Тема 4 Формування і розподіл прибутку

1. Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

2. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції

3. Сутність і методи обчислення рентабельності

4. Розподіл і використання прибутку

 

 

1. Прибуток — це узагальнений фінансовий результат діяль­ності підприємства, основне джерело поповнення його власних фінансових ресурсів. Прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці. Стабільна і прибуткова діяльність підприємства забезпечується застосовуванням наукових мето­дів планування й аналізу прибутку, обґрунтуванням ефектив­них напрямків його використання. Згідно з чинним законо­давством, виділяють обліковий прибуток підприємства, дані про який подають у Звіті про фінансові результати, і податко­вий прибуток (об'єкт оподаткування), який визначають при складанні декларацій про прибуток підприємства.

Прибуток — це передусім виробнича категорія, що характери­зує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Визначення економічної сутності прибутку, як і інших форм, що їх набуває національний дохід за його первинного розподілу і наступного перерозподілу, здійснюється через визначення сутності необхідного й додаткового продукту в суспільстві. Об'єктивна основа існування прибутку пов'язана з необхідністю первинного розподілу додаткового продукту. Прибуток — це форма вияву вартості додаткового продукту. Прибуток підприємств сфери ма­теріального виробництва — це частина національного доходу. Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією, на його формування впливають об'єктивні процеси, що відбува­ються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Прибуток — це показник, що формується на мікрорівні. При­буток народного господарства — це результат діяльності окре­мих підприємств, галузей економіки, розвитку окремих сфер, структурних зрушень в економіці, змін у порядку обліку фінан­сових результатів.

Облік і визначення фінансових результатів — прибутку (збит­ку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: зви­чайна діяльність, у тому числі операційна, фінансова та інвестиційна; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних по­дій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Прибуток підприємстває частиною його чистого доходу, що залишається після вирахування із суми доходів підприєм­ства суми пов'язаних з ними витрат. Прибуток також розгля­дають як частину чистого доходу підприємства, отриманого на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних чинників, як:

· обсяги виробництва і реалізації продукції;

· ефективність виробничо-господарської діяльності під­приємства (ефективність використання основних засобів, вироб­ничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).

Окрім того, формування прибутку підприємства залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.

Згідно з чинним законодавством, розрізняють обліковий і податковий прибутки (збитки) підприємства.

Податковий прибуток (об'єкт оподаткування податку на прибуток підприємств) — це сума прибутку підприєм­ства, визначена за податковим законодавством, який є об'єктом оподаткування за звітний період. Податковий прибуток обчислюють за формулою:

 

Оо = Дв - (Вв + А),

де Оо — об'єкт оподаткування податку на прибуток (податко­вий прибуток), грн; Дв — скориговані валові доходи підприємства за звітний період, грн; Вв — скориговані валові витрати підприємства за звітний період, грн; А — сума нарахованої за звітний період амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших оборотних активів, грн.

Обліковий прибуток — це сума прибутку до оподаткуван­ня, визначена в бухгалтерському (фінансовому) обліку, яку за­писують у Звіті про фінансові результати підприємства за звітний період. Сума облікового прибутку відрізняється від су­ми податкового прибутку підприємства через відмінності в ме­тодиках їх обчислення.

Можна виділити такі види облікового прибутку підприєм­ства:

· валовий прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг;

· прибуток від операційної діяльності;

· прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;

· прибуток від надзвичайних подій.

Прибуток від операційної діяльності — це алгебраїчна сума валового прибутку (прибутку основної діяльності), іншого операційного доходу та операційних витрат підприємства за звітний період.

До інших операційних доходів залежать доходи від опера­ційної оренди активів, операційних курсових різниць, відшко­дування раніше списаної на збитки безнадійної дебіторської за­боргованості, доходи від реалізації оборотних активів (крім фі­нансових інвестицій) тощо.

До операційних витрат належать адміністративні витра­ти (витрати на обслуговування та управління підприємством), витрати на збут (витрати, пов'язані з реалізацією продукції) та інші операційні витрати (собівартість реалізованих підприєм­ством виробничих запасів, відрахування на створення резерву сумнівних боргів, втрати від знецінення запасів, втрати від опе­раційних курсових різниць, визнані підприємством економічні санкції, відрахування для забезпечення наступних витрат, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

До інших фінансових доходів підприємства належать дохо­ди, отримані ним у формі дивідендів, відсотків та інших до­ходів від фінансових інвестицій (крім доходів, які облікову­ють за методом участі в капіталі). До фінансових витрат під­приємства належать витрати на сплату відсотків та інших витрат підприємства, пов'язаних із залученням позикового капіталу.

