Види адміністративно-господарських санкцій

Кафедра правового регулювання економіки

 

РЕФЕРАТИВНИЙ ОГЛЯД

з дисципліни «Правове регулювання господарської діяльності»

Тема: «Види адміністративно-господарських санкцій»

 

 

Виконала:

студентка ФЕФ 302

Чута Ірина

Перевірила:

Ас. Морозова Вероніка Олексіївна

 

 

 

 

КИЇВ-2016

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1. Засади застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій. 3

2. Види адміністративно-господарських санкцій. 4

3. Недоліки статті 239 Господарського кодексу України. 7

ВИСНОВКИ.. 9

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 10

ВСТУП

Предметом дослідження даної роботи є глава 27 Господарського кодексу України, зокрема стаття 239 про види адміністративних санкцій.

Об'єктом дослідження є ті відносини, що виникають при застосуванні адміністративно-господарський санкцій.

Метою роботи є ознайомлення із законодавчою базою, що регулює відносини при накладанні адміністративно-господарський санкцій, визначення суб'єктів цих відносин та аналіз доцільності їх існування.

Завданням роботи є закріплення теоретичний знань та вміння користуватися нормативно-правовими актами.

 

Засади застосування до суб’єктів господарювання адміністративно-господарських санкцій

За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушен­ня суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та поря­док їх застосування визначаються ст. 238—250 ГКУ та іншими законодавчими актами.[5]

Особливості застосування цих санкцій, як випливає зі змісту ст. 238 ГК, полягають у тому, що:

1) підставою їх застосування є порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності;

2) ці санкції застосовуються лише до суб'єктів господарювання (а не до всіх учасників господарських відносин);

3) ці санкції можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування;

4) ці санкції є заходами організаційно-правового або майнового характеру;

5) ці санкції спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків;

6) ці санкції можуть бути встановлені виключно законами;

7) ці санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.[4]

Види адміністративно-господарських санкцій

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

- вилучення прибутку (доходу);

- адміністративно-господарський штраф;

- стягнення зборів (обов'язкових платежів);

- застосування антидемпінгових заходів;

- припинення експортно-імпортних операцій;

- застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом;

- зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

- анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

- обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

- ліквідація суб’єкта господарювання;

- інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.[1]

Відповідно до статті 240 ГКУ прибуток (доходу), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Крім того, з суб'єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції - у трикратному розмірі вилученої суми.

Перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються зазначені санкції, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГК;

У разі здійснення окремими учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяльності, пов'язаної з одержанням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидованого імпорту, а також інших дій, які визначаються законом як недобросовісна конкуренція, що завдало шкоди економіці України або спричинило загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи відповідно до закону.

Порядок визначення розміру шкоди (загрози шкоди) економіці України та застосування заходів, зазначених у цій статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб'єктів господарювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.

За порушення суб'єктами господарювання правил здійснення зовнішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції та інших правил, до таких суб'єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

Обмеження та зупинення діяльності суб'єкта господарювання відбувається, якщо господарська діяльность загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля.

У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологічних вимог діяльність суб'єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

Підстави і порядок обмеження та зупинення діяльності суб’єктів господарювання, а також повноваження уповноважених органів приймати відповідні рішення встановлюються законом.

У разі ліквідації суб’єкта господарювання до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вноситься відповідний запис.[1]

Вилучення майна безпосередньо не названо в переліку адміністративно-господарських санкцій, встановлених частиною 1 ст. 239 ГКУ. Разом з тим, застосування цієї санкції можливе, оскільки в зазначеній статті йдеться і про "інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами".

У чинних законах вилучення майна, як адміністративно-господарська санкція, застосовується, як правило, щодо продукції (товарів), які неправомірно виготовлені або неправомірно використовуються (Закони України "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про безпечність та якість харчових продуктів" тощо).[4]

Незважаючи на виключення з ГК України ст. 243 (згідно із Законом України від 15 березня 2006 р.), чинне законодавство містить низку норм, що встановлюють підстави і визначають порядок застосування такої санкції, як зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 117 Бюджетного кодексу України за порушення певних положень бюджетного законодавства застосовується така санкція, як зупинення операцій з бюджетними коштами.

Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій щодо здійснення платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій визначається Кабінетом Міністрів України.[2]

Зупинення видаткових операцій, як санкція за порушення податкового законодавства, передбачено пп. 20.1.15, а також пунктами 89.4 і 91.4 Податкового кодексу України.[3]