Взаємні очікування підприємства та інших суб'єктів економіки

Тема 4. Підприємство в економічній системі сучасного суспільства.

План лекції:

1.1. Підприємство як економічний суб'єкт господарю­вання.

1.2. Функції підприємства та його служби.

 

Література: законодавча [1,5,6,7,8], основна [10,14,17,18], додаткова [2,9,12,17].

 

 

Підприємство як економічний суб'єкт господарювання.

Економічну діяльність можуть здійснювати різноманітні суб'єкти — окремі особи, сім'я, об'єднання людей, держава тощо, але головні виробничі функції в економіці пов'язані з підприємством.

У структурі національної економіки підприємство є первин­ною ланкою. Саме тут безпосередньо поєднуються різноманітні фактори виробництва для створення матеріальних благ та надання послуг, реалізуються особисті та колективні інтереси. Упорядкована сукупність підприємств та їх об'єднань утворює економічну систему країни.

У ринковій економіці підприємство самостійно планує основні напрямки та умови своєї діяльності, розпоряджається трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами. Воно саме вибирає ділових партнерів, вступає в договірні відносини з ними, здійснює зовнішньоекономічну діяльність. Організаційні форми управління також визначаються підприємством. Воно вільне у виборі видів господарської діяльності та реалізує останню в межах чинного законодавства.

Важливою відмітною рисою підприємства як суб'єкта госпо­дарювання є його виробничо-технічна, організаційна та еконо­мічна єдність.

Виробничо-технічна єдність підприємства виражається в єдності всіх структурних підрозділів підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції або окремих частин готового виробу. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць, які завдяки спільній діяльності забезпечують випуск відповідної продукції (надають послуги). Такий тип підприємства харак­терний, наприклад, для машинобудівної промисловості, прила­добудування тощо.

Підприємство може складатися з технологічно однорідних виробництв, цехів та дільниць. Така організація виробництва характеризується технічною та технологічною сумісністю структурних підрозділів, однорідністю сировини, матеріалів, палива, енергії, що споживаються, єдністю методів організації виробництва, праці та управління. Ця форма організації властива фабрикам, комбінатам у металургійній, текстильній, деревообробній промисловості.

Організаційна єдність передбачає наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, організаційних та управлінських регламентів, інформаційної бази тощо.

Економічна єдність виявляється в єдності методів госпо­дарювання, системи обліку та звітності, оцінки діяльності структурних підрозділів.

Функціонування підприємства як надскладної соціально-технічної відкритої системи та об'єкта управління забезпечується трьома головними процесами: отриманням засобів виробництва із зовнішнього середовища; виготовленням продукту; переданням продукту у зовнішнє середовище. Насправді роль підприємства набагато ширша, а питання про те, яким має бути підприємство у вітчизняній економіці, значно складніше (табл. 1).

З аналізу таблиці можна зробити висновок щодо різнома­нітності функцій підприємства. Навіть їх простий перелік показує, що вони становлять основу існування суспільства. Деякі з них належать до соціальних, що відбивають фунда­ментальні потреби та права людини. Інші функції забезпечують рух матеріальних, фінансових, інформаційних потоків, пере­міщення робочої сили та реалізують дію економічних сил конкуренції на мікроекономічному рівні.

Таблиця 1

Взаємні очікування підприємства та інших суб'єктів економіки

 

 

Для того щоб виділити підприємство з інших форм ор­ганізації колективної діяльності, розглядатимемо його як самостійний суб'єкт господарювання, що виробляє продукцію, надає послуги з метою задоволення суспільних потреб та отри­мання прибутку. Основними критеріями, що визначають суб'єк­та господарювання як підприємство, є такі:

• закінчений цикл відтворення, тобто його продукція в умовах поділу праці набуває форми товару;

• володіння правом юридичної особи;

• наявність трудового колективу;

• самостійне ведення виробничо-господарської діяльності;

• використання у виробничій діяльності відповідного майна;

• відсутність в організаційній структурі підприємства інших суб'єктів господарювання, що володіють правом юри­дичної особи;

• ведення справи на принципах господарського або комер­ційного розрахунку.

Питання про місце та роль підприємства в економічній системі суспільства не має однозначного тлумачення. В еконо­мічній літературі щодо цього висловлюються різні точки зору. Одні автори вважають, що призначення підприємства — бути основним джерелом доходу його членів, інші — що воно є головним структуроутворюючим елементом економіки. Є також думка, що призначення підприємства — задоволення потреб суспільства в товарах та послугах тощо.

Відповідно до такого розуміння ролі та функцій підприєм­ства дослідження його як суб'єкта ринкової економіки в 50— 70-ті роки концентрувалось на двох головних напрямках.

Перший — це вивчення технологічних властивостей і па­раметрів підприємства, тобто пропорцій відтворення праці, капіталу, засобів виробництва, які забезпечували б найменші і нітрати.

Другий — аналіз організації різноманітних ринків, їх струк­тури та впливу на конкурентну поведінку підприємства.