До інших доходів підприємства належать доходи від реалі­зації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходи від неопераційних курсових різниць та інші доходи від звичайної діяльності, які не пов'язані з операцій­ною діяльністю підприємства.

До інших витрат підприємства належать: собівартість реа­лізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необо­ротних активів, інші витрати, які виникають у процесі зви­чайної діяльності (крім фінансових витрат), що не пов'язані з операційною діяльністю.

Прибуток від надзвичайних подій — це прибуток від подій, що є надзвичайними в операційній, фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства. Його визначають відніманням від суми надзвичайних доходів (відшкодуванням збитків від над­звичайних подій) суми надзвичайних витрат (втрат від стихій­ного лиха, пожеж, техногенних аварій).

Прибуток від звичайної діяльності обчислюють відніман­ням від прибутку від звичайної діяльності до оподаткування суми податку з прибутку.

 

2. Управління формуванням прибутку від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) передбачає розрахунок його плано­вого обсягу. Планування, прогнозування суми прибутку суб'єктів господарювання необхідне для складання поточних і перспекти­вних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльнос­ті суб'єкта господарювання: виробнича сфера, торгівля, сфера послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами, будівельними організаціями, підприємствами транс­порту. У сфері послуг є особливості визначення прибутку від на­дання послуг комерційними банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямо­го розрахунку, за показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний) метод.

1. Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі вихідні дані:

· перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту), що планується до виробництва і реалізації;

· собівартість одиниці продукції;

· ціна одиниці продукції (ціна виробника).

 

 

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту продукції. Метод достатньо точний, але надто тру­домісткий, особливо коли реалізується великий асортимент про­дукції. Крім того, він не дає можливості визначити вплив на при­буток окремих факторів.

2. Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на од­ну гривню продукції. Це укрупнений метод. Може застосовува­тись підприємством у цілому для розрахунку прибутку від випус­ку, реалізації всієї продукції. Метод передбачає використання даних про виробничі витрати та реалізацію продукції за поперед­ній період, а також очікувану їх зміну, що прогнозується в на­ступному періоді.

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

3. Економічний (аналітичний) метод. Він відрізняється від уже розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї змі­ни окремих чинників: обсягу виробництва (реалізації) продукції;собівартості продукції; рівня оптових цін і рентабельності проду­кції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і непорівнянною продукцією в плановому періоді (порівнянна — це продукція, що вироблялася в попередньому періо­ді; непорівнянна — це продукція, що не вироблялася на підпри­ємстві в попередньому періоді).

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій послідовності:

· визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність продукції;

· порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю періоду, що передував плановому;

· виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

· розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звіт­них або очікуваних даних за попередній період. Базовий прибу­ток— це прибуток від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За його розрахунку здійснюється кори­гування звітного, очікуваного прибутку з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у періоді, що плану­ється: зміна оптових цін, припинення випуску окремих видів про­дукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку зале­жить точність усіх наступних розрахунків.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції мо­же бути розрахований методом прямого розрахунку, якщо є від­повідні вихідні дані. За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної продукції з використанням показника се­редньої рентабельності продукції по підприємству.

Із розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з використанням показника витрат на одну гривню продукції, то методологія й окремі положення мо­жуть бути застосовані у виробничій сфері та на підприємствах сфери послуг.

 

3. Прибуток характеризує загальний фінансовий результат ді­яльності підприємства. Однак, за величиною прибутку не мож­на оцінити ефективність виконання господарських операцій чи ефективність діяльності підприємства загалом. Для цього обчис­люють показники рентабельності. Рентабельність — це віднос­ний показник прибутковості, який характеризує ефективність діяльності підприємства загалом або ефективність виробниц­тва окремих видів продукції. Рівень рентабельності розрахо­вують відношенням величини прибутку, отриманого за певний період (місяць, квартал, рік), до поточних витрат або авансова­ної вартості (капіталу). Рентабельність вимірюють у відсотках.

Різноманітність видів прибутку, способів групування й оцін­ки поточних витрат та авансованої вартості зумовлюють на­явність значної кількості показників рентабельності. За часом обчислення визначають рентабельність планову і фактичну. Залежно від рівня узагальнення вихідних даних розраховують рентабельність реалізації окремих видів продукції, видів діяль­ності чи окремих структурних підрозділів, а також рента­бельність діяльності підприємства загалом.

