Чинники, що заважають нормальній соціалізації і самореалізації молодої людини.

У результаті постійної, неперервної зміни поколінь відбувається не тільки процес простого відтворення (наступності) соціальної структури, а й істотного оновлення усієї системи соціальних відносин, а також передавання (трансляція) оновленого сукупного суспільного досвіду від одного покоління до другого. Реалізуючи свої основні соціальні функції (відтворювальну, інноваційну, трансляційну), кожне молоде покоління таким чином інтегрується в суспільство, заповнюючи різні позиції й ніші його соціальної структури.

Слід зауважити, що молодь постійно адаптується та інтегрується в суспільні структури і процеси. Однак така інтеграція у нестабільних, перехідних суспільствах не є кінцевою метою, а виступає як один із шляхів вирішення наявних суспільних конфліктів, що виникають у процесі суспільного відтворення. Тому для виходу із конфліктного стану послуговуються двома можливими моделями розвитку. Внаслідок реалізації першої моделі відбувається інтеграція, досягається консенсус між гро­мадянами, соціальними групами.

Інтеграція в такій моделі реалізується у двох формах:

1) посередництвом конформізму молоді, тобто находження загальних основ консолідації, що становить позитивний спосіб вирішення конфлікту, але не створює основ для соціального новаторства;

2) через інноваційну діяльність молоді, яка передбачає узгодження зі змістом певної культури, але відхилення соціально схвалених шляхів їх досягнення і активізацію інтегративних процесів [1, с. 23].

Процес соціалізації молоді утруднюють деякі основні суперечності, які практично наявні в будь-якій країні. До них належать:

• різкий розрив між біологічним і соціальним визріванням (процес акселерації);

• неузгодженість взаємин у сім'ї та суспільстві;

• запити і потреби молоді не збігаються з можливостями суспільства у їхньому задоволенні;

• певна відчуженість молодих громадян від суспільства, держави, що разом з іншими причинами зумовлює негативну поведінку окремої частини молоді.

Дослідники молодіжної проблематики виокремлюють і таку специфічно особливу проблематику, як ювенологія ( комплексне міждисциплінарне знання про становлення молодого покоління в соціальному, духовному та біологічному аспектах). Окремо зупинимося на специфічних особливостях підходу до вивчення молодіжної проблематики зарубіжними і, головним чином, ученими країн Центральної і Східної Європи. Йдеться про соціальний стан, проблеми становлення та розвитку близько 65 млн молодих людей, до яких належать і понад 10 млн молодих українців. Покоління нинішніх молодих людей Європи вчені називають "поколінням перехідного періоду". Тобто це молоді люди, які були дітьми, або народжувалися, коли їхні країни робили перші кроки на шляху політичних і економічних реформ. За їхнього дитинства і молодості падали комуністичні режими і розпочиналися реформи за демонтажем авторитарних, тоталітарних режимів, відбувався перехід до демократичного способу життя цілих етносів. Разом із позитивом, молоде покоління перехідного періоду безпосередньо зіткнулося і з проблемами, яких не знали їхні попередники, — гострим безробіттям, наркоманією, СНІДом, зростаючою нерівністю і маргіналізацією та ін. Звідси в молодіжній політиці об'єктивно виникла потреба перейти від конформістського характеру участі молоді в суспільному житті до суб'єктивно-активної перетворювальної, оскільки успіхи перехідного періоду у розвитку європейських країн безпосередньо залежать від успіхів у життєвому становленні самої молоді, як й інших соціальних груп.

• Учені вважають, що загальними характеристиками молоді перехідного періоду є:

• • більше схвалення і підтримка молодими людьми демократичних, ринкових реформ і перетворень, ніж це при­таманно їхнім батькам, старшому поколінню;

• • значний інтерес до суспільного і політичного життя своїх країн з одночасним критичним ставленням, а то й запереченням діяльності нових демократичних соціальних інститутів;

• • підпадання під великі ризики щодо репродуктивного і сексуального здоров'я;

• • вельми терпляче ставлення до суспільних суперечностей з одночасним конфліктом із законами, нормами соціаль­ної поведінки;

• • великий і помітний потяг до навчання, професійної підготовки (хоча чимало молодих людей і кидають школи, продовжуючи навчання значно пізніше);

• • висока оцінка ролі і значення сім'ї (хоча багато молодих людей пізніше, ніж їхні батьки, створюють сім'ї);

• • велика мобільність на ринку праці (хоча показники без­робіття серед молоді набагато вищі, ніж серед старших поколінь). За станом та особливостями життя молодь Західної і Східної Європи різко відрізняється. Це пов'язано з тим, що молодь колишніх "соціалістичних" країн зазвичай не має тих механіз­мів соціального захисту, підтримки життєвого старту, що ма­ють молоді громадяни країн Західної Європи. За даними досліджень 2004 р. соціальний стан української молоді порівняно зі станом молоді інших європейських країн перехідного стану має такий вигляд:

• • невисокий рівень задоволеності соціально-економічними, демократичними перетвореннями (рівень задоволеності нижчий лише у молоді Російської Федерації, Білорусі, Болгарії, Вірменії, в інших країнах — вищий);

• • високий рівень бажання створити сім'ю;

• • високий коефіцієнт смертності (15-27 років), помітне зростання випадків ВІЛ-інфікування, захворювань на сифіліс та інші інфекційні хвороби;

• • високий потяг і рівень освіти, особливо вищої (університетської);

• • низький рівень зайнятості;

• • невисокий рівень загальної злочинності;

• • середній рівень участі в політичному та громадському житті тощо.