Аналіз структури капіталу та прогнозні показники діяльності підприємства

Економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

v управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

v формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;

v мінімальної вартості залучення капіталу [5, с. 16].

Політика фінансування активів – це сукупність управлінських рішень та дій щодо вибору джерел коштів, які використовуються для формування активів підприємства та дотримання найоптимальнішого співвідношення між ними [1, с. 48].

Обґрунтована політика фінансування активів підприємства має велике значення для його діяльності, оскільки вона забезпечує ефективне використання капіталу, фінансову стійкість та платоспроможність, збалансування зниження ціни формування капіталу та зменшення ризику витрат.

Напрямки стратегічної політики

аналіз капіталу підприємства

оцінка основних факторів, що визначають формування структури капіталу

оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня дохідності

оптимізацію структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості

Рис. 8.6 Напрямки стратегічної політики структури капіталі [5, с. 15-16].

Стратегічна політика структури капіталу – це його оптимізація. Вона передбачає такі напрями дослідження (рис. 8.6):

 

Відповідно до призначення активи підприємства з урахуванням часу класифікують на три групи (рис. 8.7):

Активи підприємства

необоротні

постійна частина оборотних активів

змінна частина оборотних активів

Рис. 8.7. Класифікація активів підприємства з урахуванням часу [2, с.272]

 

Рис. 8.8. Структура активів підприємства [2, с.272]

 

Розрізняють три основних різновиди політики фінансування активів підприємства, а саме (рис. 8.9):

Рис. 8.9. Види політики фінансування активів [5, с. 17].

В И Д И

Компромісна політика фінансування активів має на меті використання власного капіталу та довгострокових зобов’я­зань для формування необоротних активів та постійної частини оборотних активів. При цьому вся змінна частина оборотного капіталу фінансується короткостроковими зобов’язаннями.

Консервативна політика фінансування передбачає використання власного капіталу та довгострокових зобов’язань для формування необоротних активів та половини змінної частини оборотних активів.

Агресивна політика фінансування активів націлена на використання власного капіталу та довгострокових зобов’язань тільки для формування необоротних активів.

 

 

Зазначені види політики фінансування активів мають певні переваги та недоліки (таблиця 8.1) [1, с. 48-50].

В реальній діяльності підприємства, крім розглянутих трьох видів політики фінансування активів, можуть бути ще й інші, які передбачають зміну пропорцій використання окремих джерел капіталу для формування певних категорій активів.

Аналіз чинників формування структури капіталу в поєднанні з використанням теоретичних вимог дає змогу забезпечити формування найоптимальнішої структури фінансування активів підприємства.

Таблиця 8.1