Попередження злочинів та злочинності неповнолітніх в залежності від рівнів профілактики здійснюється на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

 

Кафедра кримінально-правових дисциплін

 

 

Затверджую

Завідувач кафедри

доктор юридичних наук, доцент

В.М. Тертишник

“_____”___________________ 2011 р.

 

Лекція

 

з дисципліни „Кримінологія”

Тема № 8. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності неповнолітніх і рецидивної злочинності

 

(2 години)

 

для студентів 3-го курсу денної форми навчання Навчально-наукового інституту права та безпеки

 

Дніпропетровськ ‑ 2011

Лекцію підготували:

доцент кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н. Титаренко О.О.;

викладач кафедри кримінально-правових дисциплін ННІ права та безпеки Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, магістр права Хорошун О.В.;

 

Рецензенти:

Однолько І.В. – кандидат юридичних наук, викладач кафедри кримінального права та кримінології ДДУВС

 

Юзікова Н.С. - кандидат юридичних наук, завідувач кафедри кримінального права та процесу Дніпропетровського національного університету

 

Обговорена та схвалена на засіданні кафедри кримінально-правових дисциплін

17 вересня 2008 р., протокол №2

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

 

ВСТУП. 6

1. Злочинність неповнолітніх та її кримінологічні особливості. 8

2. Особа неповнолітнього злочинця. Причини та умови злочинності неповнолітніх. 16

3. Попередження злочинності неповнолітніх. 25

4. Поняття рецидивної злочинності та її показники. Особа рецидивіста. 30

5. Детермінація рецидивної злочинності. Попередження рецидивної злочинності. 39

ВисновкИ. 46

Додатки. 47

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА Література:

Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 року.

Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р.

Закон України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” від 10 липня 2003 р. №1104-IV.

Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 року №1296-IV.

Указ Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян” від 27 квітня 1999 р. №456/1999.

Постанова “Про Комісію у справах неповнолітніх при Кабінеті Міністрів України” від 26 грудня 1993 р. №374.

Постанова КМУ “Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх” від 8 липня 1995 р. №502.

Постанова КМУ “Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх” від 9 червня 1997 р. №565.

Державна програма запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки (Затверджена Указом Президента України від 21 лютого 2003 року № 154/2003).

Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки від 25 грудня 2000 року.

Баклан І.В. “Вчинення злочинів неповнолітніми, які перебувають у стані наркотичного сп’яніння” // Науковий вісник Юридичної академії МВС. Спецвипуск № 2 (25). – 2005. – С. 216-221.

Баклан І.В. “Кримінологічні особливості неповнолітніх осіб, які вчиняють наркозлочини” // Збірник наукових праць “Держава і право” Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – № 30. – 2005. – С. 514-519.

Волкова С. Працевлаштування неповнолітніх як запобігання правопорушенням // Вісник прокуратури. – 2002. - №3. – С. 78.

Гель А., Клименко Н. Деякі аспекти дослідження особи засудженого до позбавлення волі // Право України, 2001. - № 7. – С. 76.

Дрьомін В.М. Кримінологічні аспекти призначення та виконання покарань // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. № 1. - С. 160-163.

Доповідь Уряду України Комітету проти тортур 2002. – “Донецький Меморіал”, Донецьк, 2002. – 60 с.

Литвак О.М., Баклан І.В. Індивідуальна злочинна поведінка неповнолітнього, який вчинює наркозлочини (Особливості механізму та мотивація) // Вісник прокуратури. – № 11 (65). – 2006. – С. 82-90.

Ліпкан В. Окремі аспекти кримінологічної характеристики ювенотероризму // Право України. - 2002. - № 4. – С. 77-83.

Мороз В. Школа соціальної реабілітації: сучасне становище і перспективи // Право України. - 1999. - № 3. – С. 59-61.

Поволоцька С. До питання про дослідження злочинності неповнолітніх // Право України. – 2002. - №11. – С. 120-124.

Романик Н.М. Вплив кримінальної субкультури як основний чинник деформації правосвідомості молоді // Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна. Збірник наукових праць. Львів, 2001. – С. 199.

Скоков С. Рецидивна злочинність та ефективність покарання у вигляді позбавлення волі // Право України. - 1999. - № 2. – С. 84-86.

Шуба В. “Дитяча” злочинність: тенденція до “омолодження” // Вісник прокуратури. – 2002. - №1. – С. 101.

Юзікова Н.С. Проблема кримінально-правового захисту інтересів неповнолітніх: Монографія. – Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1999. – 160 с.

