцвіта, зозулинці. У заповіднику “Мис Мартьян” – анакамптіс пірамідальний, зозулинці чоловічий і розмальований. Значна кількість лікарських рослин, в тому числі рідкісних та зникаючих зустрічаються в заповідниках Кримському, Азовсько-Сивашському та Дніпровсько-Тетерівському і Заліському.

Величезне значення у збереженні лікарських рослин мають заказники, яких на території України налічується понад 200 (державного значення), 1154 – місцевого, 340 – заповідні урочища, 122 – пам’ятки природи державного значення та 2831 – місцевого.

Велику увагу необхідно приділяти на індивідуальну охорону дикорослих лікарських рослин. Під індивідуальною охороною знаходяться рослини, які занесені у “Червону книгу України”. Виходячи із ступеня важливості охорони виділяють три групи рослин. В першу входять 6 видів – цмин пісковий, глід, жостір проносний, звіробій продирявлений, чебреці, шипшини. В другу групу входять 22 види – аїр звичайний, багно звичайне, брусниця, гірчак зміїний, журавлина болотна та інші. В третю групу входять 19 видів – арніка гола, астрагал шерстистоквітковий, горицвіт весняний, солодка гола та інші.

У справі збереження різноманіття та охорони рідкісних та зникаючих рослин важливу роль відіграють ботанічні сади, дендропарки. В рамках ради ботанічних садів України виконується програма з інтродукції та збереження всіх рідкісних та зникаючих видів рослин, які занесені в “Червону книгу України” у ботанічних садах та дендропарках. Створені ділянки рідкісних та зникаючих рослин у Національному ботанічному саду НАН України, які нараховують 134 види, у Донецькому ботанічному саду НАН України – 169, Кременецькому ботанічному саду – 74, ботанічному саду ім.В.М.Фоміна Національного університету ім.Т.Г.Шевченко – 22, Криворізькому ботанічному саду НАН України – 16, дендропарку “Олександрія” НАН України – 63, Національному дендропарку “Софіївка” НАН України – 49, Біосферному заповіднику “Асканія Нова” – 29.

Із 145 видів дикорослих лікарських рослин України для 38 видів необхідно створити заказники і взяти під індивідуальну охорону 48 видів, з яких 19 введені або вводяться в промислову культуру.

В теперiшнiй час, в епоху науково-технiчної революцiї багато видiв рослин кiлькiсно зменшується, iншi стають рiдки­­­ми, а деякi безслiдно зникають. Проходить це при розорюваннi цiлинних i залежних земель, степiв i заплавних лукiв, а також мелiорацiї, вирубцi лiсу, будiвництвi, забрудненнi земель i водоймищ вiдходами промисловостi, отрутохiмiкатами та iн.

Одна з причин, яка сприяє порушенню взаємовiдносин люди­­­ни з природою, є рiст численностi населення. В природi не за­­­лишається недотронутих куточкiв, де не ступала нога людини.

Негативно впливають на лiкарськi рослини вирублення лi­­­су. Суцiльна вирубка лiсу порушує вiками складений лiсах бi­­­оценоз – стiйке поєднання грунтової флори i фауни. Iз зник­­­ненням головного компоненту цих бiоценозiв – дерев – багато видiв рослин гине, деякi стають небагаточисленними або замi­­­нюються iншими, бiльш пристосованими до життя в нових умовах.

В останнi роки майже повнiстю знищенi невеликi зарослi родiоли рожевої. В зв`язку з масовою заготiвлею кореневищ для самолiкування тепер тут рiдко зустрiчаються горечавка жовта. Непомiрно великi заготовки трави барвiнка малого помiтно збiднили його сировинну базу в Карпатах i Лiсостепових райо­­­нах України.

Внаслiдок випасу худоби на заплавних луках зникли великi масиви аїру звичайного. Полiпшення санiтарного стану населе­­­них пунктiв i зменшення площ рiзних незайнятих земель швидко скорочують запаси сировини багатьох видiв бур`янистих лi­­­карських рослин, як, наприклад, переступня бiлого, кропиви дводомної, пустирника п`ятилопастного, чистотiла великого, дурману звичайного, блекоти чорної та iн.