Музика, живопис, архітектура.

МУЗИЧНА КУЛЬТУРА. Доба національного відродження поставила перед українськими діячами музичної культури нові завдання і вони з ними з честю впоралися. Співак, актор і композитор Семен Гулак-Артемовський написав знамениту оперу «Запорожець за Дунаєм» і ряд інших творів («Українське весілля», «Ніч під Івана Купала»). Співзвучною з ним була діяльність Петра Ніщинського, автора обробок народних дум («Про байду», «Про козака Софрона»), пісні «Закувала та сива зозуля» У 40-х рр.. 19 ст. в Україні були створені перші Симфонічне й Філармонічне товариства. На західноукраїнський землях беззаперечним лідером у цій галузі був основоположник професійної музики в Галичині Михайло Вербицький, творець музики українського національного державного гімну.

Переломне значення для розвитку української національної класичної музики мала творчість її основоположника Миколи Лисенка. Лисенко започаткував різні жанри української опери: історико-героїчну, лірично-побутову, лірично-фантастичну, прикладами яких є опери «Утоплена», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ноктюрн». Найвищим досягненням оперної творчості М. Лисенка вважають оперу «Тарас Бульба». Написав М. Лисенко й перші дитячі опери «Коза Дереза», «Пан Коцький». Внеском у скарбницю української камерно-вокальної музики стали солоспіви – романси й ансамблі, написані на тексти давньої української літератури, західноєвропейських класиків і сучасних йому українських поетів. Важливий напрям діяльності М. Лисенка – збирання та обробка українських народних пісень. Композитор підготував 7 збірок народних пісень, покладених на фортепіано, загалом опублікував 600 пісень. У 1904 р. створює першу в Україні Музично-драматичну школу. М. Лисенко працював майже в усіх музичних жанрах, заклав підвалини вищої спеціальної музичної освіти в Україні, теоретичними працями істотно розвинув вітчизняну науку про народну музично-пісенну творчість. Оригінальні композиції на основі народного фольклору («Щедрик», «Дударик», «Козака несуть»), хорові поеми, опери створив Микола Леонтович, монументальну кантату-симфонію «Кавказ» на слова Т. Шевченка написав Станіслав Людкевич, він також організував видання «Артистичного вісника» – першого українського мистецтвознавчого журналу. Вершин світового вокального мистецтва сягнула вихованка Львівської консерваторії Соломія Крушельницька. Володіючи винятковими природними вокальними й сценічними здібностями, виступала на сценах провідних театрів світу – у Львові, Відні, Варшаві, Кракові, Петербурзі, Одесі, Парижі, Римі, Мілані, Буенос-Айресі тощо, виконуючи партії з 60 опер.

ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У першій половині 19 ст. в українському живописі панувало класичне мистецтво. Яскравими представниками якого стали В.Боровиковський, Т.Шевченко, І. Рєпін. Цей період також характеризується успішною діяльністю художників-передвижників.

В образотворчому мистецтві останніх десятиліть 19 – початку 20 ст. співіснували два провідні стилі епохи – реалізм і модерн. Типовими темами для художників-реалістів було зображення буденного життя, побуту народу; з-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет. Так, сільський побут, природа та звичаї української провінції – теми картин художника-реаліста Миколи Пимоненка: «Святочне ворожіння», «Весілля в Київській губернії», «Жнива», «Проводи рекрута». Накладання естетики модерну на національні живописні традиції дало початок національному художньому напряму. Український стиль у живописі сформувався під впливом національних культурних традицій, народної творчості, зразків народного декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, а також новітніх тенденцій модернізму – імпресіонізму, абстракціонізму, традицій класичного мистецтва, зокрема реалістичного напряму в живописі. Одним із засновників українського стилю вважають Сергія Васильківського. Цей художник був визнаним майстром пейзажу, де переважали українські мотиви: «Ранок (Отара в степу)», «Дніпрові плавні», «Ранок на Дніпрі». Пейзаж у творчості С. Васильківського органічно поєднувався з історичними сюжетами з доби козацтва («Козачий пікет», «Запорожець у розвідці», «Козаки в степу», «Козача левада») або з побутовими картинами («Козак у степу», «Ярмарок у Полтаві»). До засновників українського стилю в малярстві та графіці належить і Опанас Сластіон. Він звертався до побутового жанру, пейзажу, історії, прикладом чого є картини «Цегельний завод», «На жнивах», «Весна», «Волинь», «Миргород». Як графік, ілюстрував поему Т. Шевченка «Гайдамаки». Слава засновника батального живопису в Україні належить Миколі Самокишу. Протягом 1901–1908 рр. разом із С. Васильківським писав монументальні панно для інтер’єру будинку Полтавського земства.

