Раціоналізаторська діяльність та її місце в інноваційному процесі

У своєму дослідженні А.Чухно звертає увагу на те, що зростання питомої ваги розумової праці, інтелектуалізація праці є необхідною умовою переростання людини економічної в людину творчу. Творча праця, творча діяльність людини – одна з визначальних рис нового суспільства. Аналіз показує, що не всяка розумова праця є творчістю. Багато працівників з вищою освітою зайнято рутинною роботою, яка далека від творчості. Це означає, що в сучасних умовах не лише фізична, але й розумова праця є виявленням людини економічної, бо вона керується в процесі праці матеріальними інтересами, матеріальною мотивацією. Творча праця, творча діяльність – це внутрішня потреба людини. Раціоналізаторська робота як вид технічної творчості аналогічний винахідництву, але, якщо в минулі роки індустріальної економіки ці види творчості співпадали, то в умовах переходу до інформаційної економіки механізм правовідносин має розбіжності. Винаходи регулюються національними законами і підзаконними актами, а на рівні міжнародному – відповідними конвенціями, які підписала або до яких приєдналась і Україна, договорами. Раціоналізаторські пропозиції та раціоналізаторська діяльність регулюються ЦКУ і одним–двома локальними актами, що свідчить про особливий правовий статус раціоналізації в Україні. В умовах переходу до інформатизації економіки і суспільства однією з основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних суб’єктів підприємницької (господарської) діяльності стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими нетрадиційними способами, або ж товари, що призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують). Це вимагає принципово нових підходів до підготовки, управління й організації виробництва, організації постачання і збуту, тобто обрати необхідний варіант інноваційного розвитку підприємства. Інноваційний розвиток, як зазначає С.Ілляшенко, визначають як процес господарювання, що спирається на безупинний пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у мінливих умовах зовнішнього середовища в рамках обраної мети та прийнятої мотивації діяльності і який пов’язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту. За означеним принципом має функціонувати і система управління інноваційним розвитком підприємств, в якій, зокрема, є система підготовки кадрів, налаштованих на технічну творчість. Без кадрового і матеріального забезпечення, фінансування розвитку неможливо отримати результат з освоєння нових виробів, оновлення парку машин і устаткування, технологічних, конструкторських, організаційних, соціологічних та інших змін. Інноваційний розвиток підприємства це багатоступінчастий процес оновлення виробництва, який не є ізольованою процедурою, а є гармонійним поєднанням інновацій цільового спрямування з вже відомими інноваціями, спрямованими на оновлення виробничої системи в процесі техніко–технологічної підготовки виробничої системи до сприйняття інновацій. Саме в інноваційному процесі поєднуються два спрямування: інноваційна діяльність та інноваційне підприємництво. В основу інноваційного процесу покладена трансформація інтелектуальної власності в кінцевий продукт інноваційної діяльності, який придатний для виробництва і ринку. Організаційно–матеріальна основа, яка спрямована на трансформацію інтелектуальної власності, відтворює ознаки технологічного підприємництва, що є передумовою здійснення інноваційного процесу. Технологічне підприємництво пов’язане з технічною творчістю цільового спрямування, яке вирішує завдання зміни покоління техніки, покращення умов праці, удосконалення техніки і технології, організаційні заходи технічного і технологічного характеру. Саме з технологічним підприємництвом у виробничій системі пов’язана раціоналізаторська діяльність (раціоналізаторство), що є пошуком нових рішень в технічній та технологічній системі, які є початковою стадією створення інновації або сама інновація на рівні місцевої (локальної) новизни та місцевої корисності. На рівні технологічного підприємництва здійснюється також винахідництво, яке спрямовано на інновацію. Технологічне підприємництво дозволяє отримати за результатами творчої діяльності інтелектуальний ресурс, який в умовах інноваційної діяльності накопичується у формі інтелектуального потенціалу підприємства. Раціоналізаторська пропозиція є складовою інтелектуального потенціалу підприємства, а раціоналізаторство є складовою інноваційної діяльності. При поєднанні в інноваційному процесі інноваційної діяльності з інноваційним підприємництвом досягається використання інтелектуальної власності в господарській діяльності на умовах її комерціалізації з метою отримання прибутку. Таким чином, раціоналізаторство є складовою частиною інноваційної діяльності, механізмом якого є технологічне підприємництво спрямоване на створення інтелектуального ресурсу. На підприємстві раціоналізатор і продукт його технічної творчості (раціоналізаторська пропозиція) є інтелектуальним потенціалом підприємства, який за певних умов інноваційного підприємництва залучається до господарської діяльності на умовах комерціалізації. Важливою складовою в інноваційному процесі є формування кадрів, спрямованих на технічну творчість. Чим більше удосконалений людський ресурс (раціоналізатори), тим потужніше будуть формуватися інтелектуальні ресурси, а на цій основі більш міцним буде інтелектуальний потенціал підприємства, який і належить власнику (юридичній особі) використовувати в певних умовах просування інноваційної продукції на ринок. Раціоналізаторство є, в певній мірі, основою більш високого рівня технічної творчості, яким є винахідництво. Наведена конструкція раціоналізаторства в інформаційній економіці є ефективним інструментом розвитку інноваційної діяльності на самому підприємстві. Підтвердженням цього є раціоналізаторська діяльність за кордоном, яку проаналізував у своєму дослідженні Г.Андрощук. Так, наприклад, за результатами дослідження, проведеного Японською асоціацією по системах висування пропозицій, внаслідок розгляду 2500 пропозицій подається одна заявка на патент. Програма висування пропозицій на фірмі "Саніо" типова для всієї Японії. До впровадження цієї програми фірма приступила в 1965 р. Якщо в перший рік було висунуто 12 389 пропозицій, то вже через двадцять років – 356 104 пропозиції. Середня кількість пропозицій, висунутих кожним кваліфікованим співробітником, зросла з 6 до 37,7 на рік. Значно підвищився і їхній якісний рівень, а питома вага збільшилася з 21,6% до 92,9%. За ці роки кількість співробітників, які беруть участь у програмі, подвоїлася і склала 67,2%. В той же час, із загальної суми щорічного прибутку розмір грошової винагороди, виплаченої японським співробітникам, склав 59 млн. дол. США, що в середньому на рік складає 1 дол. 44 центи за пропозицію і близько 24 дол. 48 центів – на співробітника. У Японії 87% раціоналізаторських пропозицій оплачується і 74% реалізується. При цьому пропозиція розглядається протягом тижня і винагорода виплачується під час наступної зарплати. Оплата диференційована – від суми чисто символічної до астрономічної.