Перелік знань та умінь, якими повинен володіти студент для успішного складання державного екзамену 2 страница

Тема 15. Покарання та його види

Поняття покарання у Кримінальному кодексі (ч. 1 ст. 50 КК). Значення та ознаки покарання. Наслідки ухилення від покарання, призначеного вироком суду (ч. 5 ст. 52 КК).

Мета покарання. Питання про мету покарання в науці кримінального права. Мета покарання відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України.

Поняття та ознаки системи покарань. Види покарань, які містить у собі система покарань, встановлена ст. 51 КК.

Поняття і значення класифікації покарань.

Класифікація покарань за порядком призначення покарань (ст. 52 КК): основні покарання; додаткові покарання; покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Класифікація покарань за суб’єктом, до якого застосовується покарання: основні та спеціальні покарання.

Класифікація покарань за можливістю визначення строку покарання: строкові та безстрокові покарання.

Основні покарання.

Громадські роботи (ст. 56 КК). Поняття та зміст громадських робіт. Строки й порядок їх застосування. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Виправні роботи (ст. 57 КК). Поняття та зміст виправних робіт. Строки й порядок їх застосування. Розмір відрахувань із суми заробітку засудженого в доход держави. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано. Порядок заміни виправних робіт особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку.

Службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК). Умови та строки застосування. Грошове стягнення як компонент даного виду покарання та його розміри. Вплив службового обмеження на підвищення у посаді, військовому званні та на строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Арешт (ст. 60 КК). Поняття та зміст арешту. Строки й порядок його застосування. Особи, до яких арешт як вид кримінального покарання не може бути застосовано.

Обмеження волі (ст. 61 КК). Поняття, зміст і умови застосування обмеження волі. Строки й порядок застосування. Особи, яким цей вид покарання не може бути застосовано.

Тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК). Підстава, порядок та строки призначення цього виду покарання. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК). Поняття, зміст, мета та порядок застосування цього виду покарання. Строки позбавлення волі.

Довічне позбавлення волі (ст. 64 КК). Поняття, підстави та умови застосування цього виду покарання. Особи, до яких цей вид покарання не може бути застосовано.

Додаткові покарання.

Позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 54 КК). Підстави та порядок призначення цього додаткового покарання.

Конфіскація майна (ст. 59 КК). Ст. 41 Конституції України про конфіскацію майна. Поняття та сутність конфіскації майна як виду додаткового покарання. Підстави та порядок призначення конфіскації майна. Майно, що не підлягає конфіскації. Відмінність конфіскації майна як виду покарання від спеціальної конфіскації.

Покарання, що можуть призначатися і як основні, і як додаткові.

Штраф (ст. 53 КК). Поняття штрафу. Розмір штрафу. Особливості призначення штрафу як додаткового виду покарання. Підстави і порядок заміни штрафу іншими видами покарань.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК). Поняття та строки призначення цього виду покарання як основного і як додаткового. Обчислення строку цього виду покарання, призначеного як додаткове покарання.

Тема 16. Призначення покарання

Поняття законної підстави для призначення покарання.

Принципи призначення покарання: законність покарання; визначеність покарання в судовому вироку; обґрунтованість і обов’язковість його мотивування у вироку; гуманність покарання; індивідуалізація покарання.

Загальні засади призначення покарання. Критерії загальних засад призначення покарання відповідно до ст. 65 КК: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання; 4) враховуючи необхідність і достатність покарання для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Загальна характеристика та значення для призначення покарання обставин, що пом’якшують (ст. 66 КК) і обтяжують (ст. 67 КК) покарання, їх види та характеристика. Межі врахування судом при призначенні покарання обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання.

Призначення покарання у випадку затвердження судом угоди про примирення або про визнання вини (ч. 5 ст. 65 КК). Поняття та зміст угоди про примирення або про визнання вини. Умови відповідності угоди про примирення або про визнання вини вимогам діючого кримінального та кримінального процесуального законодавства України.

