Процес сенсорного виховання у дошкільному віці поділяють на такі етапи:
1) підготовчий етап (перші три роки життя). На першому році життя головний зміст сенсорного виховання полягає у забезпеченні дитині різноманітних зовнішніх вражень. З розвитком хапальних рухів слід допомогти пристосувати їх до форми, розмірів і місцезнаходження предмета. Поступово для дитини ці якості набувають певного значення (маленьке береться однією рукою, велике — двома).
На другому і третьому роках життя дитину необхідно ознайомити з властивостями предметів: формами, кольорами, розмірами та ін. Дії з предметами слід організовувати так, щоб для досягнення результату доводилося зіставляти предмети за формою, розміром, установлювати їх схожість або відмінність. Виконуючи продуктивні дії, дитина на 3-му році життя вже знає, що форма, розмір, колір — постійні ознаки предметів, як користуватися цими предметами;
2) систематичне засвоєння дитиною сенсорної культури. Після трьох років слід переходити до систематичного ознайомлення із сенсорними еталонами та способами їх використання. У сприйманні кольору сенсорними еталонами є хроматичні (забарвлені) кольори спектра (червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) та ахроматичні (білий, чорний). Спочатку слід формувати уявлення про білий і чорний, далі про хроматичні кольори (із блакитним знайомлять трохи пізніше). Діти повинні засвоїти також і відтінки кольорів.
Ознайомлення з еталонами форми (геометричними фігурами) у сенсорному вихованні відрізняється від їх вивчення у процесі формування елементарних математичних уявлень. Його метою є пізнавання відповідної форми, називання і вміння діяти з нею, а не аналізувати її.
Еталонами величини є умовні мірки. У процесі сенсорного виховання, на відміну від математичної підготовки, можна не використовувати метричну систему, а встановлювати розміри предмета залежно від місця, яке він займає в ряду однорідних (великий, маленький, найбільший).
Уявлення про розмір ускладнюються у процесі переходу під порівняння двох-трьох предметів до багатьох, що утворюють ряд величин, які зменшуються або збільшуються. Пізніше дітей ознайомлюють з відтінками кольору, варіантами геометричних фігур, відношеннями за розміром, що виникають між елементами ряду, який складається з більшої кількості предметів. Одночасно їм розкривають способи обстеження предметів: групування за кольором і формою на основі зразків-еталонів, послідовний огляд і опис форми, виконання дій окоміру. І, нарешті, слід розвивати аналітичне сприймання — вміння орієнтуватись у поєднанні кольорів, виділяти окремі виміри величин, розрізняти форму предметів.
Більшість дослідників вважає недоцільним відокремлення до трьох років продуктивної діяльності дітей, дидактичних ігор і вправ із сенсорного виховання. Пізніше продуктивна діяльність ускладнюється, навчання її набуває планомірності й систематичності. Сенсорне виховання у цей період відокремлюється і реалізовується під час організованих дидактичних ігор і вправ.
Сучасні програми навчання і виховання дітей у дошкільних закладах, крім програми «Малятко», як правило, не містять розділу "Сенсорне виховання". Завдання його реалізуються в інших розділах, у яких ідеться про мовленнєвий розвиток дітей, ознайомлення їх з навколишнім світом, розвиток продуктивних видів діяльності.
4. Система сенсорного виховання Марії Монтессорі
Основним методом педагогіки Марії Монтессорі є метод спостереження, цей метод спостереження в його вдосконаленій формі, у формі експерименту, застосовується і при вихованні відчуттів. У той час як інші педагоги будують педагогіку на висновках експериментальної педагогіки, М. Монтессорі будує свою педагогіку на методі дії. Діти люблять повторення і припиняють заняття тоді, коли його потреба задоволена. При цьому вони в рівній мірі тренують свою моторику і сенсорику. Все виховання відчуттів зводиться до того, що проводиться експеримент за допомогою відповідного дидактичного матеріалу і потім очікується безпосередня, спонтанна реакція дитини. Це те ж саме, що робить і психолог, даючи випробуваному різні подразнення і спостерігаючи реакції випробуваного на ці подразники. Вибір цих подразнень був помічений ще Сегеном, а М. Монтессорі лише удосконалює його, шукаючи мінімум, необхідний для практичного виховання відчуттів.