Юзікова Н.С. Причини протиправної поведінки неповнолітніх // Юридичний вісник України. – 8–14 травня 2004 року, №19. – С.10.

 

Ягодинський В. Чому підлітки вчиняють тяжкі злочини // Право України. - 1998. - № 2. – С. 46-47.

Яницька Н.В. Групова корисливо-насильницька злочинність молоді та її попередження: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАВСУ. – К., 2000. – 19 с.

Астафьев Д.В. Особенности уголовной ответственности несовершеннолетних, совершивших преступление в соучастии / Д. В. Астафьев // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ: Удосконалення оперативної розробки об'єктів ОРД оперативними підрозділами органів внутрішніх справ у сучасних умовах: Науково-теоретичний журнал / МВС України: РВВ ЛДУВС. -2007. - Спеціальний випуск №1. У 2-х ч. Ч.1. - C. 162-166

Голіна В.В. Кримінологічна характеристика та детермінація насильницьких злочинів проти життя та здоров’я особи, що вчиняються неповнолітніми / В. В. Голіна, В. П. Ємельянов [та ін.] // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць / АПрН України. Інститут вивчення проблем злочинності. - Харків: ТОВ "Кроссроуд". - 2007. - Вип. 13. - C. 3-38

 

Мета лекції:

 

З’ясувати особливості, притаманні злочинності неповнолітніх, та визначити, що слід розуміти під рецидивною злочинністю в кримінології. Розглянути основні заходи попередження рецидивної та злочинності неповнолітніх.

 

 

Вступ

 

Боротьба зі злочинністю неповнолітніх – одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом. Показники злочинності неповнолітніх відбивають певною мірою ситуацію в суспільстві загалом, причому не тільки сьогодні але і в майбутньому.

Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців, який знаменує соціально-психологічні особливості цієї категорії і їх статус у суспільстві.

Проблема вивчення злочинності неповнолітніх полягає також в тому, що в майбутньому вона може слугувати основою для організованої та рецидивної злочинності. Тому в залежності від того як буде побудована система профілактики з даним видом злочинності, буде залежить в цілому і рівень злочинності в майбутньому.

Поряд зі злочинністю неповнолітніх останнім часом приділяється увага також і вивченню рецидивної злочинності, а саме удосконаленню заходів її профілактики. Завжди рецидивна злочинність становила підвищену суспільну небезпеку в державі і відрізнялась сукупністю особливостей, які належать до її детермінантів, особи злочинців-рецидивістів, а також і до специфіки попередження злочинного рецидиву. У зв’язку з тим, що останнім часом динаміка рецидивної злочинності постійно змінюються і рівень рецидивної злочинності в державі свідчить про ефективність боротьби зі злочинністю в цілому, саме тому вивченню цієї проблеми приділяють підвищену увагу.

Тому перейдемо безпосередньо до розгляду основних питання, які стосуються кримінологічної характеристики та попередження злочинності неповнолітніх та рецидивної злочинності.

 

1. Злочинність неповнолітніх та її кримінологічні особливості

 

Злочинна поведінка неповнолітніх та молоді має свої особливості, які виявляються у рівні, структурі, динаміці цієї злочинності, у причинах, умовах, мотивації злочинів.

Ці особливості обумовлені певними рисами особи неповнолітніх і їх правовим статусом у суспільстві. Саме цим визначається і специфіка організації системи профілактики злочинної поведінки як неповнолітніх* так і молоді**.

Це обумовлено наступними обставинами:

1) йдеться про злочинну поведінку членів суспільства, які перебувають на стадії формування особистості, життєвої позиції;

2) несформованість емоційної сфери і морально-психологічних настанов на різноманітні життєві ситуації;

3) злочинність серед неповнолітніх є резервом дорослої злочинності;

4) є певна специфіка у проявах злочинності неповнолітніх, особливостях їх до злочинної поведінки, структурі, динаміці, мотивах, цілях, причинах, умовах злочинів і заходах щодо їх попередження;

5) злочинні прояви неповнолітніх більш чутливіші до заходів протидії їм, тому неповнолітні злочинці більше піддаються профілактичному впливу, ніж дорослі злочинці;

6) стан організації і реалізації ефективної системи профілактики злочинів серед неповнолітніх забезпечують зниження злочинності серед дорослих осіб у майбутньому і сприяє зміцненню правопорядку в суспільстві (тому у схожих за багатьма показниками регіонах можуть бути значні розбіжності у рівні такої злочинності).

