Сутність заробітної плати, прибутку, процента та ренти.

Не дивлячись на існуючі підходи, основними доходами, незалежно від джерел їх формування, є: заробітна плата, прибуток, рента та процент. Розглянемо сутність цих видів доходів.

Заробітна плата тісно пов’язана із тим, що виступає об’єктом купівлі-продажу на ринку робочої сили. На даному ринку об’єктом купівлі-продажу є не сама праця, як процес, а здатність людини до праці – робоча сила.

Як будь-який інший товар, робоча сила, що купається і продається, володіє двома властивостями – вартістю і споживною вартістю.

Споживна вартість робочої сили – це здатність працівника своєю працею, в процесі її виробничого використання, створювати вартість більшу ніж вартість робочої сили. В результаті виникає різниця між вартістю, яку працівник створює в процесі виробництва (новостворена вартість), і вартістю робочої сили, яка виплачується йому в формі заробітної плати (необхідного продукту). Ця різниця і є тією додатковою вартістю, яку привласнює підприємець безоплатно.

Вартість робочої сили – цевартістю засобів, необхідних для життя працівника й відтворення його робочої сили (засоби існування, необхідні для задоволення фізіологічних потреб самого робітника: їжа, одяг, житло; соціально-культурні потреби; засоби утримання сім’ї; кошти на навчання, підвищення кваліфікації).

Заробітна плата виступає грошовим виразом вартості товару «робоча сила». Вартість робочої сили, виражена у грошах, набуває форми ціни робочої сили.

Отже, заробітна плата є грошовим виразом вартості і ціни товару «робоча сила».

Фактори, що визначають заробітну плату:

1) вартість робочої сили, яка у довгостроковому періоді постійно зростає;

2) кон’юнктура на ринку робочої сили, тобто співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили;

3) рівень продуктивності праці працівника;

4) кваліфікація працівника і характер його праці;

5) рівень соціальних відрахувань із заробітної плати тощо.

Сутність заробітної плати виражається в її основних формах та системах.

Розрізняють такі форми заробітної плати:

1) погодинна заробітна плата, за якою її величина визначається тривалістю відпрацьованого часу;

2) відрядна чи поштучна заробітна плата, за якою її величина залежить від кількості виробленої продукції (виконаних послуг).

Основними системами заробітної плати є:

ü пряма погодинна (проста погодинна), яка визначається добутком погодинної ставки та кількості відпрацьованих годин;

ü погодинно-преміальна, колив додаток до прямої погодинної заробітної плати передбачена премія за досягнення високих кількісних і якісних показників праці;

ü пряма відрядна – заробітна плата, яка визначається добутком поштучної розцінки за одиницю створеної продукції та кількості фактично виробленої продукції;

ü відрядно-преміальна – колив додаток до прямої відрядної заробітної плати передбачена премія за досягнення високих кількісних і якісних показників праці;

ü відрядно-прогресивна – це заробітна плата, яка складається із двох частин: прямої відрядної в межах норми виробітку та заробітної плати, яка виплачується в разі перевиконання цієї норми і визначається добутком прогресивної розцінки за одиницю створеної продукції та кількістю продукції, що виробляється понад норму.;

ü акордна – заробітна плата, яка виплачується за весь обсяг виконаних робіт за попередньою домовленістю.

Заробітна плата має виконувати такі функції:

1) відтворююча функція заробітної плати виявляється у забезпеченні розширеного відтворення робочої;

2) стимулююча функція заробітної плати забезпечує мотивацію максимальної віддачі зайнятих працівників через встановлення прямої залежності між розміром заробітної плати та результатів праці;

3) регулююча функція заробітної плати полягає у її впливі на співвідношення між попитом і пропозицією на ринку робочою сили, формування персоналу підприємств, рівень зайнятості працівників.

Заробітна плата може бути номінальна та реальна.

Номінальна заробітна плата – це сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили. Її розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень працівника та розмір його споживання.

Середньомісячна (номінальна) заробітна плата в Україні складала: у 2008 році – 1806 грн, у 2009 році – 1906 грн, у 2010 році – 2250 грн, у 2011 році – 2648 грн, у 2012 році – 3041 грн; у 2013 році – 3282 грн, у 2014 році – 3480 грн.

Реальна заробітна плата являє собою ту кількість споживчих благ, яку працівник може придбати за номінальну заробітну плату.

Рівень реальної заробітної плати залежить від таких факторів:

ü номінальної заробітної плати;

ü рівня цін на предмети споживання;

ü податків, які сплачують працівники у бюджет держави і фонди соціального страхування.

Держава з метою регулювання рівня заробітної плати встановлює мінімальну заробітну плату та прожитковий мінімум.

Мінімальна заробітна плата – це встановлений державою розмір заробітної плати, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану найманим працівником повну місячну (денну або годинну) норму праці (робочого часу).

