Регулювання зайнятості населення

До активних заходів належать:

 

· створення додаткових і нових робочих місць шляхом реструктуризації економіки, розвитку малого і середнього бізнесу, створення умов для іноземного інвестування та для самозайнятості населення;

 

· застосування гнучкої форми зайнятості;

 

· організація професійного навчання, консультації та профорієнтації незайнятого населення;

 

· організація оплачуваних громадських робіт;

 

· посилення територіальної та професійної мобільності робочої сили;

 

· сприяння працевлаштуванню через удосконалення діяльності та розвиток центрів зайнятості;

 

· квотування робочих місць;

 

· регулювання трудових міграцій;

 

До пасивних заходів належать:

 

· виплата допомоги у зв’язку з безробіттям і надання допомоги членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних;

 

· оформлення дострокового виходу на пенсію за умови наявного трудового стажу, що дає право на одержання пенсії;

 

· підтримка безробітних, які відкривають власну справу;

 

· страхування від безробіття, соціальний захист.

 

Важливим напрямом активної політики зайнятості є професійна підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації працівників з метою створення сприятливих умов для прискорення процесів структурної та технологічної перебудови економіки, запобігання змушеному хронічному безробіттю, забезпечення раціональної зайнятості.

 

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості населення.

 

Розрізняють довгострокові і короткострокові програми сприяння зайнятості. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.

 

Метою державних і регіональних програм є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

 

Спеціальні галузеві програми зайнятості населення призначені для вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників і практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

 

Для фінансування передбачених програмами зайнятості населення заходів утворюється державний фонд сприяння зайнятості за рахунок:

 

· асигнувань державного і місцевих бюджетів;

 

· зборів на обов`язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

 

· коштів служби зайнятості, отриманих від надання платних послуг підприємствам та організаціям і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості.

 

Інфраструктура ринку праці в економічній системі являє собою сукупність інститутів сприяння зайнятості населення, профорієнтації, профпідготовки і перепідготовки кадрів. Вона складається з мережі центрів зайнятості (бірж праці), центрів підготовки і перепідготовки робочої сили тощо. Основним елементом інфраструктури ринку праці є державна служба зайнятості.

 

 

1.1. Контрольні запитання та завдання

1. Що таке державна політика зайнятості?

2. Що являє собою концепція зайнятості?

3. Які основні положення зайнятості закріплені законодавчо?

4. Коли повна зайнятість є продуктивною?

5. Що таке структура зайнятості?

6. Які показники ефективності зайнятості?

7. Соціальні аспекти зайнятості?

8. Основні риси зайнятості в соціально орієнтованій економіці?

9. Як визначити рівень безробіття?

10. Які типи безробіття є найбільш гострими для економіки держави?

Резюме

Зайнятість має соціальний характер. Вона відображує потребу людей не тільки у доходах, але й у самовираженні через суспільно-корисну діяльність, а також сукупність задоволення цієї потреби при певному рівні соціально-економічного розвитку суспільства.

Основні принципи зайнятості закріплені законодавчо: перший принцип – це право громадян розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Змушення (у будь-якій формі) до праці не допускається за винятком випадків, встановлених законодавчо; другий принцип зайнятості – відповідальність держави за створення умов для реалізації права громадян на працю.

Оптимальною у зайнятості слід вважати таку пропорцію, що сповна відповідає інтересам підвищення економічної ефективності виробництва, результатам його інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, росту продуктивності праці, створює сприятливі умови для відтворення здорового покоління, висококваліфікованих, добре навчених і мобільних працівників.

Ефективною вважається зайнятість населення, яка забезпечує належний дохід, здоров’я, розвиток особистості, ріст освітнього і професійного рівня для кожного члена суспільства на основі росту суспільної продуктивності праці.

Найважливішим критерієм соціальної орієнтованості економіки є відношення до зайнятості. Зайнятість повинна розглятатися як невід’ємна частина комплексної соціальної політики. Соціальність проблем зайнятості визначається її вихідною націленістю на людину, її інтереси, потреби в трудовій сфері.

Мета політики зайнятості повинна відображувати нормативний стан зайнятості, якого необхідно досягти, вирішуючи проблеми сьогодення.

За суттю безробіття - це не тільки економічне явище, а й своєрідний синтез економіки, політики, ідеології, моралі даного суспільства. На регіональному рівні великий вплив на формування безробіття мають місцеві традиції і специфіка соціально-економічного розвитку.

Рівень безробіття розглядається як один з найважливіших соціальних індикаторів розвитку економіки.

Фрикційне безробіття – найбільш розповсюджений тип безробіття; сезонне безробіття – найменш гостре з усіх видів безробіття. деякі види виробництва (особливо сільськогосподарського) мають сезонний характер; структурне безробіття – виникає на базі зсувів у структурі попиту на окрему продукцію і технології виробництва; циклічне безробіття – безробіття, що викликане спадом виробництва, тобто фазою економічного циклу; приховане безробіття – та чисельність працівників, яка стала зайвою і зв’язку зі спадом виробництва або структурними змінами у ньому.