Позашкільні навчально-виховні заклади та заклади за місцем проживання

Мережа позашкільних навчально-виховних закладів та закладів, які працюють з дітьми та молоддю за місцем проживання, - найрозвиненіша складова частина молодіжної інфраструктури.

Ці заклади перебувають у підпорядкуванні Міністерства освіти, Державного комітету у справах сім’ї та молоді, Держкомспорту, управлінь комунального господарства, їх утримують підприємства тощо.

Фінансуються вони здебільшого з місцевих бюджетів. Незалежно від підпорядкування та джерел фінансування, в основі їхньої діяльності лежить принцип участі різновікових дитячих, підліткових, молодіжних груп.

Важливими складовими молодіжної інфрастуктури є заклади, установи з організації дозвілля молоді, клубні заклади. Ефективний їхній вплив на здійснення молодіжної політики на регіональному рівні добре видно там, де заклади молодіжної інфраструктури здійснюють свою роботу самостійно, на госпрозрахункових засадах.

 

 

Розрізняють 2 види позашкільних навчальних закладів:

1. Загальні (комплексні) - загальні позашкільні навчальні заклади ведуть роботу з дітьми в різних областях науки, культури, спорту.

2. Спеціальні (профільні) – по профілю.

Конституція України декларує рівний доступ до позашкільної освіти.

З 2006 року Верховна Рада України ухвалили Закон „Про внесення змін до Бюджетного кодексу України”, відповідно до якого повертався рядок про фінансування позашкільної освіти.

Координація роботи позашкільних навчально-виховних закладів та закладів за місцем проживання, їх методичне забезпечення в різних регіонах здійснюється по-різному. На Черкащині, наприклад, з 44 навчально-виховних підліткових закладів, де займається більше двох тисяч дітей та підлітків, в обласному центрі розташовані 32. Для координації їхньої роботи рішенням міськвиконкому від 27 квітня 1993 р. створено багатопрофільний молодіжний центр "Забава", якому були передані приміщення для проведення культурно-масової і спортивної роботи (кімнати школяра, дитячо-юнацькі клуби). На час вивчення його роботи він об’єднував 80 гуртків і секцій, де займалося близько 1,5 тисяч дітей та підлітків. У штаті багатопрофільного центру працювало 19 педагогів-організаторів, 9 керівників гуртків.

Діяльність здійснювалася за такими головними напрямами:

• секційна та гурткова робота;

• організація культурних, спортивних заходів у місті та змістовного дозвілля дітей і підлітків за місцем проживання;

• соціальна опіка дітей та підлітків, схильних до правопорушень;

• соціальна допомога дітям-інвалідам, дітям з малозабезпечених і багатодітних сімей, дітям-сиротам.

З 1993-1994 pp. із системи Держкомунгоспи в підпорядкування місцевим державним органам у справах молоді почали передаватися заклади, які працюють з дітьми та молоддю за місцем проживання.

Для організації навчально-виховного процесу це мало позитивне значення, але водночас, з’явилися деякі додаткові матеріальні та господарські проблеми. На 1 січня 2005 р. було передано понад 1,4 тис. підліткових та фізкультурно-спортивних клубів. Вони охоплювали 104 тисячі дітей та підлітків, з якими працювало 2,8 тис. педагогів-організаторів та керівників гуртків. У більшості регіонів у той час розширювалася мережа підліткових клубів за місцем проживання.

Управління у справах молоді і спорту для координації роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання створювали свої координуючі та управлінські органи. Так, управління у справах молоді і спорту Севастопольського міськвиконкому створило об’єднання, до якого входило 35 багатопрофільних клубів, що об’єднували дітей і підлітків різного віку.

 

З метою підвищення ефективності навчально-виховної роботи за місцем проживання на загальнодержавному рівні було прийнято ряд важливих документів, а саме:

 

• Постанову Кабінету Міністрів України від 23 березня 1992 р. "Про невідкладні питання діяльності дитячих навчально-виховних закладів",

• Декрет Кабінету Міністрів України "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їхніх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається",

• Розпорядження Президента України від 29 грудня 1995 р. "Про заходи щодо запобігання перепрофілюванню дошкільних І середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів".

 

Названі документи забороняють використовувати позашкільні навчально-виховні заклади не за призначанням.

За таких обставин, вочевидь, зростала роль керівників місцевих "молодіжних" органів державної влади в збереженні матеріальної бази виховних закладів за місцем проживання. Закономірно, що Мінмолодьспорт у той час покладав на них персональну відповідальність за кожний втрачений підлітковий заклад.

 

Основні форми роботи, які використовуються в навчально-виховних закладах за місцем проживання:

 

• спартакіади з різних видів спорту;

• походи вихідного дня;

• краєзнавча, пошукова діяльність;

• масові заходи із організації дозвілля;

• гурткова та індивідуальна робота тощо.

 

Менше використовувалися ті форми роботи, що є характерними для клубів, гуртків технічного та туристсько-краєзнавчого спрямування, і органи державної влади звертали увагу на необхідність їх розвитку. Адже, за статистикою того часу, із 3595 творчих об’єднань тільки близько 500 мали технічне або туристсько-краєзнавче спрямування.