Прожитковий мінімум – вартість набору товарів і послуг, визначеного на основі обґрунтованих нормативів споживання й забезпеченості населення першочерговими життєвими засобами.

У різних країнах ці показники кількісно неоднакові. Так, рівень мінімальної заробітної плати у 2013 році склав вєвро у: Люксембурзі – 1874,19; Бельгії –1501,82; Нідерландах – 1469,4; Ірландії – 1461,85; Франції – 1430,22; США – 998,15; Турції – 428,57; Польщі – 376,58; Білорусі – 122,84; Україні – 107,18 євро.

Головна відмінність між розвинутими країнами та Україною полягає в специфіці розрахунку мінімальної заробітної плати. Наприклад, якщо в США в основу розміру мінімальної зарплати закладаються дані офіційної статистики про вартість життя для сім’ї з 4 осіб (2 дорослих і 2 дітей), то в Україні – прожитковий мінімум, що розраховується на одну працездатну особу.

В Україні розмір мінімальної заробітної плати зростає не досить швидкими темпами: із 205 грн у 2004 р. до 922 грн у 2010 р., 985 грн у 2011 р., 1134 грн з 1.12.2012 р., з 1.01.13 р. – 1147 грн, з 1.01.2014 р. – 1218 грн, з 01.12.2015 р. – 1378 грн.

На розмір прожиткового мінімуму в Україні впливає вартість «споживчого кошика» – набору товарів та послуг, які забезпечують нормальну життєдіяльність працівника (приблизно 300 назв). Прожитковий мінімум в Україні у 2015 році встановлено на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня у розмірі 1176 грн, з 1 грудня – 1330 грн.

В Україні мінімальна заробітна плата на сьогодні навіть не виконує функції простого відтворення робочої сили працівника, а величина прожиткового мінімуму не враховує життєво необхідних витрат та потреб сучасної людини на будівництво або оренду житла, освіту, оздоровлення, платні медичні послуги та лікування, утримання дітей у дошкільних та шкільних навчальних закладах, послуги мобільного зв’язку, кабельного телебачення та Інтернету, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги.

Наступним видом доходу є прибуток. Розглянемо його сутність.

Після реалізації виготовленої продукції підприємство одержує певну грошову суму – валову виручку або валовий дохід. З цієї суми частина грошових засобів іде на відшкодування спожитих засобів виробництва, тобто постійного капіталу (с). Після відшкодування затрат на постійний капітал з вартості продукції залишається новостворена вартість. Частина новоствореної вартості йде на відтворення робочої сили працівників, тобто на змінний капітал (v), а інша частина новоствореної вартості у вигляді додаткового продукту (m) привласнюється підприємцем (власником засобів виробництва) у вигляді прибутку.

Отже, прибуток – цеперетворена форма додаткової вартості, яка створюється людською працею і привласнюється власником засобів виробництва безоплатно.

Кількісно прибуток – це різниця між валовим (сукупним) доходом та валовими (сукупними) витратами.

PR = TR – TC.

Сукупний дохід (TR) є добутком ціни (P) і кількості продукції (Q), являє собою грошову виручку підприємця, яку він отримує після продажу продукції і обчислюється таким чином:

TR = Р Q

Сукупні витрати (TC) – це сума постійного капіталу (авансованого на купівлю засобів виробництва) та змінного капіталу (витраченого на купівлю робочої сили у вигляді заробітної плати)

Розрізняють такі види прибутку:

1. Бухгалтерський прибуток – це валовий дохід за мінусом зовнішніх (бухгалтерських) витрат, тобто витрат на купівлю ресурсів, що належать третім особам (на сировину, паливо, оренду приміщення, заробітну плату працівникам).

2. Економічний прибуток – це виручка за мінусом економічних витрат. Економічнівитрати являють собою суму зовнішніх (бухгалтерських) і внутрішніх (альтернативних) витрат. Внутрішні витрати пов’язані із альтернативним використанням власних ресурсів підприємця, можливістю отримання доходу від такого використання (орендна плата за приміщення, що є власністю підприємця).

3. Нормальний прибуток – мінімальний дохід, який отримує підприємець за функціонування в даній галузі, в даному виробництві. Цей вид прибутку включається до внутрішніх витрат підприємства.

4. Чистий прибуток – це різниця між економічним прибутком та податковими платежами.

Показником ефективності використання капіталу є норма прибутку ( РR’ ) – це відношення додаткової вартості (m) до всього авансованого капіталу (K) у відсотках:

Фактори, що впливають на норму прибутку:

1 Норма додаткової вартості прямо пропорційно впливає на норму прибутку, тобто чим більша норма додаткової вартості, тим більша норма прибутку і навпаки.

2 Cпіввідношення постійного капіталу до змінного – чим більше у виробництві використовується найманої праці, порівняно із використанням засобів виробництва, тим більша додаткова вартість, тобто більший прибуток та його норма.

