Банківські гроші— гроші, що створені банками, зокрема поточними ра­хунками (частина Мі). Ці гроші генеруються багаторазовим розширенням банківських резервів.

Банківські резерви — частина депозитів, яку банк відкладає у формі го­тівки в касі чи безпроцентних вкладів у центральний банк.

Бартер — безпосередній обмін одного товару на інший без використання грошей як засобу обміну.

Безробіття — 1) безробіття має місце тоді, коли існують працівники, які погодились би працювати за існуючу заробітну плату, але не можуть знайти роботу; 2) в офіційному визначенні працівник є безробітним, якщо він в да­ний час: а) не працює; б) чекає на звільнення внаслідок скорочення вироб­ництва \у\ активно шукає роботу протягом останніх чотирьох тижнів.

Бідність — в статистиці розвинених країн застосовується поняття "межа бідності", яка дорівнює прожитковому мінімуму. Сім'ї, які мають доходи менші від цієї межі, живуть у бідності.

Білонні гроші — гроші з малою власною внутрішньою вартістю. Трива­лий час як гроші використовували монети з благородних металів, що мали високу власну вартість. Біметалізм — грошова система, в якій за двома металами (золотом і сріблом) законодавчо закріплювалася роль загального еквівалента, і моне­ти з цих металів виконували без обмежень усі функції грошей.

ВВП — сукупна величина продукту, ви­робленого всередині країни протягом певного року.

ВНП — величина в поточ­них ринкових цінах усіх кінцевих товарів і послуг, що вироблені протягом певного періоду в країні, як правило, за рік.

Валютний ринок — система економічних та організаційних відносин сто­совно операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Валютні резерви — кожна країна зберігає принаймні частину своїх ре­сурсів у такій формі, як золото, валюта інших країн і СДР.

Вартість — втілена й уречевлена в товарі суспільна праця (з позицій тру­дової теорії вартості). Є й інші тлумачення.

Верхня межа ціни — максимальна ціна, яку уряд дозволяє фірмам при­значати на товар.

Взаємодоповнюючі товари — товари, що використовуються разом, так що зростання ціни на один товар, як правило, зменшує попит на доповнювач даного товару.

Використовуваний доход (ВД) — фактичний заробіток (за вирахуванням податків) або та частина сукупного національного доходу, що залишається сім'ям та індивідам для споживання та заощадження.

Вимірювання економічного зростання — це метод для оцінки внеску різних факторів у економічне зростання. Виробничий надлишок — різниця між ринковою ціною товару та гранич­ними витратами виробництва, взята для всіх одиниць продукції.

Відкрита економіка — економіка країни, що пов'язана інтенсивним ру­хом товарів і капіталу з економіками інших країн.

Автаркія, що означає створення замкненого самодостатнього господар­ства в межах певної країни. Вільна торгівля, або фритредерство — вид зовнішньоторговельної політи­ки, за якої держава не втручається в торговельні відносини з іншими краї­нами через мита, квоти або інші засоби.

Влада над ринком — це здатність продавців або покупців впливати на ціну товару.

Внутрішня вартість (грошей) — вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова ціна міді, яка міститься в мідній монеті).

Володіння — фактичне перебування майна у певного громадянина або юридичної особи. Право на володіння, як правило, належить власникові у встановлених законом межах. Воно може переходити до інших осіб шляхом майнового найму договору, дарування тощо.

Галузь — група фірм, що виробляють однакові чи однорідні продукти.

Гнучкість цін — така поведінка цін на ринках (властива для багатьох си­ровинних товарів і фондової біржі), коли ціни одразу реагують на зміни по­питу чи пропозиції.

Граничні видатки — додаткові видатки на придбання додаткової одиниці товару.

Граничні витрати (або додаткові витрати) — збільшення витрат внаслі­док виробництва додаткової одиниці продукції.

Гранична корисність — вимірювання додаткового задоволення, одержа­ного від споживання додаткової одиниці товару.

Гранична продуктивність —- це додаткова кількість продукції, одержана від додаткової одиниці праці, помножена на додаткову виручку від додат­кової одиниці продукції.

Гранична продуктив ність праці — це зміна в обсязі продукції, що вини­кає внаслідок зміни трудового ресурсу на додаткову одиницю.

Гранична продуктивність ресурсів — додатковий обсяг виробництва, ви­роблений при зростанні кількості ресурсу на одиницю.

Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) — та частина кожної додат­кової одиниці використовуваного доходу, яка заощаджується. Зауважимо, що гранична схильність до споживання + гранична схильність до заоща­дження = 1.

Гранична схильність до споживання (ГСС) — та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного дохо­ду.

Граничний доход — це приріст валового доходу, який одержала б фірма внаслідок продажу додаткової одиниці продукту.

Граничний продукт — додаткова кількість продукту, що отримується внаслідок збільшення певного фактора на одну додаткову одиницю за не­змінної величини інших факторів виробництва.

Гроші — це будь-що, що служить як загальноприйнятий посередник у обміні або як засіб платежу.

Двостороння монополія — ринок з одним покупцем та одним продавцем.

Депресія — період в економічному циклі, під час якого безробіття незви­чайно високе та спостерігається значне недовикористання виробничих по­тужностей підприємств, низький обсяг виробництва та інвестицій.

