Ідентифікація сорту швейних товарів.

Сортність визначають відповідно до вимог стандарту і споживчих властивостей виробів: зовнішньому вигляду, посадкою на фігурі, розмірами, а також відповідно до вимог виготовлення, асортименту і якості матеріалів, технічної документації на виріб і затверджених зразків. На готові швейні вироби затверджено два сорти – перший і другий.

Визначення сортності в готових швейних виробах 1-го і 2-го сортів не допускаються наступні дефекти:

Ø Перекоси на спинці;

Ø Розбіжності або зайвий захід;

Ø Натяг або зайва посадка підбортів або верхнього коміру;

Ø Натяг або зайва посадка горловини;

Ø Перекіс коміра;

Ø Слабина в кінцях коміра і в уступах бортів;

Ø Відхилення рукавів вперед або назад;

Ø Неправильний розподіл посадки рукавів;

Ø Викривлення швів;

Ø Відсутність прокладочних деталей, що передбачені технічною документацією на виріб;

Ø Різка невідповідність кольору ниток кольору тканини у зовнішніх строчках;

Ø Заміна шовкових або синтетичних ниток бавовняними;

Ø Розбіжність ворсу на відкритих деталях виробу із ворсової тканини з напрямком ворсу;

Ø Підпал.

Вироби відносять до 1-го або 2-го сорту по одному або декільком дефектам, що виявлені шляхом порівняння з вимогами стандарту, де перераховані можливі швейні дефекти і вказуються їх відхилення, допустиме для виробів 1-го і 2-го сортів, а також число дефектів, що допускаються у виробах кожного сорту.

При ідентифікації якісних показників швейних товарів спочатку оглядається споживча упаковка. Швейна продукція упаковується у поліетиленовий або целофановий пакет з вкладишем картону або міцного паперу. Поліетиленові пакети повинні бути закриті із всіх сторін способом зварювання або склеювання контрольною стрічкою або приклеюванням пакувального ярлику із зображенням товарного знаку підприємства-виробника. На упаковку наносять наступні реквізити: товарний знак, найменування і місцезнаходження фірми, найменування виробу, ріст, розмір, повноту, номер моделі, артикул, штриховий код, колір.

Далі оглядається зовнішній вигляд виробу. Для цього швейний виріб розкладається на столі виворітною стороною вгору і оглядається наявність всіх необхідних реквізитів на стрічці з товарним знаком і контрольній стрічці, цілісність і якість швів, наявність закріплювальних швів, відповідність кольору ниток кольору основної тканини і так далі.

Інформаційна ідентифікація швейних товарів - це встановлення відповідності товарів інформації, представленій на маркуванні, упаковці і в товарно-супровідній документації. Маркування швейних товарів представлена товарним ярликом, стрічкою із зображенням товарного знаку і контрольною стрічкою. На товарному ярлику вказуються ті ж реквізити, що і на упаковці, а також позначення стандарту, свідоцтва на товарний знак, інформація про сертифікацію (сертифікат відповідності і гігієнічний сертифікат або санітарно-епідеміологічний висновок), гарантії виробника, голограми, наявність яких гарантує достовірність фірми і висока якість продукції, термін служби або придатності товару, способи догляду за виробом, штриховий код і ціна.

Отже, реквізити на упаковці і маркуванні мають бути чіткі, шрифт і колірне рішення збігатися. За відсутності необхідної інформації не можна говорити про достовірність товару відомої марки.

Ідентифікація безпечності швейних і трикотажних товарів - це встановлення сировинного складу використовуваних матеріалів, який регламентується Правилами сертифікації продукції текстильної і легкої промисловості. Сертифікат відповідності є документом, підтверджуючим високу якість швейних товарів.

У тканинах для постільної і натільної білизни повинні підтверджуватися наступні характеристики:

• стійкість до стирання по плоскості;

• зміна лінійних розмірів після мокрих обробок;

• відповідність процентного складу сировини вказаному в маркуванні;

• стійкість забарвлення до прання, поту і тертя;

• вміст вільного формальдегіду.

Для верхніх трикотажних виробів при сертифікації повинні підтверджуватися наступні характеристики:

• зміна лінійних розмірів після мокрих обробок;

• масова доля різних видів сировини (для дитячого асортименту);

• повітропроникність (для дитячого асортименту);

• гігроскопічність (для дитячого асортименту);

• мінімально допустима розтяжність шва;

• стійкість забарвлення до світла, прання, органічних розчинників, тертя;

• відповідність виробу лінійним розмірам і процентному вмісту сировини, вказаним в маркуванні.

