IV. День народження Майкла.

День народження Майкла

Ця історія йтиметься про одного незвичайного чоловіка. Його звуть Майкл (Ґрант) а незвичайний він тим що використовує усі 100% свого мозку.

 

I. Психічнохворий Біллі.

● Неподалік від одного маленького містечка що в Америці проживає один чоловік з іменем Біллі. Якось пізно ввечері, коли він уже ліг спати, на нього щось найшло. Це було щось незвичайне – раптом він відчув поряд себе присутність Божу. Його серце стало шалено бити і сягнуло позначки близько 300 уд/хв., внаслідок чого іще й піт проллявся як рікою. Це був Страх Божий. Після такої ночі він став дещо дивно поводитися. Коли він розповів про цей випадок своїм друзям ті лише сказали що той з глузду з’їхав, стали глузувати та насміхатися з нього. І такі “друзі” відправили його у психушку. То які вони тепер для нього друзі?

● У психушці він почував себе добре, на своїх друзів не гнівався й не ображався. Також на відміну від інших досить нормально себе поводив і його скоро виписали із лікувального закладу.

● Ось він знову і вдома. А зі своїми друзями тепер не спілкується. Біллі живе сам, у нього немає сім’ї а тепер і друзів мало – справжніх друзів у світі справді мало.

 

II. Небезпечна зустріч.

● Якось одного пізнього вечора Біллі повертався додому по “темному” кварталу. Лиш де-не-де світилися ліхтарі, темно кругом. Він йшов не сам – попереду нього йшла одна жінка. Коли вона почула кроки що наближаються, вона надумала пришвидшити ходьбу – адже всяке може трапитися. Але всерівно Біллі йшов швидше. І ось коли він уже був на невеликій відстані від неї, вона раптом, зупинившись, розвернулася і наставила прямо на Біллі пістолет, якого носила із собою для самозахисту.

– Стій! Стрілятиму. – Вигукнула несподівано незнайомка.

– Стою. Стріляй. – Відповів на це Біллі.

– Ти божевільний? – Подумала Жінка. – Не підходь до мене.

– Усі мої друзі так гадають, що я божевільний. І ти також так думаєш? – Спитав у незнайомки Біллі

– Я ж Вас не знаю, то звідкіля мені відомо що ви собою являєте. Тим більше цей квартал досить небезпечний і мало хто може тобі трапитися на шляху. – Продовжила вона. – То ви не божевільний? Не псих якийсь?

– Ні. – Заперечив Біллі. – Я просто собі йшов додому аж тут… Ви із своїм пістолетом.

– Тоді вибачте. – Незнайомка опустила зброю і розмова повернулася в кращу сторону.

– Дозвольте Ваше ім’я. – Поцікавився Біллі.

– Марта. А вас як? – Теж у відповідь спитала вона.

– Біллі. – Відповів він.

 

 

● Так вони і познайомилися. Спочатку вони ніби дружили одне з одним, потім вони стали не просто друзями а справжніми друзями. А згодом Біллі навіть запропонував їй свою руку і серце на що вона була згідна навіть не думаючи над відповіддю.

 

III. Шлюб і подружнє життя.

● Тепер Біллі та Марта разом. Ось вони і одружилися. Що їх чекає тепер?

● Тепер у них сім’я. Згодом у них народжується незвичайне маля, народження якого було таким же незвичайним.

 

IV. День народження Майкла.

● Свою спільну дитину Біллі і Марта вирішили назвати Майклом. Коли він народжується, гасне світло і вмикається аварійна система живлення а сам малюк сяє світло-сонячним помаранчево-жовтим забарвленням. Справді незвичний малюк.

● Іще у ранньому дитинстві Майкл не раз дивував своїх батьків. Якось, коли батько Майкла ремонтував телевізор, але до цього забув його вимкнути, його уразило електрострумом. Біллі отримав невеличкий опік пальця. Майкл був поряд – Біллі взяв його іще на руки і тут… Майкл бере своєю рукою батькового пальця і зцілює його – іще у жменьці Майкла можна було помітити таке ж яскраве сяйво яке було при його народженні. За якусь мить і опіку геть не стало. Біллі поділився своїми враженнями про такий незвичайний випадок із своєю дружиною Мартою. А Марта в свою чергу поділилася своїми враженнями про Майкла – розповіла Біллі як Майкл швидко склав досить складну конструкцію. За якихось 10-15 секунд Майкл склав складну іграшку над якою в дитинстві гралася його мама і не могла скласти досить довго – годинами а то й днями думала над розгадкою цієї головоломки.