Рецесія, спад. Рецесія звичайно використо­вується для позначення певного періоду, принаймні двох наступних квар­талів, протягом яких реальний ВНП знижується.

Держава загального добробуту — така практика, коли уряд у змішаній економіці застосовує фіскальну політику та інші види державного регулю­вання, щоб змінити ринковий розподіл доходів і забезпечити роботу всьому населенню.

Дефляція — падіння загального рівня цін. і

Дискон т — купівля банками векселів до закінчення їхнього строку; про­цент, що його стягують банки за цю операцію.

Дисконтна ставка — ставка процента, що встановлюється центральним банком по позиках, які він надає комерційним банкам.

Дискримінація за ціною — призначення різних цін для різних покупців. Дискримінація за ціною першого ступеня — призначення на товар ін­дивідуальної ціни для кожної особи.

Дискримінація за ціною другого ступеня — призначення різних цін на різні кількості одного товару.

Дискримінація за ціною третього ступеня — поділ споживачів на дві чи більше груп з різними рівнями попиту на товар, щоб призначити різні ціни для різних груп.

Ділові цикли — коливання у сукупному національному обсязі виробниц­тва, доході і зайнятості. Звичайно цикл триває від 2 до 10 років і характери­зується одночасним розширенням або звуженням у багатьох секторах еко­номіки. Добровільне безробіття — вид безробіття, який має місце, коли індивід вважає, що величина заробітної плати менша, ніж вигоди від альтернатив­них способів проведення часу, наприклад, дозвілля.

Додана вартість — різниця між вартістю вироблених товарів і вартістю матеріалів) сировини, що використані у їх виробництві.

Додаткова вартість — одне із центральних понять в марксистській еко­номічній концепції. Додаткова вартість виступає як надлишок вартості над вартістю робочої сили, яка створена найманими працівниками і безоплатно привласнена власниками капіталу.

Досконала конкуренція — ринкова ситуація, за якої: 1) кількість про­давців і покупців досить велика; 2) пропоновані продавцями продукти є од­норідними. За такої ситуації жодна фірма не може вирішальним чином впли­вати на ринкову ціну.

Доход — потік зарплати, процента, дивідендів та інших грошових над­ходжень що приходять до індивіда чи країни протягом певного періоду часу (звичайно року).

Доход від граничного продукту — визначається як граничний продукт, помножений на граничний доход. Це додатковий доход, який був би отри­маний, якби фірма купила одиницю певного фактора виробництва, застосу­вала його та продала б додатковий вироблений продукт.

Другорядний товар — товар, рівень споживання якого при зростанні до­ходу споживача падає.

Економетрика — галузь економічної теорії, що застосовує методи статис­тики, щоб вимірювати й оцінювати кількісні економічні зв'язки.

Економіка соціальна ринкового типу (соціально-орієнтована ринкова еко­номіка) — економічна система, що основана на пануванні колективних форм власності на засоби виробництва, в якій має місце органічне поєднання дер­жавного регулювання макро- та мікроекономічних процесів з ринковими важелями, поєднання соціального з ринковим.

Економічна рента — різниця між виплатами ресурсу виробництва та мінімальною сумою, яку необхідно витратити, щоб одержати цей ресурс.

Економічне зростання — збільшення в обсязі виробництва країни. Еко­номічне зростання звичайно вимірюється щорічним темпом збільшення ре­ального ВНП країни (або реального потенційного ВНП).

Економічний прибуток — різниця між виручкою та витратами фірми, включаючи всі альтернативні вартості.

Експорт — товари або послуги, що виробляються в одній країні і прода­ються в іншій. Він включає торгівлю товарами (такими, як машини) і по­слугами (як транспортні або проценти по позичках та інвестиціях). Імпорт — це потік у протилежному напрямку — в дану країну з інших країн.

Екстенсивне збільшення капіталу — збільшення реального капіталу, що дорівнює темпу зростання робочої сили; відношення між сукупним капіта­лом і сукупною працею залишається незмінним.

Еластичний попит — має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар внаслідок зміни в ціні на 1% перевищує одиницю.

Еластичність — це міра чутливості однієї змінної щодо іншої. Точніше, це числовий показник процентних змін, що відбуваються в одній величині в разі зміни на 1 % іншої величини.

Емісія — випуск в обіг грошей і цінних паперів (акцій, облігацій, депо­зитних сертифікатів тощо).

Ефект доходу — зростання рівня споживання, спричинене зростанням рівня доходу за умови, що ціни на товар не змінюються.

Ефект заміщення — зміна в споживанні товару, пов'язана зі зміною його ціни, тоді як рівень задоволення залишається постійним.

Ефект зворотного зв'язку — коригування ціни та кількості на одному ринку, спричинене ціновим та кількісним коригуванням на споріднених ринках.

Ефект снобізму — негативний сітьовий взаємовплив, за якого попит ок­ремої особи на товар тим вищий, чим менша кількість людей володіє цим товаром.

Ефективність — відсутність втрат або таке використання ресурсів, яке забезпечує максимально можливий рівень задоволення за даних факторів виробництва і технології.