Для пальтово-костюмних виробів сертифікації піддаються наступні характеристики:

• масова доля хімічних волокон (для дитячого асортименту);

• гігроскопічність підкладки виробу (для дитячого асортименту);

• стійкість ворсової поверхні до стирання по плоскості тканин для верху і підкладки;

• зміна лінійних розмірів після мокрих обробок;

• водотривкість (для плащових тканин);

• відповідність виробу лінійним розмірам, вмісту сировини, способам відходу, вказаним в маркуванні.

Ідентифікація взуттєвих товарів

Ідентифікація взуттєвих товарів - це встановлення природи матеріалу верху, устілки і підошви, тобто встановлення достовірності.

Під час ідентифікації вирішуються наступні питання і завдання:

• до якої асортиментної групи відноситься дане взуття;

• до якого сорту відноситься дане взуття;

• встановлення відповідності даного взуття якісним характеристикам;

• чи виготовлений даний товар з натуральних матеріалів;

• чи відповідає дане взуття показникам безпеки.

Ідентифікація виду взуттєвих матеріалів - це розпізнавання вигляду взуттєвих матеріалів. Залежно від вигляду взуттєвих матеріалів для верху взуття розрізняють взуття з натуральної шкіри (юхтова, хромова і замша), з синтетичної і штучної шкіри, гумове (полімерне) взуття, валяне взуття, взуття з тканини, трикотажу, фетру, штучного і натурального хутра; для низу взуття використовуються наступні матеріали: натуральні шкіри, непористі і пористі гуми, шкіроподібна гума, термоеластопласт, поліуретан, полівінілхлорид, капрон, картон, целюлозний матеріал і ін.

Натуральна шкіра виробляється із шкур домашніх і диких тварин (великої рогатої худоби, коней, кіз, овець, свиней, оленів і ін.). Натуральна шкіра, використовувана для верху взуття, класифікується на юхтову (яловичина, кінська, свиняча), хромову і замшу.

Хромові шкіри виробляються:

• з шкур великої рогатої худоби (молочне теля, виросток, напівшкурок, бичок, ялівка, спилок, велюр, нубук, лакова і високоеластична шкіра);

• із шкур коней (жеребок);

• із шкур кіз (шевро, хромова, лак-шевро, велюр);

• із шкур овець (шеврет);

• із шкур свиней (свинячі хромові шкіри).

Опойок має дрібний малюнок мереї, гладку лицьову поверхню без пороків, міцну, еластичну.

Шевро має характерну зернисту будову лицьової поверхні.

Свинячі хромові шкіри характеризуються підвищеною щільністю, лицьова поверхня груба, шкіряна тканина має крізні отвори, що утворилися після видалення щетини.

Велюр отримують шліфуванням лицьової і бахтармяної поверхні шкіри.

Нубук отримують з дрібних шкур великої рогатої худоби підшліфовкою лицьової поверхні. На відміну від велюру нубук має низький ворс.

Замшу отримують із шкури оленів, молочного теляти, кіз жировим і формальдегідно-жировим дубленням і шліфуванням по лицьовій поверхні.

Штучні і синтетичні взуттєві матеріали для верху отримують шляхом нанесення на основу плівки або шляхом просочення основи полімерними матеріалами.

Лицьове покриття штучної шкіри може бути утворене каучуком або латексом, полівінілхлоридною, нітроцелюлозою, поліамідною, поліефіруретановою смолами.

Асортимента ідентифікація - це встановлення відповідності найменування і вигляду взуття класифікаторові промислової продукції.

Взуття класифікують таким чином:

Ø За призначенням — на побутове, спортивне, ортопедичне, виробниче і національне.

Ø За сезонністю — на літнє, зимове, демісезонне.

Ø За характером виробництва — на модельне, повсякденне, нарядне.

Ø За статтю і віком — на чоловіче, жіноче, для хлопчиків, дівчаток, шкільне, дошкільне, для дітей ясельного віку і пінетки.

Залежно від вигляду обробки розрізняють анілінове фарбування, казеїнове, емульсивно-казеїнове і емульсивне покриття.

Залежно від кольору шкіри розрізняють натуральні, кольорові, білі, чорні, багатоколірні.

По виду взуття підрозділяється:

шкіряне:

• на побутове взуття — чоботи, чобітки, півчобітки, туфлі, туфлі літні, сандалети, сандалі, туфлі дорожні, туфлі кімнатні, туфлі спортивні;

• спортивне — черевики лижні і високогірні, напівчеревики лижні і високогірні, черевики для видів спорту, черевики для футболістів, туристів, альпіністів, боксерів, борців, важкоатлетів, майстрів спорту і др.;

• виробниче — чоботи, напівчоботи, черевики, унти, чобітки, півчобітки;

• національне — бахіли, напівбахіли.

