Органи регіонального управління їх функціонування, призначення, система утворення.

Тема 2. Характеристика систем управління соціально-економічним розвитком регіону

План

1. Органи регіонального управління їх функціонування, призначення, система утворення.

2. Функції та повноваження органів регіонального управління.

3. Органи управління автотранспортним комплексом України.

Органи регіонального управління їх функціонування, призначення, система утворення.

Невід’ємним атрибутом управлінської діяльності є організаційні системи. Типовими прикладами їх є локальні та регіональні суспільно-господарські комплекси. Будь-яка організаційна система орієнтується на конкретну свідому потребу людини, колективу, територіальної спільності людей.

Органи регіонального управління являють собою складову частину системи органів державного управління. Склад і структура регіональних органів державного управління та місцевого самоврядування регулюються Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації» та іншими правовими документами.

До складу центральних органів державного управління входять Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, інші органи.

До складу регіональних (обласних) органів державного управління входять:

· обласні та районні ради;

· місцеві державні адміністрації;

· сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальністю органів місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Виконавчі органи рад – органи, які створюються сільськими, селищними, міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування. Виконавчі органи рад складаються із виконавчих комітетів, управлінь, відділів, які підконтрольні і підзвітні відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади – також підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. До делегованих повноважень належать такі повноваження органів виконавчої влади, які надаються органам місцевого самоврядування відповідно до закону. Делегованими можуть бути повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Під управлінням прийнято розуміти дію з боку якогось активного начала стосовно певних об’єктів, або з боку суб’єкта управління стосовно об’єкта управління. Мета управління – це наперед визначений результат (стан господарського об’єкта), на досягнення якого спрямовані засоби і методи регулювання соціально-економічного розвитку.

Регулювання – це управління, яке зорієнтоване не на розвиток, а на підтримку функціонування керованої системи, тобто це процес, що забезпечує потрібні значення змінних, що є істотними у функціонуванні об’єкта управління.

Управляти можна тільки системою. Систему, в якій реалізовані функції управління, називають системою управління.

Інформаційною базою управління є прогнозування розвитку суспільного господарства, що становить науково-аналітичний етап процесу розробки комплексної територіальної програми. Прогноз окреслює сфери і можливості поставлених реальних завдань і цілей, виявляє напрями розробки і прийняття управлінських рішень, розглядає варіанти активного впливу на об’єктивні чинники перспективного розвитку. Прогнози мають попередній варіативний характер і не обмежуються програмним періодом. Дані прогнозів стають вихідним матеріалом для наступного етапу процесу складання програми і вибору цілей розвитку в повний програмний період, розробки господарсько-політичної концепції.

Будь-яке управління спрямоване на здійснення низки функцій, серед яких основною є розробка програми. Без бачення перспективи неможливо приймати управлінські рішення, оскільки уявлення про цілі становлять основу рішень, що приймаються. Перспективні розрахунки є приблизними і відображають лише загальну динаміку процесів.