Ефективність за Парето — розподіл товарів, згідно з яким одна особа зба­гачується за рахунок збідніння іншої.

Закон Грешема — державний діяч і фінансист Англії XVI ст., який сфор­мулював положення: "гірші гроші витісняють з обігу кращі". Дане форму­лювання одержало в економічній літературі назву закону Грешема, хоч ця закономірність була відома значно раніше. Закон Грешема діє в біметалічній грошовій системі, в якій роль грошей виконують два метали — золото і срібло, а банкноти, що перебувають в обігу, розмінюються на обидва мета­ли. При використанні двох металів як грошей виникає трудність встанов­лення вартісного відношення між золотом і сріблом! Внаслідок того, що за­конодавчо закріплене співвідношення між двома валютами з часом уже не відповідає ринковому співвідношенню золота і срібла, недооцінені по зако­ну монети починають залишати сферу обігу і осідати у вигляді скарбу.

Закон обмеженості ресурсів — більшість речей, які люди хочуть мати, виробляються в недостатній кількості (за винятком позаекономічних благ). Отже, кількість товарів завжди обмежена і має якимось чином розподіля­тися (нормуватися) або за допомогою ціни, або іншими способами.

Закон Сея — розвинута Ж.-Б. Сеєм теорія, яка говорить, що пропозиція творить овій власний попит. Дану тезу Сей аргументував так: внаслідок того, що сукупна купівельна спроможність точно дорівнює сукупним доходам і виробництву, перевищення попиту чи пропозиції неможливе. Кейнс піддав критиці даний закон і звернув увагу на те, що кожний додатковий долар доходу ге обов'язково буде витрачатися (тобто гранична схильність до спо­живаний не обов'язково дорівнює одиниці).

Заков спадної граничної корисності — закон, який твердить, що коли спо­живається більше певного товару, його гранична корисність падає.

Закон спадної віддачі — закон, який говорить, що додатковий обсяг ви­робництва від послідовного збільшення одного фактора виробництва справді зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

Залізний закон заробітної плати — в економічних концепціях Мальтуса теорія, за якою при капіталізмі існує невідворотна тенденція заробітної пла­ти падати до мінімуму засобів існування. Теоретичне обґрунтування тези про те, що реальна зарплата залишається на незмінному рівні, який дорів­нює мінімуму засобів існування, було здійснене Д. Рікардо, який виходив із закону убуваючої родючості ґрунту і закону народонаселення Мальтуса. Со­ціаліст Ф. Лассаль проголосив "залізний закон" заробітної плати.

Замінники — товари, що конкурують один з одним, взаємозамінні това­ри. Навпаки, товари, що завжди ідуть у парі (наприклад лівий і правий че­ревики) називаються взаємодоповнюючими товарами.

Земля — в класичній і неокласичній економічній теорії один із трьох ос­новних факторів виробництва (разом з капіталом і працею). Цей фактор включає землю, яка використовується у сільськогосподарському чи промис­ловому виробництві, а також використовувані природні ресурси землі.

Зміна попиту і зміна величини попиту — зміна в кількості товарів і по­слуг, ще покупці хочуть купити, яка спричиняється будь-чим, за винятком зміни ціни, є зміною попиту

Змінна величина — економічна величина, яку можна визначити і вимі­ряти. Важливі змінні в економіці включають ціни, процентні ставки, розмір багатства і т.ін.

Змінні витрати — витрати, які змінюються залежно від рівня виробниц­тва, так: як видатки на заробітну плату і сировину.

Змішана економіка — це економіка, яка ґрунтується на ринковому розв'я­занні основних проблем економічної організації. Проте в такій економіці має місце державне втручання в макроекономічні процеси, щоб усунути ринкові невдачі. Змішана економіка — це поєднання ринкового і державного прин­ципів макроекономічної координації.

Золотий стандарт — така організація грошового обігу, за якої банківські білети розмінюються на золото.

Інвестиції, капіталовкладення — довгостроковий вклад капіталу в будь-яке підприємство, галузі господарства з метою отримання прибутку.

Інфляція — темп інфляції є загальне зростання загального рівня цін у процентах, який вимірюється індексом споживчих цін (ІСЦ). Інфляцію по­діляють на: 1) помірну; 2) галопуючу; 3) гіперінфляцію. Помірна інфля-ц і я має місце, коли загальний рівень цін зростає до 10% за рік; галопу­юча — 20—100%, 200% або навіть трохи більше; гіперінфляція — 1000%, мільйон, а то і більше процентів за рік.

Інфляція витрат (пропозиції) — інфляція, яка виникає внаслідок різко­го зростання витрат. Через інструментарій сукупного попиту і пропозиції інфляція витрат зображується як переміщення вгору кривої А8. Часто цю інфляцію називають інфляцією пропозиції.

Інфляція попиту — інфляційне зростання цін,:зумовлене зростаючим попитом, який перевищує пропозицію.

Капітал (капітальні товари, капітальне устаткування) — в економічній теорії один з тріади продуктивних факторів виробництва.

Картель — об'єднання виробників у певній галузі з метою обмеження або усунення конкуренції, щоб мати постійно високі прибутки.

