Розділ 2. Оцінка голоду в світовому суспільстві

РОЗДІЛ 1. ЗНАЧЕННЯ ГОЛОДОМОРУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

1.1Причини голодомору. Жахливою подією в історії людської цивілізації постає голод 1931-1933 років.

Голод був спричинений насильницькою суцільною колективізацією горезвісними хлібозаготівлями, людиноненависницькою політикою розкуркулення, відвертим масовим терором тоталітарного режиму проти селян України.

Причиною голоду вважають його штучний характер, походження, тобто свідомо організований тодішнім політичним керівництвом. Існує думка, що голод був наперед спланований задля фізичного винищення саме українських селян.

Голод стався внаслідок насильницького запровадження комуністичної доктрини у сільському господарстві яку українські селяни не сприйняли.

Хлібозаготівлі супроводжувалися репресіями, фізичними та моральними знущаннями над селянами, яким поступово стало бракувати все більше хліба.

У1931 році республіканське керівництво звернулося до Москви з проханням знизити планові цифри. Сталін погодився на незначне зменшення плану, але це не могло врятувати ситуацію. Як наслідок, вже наприкінці 1931 року в Україні почався голод.

1.2 Голод - геноцид в Україні. Голод 1932- 1933 рр. для українців був тим же, чим нацистський геноцид для євреї або різанина 1915 р. для вірмен.

Ця трагедія, масштаби якої просто неможливо усвідомити, завдала нації непоправного удару, соціальні, психологічні і демографічні наслідки якої дають знати про себе і сьогодні.

Як зазначається - урожай 1932 р. всього лише на 12 % був менше середніх показників 1926 і 1930 рр. Інакше кажучи - продуктів вистачало. Однак держава систематично вилучала велику їх частину для власних потреб. Незважаючи на прохання і попередження українських комуністів, Сталін підняв завдання по хлібозаготівлям в Україні на 44 %. Його рішення і та жорстокість, з якою воно виконувалося, прирекли мільйони людей на смерть від штучно створеного голоду.

Наочним свідченням повної байдужості режиму до людських життів, що приносяться в жертву його політиці, стала серія заходів, здійснених в 1932 р. У серпні партійні активісти дістали право конфісковувати зерно в особистих селянських господарствах; тоді ж був ухвалений закон «про три колоски», також деякі села заносилися на «чорну дошку».

Люди, що не виглядали голодними, підозрювалися в прихованні продуктів.

Те, що відбувалося в Україні в 1933 р., ніде не відображене в документах офіційних установ. Причиною є те, що Сталін наказав відноситися до голоду як до неіснуючого явища.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ГОЛОДУ В СВІТОВОМУ СУСПІЛЬСТВІ

2.1. Звернення уваги світового суспільства на голод в Україні. У той час як в Україні, особливо в південно-східних її районах, і на Північному Кавказі (де жило багато українців) звірствував голод, велика частина Росії ледве відчула його.

Українці, з їх традицією приватного землеволодіння, чинили опір колективізації більш запекло чим росіяни. Саме тому режим здійснював в Україні свою політику інтенсивніше і глибше, ніж де-небудь ще, з всіма витікаючими звідси страшними наслідками.

Примітним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людської пам'яті. Ще недавно радянська позиція в цьому питанні була однозначною: заперечувався сам факт голоду. Зрозуміло, якщо б істинні масштаби голодомору стали загальновідомими, це нанесло б непоправного збитку.

Деякі газети на Заході інформували громадськість про голод, однак тут також не відразу усвідомили його страхітливі масштаби, також іноземні діячі яскраво описували досягнення радянської влади, не забуваючи, звичайно, розказувати про задоволених життям, процвітаючих селян.

Хоч західні уряди знали про голод, їх позиція в цьому питанні була схожою на ту, що була викладена в одному з документів британського міністерства іноземних справ: «Ми дійсно маємо в розпорядженні досить інформації, що свідчить про голод на півдні Росії, аналогічної тієї, що з'являється в пресі... Проте ми не вважаємо робити її надбанням громадськості, оскільки це може зачепити радянський уряд і ускладнити наші відносини з ним».

Світова історія знає чимало жахливих масових злочинів. Але рідко який за своїми масштабами й садизмом може зрівнятися з тим, який було скоєно в 1932-1933 роках московсько-комуністичним режимом супроти української нації. Скільки загинуло українців у цей голодомор ніхто точно не знає.

2.2. Звернення уваги світового суспільства на голод в Україні (сьогодення). За різними даними у населених пунктах Донецької області в даний час встановлено 23 пам'ятних знаки про Голодомор 1932-33 років, 3 пам'ятника і 20 хрестів. Крім того, виявлено 99 населених пунктів, жителі яких потерпіли від голодомору, встановлено 3634 загиблих від Голодомору і 9150 осіб, які постраждали від Голодомору, зібрано 2086 свідчень очевидців голодомору. В Український інститут національної пам'яті направлено 19 відеосвідчень очевидців Голодомору з найбільш постраждалих районів області та 10 документальних фотографій, виявлених в архівах. В цілому в архівах області виявлено 75 справ і документів, в яких є свідчення, пов'язані з голодомором.

 

 

1. «Чорні дошки». Bтрапити на чорну дошку означало - припинення торгівлі, стягнення виданих кредитів, чистка органів влади. Туди направлялися каральні загони, звідти брали заручників, і не завозили промислові товари. Такий термін використовувався щодо промислових підприємств, які не виконували планових завдань. Його вже пов'язували не стільки з невиконанням показників заготівлі хлібу, а з особливими репресіями щодо сіл та окремих регіонів, які до того ж і чинили активний чи пасивний спротив політиці партії.

2. Чи було вказано точна кількість загиблих в той час? Так як примітним аспектом голодомору були спроби влади стерти його з людської пам'яті та Ще недавно радянська позиція в цьому питанні була однозначною: заперечувався сам факт голоду – точної кількості не вказувалось нігде. Та й заперечувався сам факт голоду. Як зазначено у праці одного з наведених в роботі вчених: є різні здогади, ще 1935 року кореспондент газети писав, ніби Скрипник, з яким він був знайомий сказав йому, що кількість жертв голодомору в Україні перевищила 8 мільйонів.

3. Яке місто чи село відносять до найбільш постраждалих в результаті голоду? Високі Байраки, точна кількість не вказана, але щодня вмирало 5-6 чоловік. На даний момент тут проживає понад 1000 чоловік і 75 визнано, що вони пережили голодомор.

4. Закон про три колоски. Це закон, що передбачав смертну страту за крадіжку «соціалістичної власності». Будь-який дорослий і навіть дитина, спіймані хоч би з жменею зерна біля державної комори або колгоспного поля, могли бути страчені. При пом'якшувальних обставинах подібні «злочини проти держави» каралися десятьма роками таборів.