Перелічені обставини в цілому і обумовлюють підвищену увагу суспільства до злочинності неповнолітніх.

Перейдемо до розгляду основних показників злочинності неповнолітніх в Україні та її кримінологічної характеристики.

Таблиця 1. Структура злочинності неповнолітніх за 1998-2004 рр.

(за даними МВС України)

Вид злочину	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
1.	Бандитизм
2.	Умисне вбивство (із замахом)
3.	Умисне тяжке тілесне ушкодження
4.	Зґвалтування (із замахом)
5.	Розбій
6.	Грабіж
7.	Шахрайство
8.	Вимагання
9.	Хуліганство
10.	Крадіжка державного або колективного майна
11.	Крадіжка приватного майна
12.	З них – із квартир
13.	Незаконне заволодіння транспортним засобом

 

Таблиця 2. Динаміка та структура злочинів, скоєних неповнолітніми та за їх участю
	Всього	динаміка%	Питома вага %
торік	поточний рік	торік	поточний рік
По всіх видах злочинів			-7.6	8.7	8.3
Загальнокримінальної спрямованості			-7.8	9.5	9.1
У т. ч. тяжких та особливо тяжких			-9.5	13.2	13.0
Бандитизм				2.6	2.2
Умисне вбивство (та замах)			7.2	4.9	5.5
з них вчинене	на замовлення
двох або більше осіб			-40.0	21.0	12.5
З застосу-ванням	вогнепальної зброї			-100.0	3.0
бойових припасів та вибухових речовин
Умисне тяжке тілесне ушкодження			-0.3	5.5	5.7
Згвалтування			-34.1	13.6	9.7
Розбій			9.4	14.9	15.3
Грабіж			10.9	16.3	16.2
Шахрайство			38.1	3.6	5.3
Вимагання			-28.3	19.7	19.8
Хуліганство			-14.0	11.6	11.2
Крадіжка			-10.4	13.5	13.5
з них	із квартир			-9.4	13.2	13.1
Незаконне заволодіння транспортними засобами			-3.7	18.6	19.9
з них	поєднане з насильством або погрозою насильства			-33.3	8.7	5.2
автомобілями			-0.6	13.2	15.0
ДТП із смертельними наслідками			-23.3	1.7	1.4
Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами			-4.8	2.4	2.3

 

В цілому у 2004 р. на відміну від 2003 року відбулися зміни в динаміці підліткової злочинності. Неповнолітніми та за їх участю вчинено 30950 тис. (–7,6%.) кримінальних діянь. Майже 70 % розслідуваних злочинів, учинених підлітками, відносяться до групи тяжких та особливо тяжких. Зросла кількість учинених цією категорією громадян грабежів, розбоїв, шахрайств, в той час як кількість крадіжок, хуліганства та ДТП із смертельними наслідками зменшилася, відповідно –10,4%, -9,4% та 1,7%.

Кожна дев'ята викрита у скоєнні злочину особа - неповнолітній. Найбільш висока питома вага злочинності серед підлітків у 2004 р. відмічалася у: Луганській, Донецькій та Дніпропетровській областях (у 2003 р. найбільш висока питома вага неповнолітньої злочинності відмічалась у: Закарпатській, Луганській областя х та у м. Севастополі).

 

Таблиця 3. Виявлено неповнолітніх осіб, які вчинили злочини у період з 1998 по 2004 рр. (за даними МВС України)

 

Кількість виявлених неповноліт-ніх	1998 р.	1999 р.	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.

 

Таблиця 4. Кількість неповнолітніх, засуджених у 1992-2002 рр.

Показник	Роки
усього
У віці 14-15 рр.
У віці 16-17 рр.
дівчат

 

Злочинність неповнолітніх - це сукупність всіх злочинних діянь та проявів, які вчиняються неповнолітніми особами (які не досягли віку кримінальної відповідальності та 18-річного віку) на певній території за відповідний період часу.

Підставою виділення злочинності неповнолітніх в окремий вид є те, що цією категорією злочинців вчиняється значна кількість злочинів, у тому числі корисливої та корисливо-насильницької спрямованості, в якій переважають тяжкі злочини. Це свідчить про те, що заходи, які спрямовані на загальне попередження злочинності, не впливають позитивно на категорію неповнолітніх злочинців, а інколи і навпаки, лише заохочують їх до вчинення нових, більш жорстоких та зухвалих злочинів.

