Укладання договору міни. Його особливості

Питаннячко

Договір міни може укладатися між сільськогосподарським підприємством і співвласниками майна у разі придбання підприємством оборотних або основних засобів (незавершеного будівництва) й оплати вартості майна в натуральній формі, тобто сільськогосподарською продукцією власного виробництва, товарами або будь-яким іншим майном.

У разі нерівноцінності обмінюваного майна сторона, яка одер­жує майно більшої вартості, може компенсувати іншій стороні різницю відповідною грошовою сумою або виконанням певних робіт та наданням послуг.

До договору міни відносяться всі наведені вище положення щодо договору купівлі-продажу, за винятком установленої Цивіль­ним кодексом пені. Кожен з тих, хто бере участь у міні, вважа­ється продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. Слід зазначити, що за податковим законо­давством міна одного майна на інше для сільськогосподарського підприємства у будь-якому випадку вважатиметься продажем та придбанням майна. Тому в нього виникнуть зобов’язання зі сплати ПДВ і податку на прибуток при продажу майна і не буде подат­кового кредиту при одержанні майна, оскільки продавцем є фі-
зичні особи.

У більшості випадків співвласники отримують основні та оборотні засоби за собівартістю або залишковою вартістю. При викупі у них майна підприємством його вартість може змінюватися за згодою сторін. Наприклад, у багатьох випадках балансова вартість об’єктів незавершеного будівництва є вищою за ринкову,
і співвласники можуть погодитися переоцінити його та продати за меншу вартість.

Для узгодження ціни на майно, що викуповується підприємством, створюється погоджувальна комісія з представників підприємства та співвласників майна. За даними переліків майна співвласників вона визначає номенклатуру, обсяг оборотних засобів, основні засоби, що викуповуються, й погоджує їхню вартість.
В окремих випадках доцільно залучити незалежного експерта-оці­нювача для переоцінки визначеного майна, зокрема основних засобів та незавершеного будівництва. Комісія складає протокол погодження ціни, в якому зазначається майно, що підлягає викупу, і погоджується його вартість.

Матеріальні цінності, такі як насіння, пальне, добрива, засоби захисту тварин та рослин, оцінюються за поточними ринковими цінами або за цінами їх придбання підприємством. Обґрунтуванням для визначення цін можуть бути контракти на продаж аналогічної продукції, діючі ціни переробних та заготівельних організацій, прайс-листи постачальників, ціни аграр­ної біржі тощо.

Готова продукція оцінюється за поточною ринковою вартістю чи ціною, за якою господарство реалізовує її зовнішнім покупцям. Корми оцінюються за ринковими цінами (договірними) або виходячи з їх кормової поживності.

Незавершене виробництво може бути оцінено кількома шляхами за погодженням сторін. Сторони мають самі дійти згоди, який з варіантів оцінки обрати для протоколу. Зокрема, воно може бути оцінене, виходячи з фактичних витрат з урахуванням поточного рівня цін на витрачені матеріально-технічні ресурси та інших понесених витрат.

Оцінка незавершеного виробництва також може бути проведена на основі планової собівартості продукції і ступеня завершеності робіт (або відсотка фактично понесених витрат). Якщо, наприклад, передається 100 га посівів пшениці за планової собівартості 25 грн/ц, планової урожайності 30 ц/га і ступеня виконання робіт 70 %, вартість незавершеного виробництва становитиме 100 ´ 30 ´ 25 ´ 0,7 = 52,5 тис. грн.

Ще одним варіантом оцінки незавершеного виробництва може бути оцінка, виходячи із середньої врожайності культури за останні п’ять років, поточної ринкової ціни кінцевого продукту і відсотка виконаних робіт. Так, якщо оцінюються ті самі 100 га пшениці за середньої урожайності за останні п’ять років 28 ц/га, поточ-
ної ринкової ціни 60 грн/ц і 70 % виконаних робіт, то вартість незавершеного виробництва дорівнюватиме 100 ´ 28 ´ 60 ´ 0,7 = = 117,6 тис. грн.

Основне стадо та тварини на вирощуванні й відгодівлі оцінюються, виходячи з поточних ринкових цін на м’ясо в живій масі (крім племінної худоби).

Вартість незавершеного будівництва чи основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку або оцінюється незалежним експертом-оцінювачем чи спеціалістами бюро технічної інвентаризації.

Протокол погодження підписується всіма представниками погоджувальної комісії та є невід’ємною частиною договору купівлі-продажу.

 

ВИКОНАННЯ

Строки у договорі міни

Одномоментності виконання зобов'язань з обміну товарами закон не вимагає - строки їх передачі можуть не збігатися. У такому випадку повинні бути особливо забезпечені інтереси сторони, яка в силу договору зобов'язана передати товар перша, до того, як отримає товар від другої сторони. Коли строки передачі обмінюваних товарів не збігаються, до сторони, яка повинна передати товар після передачі товару другою стороною, застосовуються загальні правила про зустрічне виконання зобов'язань згідно зі ст. 538 ЦК.

