Загальні відомості
Район розташований у південно-західній частині Івано-Франківської області, у межах Бориславсько-Покутської зони Передкарпатського прогину. Південна частина району розташована в Передкарпатті. Південно-західна частина розміщена в межах Українських Карпат (гірські масиви Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати) та межує з Закарпатською областю. На південному сході Надвірнянський район межує з Верховинським районом Івано-Франківської області. Східними сусідами є Косівський та Коломийський райони, північним — Тисменицький район, північно-західним — Богородчанський район.Адміністративний центр району — місто Надвірна. На території району розміщені селища міського типу Битків, Делятин, Ланчин та 43 сільські населені пункти.Район утворений в 1940 році. Площа його території становить 1293,6 км². Населення 113,6 тис. чоловік, в тому числі міського — 41,5 тис. чол. Щільність населення — 99 чол/кв.м. Основні річки — Бистриця Надвірнянська, Прут, Ворона. Площа лісів — 82600 га.
Клімат
Надвірнянський район міститься у Карпатському агрокліматичному районі вертикальної зональності. Різноманітність кліматичних умов території району визначається рельєфом, лісовими масивами і зонально-провіційним розташування, яке залежить від висоти над рівнем моря. Клімат є перехідним від західноєвропейського до більш континентального східноєвропейського. Пересічна температура січня від −4,30 до −7,60 С. Період з температурою повітря понад +10 становить 83—160 днів. Опади становлять 879 мм на рік. Найбільше їх випадає у червні-липні. Середня висота снігового покрову 24 см.
Мінерально-сировинні ресурси
В районі є значні поклади корисних копалин: нафти і газу, калійних і кухонних солей, будівельного каменю та іншої сировини для виробництва будівельних матеріалів. Найвагомішим в структурі корисних копалин є нафтогазові родовища, з яких в середньому в рік добувається більше 160 тис. тонн нафти і 200 млн. м³ газу. В останній період визначені перспективи виявлення промислових покладів нафти на Любіжнянському та Микуличинському родовищах.
Надвірнянщина має значні запаси сировини для виробництва будівельних матеріалів. Це стосується Надвірнянського, Гаврилівського, Добротівського, Ліснотарновицького глиняних родовищ, які є сировиною для будівельної і грубої кераміки, Пасічнянського родовища будівельного каменю, Ланчинського, Назавизівського і Ліснотарновицького родовищ піщано-гравійних матеріалів.
Виявлені більше 10 джерел соляних і мінеральних вод. З урахуванням відмінних природно-рекреаційних умов району повинні дати новий поштовх в розвиток оздоровчо-туристичних закладів.
Лісові ресурси
Надвірнянський район має значні запаси лісових ресурсів. Тут здійснюють господарську діяльність два державних лісогосподарських підприємства Надвірнянський, Делятинський держлісгоспи, Надвірнянський спеціалізований агролісгосп та Державний природний заповідник «Горгани». Загальна площа лісових масивів становить 82,6 тис. га, що становить 63,8 відсотки території району.
Ліси розміщені переважно в гірських Карпатах на стрімких крутосхилах і відіграють переважно захисну роль. Вододільний масив Ґорґан включає в себе кілька паралельних хребтів. Ліси першої групи, тобто ті, що виконують захисну функцію, становлять 46,9 відсотків; ліси першої групи, які мають лісопромислове значення, становлять 45,7 відсотків. Розкинулись вони на висотах від 400 до 1760 метрів над рівнем моря. Території лісгоспів розміщені в басейні річки Прута, що бере початок з Чорногори і впадає в річку Дунай, та річки Бистриці, яка впадає в Дністер.
