Всемирная федерация глухих

Всемирная федерация глухих (англ. World Federation of the Deaf (WFD)) -- это международная неправительственная некоммерческая организация, является главенствующим органом для всех национальных ассоциаций глухих. Организация фокусируется на защите прав глухих по всему миру. Тесно сотрудничает с ООН (имеет консультативный статус), а также разными его подразделениями.

Все 11 членов Совета организации являются глухими. Штаб-квартира находится в Финляндии, Хельсинки.

История

В сентябре 1951 года в Риме собрались представители национальных организаций глухих 30 стран - так была основана Всемирная федерация глухих (ВФГ).

В 1958 г. ВФГ объявила последнее воскресенье сентября Международным днём глухих.

С течением времени ВФГ охватила все большее количество национальных и региональных ассоциаций. В задачи ВФГ входят: осуществление международного сотрудничества глухих в целях улучшения их социально-правового положения в обществе, пропаганда в различных странах мира успехов в организации жизни глухих. В 1975 году ВФГ объединяла 56 национальных обществ глухих пяти континентов.

Каждые четыре года ВФГ проводит конгрессы. До 1977 года таких конгрессов было проведено семь: в Риме (1951), Загребе (1955), Висбадене (1959), Стокгольме (1963), Варшаве (1967), Париже (1971), Вашингтоне (1976). Обсуждавшиеся на конгрессах вопросы касались медико-аудиологических, психолого-педагогических, социальных и культурных проблем. На конгрессах 1971 и 1976 годов много внимания было уделено состоянию сурдопедагогических проблем в развивающихся странах.

В различных секциях конгрессов ВФГ рассматривались самые разнообразные вопросы, представляющие интерес для решения главной проблемы сурдопедагогики — интеграции глухих в обществе слышащих.

Всемирная федерация глухих способствует изданию в отдельных странах законов, обеспечивающих те или другие права глухих. Благодаря содействию ВФГ расширяются возможности включения глухих в промышленное производство, умножается перечень профессий, которые могут получать глухие.

На конгрессах ВФГ были широко представлены доклады советских ученых и деятелей сурдопедагогики. Опыт решения проблем сурдопедагогики в СССР и научные достижения в области специальной педагогики вызывали неизменный интерес со стороны участников конгрессов.

Всемирная федерация глухих издает журнал «Голос молчания», публикует материалы своих конгрессов в виде отчетов.

Заключая общий обзор состояния сурдопедагогической теории и практики в середине XX века, можно сказать, что организация обучения глухих в капиталистических странах мало чем изменилась. К этому времени основным типом общеобразовательного учреждения для глухих оставались институты. Возросло число школ и классов для глухих. Однако содержание образования в них не расширилось.

Новым в этот период являлось усиливавшееся стремление дифференцировать обучаемых на глухих и слабослышащих. Однако такая дифференциация не везде была осуществлена из-за недостатка средств на обучение всех глухих и слабослышащих детей. Старый филантропический принцип финансирования учреждений для глухих и слабослышащих серьезно задерживал развитие учреждений с дифференцированным обучением.

В середине XX века усилилось внимание к вопросам влияния семьи на обучение и воспитание глухих детей с раннего детского возраста, а также к вопросам связи с семьей в период школьного обучения. На практике эти вопросы решались путем усиления связи с семьей и так называемых «приемных родителей».

Управління спеціальною школою (школою-інтернатом)

Безпосереднє керівництво роботою спеціальної школи (школи-інтернату) здійснює її директор.Посаду директора спеціальної школи (школи-інтернату) незалежно від її підпорядкування, виду та форми власності може займати особа, яка є громадянином України, має освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра за фахом «Дефектологія», стаж педагогічної роботи у спеціальній школі (школі-інтернаті) не менше як три роки, успішно пройшла атестацію педагогічних працівників. Посаду заступника директора спеціальної школи (школи-інтернату) може займати особа, яка є громадянином України, має освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра за фахом «Дефектологія» і стаж педагогічної роботи з відповідною категорією дітей не менше як три роки.