Особливості злочинності неповнолітніх - проявляються в її рівні, структурі, динаміці, детермінантах і мотивації; відповідно, є специфіка організації боротьби з нею; обумовлюються особистісними якостями неповнолітніх та їх статусом у суспільстві:

1) істотно відрізняється від злочинності дорослихза віковими групами: виділяють 4 групи неповнолітніх (Вікові групи злочинців: I-10-13 років; II-14-18 років; III-19-21 рік; IV-22-25 років), а серед дорослих - десятки вікових груп;

2) значна кількість злочинів розглядається як прояви вікової незрілості, бешкетництва (дрібні крадіжки в школі, у сусідів, в магазині);

3) відносно високий рівень латентності (На практиці приблизно чотири з кожних п'яти вчинених підлітками злочинів не становлять значної суспільної небезпечності. Особливо це стосується крадіжок у друзів, у навчальних закладах, відбирання невеликих грошових сум у молодших підлітків, хуліганських проявів. Тому певна кількість кримінальних справ припиняється у процесі проведення дізнання чи досудового слідства з різноманітних нереабілітуючих обставин. Іноді батьки, вчителі, сусіди, підлітки самі не повідомляють в правоохоронні органи про злочинні дії неповнолітніх – “хвилюються за їх майбутнє”);

4) злочинність неповнолітніх значно чутлива внаслідок підопічного стану неповнолітніх у суспільстві щодо їх розвитку, виховання, постійного контролю, охорони від негативного впливу;

5) кожен 2-3 неповнолітній, що вчинює протиправні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності мав кримінальний досвід і вчинював діяння, передбачені Кримінальним кодексом;

6) значна кількість злочинів вчиняється відносно членів сім’ї або інших родичів (іноді потерпілими стають самі неповнолітні, частіше всього це злочини насильницького характеру);

7) характерною особливістю злочинності неповнолітніх за останні 33 роки (1972-2004 роки) є тенденція до її зростання (у 1972 р. неповнолітніми та з їх участю було вчинено 10066 злочинів, а у 2003 р. – 33493 злочинів. Але починаючи з 2004 року намітилася тенденція до зменшення рівня злочинності неповнолітніх) при досить значному скороченні рівня народжуваності.

 

Однак багато обставин, що впливають на злочинність неповнолітніх названих груп, мають місце і серед підлітків молодшого віку (10-13 років), а також у осіб молодіжного віку (18-21 та 22-25 років), що важливо враховувати при розробленні профілактичних заходів. Законодавство деяких країн, наприклад Великої Британії, Індії, деяких штатів США, передбачає верхню межу неповнолітнього віку до 21 року. Є розбіжності і при визначенні нижньої межі (у КК Польщі мінімальний вік кримінальної відповідальності встановлений з 16 р., у КК Франції – з 13 р., у деяких штатах США - від 7 до 14 р., якщо особа здатна усвідомлювати характер вчинених діянь тощо). В Україні деякі вчені (к.ю.н. Мороз В.Ф.) вважають, що в КК України за особливо тяжкі злочини (наприклад, умисне вбивство, зґвалтування, умисне нанесення тяжких тілесних ушкоджень тощо) необхідно знизити вік кримінальної відповідальності з 14 р. до 11 р. Це пояснюється тим, що особи у віці від 11 до 14 р. вже розуміють, що таке життя, смерть, біль, усвідомлюють значимість своїх діянь.

Зазначене створює певні труднощі при аналізі процесів і обставин, що впливають на злочинну поведінку неповнолітніх, виявлення тенденцій і закономірностей цієї злочинності. Тому вивчення тенденцій у динаміці злочинності неповнолітніх, розроблення заходів щодо її профілактики повинні вестись з урахуванням даних про правопорушення серед дітей і підлітків (вікова група від 10 до 14 років), неповнолітніх (від 14 до 18 років), а також осіб молодіжного віку (18-21 рік).

Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх:

- частка неповнолітніх у загальній злочинності відносно невелика і у більшості регіонів складає від 8 до 13%, а у середньому по країні — 11 %;

- частка тяжких насильницьких і тяжких корисливо-насильницьких злочинів (умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, крадіжки, грабежі, розбої) - 12%;

- злочинність неповнолітніх порівняно зі злочинністю дорослих має менш тяжкий характер але за останні 10 років динаміка злочинності неповнолітніх перевищує темпи зростання злочинності дорослих у 2-2,5 рази;

- переважно вчинюються, крадіжки, грабежі, хуліганства - 80% (Отже, у структурі злочинності неповнолітніх переважають злочини корисливої і корисливо-насильницької спрямованості);

- для насильницької злочинності останнього часу характерні елементи жорстокості, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій, особливо при вчиненні зґвалтування;

- інтенсивність злочинності неповнолітніх у містах набагато більша, ніж у сільській місцевості, не лише за загальною кількість, а й за тяжкістю і становить відповідно 77% і 23% (Певні сезонні коливання пов'язані з процесами міграції у літній період до місць масового відпочинку та у сільську місцевість);

- за даними вибіркових досліджень, близько 80% злочинів неповнолітніх вчинені за місцем проживання, навчання або роботи. Більше половини злочинів скоюються у вечірній час — після 20 години;

- злочини переважно вчинюються у групі - 6 із 10 злочинів;

- переважна кількість учасників груп від 2-3 (іноді від 18-35 осіб), не мають чіткої організаційної структури, є нетривалим (час їх існування 2-3 місяці);

- останнім часом спостерігається тенденція до формування організованих злочинних груп неповнолітніх (кількість яких становить 18-35 осіб) з дорослими керівниками (лідерами) де панують закони та звичаї злочинного середовища, своя субкультура, кругова запорука, ієрархія, регулярні грошові внески, заохочуються заняття бойовими видами спорту тощо;

- також спостерігається тенденції до більш частого застосування зброї (у 10% злочинів була застосована холодна зброя, а у 9% - вогнепальна зброя) при вчинені злочинів (наркотичні та снодійні засоби застосовуються при зґвалтуваннях);

- переважає корислива мотивація при вчиненні майже всіх злочинів (корислива мотивація проявляється в тому, що крадіжки, пограбування, розбійні напади вчиняються не для задоволення необхідних життєвих потреб, а для придбання престижних речей);

- предметами посягань є різні види техніки, цінні папери, золото, зброя, наркотики;

- серед неповнолітніх досить високий процент осіб, які вчинили злочин у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння (до 90% насильницьких злочинів і до 70% корисливих злочинів, за даними вибіркових досліджень, було вчинено у такому стані);

- збільшується кількість “фонових” проявів (вживання наркотиків, пияцтво, токсикоманія, проституція, поширення венеричних хвороб та СНІДу);

- рецидивна злочинність серед неповнолітніх становить 15-18%, і це при тому, що серед дорослих — 25-30%. (хоча кількість неповнолітніх у загальній структурі злочинності є значно меншою, цей показник слід визнати досить високим);

- високий рівень повторного вчинення злочину після притягнення до кримінальної відповідальності і застосування заходів, не пов'язаних з кримінальним покаранням (30-35%).

 

Висновок: таким чином ми розглянули кримінологічні особливості злочинності неповнолітніх і з’ясували негативні тенденції, які зараз спостерігаються у найбільш уразливій частки нашого суспільства – у неповнолітніх (за даними перепису населення у 2002 р. в Україні було зареєстровано 3 млн. 29 тис. 636 неповнолітніх).

 

 

2. Особа неповнолітнього злочинця. причини та умови злочинності неповнолітніх

 

Отримання повної інформації про особу неповнолітнього злочинця необхідно для:

- встановлення та усунення негативних чинників злочинності неповнолітніх;

- розробки та удосконалення заходів ранньої профілактики злочинності;

- прогнозування змін у стані і структурі злочинності неповнолітніх;

- складання оперативно-розшукового портрету неповнолітнього злочинця тощо.

Риси, які притаманні особі неповнолітнього злочинця:

1) найбільшу питому вагу становлять підлітки віком від 16 до 17 років (Питома вага осіб чоловічої статі становить 90-95%, а жіночої статі - 5-10%, яка постійно зростає за рахунок насильницьких злочинів та хуліганства);

2) значно більша, ніж серед дорослих злочинців, частка осіб з психічними аномаліями, що не виключають осудність - до 60%*** (Важливою є та обставина, що психопатологічні риси неповнолітніх злочинців у більшості випадків не пов'язані зі спадковістю. У 80-85% випадків вони одержані внаслідок несприятливих умов життя і виховання).