Основними лісовідтворюючими породами є: ялина, ялиця, сосна, бук, дуб, трапляються сосна кедрова, береза, явір, граб, ясен. За породною структурою лісів хвойні насадження займають 74,7 відсотків, твердолистяні — 20,6 відсотки, м'ягколистяні — 2,7 відсотки, решта — чагарники — 2 відсотки. Загальний запас деревостанів 18,5 млн. кубометрів. Середній запас деревини на одному га вкритих лісовою рослинністю земель становить 273 кубометрів, у тому числі в стиглих і перестиглих лісах 364 кубометри. У букових перелісках окремі ділянки мають запас 700 кубометрів.
Середній приріст насаджень у рік становить 4,6 кубометрів з 1 га, а розмір користувань на 1 га лісових земель становить 1,1 кубометра ліквідної деревини.
Пам'ятки природи
- Ботанічний заказник «Кливський»
- Природні ліси ялиці білої віком понад 100 років у передгір'ях Карпат.
- Ботанічний заказник «Тавпиширківський»
- Високогірні смерекові ліси з домішкою сосни гірської та на верхній межі лісу — сосни кедрової європейської.
- Лісовий заказник «Бредулецький». Один із найбільших в Українських Карпатах масивів реліктового виду — сосни гірської на висоті 900–950 м над рівнем моря.
- Комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Верхнє Озерище». Гірська котловина з високогірними карпатськими пралісами та субальпійськими луками, смерекові ліси з домішками бука й сосни гірської.
- Дендропарк «Високогірний», біля с. Бистриця
- Мінеральне джерело, урочище Рафайловець Бистрицького лісництва (сірководнева вода)
Кли́вський зака́зник — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований біля західної околиці смт Делятина, що в Надвірнянському районі Івано-Франківської області.
Площа заказника 104 га, створений у 1974 р.
Під природоохоронну територію виділено ділянку лісу на лівому березі річки Любижні, на схилах гори (614 м), що в північно-східних відногах Ґорґан.
Охороняються високопродуктивні ялиново-ялицеві ліси природного походження у передгір'ях Українських Карпат. Рослинний покрив досить одноманітний. У підрості панує ялиця біла, лише подекуди переважає ялина. Трав'яно-чагарничковий покрив формують чорниця, ожика гайова, веснівка дволиста, вероніка лікарська. З рідкісних трапляються зозулині сльози серцелисті та гудайєра повзуча, занесені до Червоної книги України.
Тавпиши́рківський зака́зник — ботанічний заказник загальнодержавного значення. Розташований на захід від села Бистриці (Надвірнянський район, Івано-Франківська область), на схилах центральної та північно-західної частин хребта Тавпиширки, що в гірському масиві Ґорґани.
Площа 424 га, створений 1974 р.
Охороняються високогірні ялинові ліси з домішкою на верхній межі сосни кедрової. На кам'яних осипищах в оліготрофних умовах поширені угруповання кедрово-ялинових та ялиново-кедрових пралісів з домішкою берези повислої. На верхня верхній межі лісу зростає криволісся сосни гірської. У заказнику є також два невеликі осередки модрини, що росте разом з ялиною та сосною кедровою.
З тварин трапляються ведмідь, дика свиня, рись, куниця, канюк, глухар та інші.
Бредуле́цький зака́зник — лісовий заказник загальнодержавного значення. Розташований у Надвірнянському районі Івано-Франківської області, на південний схід від села Зелена. Під природоохоронну територію виділено ділянку лісу на південно-західних схилах гори Синечки (1400 м), що у гірському масиві Ґорґани.
Площа заказника 116 га, створений у 1974 р.
Охороняється буково-ялицево-ялиновий ліс, серед якого на висоті 800—950 м зростає масив реліктової для Карпат сосни звичайної (30 га). Трапляються окремі дерева сосни кедрової європейської, а у трав'яному покриві — журавлина дрібноплода, які занесені до Червоної книги України, а також рідкісна для Карпат росичка круглолиста та інші. Ліси заказника мають важливе ґрунтозахисне та водорегулююче значення.