Кейнсіанська теорія — напрям в економічній думці, який був розвине­ний Джшом Мейнардом Кейнсом (1883 — 1946), зокрема в його найві-домішій праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей". Централь­ним пунктом концепції Кейнса є положення, що капіталістична економіка не може аптоматично досягати рівноваги повної зайнятості. За Кейнсом, недоліки ринкової економіки можуть бути виліковані фіскальною і моне­тарною політикою, які стимулюють розширення сукупного попиту.

Кількісна теорія цін — теорія, за якою ціни змінюються пропорційно з пропозицією грошей. Започаткований монетаристами обережніший підхід твердить, що пропозиція грошей є найважливішим визначником змін у но­мінальному ВНП.

Кількісно рівняння обміну — тотожність МV = РQ, де М є пропозиція гро­шей, V — швидкість обігу грошей, а РQ (ціна помножена на кількість) є вартістю сукупного продукту (номінальний ВНП).

Кінцева продукція — товар, що вироблений для кінцевого споживання, а не для пзрепродажу чи подальшого виробництва. Порівняйте з поняттям "проміжні товари".

Командна економіка — спосіб економічної організації, за якої ключові проблеми економічної організації прямо розв'язуються державними орга­нами, які наказують підприємствам що, як і для кого виробляти.

Конкурентна рівновага — така рівновага попиту і пропозиції на ринку, що досягається досконалою конкуренцією.

Конкурентний ринок — ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

Конкуренція — суперництво між виробниками (фірмами) за покупців чи ринки. В економічній теорії термін "конкуренція" інколи застосовується як коротший термін для позначення досконалої конкуренції.

Концерн — форма об'єднання підприємств різних галузей промисловості, торгівлі, транспорту, сфери послуг і фінансових установ, що знаходяться під єдиним фінансовим контролем.

Концентрація виробництва — процес дедалі більшого зростання вироб­ництва на великих і найбільших підприємствах. При цьому на таких підприємствах зосереджується дедалі більше засобів виробництва, праців­ників і зростає випуск продукції.

Кон'юнктура — сукупність ознак, що характеризують поточний стан еко­номіки в певний період.

Кооператив — підприємство (фірма), створене на основі добровільного об'­єднання громадянами свого майна. Член кооперативу бере особисту участь у його діяльності.

Кооперація — добровільне об'єднання людей для спільної господарської діяльності.

Корисність — рівень задоволення, яке отримує особа від споживання то­вару або заняття певною діяльністю.

Користування — повноваження особи одержувати матеріальні, культурні та інші вигоди від майна, речей відповідно до їхніх корисних властивостей і господарського призначення

Корпорація — назва акціонерного товариства; корпорація має такі пра­ва: купувати, виробляти, продавати, підписувати контракти, як і окрема особа.

Кредит — позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення, строковості та з оплатою відсотка.

Крива "доход — споживання " — крива, що характеризує поєднання то­варів, які максимізують корисність і відповідають рівню доходу.

Ланцюговий ефект — позитивний сітковий взаємовплив, за якого певна особа прагне купити товар частково через те, що ним володіють багато інших людей.

"Лесе фер " — думка, що держава не повинна втручатися в господарське життя, а ринок регулює економіку. Цей підхід був виражений ще класич­ними економістами, зокрема Адамом Смітом. За цим підходом економічна роль уряду має обмежуватись: 1) підтриманням закону і порядку; 2) націо­нальною обороною; 3) забезпеченням державою тих суспільних благ, за які приватний сектор не буде братися (наприклад експлуатація маяків, охоро­на здоров'я, санітарія).

Лихварство — надання позики під дуже високий процент. Максимізація прибутку — мета фірми, досягається тоді, коли гранична виручка фірми дорівнює граничним витратам виробництва, в точці, де гра­ничні витрати швидше зростають, аніж зменшуються.

Мальтузіанська теорія народонаселення — гіпотеза, яка вперше була ви­сунута англійським священиком і економістом Т. Р. Мальтусом (1766 — 1834). За цією теорією, природна "тенденція" населення полягає в тому, що воно зростає швидше, ніж виробництво продовольства. Тому з часом поду-шеве виробництво продовольства зменшується і стає перешкодою на шляху зростання населення. Ця теорія грунтується на законі убуваючої віддачі: зростаюче населення застосовує фіксовану кількість землі, що неминуче змен­шить поі;ушеве виробництво і доходи нижче від фізіологічного мінімуму.

Межа виробничих можливостей (МВМ) — графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою.

Меркгнтилізм — сукупність поглядів, ідей в економічній науці, можли­во, більш відома внаслідок її критики А. Смітом у "Багатстві народів". Мер­кантилісти були вражені загальною купівельною здатністю грошей (золота) і вважали, що багатство нації полягає у золоті. Держава повинна мати активне сальдо торговельного балансу, тобто країна не повинна ввозити більше то­варів, ні;* вивозити. Меркантилісти також виступали за державне втручан­ня в екоь омічне життя, бо вважали, що політика "лесе фер" могла б вести до

втрати золота.

Мито — податок, що накладається на кожну одиницю товару, яка імпор­тується в дану країну.

