Неправомірність задоволення позовної вимоги про визнання незаконними і скасування пунктів 2.13, 2.16 Положення про проведення конкурсу

Як зазначено вище, однією із заявлених Позивачем позовних вимог є вимога визнати незаконними та скасувати пункти 2.13, 2.16 Положення про проведення конкурсу “ у частині, що суперечить частині 1 статті 43 Закону України “Про вищу освіту”, та привести його у відповідність до вимог чинного законодавства ”.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач в позовній заяві вказав, що пункт 2.13 Положення про проведення конкурсу суперечить частині 1 статті 43 Закону України “Про вищу освіту”, однак, в чому саме, на його думку, полягає така суперечність, не пояснив. Про пункт 2.16 Положення про проведення конкурсу Позивач взагалі не згадав в тексті позовної заяви, навіть не констатуючи факт існування такого пункту, а просто в прохальній частині позовної заяви просив визнати його незаконним та скасувати.

Тобто, факт цілковитої необґрунтованості наведеної позовної вимоги є очевидним.

Незважаючи на необґрунтованість вказаної позовної вимоги, а також відсутність вказівки щодо конкретних частин Положення про проведення конкурсу, які Позивач просить скасувати, місцевий суд задовольнив цю позовну вимогу.

При цьому, місцевий суд не вказав в Оскаржуваному рішенні, в якій саме частині вказані пункти Положення про проведення конкурсу скасовано, у зв’язку з чим застосування цих пунктів унеможливлено повністю, а отже унеможливлено проведення виборів будь-яких науково-педагогічних працівників Університету.

Більше того, місцевий суд, скасовуючи вказані пункти Положення про проведення конкурсу, навіть не встановив їх фактичний зміст та вказав в Оскаржуваному рішенні наступне: “[ щ ] одо доводів сторони відповідача про правомірність внесення до бюлетеню таємного голосування Вченою радою Університету кандидатур … з огляду на внесення змін до п. 2.13 Положення… ”. Однак, ознайомившись із запереченнями Відповідача проти позову, є очевидним, що Відповідач жодних подібних посилань не здійснював та здійснювати не міг, адже питання внесення кандидатур до бюлетеню врегульовано іншим пунктом 2.16 Положення про проведення конкурсу, зміни до якого ніколи не вносилися.

На наше переконання, факт скасування місцевим судом нормативного акту без встановлення його змісту, є більш ніж достатньою підставою для скасування Оскаржуваного рішення.

Разом з тим, факт неправомірності визнання незаконними та скасування вказаних пунктів Положення про проведення конкурсу підтверджується наступним.

Позивач стверджує, що зміст вказаного пункту 2.13 Положення про проведення конкурсу суперечить частині 1 статті 43 Закону України “Про вищу освіту”.

Однак, як зазначено вище, згідно з частиною 1 статті 43 Закону України “Про вищу освіту”, “ Керівник факультету (навчально-наукового інституту) обирається вченою радою вищого навчального закладу строком на п’ять років з урахуванням пропозицій факультету (навчально-наукового інституту). Керівник вищого навчального закладу укладає з керівником факультету (навчально-наукового інституту) контракт. Керівник вищого навчального закладу призначає керівника факультету (навчально-наукового інституту) строком на п’ять років. Керівник факультету (навчально-наукового інституту) здійснює свої повноваження на постійній основі. Інші питання щодо порядку обрання керівника факультету (навчально-наукового інституту) визначаються статутом вищого навчального закладу ”.

Таким чином, порівняльний аналіз вказаних норм Закону та пункту 2.13 Положення про проведення конкурсу чітко свідчить, що жодної суперечності між ними не існує, у зв’язку з чим не існує і підстав для визнання незаконним та скасування оспорюваного Позивачем пункту Положення про проведення конкурсу. Також не існує жодних розбіжностей між нормами права, вміщеними Законі України “Про вищу освіту”, та пунктом 2.16 Положення про проведення конкурсу.

Більше того, у пункті 2.16 Положення про проведення конкурсу лише встановлено порядок обрання науково-педагогічних працівників, право самостійного визначення якого віднесено до компетенції відповідного вищого навчального закладу тим же Законом.

Враховуючи вищевикладене, зокрема, враховуючи факт жодним чином невмотивованого неврахування місцевим судом Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2003 року за № 600/7921), якому повністю відповідають скасовані в невідомій частині пункти Положення про проведення конкурсу, Оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищезазначені грубі порушення місцевим судом ряду норм матеріального і процесуального права, існують більш ніж достатні підстави для скасування Оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення у цій справі на підставі статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене вище, керуючись:

- пунктом 1 частини 1 статті 1, частиною 3 статті 2, статтею 32, частиною 1 статті 43 Закону України “Про вищу освіту”;

- частинами 1, 2 статті 23, пунктом 2 частини 1 статті 36, частиною 1 статті 39¹ Кодексу законів про працю України;

- пунктами 4, 7, 8 Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівня акредитації, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744, зареєстрованим Міністерством юстиції України 15 липня 2003 року за № 600/7921;

- Рішенням Конституційного Суду України від 16 жовтня 2001 року № 14-рп/2001 у справі № 1-8/2001;

- статтею 1, частиною 1 статті 3, частинами 1, 2 статті 8, статтями 13, 27, частиною 2
статті 35, статтею 44, частиною 1 статті 57, статтею 69, частиною 3 статті 70, статтями 213-215, 292, 294-296, пунктом 2 частини 1 статті 307, статтею 309 Цивільного процесуального кодексу України,

а також враховуючи роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, надані в його Постановах від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових
спорів” та від 30 травня 1997 року № 8 “Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”, –

просимо:

1. Скасувати Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 9 липня 2015 року
у справі № 761/12570/15-ц та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

2. Стягнути з Позивача понесені Солдатенко Оксаною Володимирівною судові витрати.

Додатки:

1. Копія Наказу від 24 квітня 2015 року № 324-к (на 1 аркуші);

2. Копія Заяви від 22 травня 2015 року (на 1 аркуші);

3. Квитанція від 20 липня 2012 року № ___ про сплату судового збору (на 1 аркуші);

4. Копії цієї Апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів для інших сторін у справі
(3 примірники, на 48 аркушах).

____________________ Солдатенко О. В.

 

[1] Згідно з визначенням, вміщеним в Академічному тлумачному словнику української мови (1970—1980), “обирати” означає: “виділити, відбирати за якою-небудь ознакою; надавати перевагу комусь, чомусь перед ким-, чим-небудь іншим”.