Ве́рхнє Озе́рище — комплексна пам'ятка природи загальнодержавного значення. Розташована в межах Надвірнянського району Івано-Франківської області, на південний захід від села Бистриці.
Площа природоохоронної території 48 га. Створена 1975 р.
Охороняється мальовнича гірська улоговина на висоті 1300 м, на північних схилах хребта Братківський, що в гірському масиві Ґорґани. Схили вкриті високогірними ялиновими пралісами з невеликою домішкою бука та сосни гірської, вище — субальпійські луки.
Високогі́рний дендропа́рк — дендрологічний парк біля села Бистриці Надвірнянського району Івано-Франківської області. Розташований на гірських схилах Ґорґанів, у смузі ялинових лісів. Парк підпорядкований Надвірнянському лісокомбінату.
Створений 1967 року, з 1981 року — є пам'яткою садово-паркового мистецтва державного значення; сучасний статус з 1983 року. Площа 1000 га.
Колекція парку налічує понад 200 видів місцевих та екзотичних порід дерев і чагарників. Тут закладено географічні культури кедрових сосен: європейської, сибірської, корейської та інших. Культивується цінна лікарська рослина — тирлич жовтий.
Дерев'яні церкви
· Різдва Пресвятої Богородиці (1785) — смт. Делятин
· Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1746) — с. Білі Ослави
· Успіння Пресвятої Богородиці (1739) — с. Гвізд
· Святого Іванна Хрестителя (1820) — с. Назавизів
· Святого Дмитрія (1835) — с. Білі Ослави
· Святого Юрія Переможця (1924) — с. Бистриця
· Покрови Пресвятої Богородиці (1943) — с. Заріччя
· Святого Миколая (1840) — с. Стримба
· Святої Параскеви (1700) — с. Камінне
· Святого Дмитрія (1796) — с. Зелена
· Святих Косми та Дем'яна (1800) — с. Лісна Тарновиця
· Святого Миколая (1819) — с. Гвізд
· Святого Архистратига Михаїла (1819) — с. Цуцилів
· Святого Миколая (1803) — с. Перерісль
· Преображення Господнього (1835) — с. Лоєва
· Святої Параскеви П'ятниці (1854) — с. Тисменичани
· Святого Василія Великого (1863) — с. Чорні Ослави
· Святої Параскеви П'ятниці (1928) — с. Фитьків
· Воздвиження Чесного Хреста (1835) — м. Надвірна
· Собору Пресвятої Богородиці (1895) — с. Добротів
· Святого Архистратига Михаїла (1803) — с. Чорний Потік
· Покрови Пресвятої Богородиці (1854) — с. Волосів
· Святого Архистратига Михаїла (1862) — с. Гаврилівка
· Святого Миколая Чудотворця (1876) — с. Глинки
· Святого Миколая Чудотворця (1906) — с. Верхній Майдан
· Покрови Пресвятої Богородиці (1912) — с. Саджавка
· Чуда Святого Архистратига Михаїла (1922–1925) — смт. Ланчин
Церква Різдва Богородиці у селі Делятин
Церква Різдва Богородиці, 1620 р., (вул. Ков-пака, 1а). Церква перенесена в 1785 р. з урочища Луги на те-пе-ріш-нє місце - урочище Посич. У 1894 і 1902 рр. перебудована. Де-рев'-яна, хрестова в плані, одноверха. До квадратового східного об'-єму примикають з трьох боків прибудови, до західного зрубу - кри-тий тамбур. Внаслідок перебудови зруб бабинця вдвічі перевищує розміри центрального об'єму, перекритого грушовидною маківкою на високому восьмерику, домінуючому над скатними дахами рамен. Зруби ошальовано діагонально. У компонуванні маси виразно виявлено пі-ра-мідальний силует. Висотно розкритий внутрішній простір ве-ли-чез-ний. На стінах - олійний живопис 20 ст. Пам’ятка відноситься до яскравих творів гуцульської школи народної дерев'яної архітектури.
