На п’ятнадцятий поверх, будь ласка.

Текст 18

Перша згадка про підйомний механізм належить до... 2600 року до нашої ери! Саме такі «первісні ліфти» єгиптяни використовували при будівництві пірамід. Ці пристрої могли підняти на висоту трохи більше 150 метрів кам’яні блоки вагою близько 91 кілограма. А власне ліфт уперше побудували в римському міс­ті Геркулану, що загинуло водночас з Помпеями при виверженні Везувію. Коли археологи почали проводити розкопки, вони не по­вірили своїм очам: перед ними відкрилися залишки агрегату, який призначався для доставки з кухні до їдальні кулінарних страв. Крім того, відомо, що за допомогою більш простих ліфтів десь з 80 року нової ери на арену римського Колізею підіймали хижих тварин та гладіаторів. За античних часів ліфти приводили в дію раби. Розроб­ці підйомника багато часу присвятив відомий грецький математик Архімед (щоправда, він теж навіть не замислювався над тим, чим можна замінити силу м’язів).

За Середньовіччя про такий корисний пристрій не забули: як і раніше, ним продовжували користуватися для підйому на верхні поверхи будинків вантажів та людей. Проте в ті часи ліфти були досить дорогим задоволенням, тож користуватися ними могли хіба що королі, аристократи та священики з багатих монастирів. Звичайно, про електрику тоді ніхто і гадки не мав, тому працювали механізми від ручного приводу. Наприклад, 1203 року в одному французькому абатстві на узбережжі такий підйомник рухався на... «віслюковій тязі»!

Якщо говорити про ліфт у сучасному розумінні цього слова, то він з’явився 1743 року. Цей пристрій було встановлено в палаці французького монарха Людовіка XV у Версалі. Працював ліфт за­вдяки зусиллям прислужників, які підіймали свого короля на один поверх угору — до покоїв фаворитки Людовіка. Хто був автором цієї конструкції? Хто взагалі винайшов пристрій-підйомник? На жаль, історія не зберегла для нас імена давніх майстрів. Але головне, що ми вдячні їм за турботу про наші ноги... До речі, жоден з давніх конструкторів не заробив грошей на своєму винаході!

Нащадки невідомих майстрів виявилися більш прагматични­ми. У 1800 році один з володарів шахт в Америці сконструював ліфт, який працював без використання м’язової сили. Цей паро­вий підйомник приносив неабиякий прибуток своєму власнику, да­ючи змогу значно швидше піднімати вугілля на поверхню. Через 35 років вантажні парові ліфти з’явилися на кількох англійських фабриках і тільки після цього почали завойовувати американський континент.

Росія теж вирішила не відставати від Європи та Америки в цьому питанні. Ліфти, подібні до знайдених у Геркуланумі, невідо­мий майстер побудував ще за часів правління Петра І. У Петергофі, наприклад, обідній стіл «ходив» між першим і другим поверхами. А Кулібін 1795 року розробив гвинтові «підйомні та спускові кріс­ла». Вони були встановлені в Зимовому палаці і рухалися завдяки зусиллям слуг чи тварин.

На зміну паровому пристрою прийшов більш досконалий гі­дравлічний. Його автором став Вільям Томпсон, винахідник пнев­матичних шин. Нова конструкція вперше вступила в експлуатацію 1845 року. А в 1852-му за масовий випуск ліфтів узялася компанія Otis. Її «батько», Елайша Грейвс Отіс, винайшов ліфт, що побив усі рекорди безпеки: він мав нове гальмо і не падав униз навіть у тому випадку, якщо відривалися троси. До речі, Отіс 1854 року проводив демонстрацію свого винаходу. Рекламний трюк був видовищним: у виставочному залі Нью-Йорка між двома опорами висотою 12 ме­трів встановлювали ліфт. На нього навантажували бочки, а потім на платформу ставав сам Отіс. Ліфт за допомогою парової машини підтягали нагору, і асистент винахідника за командою боса... пере­рубував канат мечем. Підйомник, звичайно, летів униз, але вже через пару метрів спрацьовувала автоматика і падіння припиня­лося. Минуло ще три роки, і фірма Otis змонтувала перший паса­жирський ліфт у магазині на Бродвеї. З першого на п’ятий поверх підйомник ішов зі швидкістю 20 сантиметрів на секунду. Водночас в ліфті могли перебувати п’ятеро осіб. Отіс винайшов ще одну кон­струкцію підйомника — гвинтову. Вона стояла протягом 16 років у готелі «П’ята авеню». Але ця новинка виявилася надто повільною і незручною. До того ж коштував гвинтовий ліфт дорого.

З того часу з’явилося багато фірм, які створювали безпечні і зручні конструкції. Та лідерами на світовій арені такі залишилися Otis, Kone і Schindler. Остання компанія була заснована в Люцерні 1874 року інженером Робертом Шіндлером.

Коли почалося будівництво хмарочосів, у них стали монтувати ліфти без канатів. Гідравлічна конструкція давала змогу кабінці рухатися у 20 разів швидше, ніж ходив ліфт Отіса. Але... Куди ж ти подінешся від того «але»! У той час для гідравлічного циліндра під фундаментом будівлі доводилося копати шахту такої ж глибини, як висота самого будинку. Та й діяла конструкція на висоті не вище 20 поверхів. Французи взялися ліквідувати недоліки гідравлічного ліфту. Вони змогли знайти рішення, що давало можливість роз­містити циліндр горизонтально; до того ж нова конструкція мала систему блоків, через яку пропускався канат, з’єднаний з поршнем та кабіною. Уперше такий ліфт був показаний 1867 року в Парижі, на Всесвітній виставці. А згодом цю конструкцію встановили на Ейфелевій башті. Перший електричний пасажирський ліфт «народився» 1880 року. Його авторами стали співробітники німецької фірми «Сіменс і Гальске». Новий підйомник міг піднятися на висоту 22 ме­три всього за 11 секунд! А електричний ліфт Otis був встановлений в одному з хмарочосів Нью-Йорка 1889 року.

Відтоді перед людиною вже не виникає проблеми висоти розташування житла чи місця роботи: всі питання вирішують ліфти. (Найвищий хмарочос Америки — «Сіре Тауер» у Чикаго — облад­наний, наприклад, 106 підйомниками, з яких 16 є двоповерховими. А для відвідувачів оглядового майданчика змонтовано два швидкіс­ні ліфти.

(З кн. «З історії речей)