Скульптура (sculptura –від sculpo – вирізаю, висікаю) - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємну, тримірну форму. Головний предмет зображення у скульптурі – людина, значно рідше – тварини або інші об’єкти. Головні жанри скульптури – портрет, історичний, побутовий, анімалістичний, а також символічне та алегоричне зображення. Дуже зрідка у мистецтві скульптури зустрічаються й жанри пейзажу та натюрморту. Історично склалися два основні види скульптури за формою: кругла скульптура та рельєф. Кругла скульптура – це скульптура, яка розрахована на огляд з багатьох точок зору, тобто скульптура, яку можна обійти. До круглої скульптури відносяться: статуя, скульптурна група, торс, бюст.
Статуя – це значна за розмірами фігура, що зображує людину у повний зріст.
Скульптурна група – включає декілька фігур, що об’єднані єдиним художнім задумом, спільністю сюжету і пластики. Найчастіше група складається з 2, 3, 4 осіб, хоча кількість їх не обмежена. Наприклад, Зеймонд Мейзон у композиції «Опалений натовп», що присвячена трагедії Хіросіми, зобразив понад тридцять охоплених жахом людей.
Бюст – це погрудне зображення людини.
Торс – це скульптурне зображення людського тулуба – тобто фігури без ніг, або тільки по пояс.
Рельєф – (від італ. relevio –виступ, «випуклість») – скульптурне зображення розташоване на якійсь площині. У рельєфу, як і в круглій скульптурі три виміри, але один з них в тій чи іншій мірі скорочений. Рельєф поділяється на три основні види: заглиблений рельєф, барельєф і горельєф.
Заглиблений рельєф – це рельєф, в якому зображення знаходяться на рівній площині, або навіть нижче її поверхні. Тобто контури не випуклі, а врізані у глибину плити або стіни. Заглиблений рельєф був дуже розповсюджений у давньому Єгипті.
Барельєф – це випукле зображення, у якому фігури виступають над площиною не більш, ніж на половину свого об’єму. Класичний приклад барельєфа – фриз давньогрецького Парфенона.
Горельєф – або високий рельєф – це зображення, у якому фігури виступають більш, ніж на половину свого об’єму, найчастіше на три чверті. Іноді горельєф має майже повнооб’ємні фігури, які тільки злегка сполучаються з площинним тлом. Дуже відомі горельєфи Пергамського вівтаря.
Типологічно, за своїм змістом, підходом до трактовки образів та функціями, скульптура поділяється на монументальну, монументально-декоративну, станкову і скульптуру малих форм.
Монументальна скульптура – пам’ятники, монументи. Для монументальної скульптури є характерним прославлення когось, або якийсь заклик. Тобто монументальній скульптурі властиві героїчний пафос і суспільно-важлива тематика. Монументальна скульптура пов’язана з середовищем, відрізняється узагальненістю форми та значними розмірами.
Монументально- декоративна скульптура призначена для оздоблення будівель, вулиць, площ, міст, парків. Це всі види оздоблення архітектурних споруд (атланти, каріатиди, фризи, фронтонна скульптура, фонтанна пластика, паркова скульптура).
Станкова скульптура – призначена для закритих приміщень, тобто для інтер’єрів. Ми зустрічаємо станкову скульптуру в музеях, на виставках, у інтер’єрах громадських закладів. Назва «станкова» походить від слова станок. Скульптурний станок – це пристосування для роботи скульптора, - тринога, на якій кріпиться кругла або квадратна підставка, що обертається по колу. Скульптура малих форм (або мілка пластика) по суті є проміжним явищем між станковою скульптурою та декоративно-прикладним мистецтвом. Це невеличкі портретні зображення, анімалістичні фігурки, або жанрові композиції і т.д., народні глиняні та дерев’яні іграшки. Їх можна взяти до рук, поставити на шафу, стіл. До скульптури малих форм відноситься також медальєрне мистецтво та різьблення по коштовному камінню – гліптика.
Скульптура також розрізняється за матеріалом та технікою виконання. Найпоширеніші техніки скульптури це ліплення, висікання, вирізування, лиття, ковка, чеканка. Техніка залежить від матеріалу, з якого виготовляється скульптура. Ліплення або пластика – це створення форми з м’якої маси (глина, пластилін, віск). Висікання або ваяння застосовується при роботі з кам’яною глибою, шляхом видалення зайвих об’ємів. У скульптурі використовуються різний за твердістю та кольором камінь: пісковик, базальт, граніт, мармур та ін. Технікою лиття користуються при роботі з металами. Для металевої скульптури найчастіше використовують бронзу, рідше чавун, алюміній, ковану мідь та інші матеріали. Різьблення виконується по дереву. Особливим різноманіттям відрізняється матеріали скульптури малих форм, - крім різних традиційних для скульптури видів каменю можуть бути використані також кістка, розписний фарфор, фаянс, цінні породи дерева, декоративний та коштовний камінь, срібло, скло, чавун, глина, дерево і т.д.