3 Економія на постійному капіталі – чим більше підприємець заощаджує на засобах виробництва, тим нижче величина постійного капіталу, вище величина змінного капіталу і вище норма прибутку.

4 Економія на змінному капіталі – чим більше підприємець заощаджує на заробітній платі працівників, тим нижче величина змінного капіталу і нижча норма прибутку.

5 Швидкість обороту капіталу за рік – чим швидше обертається капітал, тим більша норма прибутку.

Сутність прибутку виявляється через функції, які він виконує. Це: показник оцінки діяльності підприємства, регулювання розподілу ресурсів між суб'єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва, стимулювання розвитку галузей.

Наступним видом доходів є процент.

Процент – це плата за користування позичковим капіталом.

Позичковий капітал – це грошовий капітал, власник якого (кредитор) надає його іншим особам у тимчасове користування на певних умовах: платність (у вигляді проценту), обов’язковість повернення та строковість. Внаслідок використання позичкового капіталу в сфері виробництва створюється додаткова вартість (m), частиною якої функціонуючий підприємець поступається кредитору за користування вільними грошовими ресурсами.

Норма проценту є відношенням величини проценту до позичкового капіталу, вираженим у відсотках.

Розрізняють номінальну і реальну норми процента.

Номінальна норма процента – це процентна ставка, виражена в грошах за поточним курсом. Реальна норма процента обчислюється як різниця номінальної норми процента та темпу інфляції.

Фактори, що впливають на норму процента:

· ризик надання позичкового капіталу – чим вище ризик, тим більший процент буде стягувати кредитор з позичальника;

· терміновість дання позики – довгострокові позики звичайно надаються за більш високими нормами проценту, ніж короткострокові;

· розмір позики – чим більший розмір позики, тим нижче норма проценту;

· умови конкуренції на ринку капіталу – чим менш конкурентні умови на ринку капіталу, тим більша норма проценту.

Останнім видом доходів, що розглядаються, є земельна рента.

Земельна рента – це економічна форма реалізації земельної власності. Земельна рента – це плата за користування землею.

Кількісно земельна рента являє собою надлишкову додаткову вартість, що привласнює земельний власник за надання своєї землі у володіння і користування орендарю.

Розрізняють такі форми ренти:

ü диференціальна рента І ступеня (ДР І),

ü диференціальна рента ІІ ступеня (ДР ІІ),

ü абсолютна земельна рента (АЗР),

ü монопольна земельна рента (МЗР).

Причина утворення, умова виникнення та джерело кожної форми ренти наведено у таблиці 10.1.

Таблиця 10.1.

Форми земельної ренти

Форми ренти	Причина утворення	Умови виникнення	Джерело
ДР І	Монополія на землю як на об’єкт господарювання	Відмінності в природній родючості землі та різній віддаленості від ринків збуту продукції	Людська праця
ДР ІІ	Монополія на землю як на об’єкт господарювання	Відмінності в економічній родючості землі чи у продуктивності додаткових капіталовкладень в землю	Людська праця
АЗР	Монополія приватної власності на землю	Низька органічна будова капіталу у сільському господарстві порівняно із промисловістю	Надлишок прибутку над середнім прибутком
МЗР	Монополія на землю, розташовану у виняткових природних умовах (висока монопольна ціна, що встановлюється на рідкі сільськогосподарські продукти)	Обмеженість умов виробництва рідких сільськогосподарських продуктів та їх невідтворюваність.	Частина прибутку, створена в інших галузях виробництва, яку отримує землевласник через монопольні ціни, тобто внаслідок перерозподілу доходів заможних покупців

 

Земля не є продуктом праці, тобто немає вартості, але має ціну. Таким чином, ціна землі є категорією ірраціональною.

Ціна землі – цеціна не самої землі, а тієї земельної ренти, що приносить дана ділянка. Ціна землі – це капіталізована рента чи рента, перетворена в капітал. Теоретично ціна землі визначається за такою формулою:

,

де ЦЗ – ціна землі; ЗР – земельна рента; N_{Б %} – норма банківського відсотку.

З розвитком суспільства ціна землі зростає, що обумовлено такими факторами:

ü приватизація землі, перетворення її в товар істотно впливає на ціноутворення внаслідок збільшення орендної плати, а отже і на зростання цін;

ü зростає земельна рента внаслідок зростання диференціальної ренти I і диференціальної ренти II;

ü із зростанням населення збільшується попит на сільськогосподарську продукцію, а врожайність у сільському господарстві зростає відносно повільно;

ü значна частина земель вилучається із сільськогосподарського обороту і використовується під капітальне і житлове будівництво, дороги, аеродроми, військові бази тощо;

ü розвивається індустрія відпочинку і туризму, що приводить до зростання монопольної земельної ренти.