Агат — напівпрозорий, серпанковий, багатоколірний (до 20 відтінків), смугастий, шаруватий камінь. Різновид агата, зазвичай із смужками чорного і білого кольору, називають оніксом.

Штучні камені отримують частіше з оксидів різних металів шляхом вирощування кристалів в певних умовах. До них відносяться синтетичний корунд; штучні гранат, смарагд, сапфір; штучні кристали — фіаніти; штучно вирощувані перли і ін. Часто штучні камені майже не відрізняються від природних. Зазвичай вони крупніших розмірів і чистіші.

З декоративних виробів у виробництві ювелірних виробів застосовують скло, кість, ріг, пластмаси і ін.

Асортиментна ідентифікація ювелірних виробів передбачає встановлення приналежності товару до класифікаційного угрупування товарної номенклатури або відповідності параметрів товару інформації, вказаної на ярлику, етикетці і в інших документах.

За призначенням ювелірні вироби підрозділяються на:

v прикраси,

v предмети туалету,

v предмети інтер'єру,

v приладдя для куріння,

v сувеніри.

Залежно від вживаного матеріалу розрізняють ювелірні вироби з дорогоцінних і недорогоцінних сплавів, каменя, кості ін. По характеру виробництва ювелірні вироби підрозділяють на серійні і одиничні. Асортимент ювелірних виробів можна класифікувати також по видах, конструкціях, обробці, комплектності і ін.

Прикраси по характеру використання підрозділяються на групи: прикраси для голови, для шиї і для плаття.

Прикраси для голови — це перш за все сережки. Виготовляють їх із сплавів золота, срібла і кольорових металів, найрізноманітніших форм, зі вставками з каменів і без них. У сережках застосовуються замки різних конструкцій (гачок з петелькою, гвинт з гайкою, швенза і ін.).

Прикраси для шиї і плаття — це намиста, ланцюжки, кольє, кулони, медальйони, брошки і ін.

Бусы могут состоять из элементов любой формы, нанизан­ных на нить или соединенных проволочными звеньями. Изго­товляют их из различных материалов, из бусин с разнообразной формой, с замком и без замка. Они могут состоять из одной или нескольких ниток.

Ланцюжки за формою ланок бувають якірні (ланки розташовані у взаємно перпендикулярній плоскості), панцирні (ланки мають форму злегка зігнутого овалу), виті і фантазійні. Ланцюжки використовують як самостійну прикрасу, а також для носіння медальйонів, кулонів і кишенькового годинника.

Кольє — це шийна прикраса, яка зазвичай має декілька підвісок з ювелірних каменів або дорогоцінних металів, прикріплених частіше в його центральній частині.

Кулон зазвичай складається з підвіски і ланцюжка, медальйон — з підвіски, що відкривається і ланцюжка.

Брошки — найбільш поширена прикраса для одягу — бувають різних форм, розмірів, конструкцій.

Прикраси для рук — це кільця і браслети. Кільця виготовляють гладкі без вставок (обручальні) і декоративні (фасонні). Браслети можуть бути жорсткі і м'які по конструкції, різних розмірів.

Окрім окремих прикрас виготовляють і гарнітури, що складаються з виробів з єдиним художнім рішенням (наприклад сережки, кільце і брошка).

Предмети туалету — це запонки, затиски для галстуків, пряжки, пудрениці, шкатулки і ін. Всі вони мають художню обробку.

Приладдя для годинника включає приладдя для наручного і кишенькового годинника, а також для годинників в корпусах з дорогоцінних металів з ювелірними каменями.

Предмети для інтер'єру включають вази для кольорів, панно з каменю, срібла, художньо обробленого металу з філігранню, емаллю, черню і ін.

Приладдя для куріння об'єднує портсигари, попільнички, мундштуки, запальнички (газові і бензинові, кремнієві), сірничниці і ін. Виробляють їх з срібла, мельхіору, нейзільберу і ін.

Сувеніри — це вироби, що відображають національні або регіональні особливості культури, видатні події, пам'ятні дати і ін. До них відносять пам'ятні медалі, значки, підсклянники з тематичними малюнками, брелоки і ін.