● Тепер, коли батьки Майкла побачили що він уміє робити чого інші не всі можуть, до Майкла все частіше стали приносити хворих домашніх тварин, для того щоб він їх зціляв. Аж якось до Майкла прийшов його найкращий друг із своїм песиком, який у нього вже здох, щоб Майкл його воскресив. Але Майкл вибачився, мовляв, це йому не під силу. Друг же наполягав на своєму, але що ж поробиш – душі живої йому не повернути, бо він не Господь і не святий.

 

V. Дитинство Майкла.

● Також у своєму ранньому дитинстві Майкл дивував своїх батьків та оточуючих знанням мов. У дитячому садку, куди ходив Майкл, було кілька різномовних дітей, отож він із кожним із них спілкувався на доступній для них мові. Також він розумів мову тварин. А ще, коли пішов до школи, він вчився досить відмінно і був зразковою дитиною. Жодної оцінки нижче середньої у нього не було, переганяв своїх однолітків у знанні.

● Якось до школи де навчався Майкл приїздили циркачі, показували свої фокуси. Ось і Майклові трапилася нагода зробити якийсь фокус. Ось один чоловік узяв ножа і простромив його собі в руку і іще пройшовся по актовому залу усім показуючи на те місце куди встромив, мовляв ніякої крові і що наскрізь руки пройшло, вийняв з руки ножа і ніякого сліду не лишилося.

 

– Можна я? – Спитав Майкл у цього чоловіка.

–???

– Я теж так вмію. – Повідомив Майкл.

● Той спочатку трішки заперечував, щоб не наражати його на небезпеку, але ножа йому передав. Тоді Майкл взяв і кинув його кудись прямо у залі, ніж як бумеранг повернувся і встромився Майклові прямо в лоб. І йому нічого, так само як і тому чоловікові – вийняв ножа і жодного сліду. Зате зал був у захваті.

● Іще якось одного разу задовго до цього часу Майкл чимось вразив свою однокласницю. Це було за уроком – була самостійна робота. Усі сидять по своїм місцям й вирішують завдання. А Майкл зробив ілюзію – начебто сидить за своїм місцем а насправді прогулюється по своєму класу. Таку прогулянку помітила через дзеркальце одна із його однокласниць. Дзеркало не обманеш. Та дівчина хотіла іще кому про це розповісти але передумала, щоб не подумали що вона схиблена, а показувати це через дзеркальце комусь уже стало пізно – він уже сів за своє місце – сам у себе вселився.

 

VI. Випускний.

● Ось і настав довгоочікуваний випускний. Для цього випускного кожному випускнику є що сказати перед усіма. Знайшов тему для промови і Майкл. Коли він отримав свій атестат, то почав розповідати якусь певну історію своїх незвичайних можливостей – хтось у нього попросив розповісти про це.

– Якось, навіть не пам’ятаю коли саме це було, – почав свою розповідь Майкл, – я йшов собі там де не варто ходити – вздовж залізничної колії. Я йшов і ступив у те місце поміж рейками де вони автоматично сходяться. Ось вони і зійшлися, коли я у те небезпечне місце ступив. Та іще і потяг шумить на вухо й швидко наближається, хоч навіть і тормозить але всерівно їде прямо на мене. Я переляканий і не знаю що мені робити. Аж тут я бачу – поїзд замість того щоб стикнутися зі мною, ви не повірите, він проїжджає наскрізь мене. Я бачу і будову поїзда і пасажирів що всередині – вагон за вагоном проносяться наскрізь мене. Дивовижно, чи не так? А насправді усе було інакше. Я від самого народження такий, можливо іще навіть до нього. Хочете я вам знову покажу щось цікаве? – Запропонував усім Майкл.

● Заперечень не було отож Майкл зробив щось незвичайне – він узяв і “відкрутив” собі праву руку. А рука побігла зі сцени в зал (наче “Вєщь” із «Родини Адамсів»). Його рука була зв’язана з ним на відстані наче подвійним порталом з цієї та іншої сторони – тримався своєрідний зв’язок між двома кінцями руки. Ось таким дивним чином Майклова рука бігала по залу – варто було лише зі своєї сторони перебирати пальцями, коли через портальний зв’язок його рука сама перебирає тими пальцями і так переміщується по залу.

● Усі були вражені такими дивацтвами, Майкловими витівками. Хтось із залу іще від ляку трохи потоптав ту руку а Майкл від цього іще відчуває біль, що доноситься до нього. Просить Майкл припинити її топтати бо болить. Ось такий жарт вийшов.

 

● Ось так Майкл подивував усіх присутніх на випускному вечорі. Приніс усім хороший настрій. Дехто навіть зацікавився Майклом, запросили його до себе в одну дослідницьку лабораторію. Майкл не заперечував а був радий задля науки їм усе “подати”.