Директор спеціальної школи (школи-інтернату) державної та комунальної форм власності та його заступники призначаються на посаду та звільняються з посади відповідним органом управління освітою. Призначення та звільнення заступників директора здійснюється відповідним органом управління освітою за поданням директора.Директор спеціальної школи-інтернату (школи) приватної форми власності та його заступники призначаються засновником (власником) за погодженням з відповідним органом управління освітою.

Директор спеціальної школи (школи-інтернату):

здійснює керівництво педагогічним колективом, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює необхідні умови для підвищення фахового і кваліфікаційного рівня працівників;

організовує, координує діяльність педагогічних і медичних працівників для забезпечення єдності навчально-виховної та корекційно-розвиткової роботи, медичної реабілітації, відповідає за її якість та ефективність, сприяє забезпеченню учнів (вихованців) засобами індивідуальної корекції;

відповідає за реалізацію державного стандарту загальної середньої освіти для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, забезпечує контроль за виконанням навчальних планів і програм, якістю знань, умінь та навичок учнів (вихованців);

діє від імені закладу, укладає договори з юридичними та фізичними особами, представляє заклад в усіх органах державної влади, установах і громадських організаціях, на підприємствах;

створює необхідні умови для участі учнів (вихованців) у позакласній та позашкільній роботі;забезпечує дотримання вимог безпечної життєдіяльності, охорони здоров’я, санітарно-гігієнічних, протипожежних норм, техніки безпеки;

уживає заходів щодо утвердження здорового способу життя, запобігання вживанню учнями (вихованцями) алкоголю, наркотиків;

забезпечує права учнів (вихованців) на захист їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства;підтримує ініціативи щодо вдосконалення системи навчання та виховання, заохочення творчих пошуків, дослідно-експериментальної роботи педагогів та учнів (вихованців);

залучає діячів науки, культури, членів творчих спілок, працівників підприємств, установ, організацій до навчально-виховного процесу, участі в учнівських об’єднаннях за інтересами;

розпоряджається у встановленому законодавством порядку майном і коштами спеціальної школи (школи-інтернату);

контролює дотримання режиму роботи спеціальної школи (школи-інтернату), організацію харчування і медичного обслуговування учнів (вихованців);

видає у межах своєї компетенції накази та контролює їх виконання;координує роботу з організації соціально-педагогічного патронату батьків (осіб, які їх замінюють), родин, що мають дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

щороку звітує про свою роботу на загальних зборах (конференції).

Постійно діючим колегіальним органом управління спеціальною школою (школою-інтернатом) є педагогічна рада, яку очолює директор.Робота педагогічної ради організовується відповідно до потреб навчального закладу. Кількість засідань педагогічної ради визначається їх доцільністю, але не може бути менше чотирьох на рік.

До складу педагогічної ради входять педагогічні, медичні працівники спеціальної школи (школи-інтернату). У засіданнях педагогічної ради можуть брати участь із дорадчим голосом представники органів управління освітою, підприємств, установ, організацій, батьки (або особи, що їх замінюють).

Органом громадського самоврядування спеціальної школи (школи-інтернату) є загальні збори (конференція) його колективу, що скликаються не менше одного разу на рік.Порядок скликання,повноваження, склад, чисельність загальних зборів (конференції) колективу встановлюються статутом закладу і колективним договором.

.У період між загальними зборами (конференціями) діє рада спеціальної школи (школи-інтернату), діяльність якої регулюється статутом закладу.

У спеціальній школі (школі-інтернаті) за рішенням загальних зборів (конференції) або ради спеціальної школи (школи-інтернату) можуть створюватися і діяти піклувальна рада, учнівський комітет, батьківський комітет, методичні об’єднання, реабілітаційні комісії, асоціації тощо відповідно до чинного законодавства України.