Тетяна симоненко. Типологія помилок у категорійному апараті наукового тексту

ДУМКИ АВТОРИТЕТІВ

Категорійний апарат наукового дослідження становить суттєву основу наукового пошуку, без знання якого творчий процес є неможливим. Категорійний апарат наукової роботи – це кристалізація задуму, в якому конкретизується наукова потреба, галузь дослідження, його завдання. Під концепцією дослідження розуміють систему взаємопов’язаних наукових положень, які використовує дослідник для досягнення мети. Концептуальний зміст дослідження складають конкретні позиції категорійного апарату, які визначено загальними положеннями про наукову роботу. Категорійний апарат – це обов’язковий елемент наукових робіт усіх рівнів. І тому потребує дуже уважного ставлення з боку дослідника.

Структуру категорійного апарату визначено положеннями про наукову роботу, які упорядковано Вищою атестаційною комісією та викладено в довідниках з основ наукових досліджень. Згідно з цими положеннями структура категорійного апарату така: актуальність дослідження; мета, завдання, об’єкт, предмет, методи (теоретичні, емпіричні, методи статистичного оброблення наукових даних), організація дослідження, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, апробація результатів, структура та обсяг наукового проекту).

Визначимо типові недоліки і помилки щодо впорядкування та репрезентації наукового категорійного апарату.

1. У наукових роботах частотними є помилки в оформленні категорійного апарату, пов’язані з порушенням його структури (невідповідність між позиціями, наприклад, дослідники вказують завдання, а далі мету або ж предмет, а далі об’єкт, хоча зрозуміло, що об’єкт – поняття ширше. Предмет – це тільки частинка об’єкта).

Об’єктом дослідження є вся сукупність відношень різних аспектів теорії і практики науки, яка слугує джерелом необхідної для дослідника інформації. Предмет дослідження – це тільки ті суттєві зв’язки та відношення, які підлягають безпосередньому вивченню в конкретній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження. Таким чином, предмет дослідження є вужчим, ніж об’єкт.

Вказаний тип помилок можна віднести й до логічних, тобто помилок, які виникають через нерозуміння логіки наукового пошуку, який рухається від емпірики до теорії – від теорії до практики. Таким чином, виділяємо структурно-логічні анормативи в оформленні категорійного апарату.

2. Другий тип немовних помилок, які трапляються в категорійному апараті наукових робіт, можна позиціонувати як «показову самостійність». Аналіз наукових робіт дає змогу констатувати те, що автори часто запозичують у колег-науковців думки, судження, факти, не посилаючись на вчених. І саме це створює враження не самостійності, а «показової самостійності». Під час аналізу наукових текстів виявляємо «показову самостійність» щодо репрезентації матеріалу через стилістичний прийом мовної надмірності.

3. Типовим недоліком у процесі впорядкування категорійного апарату є некомпетентність дослідників щодо репрезентації термінів, сплутування термінів, подання неправильних позицій відповідно до логіки пошуку. Типовою помилкою є сплутування позицій та дефініцій емпіричних та теоретичних методів. Наприклад, до теоретичних дослідники часто зараховують спостереження, бесіду; до емпіричних – метод класифікацій та моделювання. Отже, щоб уникнути подібних недоліків у впорядкуванні категорійного апарату наукової праці, слід чітко знати, що до найбільш уживаних теоретичних методів дослідження належать: індукція, дедукція, аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація, моделювання, абстрагування. Емпіричні методи забезпечують накопичення, фіксацію та узагальнення експериментального матеріалу (ці методи використовують у процесі виконання досліджень з педагогіки). Провідними серед емпіричних методів є педагогічне спостереження, бесіди, тестування, анкетування, інтерв’ю, метод експертної оцінки.

4. Помилка, яку можна позиціонувати як «ігнорування науковою скромністю». Стиль наукової мови – це безособовий монолог. Нині спостерігаємо тенденцію вживання замість «я» займенник «ми», що дає змогу репрезентувати власну думку як думку групи дослідників, або ж наукової школи. Проте нагромадження в тексті наукового дослідження займенника «ми» справляє не досить приємне враження. Нормативним варіантом у таких випадках є використання конструкцій з неозначено-особовими реченнями (наприклад, дослідники формують готовність до професійної діяльності; дослідне навчання доводить правильність думки про те, що...). Крім цього, слід правильно послуговуватися й безособовими дієприслівними формами на -но і -то (вказано пріоритетні напрямки діяльності; розроблено низку критеріїв; повідомлено щодо проведення експерименту тощо).

Симоненко Т. В. Типологія помилок у категорійному апараті наукового тексту / Т. В. Симоненко // Типологія помилок у науковому тексті: збірник наукових праць / за ред. Т. В. Симоненко. – Черкаси, 2011. – С. 16–24.

РОМАН РОЖАНКІВСЬКИЙ. СИНТАКСИЧНО-СТИЛІСТИЧНІ РИСИ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОЇ МОВИ. Синтаксис української науково-технічної мови самобутній, бо сформувався на підставі синтаксису народної мови, типові ознаки якого – розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій. Активні конструкції речення переважають над пасивними. Пасивні конструкції в українській мові – це переважно наслідок впливу російського канцелярського стилю, який частково нівелює активність особи. Зіставимо: «Ми виконали роботу» та «Робота виконана нами».