Учитель в якості фасилітативного тренера

Центральною фігурою тренінгу є ведучий – тренер. Він визначає провідну роль як у формуванні теоретичної і практичної частини тренінгу.

Професію тренера, як освітнього фахівця, ще не включили до державного класифікатора професій. Найголовнішим об’єктом уваги тренера повинен стати власне сам процес навчання батьків та методи, що допомагають їм бути самостійним та вдумливим, прогнозуючи вияви дитячої поведінки та реагуючи на них. Тобто, головними функціями тренера, в нашому розумінні, стають турбота про розвиток у дорослих вихованців педагогіч­них навичок та вмінь, системи ціннісних ставлень, а також позитивних особистих рис, необхідних для здійснення особистісно орієнтованого навчання та виховання дітей.

Аби досягти під час тренінгу максимально успішної взаємодії між його учасниками, тренер повинен постійно турбуватися про те, як полегшити та покращити навчальний процес, справити позитивний, стимулюючий вплив на поведінку дорослих учнів, надати їм виважену підтримку та помірну допомогу. Навіть активне навчання та тренінг за стилем спілкування, характером взаємодії тренера з учасниками буває різним — і позитивним, і негативним. Скажімо, некомпетентний тренер зазвичай зловживає вказівками або поясненнями, використовує накази або непрямі погрози, неуважний до аудиторії, облаштування класу та ін. Атрибут „фасилітативний" означає, що тренер обов’язково має позитивно впливати на навчальну діяльність інших, стимулювати її внаслідок чого вона стає активнішою, вільнішою та розкутішою. Фасилітативний тренер є диригентом навчального процесу. Супутніми до фасилітації, як правило, є процеси наслідування та сугестії, що висувають складні та суворі вимоги як щодо організації навчання, так і щодо особистості тренера та його поведінки. Суть концепції фасилітативного навчання можна резюмувати у такому вислові: тренери звертають більше уваги на учіння студентів, аніж на своє викладання.

Кваліфікований тренер повинен уміти виконувати різні ролі під час курсу навчання.

Портрет ефективного тренера складається з різних складових:

Життєвий та професійний досвід. Щоб чомусь вчити, потрібно самому це щось знати. Мало бути яскравою особистість, важливо дійсно бути професіоналом у своїй галузі.

Особистість тренера. Успішний тренер приносить на тренінг не тільки свої професійні техніки, навички і досвід, але і всього самого себе - свою особистість. Сильна особистість притягує, надихає своїм прикладом.

Імідж тренера. Імідж - широке поняття, яке включає в себе і стиль (то, як тренер одягається, його зовнішній вигляд) і сам імідж (як тренер себе подає внутрішньо).

Психологічна підкованість.

Акторська майстерність. Професійний тренер повинен бути не тільки яскравим, але і вміти швидко вживатися в різні ролі.

Професійна – репутація. До тренера, що має труднощі у роботі з учнями навряд чи звернуться по допомогу у формуванні власної психолого-педагогічної компетенції.

Ключові компетенції.

Якщо тренер веде групу строго за планом не дозволяючи собі відхилитися від нього ні на крок, то можливо він хороший інструктор, непогано володіє методиками групової роботи. Професійний тренер теж має план, але, на відміну від інструктора, він вміє налаштовуватися на групу і, якщо необхідно, відійти від плану. Професійний тренер веде групу до результату, а не формально слідує плану.

Хороший тренер не тільки вчить, але і сам здатний вчитися – стати учнем. Ефективний тренер вчить тому, чим володіє сам. Не тільки здатний показати на словах, а й продемонструвати на ділі.

Комунікативні вміння, відкритість, доброзичливість, включеність - без цього тренер не тренер.

Тренер повинен вміти висловлюватися простими словами. Навички публічних виступів - обов'язкові. Приємний тембр голосу - великий плюс. Доброзичлива впевненість як манера спілкування може бути важливіше, ніж багаж знань.