Мінова вартість — з позицій трудової теорії вартості форма прояву вар­тості, що являє собою кількісне співвідношення або пропорцію, за якою то­вари обмінюються один на одний.

Модель (економічна) — це математичний образ фірми, компанії, ринку чи будь-якої іншої реалії, що грунтується на економічній теорії.

Модель Курно — модель олігополії, в якій фірми припускають, що обсяг виробництва їх конкурентів фіксований, і водночас вирішують, скільки про­дукції їм виробляти.

Модель мультиплікатора — макроекономічна теорія, розвинена Дж. М. Кейн-сом, яка підкреслює важливість змін в автономних видатках (особливо інве­стиціях, урядових видатках і чистому експорті) для визначення змін в обся­гах виробництва та зайнятості (Див. Мультиплікатор).

Монетаризм — школа в сучасній економічній науці, яка виходить з того, що зміни у пропозиції грошей є основною причиною макроекономічних ко­ливань. 8 короткостроковому періоді, на думку монетаристів, зміни в про­позиції грошей в основному впливають на реальний обсяг виробництва і рівень пін. У тривалішому (довгостроковому) періоді реальний обсяг виробництва прямуватиме у напрямку потенційного ВНП, тоді як ціни змінюва­тимуться пропорційно до пропозиції грошей. Монетарна політика — один із двох основних видів макроекономічної політики держави. Суть монетарної політики центрального банку полягає у здійсненні ним контролю над грошима, процентними ставками і станом ринків капіталу.

Монометалізм — грошова система, в якій, на відміну від біметалізму, один валютний метал (золото або срібло) є загальним еквівалентом і основою гро­шового обігу.

Монополі я — це поняття відбиває таку ринкову ситуацію, коли певний товар поставляється єдиною фірмою (Див. Природна монополія).

Монополістична конкуренція — така структура ринку, за якої на ньому діє велика кількість продавців, що поставляють товари, які є близькими, однак недосконалими замінниками. На такому ринку кожна фірма може справляти певний вплив на ціну свого товару.

Монопсонічна влада — здатність покупця придбати товар за ціною, ниж­чою від його граничної цінності.

Монопсонія — дзеркальне відображення монополії; ринок, на якому є лише один покупець певного товару. Монополія одного покупця.

Мультиплікатор — термін, застосовуваний у макроекономіці, щоб позна­чити зміни, які відбуваються у таких змінних, як ВНП, пропозиція грошей, на одиницю зміни у зовнішніх змінних, таких, як урядові видатки або банківські резерви.

Надлишковий попит — попит, що виникає, коли кількість попиту пере­вищує кількість пропозиції через те, що верхня межа ціни утримує ціну на товар нижчою від ціни рівноваги.

Національне багатство — сукупність матеріальних і культурних благ, створених і нагромаджених суспільством за всю його історію.

Національний доход (НД) — знову створена вартість; загальна сума дохо­ду, отриманого населенням країни у вигляді заробітної плати, ренти, відсот­ка, прибутку.

Невидима рука — концепція, що запроваджена в економічну теорію Ада-мом Смітом у 1776 р., аби описати парадокс "лесе фер" ринкової економіки. Згідно з цією доктриною кожна людина, прагнучи своєї власної вигоди, доб­ра для самої себе, водночас в ринковій економіці немовби керована "невиди­мою рукою" з тим, щоб в остаточному підсумку сприяти вигоді всіх і кожно­го. Недосконала конкуренція — ринкова ситуація, коли фірма (або декілька фірм) виробляє і поставляє таку частку продукту, що може вирішальним чином впливати на формування ціни.

Неелаcтичний попит — має місце тоді, коли процентна зміна в кількості попиту на товар, що виникає у відповідь на зміну в ціні на 1%, менша за одиницю.

Неконкурентний товар — товар, граничні витрати на надання якого додат­ковому споживачеві дорівнюють нулю.

Номінальна (грошова) процентна ставка — норма процента, яка випла­чується по різних активах. Вона характеризує доход за рік на одну інвесто­вану грюню. Порівняйте з реальною процентною ставкою, яка показує до­ход за рів мовою реальних товарів.

Норма безробіття — частка робочої сили, що є безробітною.

Обмін — об'єктивно необхідна фаза суспільного виробництва, що зв'язує

Оборотні засоби — кошти підприємства, що використовуються для фінан­сування господарської діяльності — створення виробничих запасів сирови­ни:, матеріалів, палива, тари, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, включаючи кошти в незавершених платежах, на розра­хункових рахунках у банках і касах підприємств та організацій.

Олігополія — така ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли ви­робництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю продуцентів.

Олігопсонія — ринок, на якому є кілька покупців.

Операції на відкритому ринку — діяльність центрального банку щодо купівлі або продажу державних цінних паперів для того, щоб впливати на банківські резерви, пропозицію грошей і процентні ставки.

Парадокс вартості — парадокс, що полягає в тому, що багато найнеобхід-ніших для життя продуктів (наприклад, вода) мають низьку "ринкову" вартість, тоді як багато предметів розкоші (наприклад, діаманти), що ма­ють невелггку споживну вартість, є дуже дорогими.

Парадокс ощадливості — парадокс, що вперше був помічений Кейнсом. Рішення суспільства заощаджувати більше може мати наслідком зменшен­ня реальних заощаджень.