АРХІТЕКТУРА. Прискорення урбанізації змусило владу провести значні зміни у забудові населених пунктів. Оскільки в моді тоді був класичний стиль, то відповідно вимагалося робити квадратну площу у центрі міста (за зразком міста з магдебурзьким правом), від якої шли прямі вулиці, поділяючи місто на квадрати та прямокутники. За цією модою було забудовано Одесу, Миколаїв, Херсон. Настає період захоплення парками і декоративними садами, які виникають при садибах багатих поміщиків. Під впливом ідей романтизму будувались гроти, водоспади, давні замки, робилися ставки, вирощували рідкісні породи дерев, розбивали оранжереї («Софіївка», «Олександрія»).

В останні десятиліття 19 – на початку 20 ст. в архітектурі утвердився новий стиль – модерн. До ознак модерну відносять декоративність, використання елементів різних стилів-попередників, збереження національного колориту, традицій народного мистецтва. Українські архітектори-модерністи, сповідуючи еклектизм, прагнули поєднувати новітні технології з народними традиціями. Утвердження модерну збіглося з добою індустріалізації, відтак масштабним стає будівництво приміщень індустріального і громадського призначення – банків, бірж, театрів, народних будинків, клубів, пасажів, ринків, прибуткових будинків. У спорудах широко застосовують метал, скло, залізобетонні конструкції. Яскравими зразками українського архітектурного модерну в Києві є «Будинок з химерами» архітектора В. Городецького та будівля Державного банку, споруджена в 1902–1905 рр. за проектом архітекторів О. Кобелєва та О. Вербицького. До найвидатніших споруд палацової архітектури в Україні належать царський палац у Лівадії, збудований в 1910–1911 рр. у неоренесансному стилі архітектором М. Красновим. До кращих зразків архітектури модерну з неоренесансними рисами належить «Ластівчине гніздо», збудоване архітектором О. Шервудом у 1912 р. збереження національного стилю в архітектурі українського модерну засвідчене в будинку Полтавського земства, збудованому за проектом Василя Кричевського в 1903–1908 рр. (нині Полтавський краєзнавчий музей). Взірцем так званого раціоналістичного модерну став Бессарабський ринок у Києві, збудований архітектором Г. Гаєм у 1908–1912 рр. Це був перший критий ринок в Україні. У цій споруді поєднувалися модерні, раціоналістичні форми з національними мотивами. На західноукраїнських землях поєднання елементів модерну та народної архітектури втілено в будівлі банку «Дністер» у Львові, збудованої у 1905–1906 рр. архітектором І.Левинським.

Література

— Історія української культури/ За.ред. І. Крип’якевича. – К., 1994.

— Історія української літератури: У 2 т. – К., 1987. – Т.1.

— Історія українського мистецтва: У 6 т. – Т. 4. – Кн. 1. – К., 1969; Кн. 2. – К., 1970.

— Історія української музики: У 6 т. – Т. 2. – К., 1990; Т. 3. – К., 1990

— Костомаров М. Вибране – К., 1997.

— Лобановський Б.Б., Говдя П.І. Українське мистецтво др. пол. 19ст. – поч. 20ст. – К., 1989.

— Семчишин М. Тисячоліття української культури. – К., 1993.

Українська художня культура: Навч.посіб. – К., 2015.