Кількість «чужих» термінів в українській термінології

Маємо цілком чужу термінологію у фармацевтиці й напівчужу – в медицині, математиці, лінгвістиці, частково – у фізиці, хімії тощо. Не йдеться про те, що треба вилучати чужі терміни, а про те, щоб мати і засвоєний на український лад чужий термін, і власне український (народну назву) та застосовувати залежно від потреби. Найбільше зросійщено виробничо-технічну термінологію.

Донедавна бюлетенів Інституту українознавства ВУАН ніхто не бачив. Тепер ці матеріали відкрито для кожного, і важливо їх дослідити, щоб оцінити ситуацію в термінології, яка загалом набагато гірша, ніж у літературній мові.

Характерні ознаки української мови

Вимоги до слова

Із журналу “Мовознавство” № 2 за 1934 р. [3. Хроніка] дізнаємося, що “Націоналістичне шкідництво і перекручення в галузі українського мовознавства виявилося в усіх ділянках мови – в термінології, синтаксисі, правописі тощо”. Велася шалена боротьба за словоформи, характерні для російської мови, і проти обстоюваних націоналістами характерних ознак української мови, які відрізняли її від російської, а саме (у переліку “С” позначає вимоги до Слова):

С1. За прикметники на - ний і проти прикметників з суфіксами - овий.

С2. За іменники жін. роду на - ка, - ча зі значенням процесу.

С3. За іменники чол. роду з суфіксами - щик, - чик.

С4. За іншомовні слова на - оз, - із, - ез і проти слів на - иза, - іза, - еза.

С5. За слова з префіксами - обез і проти префіксів - зне.

С6. За іменники дієслівного походження на - ува`ння і лише зрідка за - о`вання.

С7. За відповідники на - подібний до російських прикметників зі складниками ‑ образный, - видный і проти - уватий, - астий, - истий.

С8. За прикметники (чужомовні) з суфіксами - аль, - оз і проти їх обминання.

С9. За прикметники на - очний від іменників жіночого роду на - ка з попереднім приголосним і проти прикметників на - овий

С10. За іншомовні дієслова доконаного виду з префіксом - з і без нього (а не завжди з префіксом).

С11. За іменники на - альник і проти іменників на - івник, - ик.

С12. За прикметники на - увальний, - дчий, - ачий і проти прикметників на - івний.

Ще один пункт з “Резолюції Комісії НКО для перевірки роботи на мовному фронті в справі граматичній” [4]:

С13. За “творення прикметникових форм типу дієприкметників активних” (існу`ючий, пану`ючий, меншовику`ючий).

Вимоги до мови

У цьому ж документі [4. Резолюції] йдеться ще про інші стилістичні риси української мови, ніж це подають “націоналістичні рецепти” на підставі “шкідницької теорії й практики”, тобто йшла боротьба (у переліку “М” позначає вимоги до Мови):

М1. За орудний відмінок “дієвої особи при формах на - но, - то при пасивних присудках і атрибутах” (це зроблено мною; затверджено з’їздом).

М2. За конструкцію з родовим присвійним (лист вчителя) і проти конструкції з присвійним прикметником (вчителевий лист).

М3. За конструкцію з орудним присудковим (він є (був) ковалем) і “проти заступання її іншими конструкціями, особливо з “ за ”...”.

М4. За конструкцію “з віддієслівним іменником на -ння, -ття, в позиції родового відмінка, залежного від другого іменника” (спосіб збирання матеріалів) і проти “інфінітива замість нормального іменника” (спосіб збирати матеріали).

М5. За ступенювання прикметників за типом більш глибокий, найбільш глибокий і проти ступенювання лише за типом глибший, найглибший.

М6. За керування при ступеневих прикметниках родовим відмінком (стіна вища п’яти метрів) і проти конструкцій з “ за ” (стіна вища за п’ять метрів).

М7. За пасивні конструкції типу книжка друкується і проти їх безоглядного усування (книжку друкують).

М8. За природні конструкції з “ по ” (розподіл по групах) і проти конструкцій з орудним відмінком (розподіл групами).

М9. За вживання конструкцій типу: чим... тим; чим... то; (о)скільки... (о)стільки і проти їх безоглядного усування.

М10. Проти вживання сполучника “ та ” в невластивих йому функціях (туди та сюди; входити та виходити).

Розглянувши подані вище вимоги до словоформ (С1–С13) і мовного стилю (М1–М10) ще раз переконуємося, що кожна з цих вимог містить характерну рису російської мови і як наслідок наближає українську мову до російської. А виконання всіх вимог разом – це черговий за багатолітню історію етап знищування української мови, цього разу – уневажненням її характерних рис.