Тема № 1. Муніципальне право як галузь права України
План
1. Поняття, предмет, метод муніципального права
2. Джерела муніципального права. Система муніципального права
3. Муніципально-правові відносини
Поняття, предмет, метод муніципального права
Здобуття незалежності, становлення та розбудова Української держави, прийняття Конституції. Ці процеси поєднується з реформуванням політичної системи та виникненням нових демократичних інститутів публічної влади, формуванням громадянського суспільства, утвердженням нових принципів економічної системи, що базуються на ринкових відносинах та розвитку підприємництва. Складовою частиною таких демократичних процесів є визнання і гарантування місцевого самоврядування в Україні, яке нині стало реалією суспільного життя. Це об’єктивно привело до суттєвих змін у системі національного права України, появі в ній нових галузей як приватного, так і публічного права.
Однією з таких нових галузей права є галузь муніципальне право, яка сьогодні перебуває на етапі становлення. Донині тривають гарячі дискусії щодо його доцільності і природи, продовжується формування його системи, яка тривалий час, на жаль, залишається незавершеною. Існує необхідність наукового обґрунтування самостійного місця муніципального права в системі національного права України, визначення предмета, системи та джерел, наукової розробки відповідного понятійного апарату.
У системі права муніципальне право належить до публічного права, оскільки стосується насамперед і головним чином самостійного виду публічної (політичної) влади (демократії), яка, у свою чергу, належить територіальним громадян і здійснюється ними безпосередньо або через утворювані ними органи (ради та інші органи) [62].
Муніципальне право є комплексною галуззю права, оскільки її норми регулюють суспільні відносини, що є предметом впливу ряду галузей права, насамперед конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, земельного, інших галузей публічного і приватного права.
Проблемність назви «муніципальне право» полягає передусім у тому, що в Конституції України використаний термін «місцеве самоврядування» і не вживається термін «муніципалітет» чи «муніципальний». Але, слід зазначити, що Європейська хартія місцевого самоврядування, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства [1], містить в п.3 ст. 4 (Сфера компетенції місцевого самоврядування) термін «Муніципальні функції», що за змістом статті означає «функції місцевого самоврядування»[59]. Крім того назва «муніципальне право» використовується для назви тотожної галузі права в низці зарубіжних країн. Аналогічну назву має ця галузь у Великій Британії, Іспанії, США, Швеції та інших країнах [64].
Тобто назва відповідної галузі в Україні є значною мірою умовною, запозиченою з інших національних правових систем. Однак, незважаючи на відсутність в національному праві юридичного визначення цього терміну, твердження, що муніципальне право – це право місцевого самоврядування, а місцеве самоврядування – це право територіальної громади на муніципальне право, є абсолютно виправданим.
Отже, муніципальне право України являє собою комплексну галузь національного права, норми якої регулюють суспільні відносини, пов’язані з організацією та здійсненням місцевого самоврядування, закріплюючи при цьому основи місцевого самоврядування, організацію та форми його здійснення, компетенцію та гарантії місцевого самоврядування, відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування [64].
На сьогоднішній день муніципальне право розглядається як самостійна галузь національного права України. На користь такого висновку свідчать, насамперед, положення Конституції України, де міститься велика кількість норм (викладені більш як у двадцяти статтях), в яких закріплюються основні принципи організації та функціонування місцевого самоврядування. Зокрема, Конституція України фіксує принципи визнання та гарантування місцевого самоврядування (ст. 7); самоврядування визначається як самостійний вид органів публічної влади (ст. 5), Розділ 11 Конституції безпосередньо присвячений засадам місцевого самоврядування [1].
Обґрунтування муніципального права як самостійної галузі права не вичерпується посиланням на значну кількість конституційних норм, що регулюють питання місцевого самоврядування. Воно відповідає всім основним вимогам до галузі права, що сформульовані загальною теорією держави та права.
Як і інші галузі права, муніципальне право являє собою структурний підрозділ системи національного права, що характеризується специфічним режимом правового регулювання й охоплює відносно самостійний комплекс однорідних суспільних відносин, воно відрізняється від інших галузей права предметом, методом та джерелами, має власну систему.
Предмет муніципального права являє систему суспільних відносин, що регулюються нормами муніципального права. Основними складовими цієї системи є відносини:
- що пов'язані з організацією і проведенням місцевих виборів, референдумів та з іншими формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад;
- що пов'язані з діяльністю представницьких органів місцевого самоврядування (рад) і депутатів місцевих рад;
- що пов'язані з діяльністю виконавчих органів місцевого самоврядування та муніципальних службовців;
- що пов'язані з діяльністю сільських, селищних і міських голів;
- що пов'язані з діяльністю органів самоорганізації населення;
- органів місцевого самоврядування з органами державної влади, з іншими органами місцевого самоврядування, з об'єднаннями громадян, а також з підприємствами, установами й організаціями;
- фінансові, цивільні, земельні, соціальні, трудові, житлові та інші [64].
Це досить розгалужена система, яка до того ж постійно змінюється, розвивається і вдосконалюється за формою і змістом. З розвитком і утвердженням якісно нових відносин в системі місцевого самоврядування, особливо муніципальної власності й місцевих бюджетів, розвивається і утверджується муніципальне право.
Метод муніципального права є способом її впливу на суспільні відносини, що виникають у процесі визнання, становлення, організації та здійснення муніципальної влади, а також реалізації та захисту муніципальних прав особистості.
Розрізняють такі провідні методи муніципального права: імперативний і диспозитивний.
Імперативний (публічно-правовий) метод передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин, врегульованих муніципально-правовими нормами, і він має пріоритетне значення, що обумовлене публічним характером галузі муніципального права. Імперативні методи засновані на переважному застосуванні припису і включають такі способи регулювання суспільних відносин:
1) дозвіл – надання учасникові права на здійснення певних дій;
2) заборона – покладання на учасника обов’язку утриматися від здійснення певних дій;
3) зобов’язання — покладання на учасника обов’язку здійснити певні дії [64].
Диспозитивний (приватноправовий метод) – це спосіб регулювання відносин між такими учасниками муніципально-правових відносин, які є рівноправними сторонами, і він може бути застосований, наприклад, при регулюванні діяльності органів місцевого самоврядування, пов’язаної з реалізацією ними самоврядних повноважень. Диспозитивні методи пов’язані з дозволами і включають такі способи регулювання суспільних відносин:
1) надання дозволу здійснити певні дії, що мають правовий характер;
2) надання учасникам певних прав;
3) надання учасникам можливості вільного обрання варіанта поведінки [64].
