Бальдасаре Галуппі належав до венеціанської школи. Його спадщина складає 112 опер, 51 сонати для клавіру та інш. Учнем Галуппі бувДмитро Бортнянський.

В сонатах Галуппі теми різнопланові, часто - жанрові і дуже образні. Важливим засобом характеризації виступають різноманітні ритмічні малюнки. Форму композитор трактує гнучко – і чотири частинні, і три частинні цикли з варіантною послідовністю частин. Фактура більш віртуозна і блискуча, але прозора – панує двоголосся.

Сонати П.Д. Парадізі за трактуванням циклу близьку до взірця Альберті, двочастинні. Він неаполітанець, учень Порпори, багато років провів у Лондоні. Тут і видав свої 12 сонат.

До англійської композиторської школи перед класичної доби належить Мауріціо Клементі – італієць за походженням Кламенті належав до найбільших віртуозів свого часу. Він написав більше 100 сонат. Сонатна творчість Клементі - самостійний напрям у фортепіанній літературі кінця 18ст.

Фортепіанні сонати Клементі в сприйнятті музикантів нашого часу перебувають поки що в тіні творчості його великих сучасників-Гайдна, Моцарта і Бетховена. Піаністи - педагоги та виконавці-порівняно рідко включають їх у концертний і навчальний репертуар. Однак таке положення справ не повинно затуляти той вагомий внесок, який клементівські фортепіанні сонати внесли в історію жанру, утворивши в ній особливу гілку.

1. Істотне значення для формування клементиевской фортепіанної сонати мав особливий соціальний статус Клементі-музиканта. Він отримав широку популярність в першу чергу не як композитор, а як соліст-віртуоз. Величезний авторитет у цій якості забезпечував йому широку популярність і як фортепіанного педагога. Ставши одним з перших вільних художників, він тим самим пов'язав XVIII і XIX століття. Віртуозне виконавство і педагогіка були не просто тісно пов'язані з його фортепіанними сонатами, але навіть підпорядковували їх собі. Клементі-віртуоза потрібен був ефектний концертний репертуар для своїх виступів, Клементі-педагогу - відповідні твори інструктивної спрямованості.

2. У зв'язку з віртуозною і педагогічною діяльністю самого Клементі, а також у відповідності з виконавською практикою XVIII століття, в сонатній творчості композитора виділено дві головні різновиди сонат: сонати для віртуозів, що відрізняються великими розмірами і технічною складністю, і більш компактні за розмірами і технічно нескладні сонати для любителів. Бравурні сонати раннього (ор. 2) і зрілого (орр. 11-13) періодів, які належать до цієї групи, були створені в той період, коли Клементі багато виступав сам. Патетичні сонати пізнього періоду (орр.46-50) призначалися для інших професійних виконавців. До віртуозним сонат відносяться також сонати-транскрипції власних симфоній і концертів композитора (орр. 33-41). Сонати для любителів, створені в основному в зрілий період, включають віденські сонати (орр.7-10), заслужили високу оцінку Гайдна (вони найбільш точно відповідають класичній традиції), і сонати в «театральному стилі» (орр. 20-26) - одні з найбільш яскравих і привабливих клементиевских композицій.

3. Для клементієвської фортепіанної сонати в цілому істотні і інші ознаки. Пов'язаний з «вогненним темпераментом» самого Клементі і- «напруженою» атмосферою публічних концертів особливий емоційний лад, який виражається за допомогою часто використовуваних ним музичних термінів con spirito, agitato, con brío і con fiioco. Обумовлені вимогами концертної обстановки і специфікою англійського фортепіано, для якого складав Клементі, фактурні прикмети: широкий діапазон звучання і характерна «огрядність. В тональному плані виділяється трехтоналъная експозиція, притаманна мінорним композиціям зрілого періоду.

4. Три великі методичні роботи Клементі («Введення в мистецтво гри на фортепіано» ор. 42, «Додаток» до п'ятого видання «Введення» і «Сходинка до Парнасу» ор. 44), маючи самостійну цінність для розвитку фортепіанної техніки, тісно пов'язані і з його сонатами і можуть служити своєрідним підготовчим етапом до їх виконання. Неважкі технічні формули - гаммоподібні пасажі, арпеджіо, а також пасажі ламаних октав - містяться у вправах з «Введення» і іноді «Додатки». Для тренування складних для виконання подвійних нот (пасажі в терцію, пасажі подвійних октав, ускладнених додатковим звуком та ін) найкраще підходять найскладніші з інструктивних п'єс Клементі - етюди з «Сходинки до Парнасу».

5. Сонатное спадщина Клементі як особливе історичне явище в рамках класичної сонати одночасно тісно пов'язане з віденської традицією і відмінно від неї. Воно дало поштовх народженню нової ранньо романтичної віртуозної сонати.

Карл Філіп Емануель Бах

З усього роду Бахів лише Карл Філіп Емануель, другий син В. С. Баха, і його молодший брат Йоганн Крістіан досягли за життя звання «великий». Хоча історія вносить свої корективи в оцінку сучасниками значущості того чи іншого музиканта, нині ніхто не заперечує ролі Ф. Е. Баха в процесі становлення класичних форм інструментальної музики, що досяг вершини у творчості Й.. Гайдна, В. А. Моцарта і Л. Бетховена. Синам Баха судилося жити в перехідну епоху, коли в музиці намічалися нові шляхи, пов'язані з пошуками її внутрішньої сутності, самостійного місця серед інших мистецтв.

Головну заслугу Філіпа Емануеля сучасники бачили в створенні «виразного» або «чуттєвого» стиля клавірнох музики.

Трактування перед класичної сонати а творчості Ф.Е. Баха має глибоко своєрідний характер не тільки стосовно тзмісту, але щодо формальних і стильових прикмет. Вже в«перших «пруських» сонатах 1742 р. він остаточно встановив тричастинність сонатного циклу і усунув з нього залишки прикмет сюїти. Тут вже намітився основний емоційний контраст циклу, збудованого за принципом «швидко – повільно – швидко», причому найбільш натхненні торінкт Ф.Е. Баха знаходяться в повільних частинах, де сконцентровано ліричний струм високої напруги. В перших частинах композитор закріпив класичний поділ на три розділи – експозицію, розробку та репризу – проте тут ще не встановлена засада контрасту тем і полу тематизму.