гумове:

• на побутове — галоші, боти, черевики, чоботи, туфлі;

• спортивне — туфлі (тенісні, волейбольні, гімнастичні і ін.), черевики (футбольні, баскетбольні, для спортивної ходьби і ін.);

валяне:

• побутове — чоботи, чобітки, панчохи;

• спеціальне — чоботи і галоші.

При інформаційній ідентифікації взуттєвих товарів встановлюється відповідність взуття інформації, представленої в товарно-супровідній документації, на споживчій упаковці і маркуванні. Взуття упаковується в картонні коробки, картонні пачки, паперові пакети, пакети з полімерних матеріалів і забезпечується каркасами (картонними або пластиковими вставками) для збереження форми. На споживчу тару, в яку упаковано шкіряне взуття, має бути прикріплена етикетка або нанесений штамп з чітким, розбірливим маркуванням наступних позначень: товарного знаку, найменування підприємства-виробника і його поштової адреси, артикулу, фасону колодки, номера моделі, розміру, повноти, кольору, сорту, номеру НТД, дати випуску (місяць, рік), кількості пар взуття.

До маркувальних позначень шкіряного взуття відносяться товарний знак, найменування підприємства-виробника і його поштової адреси, артикулу, номеру моделі, розміру, повноти, кольору, сорту, номеру НТД, дати випуску (місяць, рік), знаку "СТ", номеру контролера ОТК.

Маркування гумового взуття містить наступні позначення: товарний знак, найменування підприємства-виробника, рік і квартал виготовлення (рік — дві останні арабські цифри, квартал—точками), розмір, сорт, номер НТД.

Маркування валяного взуття повинна наноситися незмивною фарбою в наступній послідовності: частина шкарпетки підошви — номер контролера ОТК; підметкова частина підошви — товарний знак підприємства-виробника; гомілкова частина підошви — артикул, розмір; частина п'яти підошви — сорт.

Достовірність країни виробника встановлюється по штриховому коду, а фірми-виробника — по товарному знаку.

Ідентифікація лінійних розмірів взуття — це встановлення відповідності розміру і повноти вимогам стандартів. При якісній ідентифікації оглядається зовнішній вигляд взуття:

v треба поглянути на зрізи деталей;

v шви на хутрі мають бути мінімально помітні, як на дотик, так і візуально;

v носки не мають бути задерті вгору;

v висота задників і берців на напівпарах має бути однакова;

v не повинно бути перекосів, підошва має бути приклеєна симетрично;

v напівпари мають бути симетричними;

v строчки ниток мають бути рівними, паралельними зрізу деталі;

v немодельне взуття допускає прошивку підошви;

v підошва має бути дійсно пришита до верху взуття, а не просто прострочена і приклеєна;

v задник має бути досить жорстким, щоб тримати форму, досить гнучким, щоб не натирати ногу і не ламатися;

v підносок надає форму частині взуття, вклеюється між верхом взуття і підкладкою;

v форма піднесення не повинне закінчуватися на лінії згину, інакше в цьому місці порветься верх взуття;

v основна устілка має бути зроблена із спеціально обробленої шкіри;

v необхідно перевірити наявність міжпідблочників (вставка ущільнювача в місцях кріплення гачків, або іншої металевої фурнітури).

Ідентифікація сорту взуттєвих товарів - передбачає встановлення сорту взуття. На шкіряне взуття встановлений 1-й сорт. Взуття з натуральної шкіри, штучної і синтетичної шкіри, текстильних матеріалів, а також з комбінованим верхом повинна відповідати зразку-еталону і вимогам стандартів. Сортність оцінюють попарно шляхом зовнішнього огляду по гіршій напівпарі.

У шкіряному взутті не допускаються наступні пороки: крізні пошкодження, розтріскування, відшарування, невідповідність напівпар, невідповідний фасон колодки, неправильне з'єднання деталей, не розгладжений шов, неправильно поставлений каблук, не приклеєна підошва або підкладка і ін.

Гумове взуття, взуття з полівінілхлоридного пластизолю і валяне взуття виробляються 1-го і 2-го сортів. У гумовому взутті кожного сорту не допускається одночасно більше трьох відхилень в напівпарі. У валяному взутті в кожному сорті обмежується розмір і міра вираженості пороків, кількість пороків, що допускаються, не обмежується.

При ідентифікації показників безпеки взуття визначається вигляд використовуваних матеріалів, який регламентується Правилами сертифікації продукції текстильної і легкої промисловості.