Призначення покарання за незакінчений злочин (ч. 1 ст. 68 КК). Урахування ступеня тяжкості вчиненого діяння, ступеня здійснення злочинного наміру та причин, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця.

Призначення покарання за злочин, вчинений у співучасті (ч. 2 ст. 68 КК). Урахування характеру та ступеня участі кожного співучасника у вчиненні злочину.

Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК). Підстави та порядок призначення судом більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Призначення покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин. Перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання. Особливості застосування норм про призначення більш м’якого покарання.

Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання (ст. 69-1 КК). Підстави та порядок призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання. Види таких обставин. Особливості застосування норм про призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання. Межі призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання.

Призначення покарання за сукупністю злочинів (ст. 70 КК). Правила призначення покарання за сукупністю злочинів. Призначення покарання за окремі злочини, які входять до сукупності злочинів. Призначення остаточного (загального) покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. Визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом повного чи часткового складання покарань. Правила складання покарань за сукупністю злочинів. Межі призначення покарання за сукупністю злочинів. Особливості призначення остаточного покарання у випадках, якщо один із злочинів є умисним тяжким або таким, за який може бути призначене довічне позбавлення волі. Порядок призначення додаткових покарань за сукупністю злочинів. Особливості призначення основних та додаткових покарань різного виду за сукупністю злочинів. Особливості призначення покарання за сукупністю злочинів за ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК). Правила призначення покарання за сукупністю вироків. Межі застосування повного чи часткового складання покарань за сукупністю вироків. Правила складання покарань за сукупністю вироків. Порядок призначення за сукупністю вироків додаткових покарань. Можливість використання поглинення покарань за сукупністю вироків. Особливості (порядок) призначення основних та додаткових покарань різного виду за сукупністю вироків.

Порядок призначення покарань при одночасному збігу сукупності злочинів та сукупності вироків. Відмінність між правилами призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення (ст. 72 КК).

Обчислення строків покарання (ст. 73 КК).

Тема 17. Звільнення від покарання та його відбування

Поняття звільнення від покарання, його підстави, умови та види відповідно до ч. 1 ст. 74 КК. Відмінність між звільненням від покарання і звільненням від кримінальної відповідальності.

Звільнення від покарання у разі прийняття нового закону (частини 2 та 3 ст. 74 КК).

Звільнення від покарання у зв’язку з втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК).

Звільнення від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК (ч. 5 ст. 74 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням, його види.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням за ч. 1 ст. 75 КК. Підстави та умови його застосування. Іспитовий строк, його тривалість та значення. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням. Контроль за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням (ст. 76 КК). Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням (ст. 77 КК). Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 78 КК). Підстави скасування звільнення від відбування з випробуванням та його наслідки (частини 2 та 3 ст. 74 КК).

Звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини (ч. 2 ст. 75 КК). Підстави його застосування.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК). Підстави, умови та особливості його застосування. Правові наслідки та умови скасування цього виду звільнення.

Звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК). Розміри цих строків та їх обчислення. Зупинення перебігу давності. Відновлення перебігу давності у випадку його зупинення. Переривання давності. Обчислення давності при її перериванні. Питання про застосування давності до осіб, які засуджені до довічного позбавлення волі. Давність виконання обвинувального вироку щодо осіб, яким призначено додаткове покарання. Незастосування давності виконання обвинувального вироку.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81 КК). Поняття та значення. Підстави та умови умовно-дострокового звільнення. Види покарань, при відбуванні яких можливе умовно-дострокове звільнення. Невідбутий строк при умовно-достроковому звільненні, його значення. Правові наслідки умовно-дострокового звільнення. Дострокове звільнення від додаткового покарання.

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання (ст. 82 КК). Поняття і значення, умови, підстави та порядок такої заміни. Правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК). Підстави, умови та особливості його застосування. Правові наслідки та умови скасування цього виду звільнення.