Інформаційна ідентифікація ювелірних виробів є виявлення інформації, нанесеної на етикетку:

§ найменування і товарний знак підприємства-виробника;

§ найменування виробу;

§ шифр виробу;

§ артикул;

§ найменування і проба дорогоцінного метала;

§ маса виробу в грамах;

§ роздрібна ціна за 1 г;

§ роздрібна ціна виробу;

§ на зворотній стороні: розмір кільця, браслета, ланцюжка;

§ довжина приєднувальної ланки браслета;

§ найменування матеріалу вставки;

§ позначення стандарту;

§ штамп ОТК.

На зворотній стороні етикетки виробів зі вставками з коштовних каменів окрім перерахованих реквізитів вказують номер виробу, місяць і рік його виготовлення, номер партії, а також характеристику і НТД на вставки.

Етикетки до виробів з дорогоцінних металів мають бути прикріплені білими нитками і опломбовані. У виробах з каменями на ярлику також повинен стояти дріб, де в чисельнику вказується колір каменя, а в знаменнику — його дефектність.

Якісну ідентифікацію ювелірних виробів здійснюють у акредитованих випробувальних лабораторіях. Ідентифікацію коштовних каменів здійснюють за допомогою спеціального приладу.

Ідентифікацію виробів з дорогоцінних металів художньої роботи здійснюють оглядом зовнішнього вигляду і аналізом вмісту (клейма) етикетки. На етикетках виробів з недорогоцінних металів з високою роздрібною ціною і срібних галантерейних виробів має бути маркування з наданням повної інформації:

ª найменування підприємства,

ª товарний знак,

ª артикул,

ª проба (для виробів з срібла),

ª характеристика вставок,

ª роздрібна ціна виробу,

ª номер стандарту,

ª штамп ОТК.

Контроль зовнішнього вигляду виробів, якості їх маркування і упаковки здійснюють візуально неозброєним оком у відбитому світлі електричної лампи потужністю 30-40 Вт при розташуванні джерела світла від виробу на відстані 250-300 мм, а при огляді пробірного клейма і іменника підприємства-виробника застосовують 6-кратну лупу.

Ідентифікація ваги ювелірних виробів. Масу виробів з дорогоцінних металів визначають зважуванням на технічних вагах 1-го класу, при цьому вироби із сплавів золота і металів платинової групи зважують з точністю до 0,01 р. Вироби із сплавів срібла зважують на вагах 3-го класу з точністю до 0,1 р.

Крім того, визначають розрахункову масу вставок у виробах по наступній методиці:

1. Визначення розрахункової маси огранованих каменів у виробах здійснюється відповідно до їх геометричних розмірів, форми ограновування, з врахуванням щільності мінералу, з якого виготовлена вставка.

2. Розрахунок маси діамантів враховує наступні геометричні параметри:

 

Р — КхБ³, де

Р — маса діаманта, карат;

О — діаметр діаманта, мм;

К — коефіцієнт пропорційності.

Експертиза достовірності діамантів здійснюється по заломленню світла каменя. Суть методу полягає в наступному: на білому аркуші паперу проводиться рівна лінія, досліджуваний камінь поміщається майданчиком на середину лінії. За допомогою лупи (бажано також додаткове освітлення) видно наступний малюнок:

§ циркон або фіаніт, заломлюючи світло, представляють проведену під ними лінію у вигляді чіткого кола;

§ діамант такої картинки не дає і лінія під ним виглядає нечіткою плямою.

При діагностиці ювелірних каменів однією з властивостей, що дозволяє отримати важливу інформацію, є люмінесценція, що найчастіше виникає під дією ультрафіолетових променів. Колір визначають в затемненому приміщенні. Для здобуття спектрів використовують спектрометри СДП-1 і СПД-3 з гратчастим монохроматорами МДР-24 і МДР-23, світлосильний скляний спектрометр ІСП-51 і ін. У таблиці. ______ приводиться колір люмінесценції різних мінералів під впливом ультрафіолетових променів з різною довжиною.

 

 

Таблиця 4.1