Працюючи з дітьми, Марія Монтессорі звернула увагу на те, що дітям властиве особливе мислення, що відрізняється від мислення дорослого. Вона назвала його «всотувальним мисленням». Крім того, вона помітила, що дитина у своєму розвитку переживає кілька особливих періодів, коли вона більш відкрита для сприйняття інформації. Ці періоди називаються сензитивними. У різних дітей вони виникають по-різному і в різний час.
Орієнтовні строки сензитивних періодів за Марією Монтессорі:
Від 0 до 6 років — період розвитку мовлення.
Від 0 до 3 років — період сприйняття порядку.
Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку.
Від 1,5 до 2,5 років — період сприйняття маленьких предметів.
Від 1 до 4 років — період розвитку рухів і дій.
Від 2,5 до 6 років — період розвитку соціальних навичок.
Що ж до основних принципів методики, то вони такі:
• Індивідуальний підхід до дитини. Це не просто слова: малюк сам може обирати, чим йому займатися, сам визначає, скільки часу він витратить на заняття.
• Навчання обов'язково повинно проходити у грі.
• Основне гасло методу: «Допоможи мені це зробити самому». Тобто завдання дорослого не робити за дитину, а стимулювати її власну активність.
• Для розвитку дитини необхідно створити спеціальне розвиваюче середовище, яке так і називають «Монтессорі-середовищем». У такому середовищі дитина зможе і захоче виявити свої здібності.
• Не слід прискорювати розвиток дитини, але, водночас не можна і пропустити той момент, коли дорослий повинен дати дитині матеріал для пізнання навколишнього світу.
• Головна рушійна сила педагогіки — це інтерес. Якщо вам вдасться викликати і підтримувати його у дитини, то успіх виховання забезпечений.
Основні вимоги сенсорного виховання за методом Марії Монтессорі
1) Треба вибирати такий матеріал, який би викликав активність і дії. Відповідні предмети повинні бути влаштовані так, щоб давати можливість дитині помічати і виправляти свої помилки самостійно. Тільки лише за такої умови виховання зовнішніх відчуттів буде самовихованням.
2) Зводиться до того, щоб за допомогою повторних вправ відбувалося поступове потоншення сприйняття, яке дитина має відрізняти. Наприклад, дітям пропонують, розмістити по порядку вісім різних квітів у восьми різних відтінках мова, йде не про те, щоб відразу ж дати дитині знання чуттєво сприйманих явищ; немає, вся справа полягає лише у вправі дитини в чуттєвому розрізненні.
3) Це вимога полягає в ізолюванні певних відчуттів у дитини, якщо це можливо. Так, наприклад, вправи зі слуховими відчуттями проходять набагато успішніше, якщо будуть не лише тиша, але і морок. Тому для виховання відчуттів треба зав'язувати дитині очі: це підвищує увагу і інтерес дитини до даного відчуттю.
4) Треба починати вправи з небагатьох різко контрастних предметів, квітів і т. п. і лише поступово переходити до безлічі стимулів, причому різниця між ними стає все тоншою і непомітною.
Після тривалої та інтенсивної роботи з матеріалом потрібно закріпити набуті навички та ввести нові поняття. Це відбувається на усних уроках. Подібні уроки повинні бути триступінчастими.
Перша ступінь: Вчитель встановлює зв'язок між предметом і його назвою, тобто він вказує на предмет і ясно, чітко вимовляє його назву. Так предмет і назва міцно асоціюються один з одним. Назва пов'язується з конкретною річчю.
Друга ступінь: Учитель вимовляє назву предмета, дитина повинна вказати відповідний предмет і дати його вчителю, покласти його на стіл або віднести назад на місце. Через часті зміни доручень дитина поступово вчиться швидко наводити порядок, не втрачаючи інтересу до цього заняття. Повторення мають бути численними, цікавими для дитини і враховують його сильне прагнення до руху.
Третя ступінь: Учитель вказує на предмет і просить дитину назвати його. Пасивний словник стає активним. Тепер дитина знає і предмет, і його назву. Третя ступінь являє собою контроль другого ступеня. Таким чином, дитина розширює свій активний словник.