Звільнення від покарання за хворобою (ст. 84 КК). Його види і підстави. Наслідки одужання осіб, звільнених від покарання або його відбування за хворобою. Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру в строк покарання.

Звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акта про помилування (ст. ст. 85–87 КК).

Тема 18. Судимість, її погашення та зняття

Поняття і значення судимості. Правові наслідки судимості (частини 1 та 2 ст. 88 КК). Особи, які визнаються такими, що не мають судимості (частини 3 та 4 ст. 88 КК).

Види припинення судимості.

Погашення судимості. Строки погашення судимості (ст. 89 КК). Обчислення строків погашення судимості (ст. 90 КК). Наслідки вчинення нового злочину протягом цих строків (ст. 90 КК).

Зняття судимості та умови його застосування (ст. 91 КК). Відмінність зняття судимості від її погашення. Види зняття судимості.

Тема 19. Інші заходи кримінально-правового характеру

Поняття та мета примусових заходів медичного характеру (ст. 92 КК). Підстави їх застосування.

Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру (ст. 93 КК).

Види примусових заходів медичного характеру та критерії їх призначення (ст. 94 КК). Продовження, зміна та припинення застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 95 КК). Зарахування часу застосування примусових заходів медичного характеру в строк покарання.

Примусове лікування (ст. 96 КК). Мета та підстави його застосування. Особи, до яких застосовується примусове лікування.

Спеціальна конфіскація (ст. 96-1 КК). Поняття спеціальної конфіскації та мета її застосування. Випадки застосування спеціальної конфіскації. Умови незастосування спеціальної конфіскації (ст. 96-2 КК).

Тема 20. Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб

Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 96-3). Поняття уповноваженої особи юридичної особи. Види злочинів, що вчиняються уповноваженою особою юридичної особи від імені та в інтересах юридичної особи.

Види юридичних осіб, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру (ст. 96-4 КК).

Звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру у зв’язку із закінченням строків давності, їх розміри, початковий момент перебігу давності і кінцевий момент обчислення строків давності (ч. 1 ст. 96-5 КК). Зупинення перебігу давності. Момент відновлювання перебігу давності у цих випадках (ч. 2 ст. 96-5 КК). Умови і наслідки переривання перебігу давності (ч. 3, 4 ст. 96-5 КК).

Види заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб: основні заходи кримінально-правового характеру; додаткові заходи кримінально-правового характеру (ст. 96-6 КК); обов’язки, які покладає суд на юридичну особу при застосуванні заходів кримінально-правового характеру (ст. 96-6 КК).

Основні заходи кримінально-правового характеру.

Штраф (ст. 96-7 КК). Поняття штрафу. Розмір штрафу. Умови застосування штрафу як основного заходу кримінально-правового характеру із розстрочкою.

Ліквідація (ст. 96-9 КК). Поняття ліквідації. Умови застосування ліквідації як основного заходу кримінально-правового характеру.

Додаткові заходи кримінально-правового характеру.

Конфіскація майна (ст. 96-8 КК). Поняття та сутність конфіскації майна як додаткового заходу кримінально-правового характеру. Умови застосування конфіскації майна. Відмінність конфіскації майна як заходу кримінально-правового характеру від виду покарання та від спеціальної конфіскації.

Загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру (ст. 96-10 КК). Критерії загальних правил застосування заходів кримінально-правового характеру відповідно до ст. 96-10 КК: 1) у межах, встановлених у ч. 1, 2 ст. 96-7 КК, що передбачає застосування штрафу за вчинений уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи злочин; 2) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого уповноваженою особою юридичної особи злочин, 3) враховуючи ступінь здійснення злочинного наміру, розмір завданої шкоди, характер та розмір неправомірної вигоди, яка отримана або могла бути отримана юридичною особою, а також вжиті юридичною особою заходи для запобігання злочину.

Застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів (ч. 1 ст. 96-11 КК). Правила застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів. Застосування заходу кримінально-правового характеру за окремі злочини, які входять до сукупності злочинів. Застосування остаточного (загального) заходу кримінально-правового характеру за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого заходу кримінально-правового характеру більш суворим.

Застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю вироків (ч. 2 ст. 96-11 КК). Правила застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру за сукупністю вироків. Відмінність між правилами застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру за сукупністю вироків та сукупністю злочинів.

Тема 21. Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх

Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх як вияв гуманізму кримінального законодавства України.

Звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру. Підстави такого звільнення. Види примусових заходів виховного характеру та особливості їх призначення. Наслідки ухилення неповнолітнього від застосування до нього примусових заходів виховного характеру.

Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, особливості їх застосування (статті 98–102 КК).

Особливості призначення покарання неповнолітнім (ст. 103 КК). Призначення позбавлення волі неповнолітнім за сукупністю злочинів або вироків.

Особливості застосування до неповнолітніх звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 104 КК).

Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності (ст. 106 КК).

Особливості умовно-дострокового звільнення від покарання осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років (ст. 107 КК).

Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років (ст. 108 КК).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Тема 1. Поняття Особливої частини кримінального права, її система та значення. Наукові основи кваліфікації злочинів.

Поняття Особливої частини кримінального права України. Специфіка Особливої частини кримінального права та її єдність і зв’язок із Загальною частиною.

Система та структура Особливої частини Кримінального кодексу України. Критерії поділу на розділи та статті. Співвідношення кримінально-правової норми та статті Особливої частини Кримінального кодексу.

Значення Особливої частини кримінального права.

Поняття і види кваліфікації злочинів. Конкуренція норм Особливої частини Кримінального кодексу. Правила кваліфікації при конкуренції норм. Відмінність конкуренції від колізії правових норм, шляхи подолання колізії. Значення правильної кваліфікації злочинів для здійснення правосуддя. Правильна кваліфікація як необхідна умова дотримання законності, прав і свобод людини.

Значення судової практики та її узагальнень з окремих категорій кримінальних справ для правильного тлумачення і застосування кримінально-правових норм Особливої частини.

Тема 2. Злочини проти життя та здоров’я особи.

Поняття, загальна характеристика, та види злочинів проти життя та здоров’я особи.

Злочини проти життя особи.

Значення ст. 2 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та ст. 27 Конституції України про охорону життя людини.

Загальна характеристика злочинів проти життя. Життя як основний безпосередній об’єкт цих злочинів.

Поняття вбивства і його види: умисне вбивство та вбивство через необережність. Умисне вбивство та його види.

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин. Вбивство двох або більше осіб. Єдність умислу на вбивство двох або більше осіб як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони. Вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності. Вбивство заручника. Поняття заручника. Вбивство, вчинене з особливою жорстокістю. Поняття особливої жорстокості. Вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб. Відмежування цього виду вбивства від терористичного акту. Вбивство з корисливих мотивів. Поняття корисливих мотивів. Вбивство з хуліганських мотивів. Поняття хуліганських мотивів. Вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку. Вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом. Вбивство, вчинене на замовлення. Поняття замовлення. Відмежування від вбивства з корисливих мотивів. Вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116–118 КК України. Відмежування від вбивства двох або більше осіб. Вбивство, вчинене з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості.

Кваліфікація вбивства за наявності кількох обтяжуючих обставин. Умисне вбивство за пом’якшуючих обставин, його види.

Умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання. Особливості об’єктивних та суб’єктивних ознак цього злочину.

Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Особливості суб’єктивних ознак цього злочину. Відповідальність співучасників цього злочину.

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину.

Умисне вбивство без обтяжуючих обставин. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину.

Вбивство через необережність. Відмінність цього злочину від інших злочинів, наслідком котрих є смерть потерпілої особи.

