Лекція № 9. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад
План
1. Правовий статус виконавчих комітетів місцевих рад.
2. Система виконавчих комітетів місевих рад, їхні основні функції і повноваження.
3. Організація роботи виконавчих комітетів місцевих рад.
4. Правовий статус службовців місцевого самоврядування.
Правовий статус виконавчих комітетів місцевих рад
Одним з елементів системи управління поселеннями, значення якого постійно підвищується, є виконавчі органи рад та структури апарату, що відповідальні за повсякденне управління, підготовку та реалізацію рішень представницьких органів місцевого самоврядування, розпоряджень голови територіальної громади.
До зазначених структур належать як виконавчий орган загальної компетенції (виконавчий комітет ради), так і органи галузевої, спеціальної, територіальної компетенції (управління, відділи, департаменти, комісії, районні адміністрації тощо), а також структурні підрозділи апарату.
Науковці в галузі муніципального права вказують на наступні фактори, що обумовлюють існування виконавчих органів місцевого самоврядування [65].
Під політичними факторами розуміють необхідність розподілу повноважень на місцевому рівні. Хоча цей політичний принцип є принципом поділу влади на місцевому рівні, проте місцеве самоврядування припускає організаційну відокремленість виконавчих органів від представницьких.
Під соціально-економічними підставами розуміють об’єктивно необхідний поділ праці з управління суспільством. Територіальні громади, представлені радами, не можуть функціонувати як елементи управління без підзвітного і підлеглого їм виконавчого апарату. Крім вирішення головних, вузлових питань розвитку громад, існує ряд важливих функцій у системі місцевого самоврядування, які не можуть здійснюватися громадами і радами безпосередньо, для їх виконання і діє спеціальний апарат. Цей апарат покликаний вирішувати спеціалізовані техніко-економічні, оперативні, науково-дослідні, організаційно-методичні питання і функції.
Існування спеціального виконавчого апарата має й свої організаційні підстави. Адже ради з організаційної точки зору недостатньо пристосовані до виконання виконавчо-розпорядницьких функцій і тому створюють спеціальний виконавчий апарат.
Специфіка місцевого самоврядування вимагає постійного функціонування виконавчих органів, застосування ними методів оперативного розпорядництва, що забезпечують нормальну, безперебійну роботу підвідомчих структур і організацій.
Наявність спеціалізованого апарату в органах місцевого самоврядування знайшло своє відображення у ст. 140 Конституції України, де встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи [1].
Статус виконавчих органів місцевого самоврядування зафіксований у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» [16].
Відповідно до положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських (районних у містах) рад – підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих повноважень – відповідним органам виконавчої влади виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані виконавчі органи [16].
Ознаки виконавчих органів рад:
1) наділені виконавчо-розпорядчими функціями і повноваженнями;
2) від свого імені видають нормативно-правові акти, які є обов’язковими для виконання на території відповідної ради;
3) є відповідальні та підзвітні перед відповідною радою.
4) не належать до органів виконавчої влади і, відповідно, не можуть самостійно здійснювати державно-владні повноваження, оскільки. Водночас, відповідно до Конституції і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вони здійснюють надані Законом (делеговані) повноваження органів виконавчої влади. З цих питань, відповідно до ст. 143 Конституції і ст. 11 Закону, вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Утворення виконавчих органів є вихідною засадою у здійсненні міськими радами власних та делегованих повноважень. Саме міські ради здійснюють формування відділів, управлінь та інших виконавчих органів як підрозділів своєї системи, встановлює їхню особливу, головуючу роль.
Виключно на сесіях міських рад вирішуються питання утворення відділів, управлінь, інших виконавчих органів, відбувається затвердження структури і штатів відділів та управлінь, вирішуються питання затвердження й звільнення з посади їхніх керівників.
Міські ради у своєму складі мають виконавчий комітет, як орган загальної компетенції та органи галузевої і спеціальної компетенції, а саме такі відділи: фінансовий, охорони здоров’я, освіти, відділ (деколи управління) культури, соціального захисту, головне управління архітектури міста, комунальний відділ [64].
У виконкомах міських рад створюються також відділи: загальний, організаційно-інструкторський (або організаційно-кадрової роботи та юридичного забезпечення), відділ (інколи управління) торгівлі.
У містах з широко розвинутим комунальним господарством, як правило, є управління комунального майна (ресурсів), житлового господарства, управління водопроводу та каналізації, транспорту, побутового обслуговування (подекуди – відділ торгівлі та побутового обслуговування населення), зі справ будівництва.
Створюються також відділи (управління) охорони навколишнього середовища та промислової екології та ін. З розвитком міжнародного співробітництва актуальним є створення в міських радах однойменних відділів.
Діяльність кожного з відділів та управлінь має свої особливості, але між ними є багато спільного.
Виконавчі комітети розглядають лише найважливіші питання місцевого господарського та соціально-культурного будівництва, які входять до їх компетенції. Основний обсяг питань вирішується відділами, управліннями, комісіями міських органів місцевого самоврядування.
Важливе значення для визначення статусу виконавчих органів міських рад мають Положення про структурні підрозділи (відділи, управління та ін.), що покликані визначати місце цих органів як в системі міської ради, так і серед її виконавчих органів, їхні взаємовідносини з виконкомами та вищестоящими галузевими органами, у тому числі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