Рентабельність реалізації продукції (Рп) за певний пері­од обчислюють як за окремими її видами, так і за загальним обсягом реалізації. Залежно від завдань аналізу рентабельність реалізованої продукції обчислюють діленням:

- прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість
реалізованої продукції (Ср):

Рп₁ = (Пр / Ср) х 100;

- прибутку від реалізації продукції (Пр) на суму собівартості реалізованої продукції (Ср) та відповідної (розподіленої)
суми операційних витрат (Во):

Рп₂ = [Пр / (Ср + Во)] х 100;

- прибутку від реалізації продукції (Пр) на дохід від реалізованої продукції (Ор):

Рп₃ = (Пр / Ор) х 100;

- прибутку від реалізації продукції (Пр) на собівартість
реалізованої продукції (Ср), зменшену на суму матеріальних
витрат (Вм):

Рп₄ = [Пр / (Ср- Вм)] х 100

Рентабельність діяльності підприємства обчислюють відношенням загальної суми прибутку підприємства (операцій­ного чи від звичайної діяльності) до поточних витрат (собівар­тості реалізованої продукції чи доходу від реалізації) або варто­сті підприємства, авансованої в основний та оборотний капітали. Рентабельність діяльності підприємства обчислюють діленням:

- прибутку від операційної діяльності (По) на собівартість
реалізованої продукції (Ср):

Рд₁ = (По / Ср) х 100;

- прибутку від операційної діяльності (По) на дохід від реалізації продукції (Ор):

Рд₂ = (По / Ор) х 100;

- прибутку від звичайної діяльності (Пз) на суму основного (Кос) та оборотного (Коб) капіталів підприємства:

Рд₃ = [Пз / (Кос + Коб)] х 100

Різні варіанти обчислень прибутку, поточних витрат, авансо­ваної вартості, що ними користуються для розрахунку рентабе­льності, зумовлюють наявність значної кількості показників рен­табельності.

Обчислення рентабельності окремих видів продукції (робіт, по­слуг) може здійснюватися на основі показників прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати можна брати в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за міну­сом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку мо­жна визначати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборот­ний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума прибутку, отримана підприємствами, об'єднан­нями, іншими госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній низькорентабельних і збиткових під­приємств.

 

4. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовує­ться на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є дже­релом формування фінансових ресурсів самих підприємств і ви­користовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розпо­ділу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап — це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасни­ками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підпри­ємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової полі­тики держави, від правильного вирішення якого залежить розви­ток економіки в цілому.

Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох чинників. Істо­тне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання. Ця політика реалізується в кількості податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставок оподаткування, у порядку надан­ня податкових пільг.

Другий етап — це розподіл і використання прибутку, що за­лишився в розпорядженні підприємств після здійснення плате­жів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за раху­нок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.

Чистий прибуток — одержаний після сплати податків, залиша­ється у повному розпорядженні підприємства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Головні принципи розподілу чистого прибутку закріплені стату­том підприємства. Фактично розподіл здійснюється відповідно до поточної та стратегічної політики, що визначається підприємством.

Як правило, одна частина прибутку використовується на виплату дивідендів, а друга — на розширен­ня та оновлення виробництва, фінансові інвестиції, придбання нерухомості, створення та поповнення резервних фондів підпри­ємства, соціальні програми.

Зокрема, сума прибутку спрямовується:

· на виплату дивідендів;

· на поповнення статутного капіталу;

· на поповнення резервного капіталу.

Нерозподілений прибуток є однією з найважливіших частин власного капіталу.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку товариства, яка залишається у розпорядженні підприємства для ви­плати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування ре­зервного капіталу, поповнення статутного капіталу та на інші потреби.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

· асигнована частина має певне цільове призначення (наприк­лад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільо­вих програм тощо);

· неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обме­ження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибут­ку із суми, яка б могла бути сплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби.

Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровіль­ними або вимушеними. Одним із найбільш поширених добровіль­них обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмежен­ня може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

В економічній літе­ратурі, а також у практиці господарювання підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою та підприємств з іноземними інвестиціями, під розподіленим прибутком розуміють прибуток, який виплачено власникам корпоративних прав у вигляді дивіден­дів, а під нерозподіленим — прибуток, який спрямовується на потреби підприємства, тобто прибуток, використаний як джерело самофінансування.