 

 

Патріархальні відносини — взаємини між членами родинного колекти­ву нащадків одного батька, що грунтуються на спільному виробництві та споживанні. Перешкоди конкуренції — фактори, що зменшують силу конкуренції або кількість виробників у певній галузі, що призводить до більшої економіч­ної концентрації.

Підпільна економіка — незареєстрована економічна діяльність. Підпільна економіка включає і дозволені законом види діяльності, що не повідомля­ються податковій владі (такі як, наприклад, продаж гаража або послуги друзів один одному) і незаконну діяльність (торгівля наркотиками, азартні ігри або проституція).

Плата за ризик — сума грошей, яку особа, не схильна до ризику, спла­тить за право уникнути ризику.

Повна зайнятість — поняття, яке застосовується в багатьох значеннях. Дане поняття давно застосовують, щоб відобразити стан в економіці, коли немає безробіття або існує незначне вимушене безробіття. Сьогодні багато економістів твердять, що відсутність вимушеного безробіття або його недо­статній рівень неминуче породжує різке зростання інфляції.

Політика дешевих грошей — політика центрального банку щодо збільшення пропозиції грошей, щоб зменшити процентні ставки. Метою та­кої політики є збільшення інвестицій і, отже, збільшення ВНП (протилеж­ною є політика дорогих грошей).

Політика дорогих грошей — політика центрального банку щодо обмежен­ня і зменшення пропозиції грошей та підвищення процентних ставок. Ця політика має своїм наслідком уповільнення зростання обсягу реального ВНП, зменшення інфляції і підвищення курсу валкіти країни (протилеж­ною є політика дешевих грошей).

Попит на гроші — сумарний термін, який використовується економіста­ми для пояснення, чому окремі особи і фірми нагромаджують гроші. Основні мотиви для нагромадження грошей: 1) попит на гроші для операцій, люди потребують грошей, щоб купувати товари; 2) попит на гроші як на активи, що є бажанням для людей тримати дуже ліквідний поза ризиковий актив.

Порівняльна перевага (у міжнародній торгівлі)— закон порівняльної пе­реваги, за якого країна має спеціалізуватися у виробництві і експорті тих товарів, які вона може виробляти за відносно нижчих витрат, та імпортува­ти ті товари, по яких має відносно вищі витрати. Отже, саме порівняльна перевага, а не абсолютна перевага має диктувати торговельні відносини.

Порушення рівноваги — такий стан, за якого в економіці відсутня рівно­вага. Він може виникати, коли потрясіння (в доході або цінах) перемістили криві сукупного попиту або сукупної пропозиції, а ринкова ціна ще повністю не пристосувалася. В макроекономіці нерідко вважають, що безробіття ви­никає внаслідок відсутності ринкової рівноваги.

Право власності — означає здатність фірми чи індивіда володіти, розпо­ряджалися і користуватися товарами капітального призначення та іншим майном в ринковій економіці.

Праця — цілеспрямована діяльність, в якій люди за допомогою засобів праці діють на природу, пристосовуючи її для задоволення своїх потреб. В умовах товарного виробництва праця має двоїстий характер.

Прибуток — в аналітичній економіці різниця між виручкою від продажу і повними витратами на виробництво товару. Марксистська концепція ви­значає прибуток як перетворену форму додаткової вартості, яка є результа­том експлуатації найманих працівників.

Природна монополія — галузь, в якій економія за обсягом є настільки значною, що ефективний рівень виробництва однієї фірми задовольняє по­пит цілого ринку.

Природний рівень безробіття — такий рівень безробіття, за якого факто­ри, що підвищують і знижують заробітну плату і ціни, перебувають у рівно­вазі.

Прогресивні, пропорційні і регресивні податки — податок прогресивний, якщо середня ставка оподаткування (податок поділений на доход) вища для осіб з вищими доходами, і регресивний, якщо середня ставка оподаткуван­ня зменшується із зростанням доходу.

Продуктивні сили — це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва.

Продуктивність праці — поняття, яке характеризує відношення резуль­тату (випуску) до затрат праці. Продуктивність підвищується, якщо за старих затрат праці має місце зростання виробітку.

Проміжні товари — товари, які піддавались уже певній обробці, але ще не виступають кінцевим продуктом. Наприклад, сталь або вовна є проміжни­ми товарами.

Пропозиція робочої сили — кількість працівників (або загальна кількість людино-годин) в економіці. Основними визначниками пропозиції робочої сили є населення, реальна заробітна плата та соціальні традиції.

Протекціонізм — економічна політика держави, що спрямована на захист вітчизняної економіки від іноземної конкуренції. Найважливішими знаряд­дями політики протекціонізму є мито (оподаткування іноземних товарів високим митом), а також квоти.

Процент — плата за право користування грошовим капіталом, взятим у позику.

Прямі податки — накладаються безпосередньо на індивідів або фірми, включаючи податки на доход, заробітну плату та інші трудові заробітки і на прибуток.

Рабство — перша в історії людства форма експлуатації, за якою основний виробник матеріальних благ — раб належав рабовласникові поряд із зна­ряддям виробництва.