Управління (комітети, відділи) у справах молоді з метою підвищення ефективності роботи виховних закладів для дітей та молоді за місцем проживання ввели в практику проведення оглядів-конкурсів на кращу організацію їхньої роботи, організовували і здійснювали роботу з підбору кадрів та підвищення кваліфікації педагогів-організаторів та керівників гуртків і творчих об’єднань, організації обміну досвідом роботи та забезпечення методичними матеріалами тощо.

На місцях органи державної влади безпосередньо або через створені ними відповідні організаційні структури, здійснюють як координацію роботи цих закладів, так і координацію їх взаємодії із зацікавленими установами.

Система позашкільної освіти унікальна, її треба зберегти.

Позашкільні навчально-виховні заклади покликані надавати дійову допомогу школі, а також виховувати національну свідомість, прививати любов до праці, розвивати всісторонні якості людини.

Література

 

1. Болтівець С. Чи потрібні нам школи соціальної реабілітації //Директор школи. – 2001. – № 10.

2. Бочарова В. Социальная служба: состояние и тенденции развития //Педагогика. – 1992. – № 3-4. – С. 20-27.

3. Всеукраїнський ярмарок соціальних проектів // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 4. – С. 37-43.

4. Головатый Н.Ф. Социология молодежи / Курс лекцій. – К.: МАУП, 1999, - 224 с.

5 а. Гуменюк Л. Потрібна розгалужена служба // Педагогічна газета. – 1995. – Листопад

5. Дика В.А. „Телефон довіри”: молодіжна лінія // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 3. – С. 11-14.

6. Діяльність системи центрів соціальних служб для молоді // Шкільний світ. – 1999. – № 24.

7. Діяльність центрів соціальних служб для молоді: сучасний стан і перспективи розвитку. – К.: Академпрес, 1999. – 112 с.

8. Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю // Сільська школа України. – 2001. – № 34.

9. Закон України „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю // Голос України. – 2001. – 27 липня.

10. Зверева И.Д. О проекте „Социальное образование в Украине” // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. – № 5. – С. 35-37.

11. Звєрєва І.Д. „Етичний кодекс соціальних працівників України”: від ідеї до впровадження // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 9-10. – С. 84-87.

12. Зверева И.Д. Проект „Социальное образование в Украине”: перспективы развития социальной работы (социальной педагогики) // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 5. – С. 20-22.

13. Зверева И.Д. Опыт организации социальной помощи подросткам за рубежом // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 2. – С. 40-43.

14. Зверева И.Д. Всемирный конгресс социальных работников // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 6-7. – С. 32.

15. Зверева И.Д. Международный форум социальных работников // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 6. – С. 46-47.

16. Зверева И.Д. Международный форум социальных работников // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 6. – С. 46-47.

17. Иванников В. Социальная служба помощи детям и молодежи // Воспитание школьников. – 1993. – № 4. – С. 9-12.

18. Клименко Н. Ю. Социально-педагогическая компетентность специалистов социальной сферы //Педагогика. – 2003. – № 2. – С. 24-28.

19. Коротка інформація щодо діяльності центрів соціальних служб для молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – № 7. – С.33-43.

20. Коротка інформація щодо діяльності системи центрів соціальних служб для молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№7. – С. 43-47.

21. Кривоконь Н.І. Професія працівника соціального захисту населення: вимоги та типізація // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 4. – С. 43-45.

22. Міжнародна Федерація соціальних працівників // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 2. – С. 43.

23. Наказ Міністерства освіти і науки України „Про затвердження Типового положення про центри практичної психології і соціальної роботи” // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 6. – С. 40.

24. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. – 242 с.

25. Словник термінів соціальної педагогіки та соціальної роботи / Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. посібник, - К.: ІЗМН, 1997. – С. 112 – 133.

26. Смолинська О. До питання про методику соціально- педагогічної роботи з населенням // Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С. 14-17.

27. Статут ліги соціальних працівників України // Шкільний світ. – 1999. – № 24.

28. Тутишинський В. Застосування нових інформаційних технологій у превентивному вихованні підлітків // Учитель. – 2000. – № 4-6. – С. 24-26.

29. Типове положення про центри практичної психології і соціальної роботи // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 4. – С. 41-43.

30. Українська асоціація соціальних педагогів та спеціалістів із соціальної роботи // Практична психологія та соціальна робота. – 1998. –№ 2. – С. 43.

31. Форум працівників центрів соціальних служб для молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. –№ 6. – С. 29-30.

32. Хаккет С. Стандарты социальной работы и программы подготовки специалистов социальной сферы: видение проблемы // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 4. – С. 9-11.

33. Хід виконання Національної програми „Діти України”. Робота Українського державного центру соціальних служб для молоді (УД ЦССМ) // Практична психологія та соціальна робота. – 2000. –№ 2. – С. 30-32.

34. Шептенко П.А., Воронина Г.А. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. Пособие для студ. высш. пед. учебн. завед. / Под ред. В.А.Сластенина. – М.: Издательский центр „Академія”, 2001. – С. 52 – 71.

35. Школи соціальної реабілітації: сучасне становище і перспективи // Право України. – № 3. – С. 59-60.