 

VII. Дослідницька лабораторія.

● У дослідницькій лабораторії над Майклом проводили найрізноманітніші досліди. Спочатку перед ним поставили завдання яке визначає телепатичні можливості людини. З однієї сторони листівки була якась фігура яку потрібно було вгадати. Перед ним узяли листівку із квадратом, він так і сказав що там квадрат, потім показали круг, далі трикутник – усе це він знав. А далі він почав вникати в саму глибину душі дослідниці. Йому на цей раз дісталася п’ятикутна зірка, але замість того щоб про це сказати, він став говорити інші слова: “Холодно. Дуже холодно. Ні, цього не повинно було трапитися. Тільки не зі мною. Холодно. Надто холодно”. “Що? Будь-ласка, зосередься” – попросила дослідник. “Ні, ти не повинен вмирати. Дуже холодно” – Продовжував Майкл. “Ні. Досить. Годі вже, припини” – Попросила жінка у Майкла, коли ці його слова нагадали їй щось із її життя. Річ у тому, що кілька років тому у неї помер чоловік – це деякі фрази із останніх хвилин його життя та її слова при цьому.

● Потім Майкл показав їм щось щодо ілюзій – от наприклад з’їси лимон як яблуко бо він тобі зі смаком апельсину або, наприклад, з’їж цукерку, вона ніби повинна бути солодкою а кисла така що неможливо від неї слиньку проковтнути. Також Майкл показав їм як він уміє літати – левітація, і піднімати інші речі у повітря – телекінез, та багато чого іншого – навіть настроїтися на діапазон ультракоротких хвиль і слухати “радіо”.

● Щоб виміряти опір мозку Майкла його помістили у спеціальний сканер. Ввімкнули його і попросили Майкла розслабитися і думати про щось хороше. Тут прилад показав на старті 5 Ом, а потім це число почало зростати і ось уже показує 10 Ом. А на екрані аура (біополе) показалася іншого кольору – ближче до теплих тонів. І ось коли опір мозку Майкла сягнув 45 Ом, на екрані помітилося досить велике сяйво навколо Майкла і… прилад не витримав – зробився спалах електронних механізмів на позначці 50 Ом.

 

VIII. Втеча.

● Над Майклом хотіли робити іще інші досліди навіть думали і не випускати його звідси, але Майкл їхні думки вгледів і вирішив залишити цей заклад. Він пішов – ось так просто взяв і вийшов, навіть якщо двері були всюди на шляху зачиненими. Хтось іще захотів стати у нього на шляху а він і наскрізь них проходив ніби їх немає. Дійшов до межі території цієї лабораторії, вона була електризованою, він без будь-яких проблем подолав і цю перешкоду – взяв ворота і кинув десь убік і пішов собі далі.

● По дорозі звідси Майкл зайшов у один готель. Іще в ньому були проблеми з одним телевізором – власник готелю ніяк не міг впоратися з ним – чому він не показує? Перевірив антену, щоб настроїти канали. А Майкл вирішив допомогти – він узяв і щось зробив у схемі цієї антени і тепер телевізор тягне не 5-10 каналів як це було раніше а близько 500.

– Як це тобі вдалося? – Здивовано спитав той. На що Майкл нічого не пояснював.

 

IX. Пошук.

● Від цього готелю Майкл попрямував далі. Він зустрів на території одного хлопчика з яким швидко заприятелював. А при прощанні з ним він потис йому руку і відчув що у того проблеми з серцем – у будь-який момент воно може зупинитися. Тож Майкл стривожився за його здоров’я. Він повів його у найближчу лікарню і був незадоволений тим що лікарі не виявили у хлопця жодних відхилень. Тоді Майкл показав їм де у нього проблема. Проблема була в його мозку – у тій його частині яка відповідає за серце. Майкл збільшив у кілька разів зображення цієї ділянки голови, щоб було видно на екрані і ось це стало можливим – побачити що у голові хлопця щось не гаразд. Операція пройшла успішно і тепер серце хлопчика не зупиниться раптово на будь-якій миті. Мати хлопчика була дуже вдячна Майклові за його допомогу.

● Ну а Майкл попрямував собі далі – на пошуки своєї долі, свого щастя.

 

xxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxx

Інформація про твір.

Спершу цей твір був написаний у колекції творів №3 у 2001-му році. Втрачено. Відновлений (~12-??.08.2010) і написаний 21.12.2010 в електронному вигляді, роздрукований і... тут (NATANIEL'>>1)(25-26.12.2010) а ще тут (див. дата створення файлу (01.02.2016) а ще й раніше).

xxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxxx

 

oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo

Що і звідки

Твір був написаний на основі фільму "Обдарована дитина" - розділ IV and NEXT; а також власна фантазія автора - розділ I and II and III.

oooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooooo

 

____

Коротка оповідь твору.

Що там роз'яснювати? Самі читайте. А далі буде видно. Книжку друкуватиму тоді і буде опис.

____