Тема 7. КОМУНІКАЦІЇ в системі управління організацією
Поняття „комунікація”. Процес комунікації
В теорії управління комунікації розглядаються як засіб, що поєднує в одне ціле усі організаційні дії. За допомогою комунікації: набуває змісту рух інформації; реалізуються цілі організації; здійснюються зміни; регулюється поведінка робітників.
У вузькому розумінні під комунікацією розуміється обмін ідеями, думками, почуттями між двома або більшою кількістю людей. Слід мати на увазі, що сам факт обміну інформацією ще не є свідоцтвом комунікації тому, що інформація, яка передається може бути незрозумілою для того, хто її отримує. З цієї точки зору, в теорії управління під процесом комунікації розуміється процес обміну інформацією між двома або більшою кількістю людей, що забезпечує їх взаєморозуміння.
З визначення слідує, що для здійснення процесу комунікації необхідні 4 умови (див.рис.1): наявність мінімум двох чоловік: відправника – особи, яка генерує інформацію, що передбачена для передачі; отримувача – особи, для якої передбачена інформація передається; наявності повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, що передбачена для передачі; наявності каналу комунікації, тобто засобу за допомогою якого буде передано інформацію; наявності зворотного зв’язку, тобто передачі назад відправнику повідомлення про те, як він сприйняв отриману інформацію.
 |
Рис.1. Елементи процесу комунікації
В процесі комунікації можливо виділити слідуючи етапи: формування концепції обміну інформацією; кодування і вибір каналу; передача повідомлення через канал; декодування; усвідомлення змісту ідеї відправника; зворотній зв’язок.
Міжособові та організаційні комунікації
Для характеристики процесів комунікації між двома або більшою кількістю людей використовується термін міжособові комунікації, під яким розуміється обмін інформацією з іншою особою. Для характеристики процесів комунікації в рамках організації використовують термін – організаційні комунікації.
Визначають наступні види міжособових комунікацій: письмова комунікація.; усна комунікація; комунікація з підтекстом.
Невербальна комунікація – в її основі лежить інформація, відіслана відправником без використання слів, натомість застосовуються різні символи. Функції цього виду комунікації: доповнення і заміщення мови; відображення емоційного стану партнерів по комунікаційному процесу. За результатами досліджень встановлено, що 55% повідомлень сприймаються через вираз обличчя, пози та жести; 38% – через інтонацію і модуляції голосу; 7% – слова. Це свідчення важливості і необхідності вивчення невербальних символів (див.табл.1).
Таблиця 1
Елементи системи невербальної комунікації
| Основні системи невербальних засобів | Елементи системи |
| Рухи частин тіла | Жести, міміка і пантомімі, обмін поглядами, вираз обличчя, доторкання, жестикуляція, поза |
| Мова | Якість і модуляція голосу, його діапазон, грамотність, темп та повільність мови |
| Простір | Просторові форми організації спілкування: дистанційна близькість в спілкуванні, елементи територіального розподілу |
| Час | Запізнення, ранній прихід, культура часу, співвідношення часу та статусу |
| Рух очей | Частота обміну поглядами, їх тривалість, зміна статики та динаміки погляду, запобігання його |
Взагалі в процесі невербальної комунікації 70% інформації несуть очі і погляд співрозмовника.