У разі ненадання зобов'язаною стороною обумовленого договором виконання зобов'язання або наявності обставин, які з очевидністю свідчать про те, що таке виконання не буде здійснене в установлений термін, сторона, на котрій лежить зустрічне виконання, має право призупинити виконання свою зобов'язання або відмовитись від виконання його і вимагати відшкодування збитків. Якщо обумовлене договором зобов'язання виконано не у повному обсязі, сторона, на якій лежить зустрічне виконання, має право призупинити виконання свого зобов'язання або відмовитися від виконання у частині, що відповідає не наданому виконанню. Якщо зустрічне зобов'язання виконано, незважаючи на ненадання другою стороною обумовленого договором виконання свого зобов'язання, ця сторона зобов'язана надати таке виконання.

У зовнішньоекономічних відносинах строки проведення бартерних операцій відіграють значну роль, внаслідок чого вони більш детально регулюються відповідним законодавством. Так, товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені у договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, які фактично експортовані за бартерним договором. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України, які здійснили експорт або імпорт робіт, послуг за бартерним договором, зобов'язані протягом п'яти робочих днів з дня підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт чи надання послуг, повідомити органи державної митної служби України (якщо імпортуються або експортуються за даним договором товари) або органи державної податкової служби України (якщо імпортуються чи експортуються за даним договором роботи або послуги) про факт здійснення експорту товарів (робіт, послуг). У разі перевищення встановлених ст. 2 Закону України "Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності" строків ввезення на митну територію України товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерними договорами суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності, які є стороною відповідного бартерного договору, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції видається разовий індивідуальний дозвіл1. У разі порушення строків проведення товарообмінних (бартерних) операцій ст. 4 зазначеного Закону передбачена відповідальність.

Форма договору

У § 6 глави 54 ЦК не міститься вимог до форми договору міни. Згідно зі статтями 716 та 657 ЦК при міні речами, хоча б одна з яких є нерухомістю, договір укладається у письмовій формі і повинен бути нотаріально посвідчений та підлягає державній реєстрації. Інші договори мають укладатись у простій письмовій формі. В усній формі можуть бути укладені договори відповідно до частин 1,2 ст. 206 ЦК.

Змістом договору міни, як й інших зобов'язань, є права та обов'язки його учасників. Обов'язкам однієї сторони договору міни відповідають права другої сторони. Частіше за все вони тотожні. Якщо з договору не випливає інше, то товари, які належать обміну, вважаються рівноцінними.

До основних прав та обов'язків сторін належить обов'язок щодо передачі товару, котра, як вже вказувалося, відбувається одночасно, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. При передачі товару лише однією стороною або якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, та сторона, яка отримала товар, повинна його зберігати. Правові наслідки невиконання обов'язку передати товар та інші документи, що належать до нього, передбачаються статтями 666,620 ЦК, а передання товару належної якості - ст. 678 ЦК. Разом із цим спірним є питання щодо сумірності зменшення ціни на товар неналежної якості та передачі додаткового товару в обсязі, відповідному сумі, на яку зменшена його вартість. Можна вважати, що це суперечить суті договору міни. У такій ситуації сторони договору міни вправі на свій розсуд вимагати від контрагента безоплатного усунення недоліків або заміни товару за наявності суттєвих порушень якості чи перерахування збитків при відмові контрагента від виконання договору міни та передачі товару.

Якщо обмінювані товари визнані нерівноцінними, виникає необхідність оплати різниці у вартості. Цей обов'язок лежить на стороні, яка отримує товар меншої вартості. Однак і у цьому випадку контрагенти вправі домовитись про інший порядок, ніж встановлений законом.

Обов'язками контрагентів за договором міни є передача товарів, не обтяжених правами третіх осіб на них. При вилученні за рішенням суду товару у сторони, яка отримала його за договором міни, на користь третьої особи на підставах, що виникли до укладення договору, друга сторона має відшкодувати заподіяні цим збитки попередній стороні (ст. 661 ЦК), яка також має право повернення свого майна, отриманого контрагентом за договором міни.

Розірвання, зміна договору міни, визнання його недійсним

Зміна або розірвання договору міни допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. На вимогу однієї зі сторін договір міни може бути змінено або розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною (частини 1,2 ст. 651 ЦК України).

Зміна договору міни є зміна зобов'язань сторін відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Розірвання договору міни тягне за собою припинення зобов'язання його сторін. При цьому сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за договором до моменту його зміни чи розірвання, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 1, 2, 4 ст. 653 ЦК України).

Договір міни визнається недійсним, якщо він порушує загальні вимоги ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. У такому випадку відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання договору міни, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

 

Питаннячко