Класифікація, характеристика та особливості виконання лізингових операцій

Лізингова операція, згідно Закону України «Про лізинг» від 16.12.1997 р. – пiдприємницька дiяльнiсть, яка спрямована на iнвестування власних чи залучених фiнансових коштiв i полягає в наданнi лiзингодавцем у виключне користування на визначений строк лiзингоодержувачу майна, що є власнiстю лiзингодавця або набувається ним у власнiсть за дорученням i погодженням з лiзингоодержувачем у вiдповiдного продавця майна, за умови сплати лiзингоодержувачем перiодичних лiзингових платежiв. Одночасно вказана операція має відмінності від тради­ційної оренди:

- процедура надання послуг орендатору здійснюється фінансовими установа­ми (лізинговими компаніями);

- тривалість лізингу менше терміну зношення об’єкта;

- в лізинговій операції беруть участь як пра­вило три суб’єкта:

1) орендодавець;

2) орендатор;

3) фінансова фірма з випуску або доставки облад­нання згідно із заявкою орендатора.

До міжнародного лізингу відносяться лізингові операції, що здійснюються суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. В Україні активно формуються основи правового забезпечення міжнародного лізингу, які відображені в Конвенції ООН від 28.05.1988 р. «Про міжнародний фінансовий лізинг», на базі якої розроблений і діє Закон України «Про лізинг» від 16.12.1997 р.

Міжнародний лізинг є досить поширеним передусім з тієї причини, що згідно з правилами МВФ зобов’язання, що випливають з лізингу, не включаються до обсягу зовнішньої заборгованості держави.

Основні форми лізингу згідно Закону України «Про лізинг»:

- непрямий, коли співвласником фірми-лізингодавця чи лізингоодержувача є іноземна особа;

- прямий, коли всі учасники угоди є резидентами різних країн;

- експортний, коли послугу надає національний суб’єкт;

- імпортний, коли послугу отримує національний орендатор;

- оперативний – термін угоди значно менше терміну зношення;

- фінансовий з середньо- і довготривалим терміном договору, повним зно­шенням об’єкта;

- груповий – з колективною експлуатацією об’єкта;

- преференційний (пільговий);

- компенсаційний – як частина взаємозаліку за поставку певного товару чи послуги;

- генеральний з правом отримання додаткових послуг, зокрема інших лізингових;

- інші форми.

У ст. 4 Закону України «Про лізинг» наведено повне визначення і класифікацію його основних форм. Наприклад, фінансовий лізинг набуває чинність при періоді оренди, що забезпечує від 60% зношення вартості об’єкта. Міжнародний лізинг – може набувати форм експортного, імпортного та транзитного.

Типовий лізинговий договір не має єдиного зразка, але є статті, які повинні максимально відображати зміст і особливості угоди, а саме: назву сторін, об’єкт лізингу, термін угоди, порядок надання й прийому в експлуатацію, розмір і порядок оплати, особливості використання з можливістю суборенди, умови страхування, права й обов’язки сторін з порядком вирішення суперечок, форс-мажорні обставини, додатки тощо.

Традиційним для лізингу є визначення мінімального терміну, протягом яко­го договір не можливо розірвати. Як правило, це інтервал від 40% до 90% терміну користування майном у відповідності до вимог експлуатації. В різних країнах термін дії лізингового договору може бути різним (наприклад, в Австралії він становить до 90% терміну служби обладнання).

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання акту прийому обладнання як об’єкта угоди, зданого в експлуатацію, і діє протягом встановленого в ньому терміну.

Не пізніше місяця лізингодавець може запропонувати лізингоодержувачу угоду про форму подальшого користування об’єктом:

- продовження терміну угоди;

- продаж об’єкта за певною ціною, зокрема за кінцевою вартістю.

Лізингові платежі є змінною величиною. Чим швидше буде погашатися їх сума, тим менше будуть нараховуватися відсотки на вар­тість, що залишилася. Йдеться про стимулювання сплати авансових сум, що прискорює кінцеве погашення.

Розрахунок лізингових платежів може здійснюватися за такою схемою:

 

ЛП = А + ПК + ПКОМ + ПУ + НД, (11.1)

 

де ЛП – сума лізингового платежу;

А – сума амортизаційних відрахувань;

ПК – сума за отриманий кредит на купівлю майна;

ПКОМ – сума комісійної винагороди лізингодавця (у відсотках до варто­сті майна, яке не оплачено);

ПУ – сума платежу за додаткові послуги лізингодавця;

НД – сума ПДВ, яку необхідно сплатити в бюджет.

Міжнародними орендними операціями займаються спеціалізовані лізингові фірми, а також підрозділи банків та інших фінансових установ. Лізингові фірми частіш за все є філіями й дочірніми компаніями великих промислових, торговельних і фінансових установ.

За законодавством України здійснення міжнародних лізингових операцій повинно ліцензуватися і контролюватися державними установами згідно з «Інструкцією про порядок здійснення контролю та одержання ліцензій з експортних, імпортних і лізингових операцій», яка затверджена постановою правління НБУ від 24.03.1999 р. № 307 з доповненнями та змінами.

Лізингові операції мають як переваги, так і недоліки, що важливо враховувати при їх здійсненні в будь-якій країні. Переваги лізингу для лізингоодержувача полягають у наступному:

- можливість використання нової дорогої техніки, високих технологій без значних одноразових витрат;

- питання фінансування і придбання обладнання вирішується одночасно. Лізинг дозволяє 100% кредитування угоди;

- не використовується позичений капітал, і в балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власного й позиченого капіталу;

- лізинг дозволяє спочатку використати машини, а потім купити їх, а обладнання, що використовується в сезонних галузях, орендувати лише на період його фактичної експлуатації;

- лізингові платежі в повному об’ємі відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), виробленої лізингоодержувачем, і власне знижують податкове навантаження на прибуток;

- порядок здійснення лізингових платежів більш гнучкий, ніж при кредитних угодах;

- орендні платежі частіше всього фіксовані, що сприяє стабільності фінансових планів орендатора.

Серед переваг для лізингодавця можна виділити такі:

- розширюється коло банківських операцій, росте кількість клієнтів і, відповідно, збільшується дохід;

- знижується ризик витрат від неплатоспроможних клієнтів;

- податкові пільги частково одержує і орендодавець;

- банк одержує дохід у вигляді комісійних від лізингу;

- встановлюються більш тісні зв’язки з виробниками, що створює для лізингодавця нові можливості ділового співробітництва;

- документація більш проста (у часі) у порівнянні з банківським кредитуванням.

Отже, лізингові операції мають певні переваги для всіх учасників угоди.

В той же час лізинг має деякі недоліки:

- в деяких випадках лізинг може бути дорожчий від купівлі за рахунок банківської позики;

- лізингоодержувач, не будучи власником товару, обмежений в користуванні об’єктом, взятим в оренду;

- у деяких випадках лізинг промислового обладнання (особливо короткотерміновий) при несприятливій кон’юнктурі може виявитися збитковим для орендатора.

Проте ці недоліки можна уникнути при умові грамотного оформлення лізингової угоди.

 

Питання для самоперевірки

1. Що розуміють під орендними операціями в системі зовнішньоекономічних зв’язків?

2. В чому полягають переваги та недоліки залучення посередників при здійсненні зовнішньоекономічних операцій?

3. Які існують способи винагороди посередників?

4. В чому полягають характерні особливості та економічне значення лізингових операцій?

5. Що таке лізин? Його основні функції.

6. Які існують форми та види лізингу?