Реальна заробітна плата — показник, що характеризує купівельну спро­можність заробітної плати найманих працівників. Реальна заробітна плата визначається кількістю матеріальних благ і послуг!, що їх можуть придбати і оплатити наймані працівники за одержану ними номінальну заробітну пла­ту.

Реальна ціна — ціна на товар порівняно з сукупним рівнем цін, називаєть­ся також ціною в "постійних доларах".

Резервна ціна — максимальна сума, яку спожив'ач готовий заплатити за товар.

Рента — цей термін широко застосовувався англійськими економістами XIX ст. для позначення доходу, одержуваного від власності на землю.

Ресурс суспільної власності — ресурс, такий як повітря та вода, до якого кожен має вільний доступ.

Ринок — багатозначне поняття: 1) сукупність покупців та продавців, які взаємодіють у процесі обміну; 2) місце, де покупці і продавці взаємодіють, щоб визначати ціни та кількості певного товару. Окремі ринки (такі, як фон­дова біржа або "блошині" ринки) зосереджуються у певному місці; 3) систе­ма суцільних відносин, що спирається на вільний товарно-грошовий обіг, товарооборт.

Ринки з конкуренцією — ринки, на яких покупці або продавці поодинці мають мало або взагалі не мають можливостей вплинути на ціну.

Ринкова економіка — це така економіка, в якій основні проблеми — що, як і для кого —■визначаються здебільшого через взаємодію попиту і пропо­зиції на ринках. У цій формі економічної організації фірми керуються ба­жанням максимізації прибутку, купують фактори виробництва і виробля­ють та продають продукти.

Ринкова рівновага — те саме, що і конкурентна рівновага.

Ринкова ціна — ціна, установлена на ринку з чистою (досконалою) конку­ренцією. Ринкова ціна визначається в результаті взаємодії продавців і покупців.

Ринковий механізм — це схильність пропозиції і попиту до рівноваги (тоб­то ціна схильна рухатись до рівноваги ринку) таким чином, щоб надлиш­кових попиту і пропозиції не було.

Ринковий соціалізм — концепція, яка виникла у 60-ті роки. Згідно з цією теорією більшість макроекономічних питань в соціалістичній економіці мають розв'язуватись ринковим механізмом. Держава має залишатись влас­ником більшості капіталу і землі та спрямовувати інвестиції, але техніка виробництва і точне налагодження виробництва мають бути залишені за попитом і пропозицією.

Рівновага — стан, за якого економічна система перебуває у спокої, або сили, які діють в системі, урівноважені і не існує тенденції до зміни цін.

Рівновага за Нешем — стратегія чи дії, за яких кожен гравець повністю реалізуй свої можливості, передбачаючи дії свого суперника.

Рівновага Курно — рівновага за Нешем, що має місце тоді, коли фірми од­ночасне приймають рішення щодо кількості вироблюваної ними продукції.

Рівняння Слуцького — рівняння, яке розподіляє вплив зміни ціни на кількість попиту на ефект доходності та ефект заміщення.

Розподіл праці — метод організації виробництва, за якого кожний пра­цівник спеціалізується на окремій частині виробничого процесу. Спеціаліза­ція пра ці приносить більший обсяг сукупного продукту, бо праця стає квалі-фікованішою в певній сфері, а спеціалізовану техніку можна запровадити, щоб виконувати уважніше певну частину виробничого завдання.

Розпорядження — один з елементів права власності, що полягає в право­мочності власника вирішувати долю належного йому майна, наприклад, шляхом продажу, дарування, обміну тощо.

Сальдо зовнішньої торгівлі — різниця між експортом і імпортом країни, як правило, у вартісному виразі. При перевищенні експорту над імпортом — позитивне сальдо, у протилежному випадку — від'ємне.

Сигнали ринку — процес, за допомогою якого продавці надсилають інфор­мацію покупцям про якість товару.

Собівартість — грошовий вираз безпосередніх витрат, пов'язаних з ви­робництвом і реалізацією продукціїї.

Соціальний розвиток — зміни, що відбуваються у суспільстві в процесі його поступу.

Споживна вартість — корисність речі або послуги, їхня здатність задо­вольняти ті чи інші потреби людини. Зумовлена фізичними, хімічними та іншими природними властивостями, наданими їй людиною внаслідок кон­кретної праці.

Споживчий надлишок — різниця між сумою, яку споживачі готові запла­тити за товар, та тією сумою, яку вони фактично сплачують.

Ставка (норма) процента — ціна, що платиться за позичені гроші за пев­ний період часу. Норма процента виражається у процентах. Якщо, наприк­лад, норма процента є 10% на рік, то за позичену суму у 1000 грн. слід буде заплатити 100 грн.

Стагфляція — поняття, що запроваджене в обіг на початку 70-х років. Воно описує таку економічну ситуацію, в якій висока норма безробіття в умовах стагнації поєднується з високим сталим темпом інфляції. Явище стагфляції нині пояснюють головним чином інерційною природою інфля­ційних процесів. До 70-х років XX ст. спад в економіці і зростання безробіття практично виключали інфляцію.