Доведення до самогубства та його форми. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмінність доведення до самогубства від умисного вбивства та вбивства через необережність.

Злочини проти здоров’я особи.

Загальна характеристика злочинів проти здоров’я. Здоров’я як основний безпосередній об’єкт цих злочинів.

Поняття і види тілесних ушкоджень. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Тяжке тілесне ушкодження, його поняття та види. Критерії визнання тілесного ушкодження тяжким: медичний, соціальний, економічний, естетичний.

Середньої тяжкості тілесне ушкодження, його поняття, види та критерії визначення.

Легке тілесне ушкодження, його поняття види, критерії визнання.

Кримінальна відповідальність за заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від вбивства. Кримінальна відповідальність за заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого при пом’якшуючих обставин: заподіяне у стані сильного душевного хвилювання; у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Кримінальна відповідальність за заподіяння середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Кримінальна відповідальність за заподіяння легкого тілесного ушкодження.

Побої та мордування. Поняття і відмінність від тілесних ушкоджень. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Кримінальна відповідальність за катування. Поняття цього злочину, об’єктивні та суб’єктивні ознаки, кваліфікуючі ознаки.

Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Неналежне виконання професійних обов’язків. Що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Зараження венеричною хворобою. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Злочини, що ставлять у небезпеку життя та здоров’я особи

Погроза вбивством. Реальність погрози як умова відповідальності за цей злочин. Кваліфікуючі ознаки. Відмежування цього злочину від готування до злочину чи замаху на злочин.

Катування. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмінність цього злочину від вчинення побоїв та мордувань.

Незаконне проведення аборту. Поняття аборту. Особливості суб’єкта злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Залишення в небезпеці. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки цього злочину. Особливості суб’єкта злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Особливості об’єктивної сторони та суб’єкту злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконна лікувальна діяльність. Об’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину.

Ненадання допомоги хворому медичним працівником. Завідомість як ознака цього складу злочину. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником. Об’єктивні ознаки. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Порушення прав пацієнта. Особливості складу злочину. Суб’єкт злочину.

Незаконне проведення дослідів над людиною. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Насильницьке донорство. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.

Інші злочини

Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Особливості суб’єкта злочину.

Незаконне розголошення лікарської таємниці. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Особливості суб’єкта злочину.

Тема 3. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Незаконне позбавлення волі або викрадення людини. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Захоплення заручників. Відмежування від позбавлення волі або викрадення людини. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Підміна дитини. Відмежування від викрадення людини.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки. Особливо кваліфікуючі ознаки.

Експлуатація дітей. Кваліфікуючі ознаки експлуатації дітей. Особливо кваліфікуючі ознаки.

Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки.

Незаконне поміщення в психіатричний заклад. Кваліфікуючі ознаки.

Тема 4. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи

Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

Зґвалтування. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Особливості суб’єкта злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки зґвалтування.

Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмежування насильницького задоволення статевої пристрасті від зґвалтування.

Примушування до вступу в статевий зв’язок. Суб’єкт злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмежування примушування до вступу в статевий зв’язок від зґвалтування.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Відмежування його від зґвалтування та насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

Розбещення неповнолітніх. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Тема 5. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина

Загальна характеристика та види злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Злочини проти виборчих прав.

Перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної групи референдуму, комісії з референдуму, члена виборчої комісії, члена ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки.

Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, підсумків голосування або відомостей Державного реєстру виборців. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше ніж один раз. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину.

Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

Порушення таємниці голосування. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину.

Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку). Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Підкуп виборця, учасника референдуму. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину. Кваліфікуючі ознаки цього злочину.

Злочини проти трудових прав.

Грубе порушення законодавства про працю. Кваліфікуючі ознаки злочину.

Грубе порушення угоди про працю. Кваліфікуюча обставина злочину.

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат. Кваліфікуючі ознаки цього злочину. Звільнення від кримінальної відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.