Субсидія, дотація — платежі, що здійснюються урядом фірмі чи сім'ям, чи індивідам, які поставляють або споживають певний товар. Наприклад, уряди часто субсидіюють продовольчі товари, компенсуючи частину повних видатків сімей з низькими доходами.

Сукупна пропозиція — величина товарів і послуг, яку фірми бажали б продавати у даному періоді. Сукупна пропозиціям функцією наявних фак­торів виробництва, технології та рівня цін.

Сукупний попит — сукупні заплановані або бажані видатки в економіці протягом певного періоду. Він визначається сукупним рівнем цін і залежить від внутрішніх інвестицій, чистого експорту, урядових видатків, функцій споживання та пропозиції грошей.

Суспільний товар, товари колективного споживання — товар, вигоди від якого поширюються на все суспільство, незалежну від того, чи окремі інди­віди бажають споживати даний товар

Технічний прогрес — запровадження нового методу виробництва, який зменшує витрати і, отже, підвищує продуктивність праці, що веде до пере­міщення межі виробничих можливостей.

Трансфертні платежі, урядові — платежі, які держава виплачує індиві­ду (наприклад, допомога з безробіття) Товар — продукт праці (вироби, послуги), здатний задовольняти певні потреби людини і призначений для купівлі-продажу.

Товари нижчої цінності — товари, споживання яких падає зі зростанням доходу споживача.

Товарне виробництво — форма суспільного виробництва, за якої продук­ти виробляють не для власного споживання, а для обміну через купівлю-продаж. Загальними умовами виникнення та існування товарного виробниц­тва є, по-перше, суспільний поділ праці і спеціалізація виробництва і, по-друге, економічна відокремленість і самостійність товаровиробників.

Товарні гроші — гроші, які мають внутрішню вартість. До такого роду грошей відносять золоті і срібні монети, а також використання ряду товарів як грошей (як, наприклад, худоби, солі, хутра тощо).

Товарообіг — стадія процесу відтворення, що зв'язує виробництво та спо­живання:.

Торговельні бар'єри — будь-який з протекціоністських заходів, за допо­могою якого уряди прагнуть зменшити імпорт. Мита і квоти є найочевидні­шими бар'єрами, проте в недавні роки розвинулись і немитні бар'єри, такі, як обтяжливі регуляційні процедури, що витісняють традиційні засоби.

Трудова теорія вартості — підхід в економічній теорії, що був розвину­тий У. Петті, А. Смітом, Д. Рікардо, К. Марксом та іншими економістами. За цим підходом, кожний товар обмінюється відповідно до кількості су­спільно необхідної праці, яка затрачена на його виробництво.

Фактори виробництва — продуктивні фактори, такі, як праця, земля і капітал, необхідні ресурси, щоб виробляти товари і послуги.

Фіскальна політика — одне із двох основних знарядь, що використову­ються державою для регулювання макроекономікИ. Фіскальна політика сто­сується: 1) державних закупівель товарів і послуг, а також видатків на транс­фертні платежі; 2) типів і розмірів податків.

Фонд нагромадження — частина доходу, яку використовують для розши­реного відтворення.

Фрикційне безробіття — тимчасове безробіття, яке індукується динаміч­ними змінами в економіці. Ці зміни спричиняють рух населення з одного регіону і інший, від однієї професії до іншої. Пошук роботи в новому регіо­ні, перекваліфікація вимагають певного часу.

Централізація капіталу — процес об'єднання окремих капіталів в один великий, зосереджений у руках одного або групи власників.

Центральний банк — державний інститут, відповідальний за пропозицію грошей в країні і кредитну кон'юнктуру, збереження офіційних золотова­лютних резервів, контроль над фінансовою системою, особливо комерцій­ними банками.

Цикл економічний — спади і піднесення, що повторюються в економіці, у розвитку виробництва та рівні ділової активності.

Ціна — кількість грошей, які сплачують за одиницю товару; виражена в грошах вартість одиниці товару.

Ціна виробництва — перетворена форма вартості, що лежить в основі рин­кових цін на товари. Складається з витрат виробництва товару й середнього прибутку.

Ціна рівноваги (н а з и в. також ціна, що зрівноважує ринок) — ціна, за якої пропозиція та попит однакові.

Цінні папери — термін, що використовується для позначення різного роду фінансових активів, таких, як акції, облігації, векселі; точніше, документ, що використовується для встановлення власності цих активів.

Часткове резервування — таке регулювання в сучасній банківській си­стемі, коли фінансові інституції законодавче зобов'язані тримати певну ча­стку своїх депозитів у центральному банку. Наприклад, у США сьогодні ве­ликі банки повинні тримати 12% короткострокових вкладів у резервах.

Чистий національний продукт (ЧНП) — валовий національний продукт (ВНИ) мінус амортизація основного капіталу.

Швидкість обігу грошей — гроші у функції засобу обігу переходять від покупця до продавця і знову до нового покупця і т.д. Швидкість обігу гро­шей і характеризує темп цього руху та визначається як номінальний ВНП, поділений на сукупну пропозицію грошей за певний період або V=PQ/ М= =ВНП/М.

Явні витрати — фактичні витрати фірми, включаючи заробітну плату, оклади службовців, вартість матеріалів та орендну плату за користування майном.