3) як соціально обтяжуючі дефекти психофізіологічного та інтелектуального розвитку і стану неповнолітніх злочинців кримінологами зафіксовані:

- різні порушення психофізіологічного розвитку, які відбулися у період внутрішньоутробного розвитку, пологів, ранньому дитячому віці (зловживання матір'ю спиртними напоями, наркотиками в період вагітності, черепно-мозкові травми у дитинстві, загально-соматичні та інфекційні захворювання);

- явно виражені, починаючи з дитячого віку, нервовопатологічні риси характеру і патохарактерологічні реакції (крикливість, плаксивість, підвищена образливість, роздратованість, афектність, імпульсивність тощо);

- рання алкогольна неврастенія;

- фізичний і соціальний інфантилізм (розумово відставання особи);

- виражене відставання у фізичному розвитку, включаючи дефекти зовнішнього вигляду, які компенсуються агресивною поведінкою;

- знижений рівень інтелектуального розвитку, що ускладнює сприйняття соціальної інформації та створює труднощі у спілкуванні з однолітками;

4) за соціальним станом (як і у дорослих) домінує група осіб, які ніде не працюють і не навчаються, потім учні ПТУ-СПТУ, шкіл, гімназій, коледжів (Таблиця 5.);

5) серед неповнолітніх злочинців значний рівень осіб, які виховувались у неповних або неблагополучних сім'ях (неповнолітні із неповних сімей, як правило без батька, у 1,5-2 рази частіше вчинюють злочини, ніж інші) (Таблиця 6);

6) стійка антисуспільна спрямованість - до притягненнядо кримінальної відповідальності, неповнолітній встигає вчинити від 2 до 7 злочинів;

7) наявність корисливої мотивації при вчинені злочинів;

8) майже для всіх неповнолітніх злочинців вибір злочинного варіанта поведінки був пов'язаний з глибокими особистими деформаціями;

9) за культурно-освітнім рівнем неповнолітні злочинці відстають від однолітків на 1-2 роки (серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів);

10) спостерігається прояв агресії щодо законослухняних неповнолітніх, участь у бійках з іншими групами неповнолітніх за “володіння” територією свого місце проживання;

11) більшість неповнолітніх злочинців тікають з дому, займаються бродяжництво та жебрацтвом;

12) більшість неповнолітніх злочинців обмежено використовують канали культурної інформації та ставляться до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації (Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10-20% обстежених підлітків);

13) неповнолітнім злочинцям притаманний потяг до ранніх статевих зв'язків і виявлення статевої деморалізації, пристрасть до спиртних напоїв та наркотиків, азартних ігор;

14) особливості морально-психологічної та емоційно-вольової сфер неповнолітніх злочинців свідчать про те, що для них характерні послаблене почуття сорому, бездушне ставлення до почуттів інших осіб, нестриманість, грубість, брехливість, відсутність самокритичності та жалю (Виражене послаблення вольових якостей зафіксоване у 15-25% випадків).

 

Всі ці особливості дозлочинної поведінки неповнолітніх повинні бути досконало з'ясовані у процесі дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальних справ про злочини неповнолітніх.

 

Таблиця 5. Кількість неповнолітніх, які навчались або працювали до вчинення злочину (за даними МВС України)

 

Показник	Рік
Працюючих
Учні шкіл, ліцеїв, гімназій
Учні ПТУ-СПТУ, коледжів
Всього працюючих та тих, що навчаються
Всього виявлено неповнолітніх злочинців

 

Таблиця 6. Характеристика засуджених неповнолітніх

У період з 1992-2002 рр.

(за даними Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України)

 

Роки	виховувались	Не працювали, не навчалися	Особи, які вчинили злочини
У сім’ї з одними батьком	Поза сім’єю	В сатані алкогол. сп’яніння	В стані наркот. сп’яніння	В групі	У тому числі з участю дорослих

 

Аналіз особливостей особи неповнолітніх злочинців дозволяє виділити чотири основні типи неповнолітніх злочинців:

1 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і всупереч загальній позитивній спрямованості особи, — так звані випадкові злочинці;

2 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, — “ситуативні злочинці”;

3 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, — ті, хто раніше вчиняв різного роду правопорушення, перебував на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;

4 тип становлять ті неповнолітні, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і є проявом його ставлення до соціальних цінностей.

Така типологія дозволяє з’ясувати основні варіанти поведінки і спрямованості неповнолітніх злочинців, а також вирішити питання їх покарання і проведення індивідуальної профілактичної роботи (у пенітенціарних установах може використовуватись для індивідуальної корекції поведінки) з урахуванням особистих характеристик.

 

Слід також звернути увагу на групову насильницьку злочинність неповнолітніх та молоді, яка поступово зростає. За даними кримінологічних досліджень 48% злочинних груп створюються за місцем проживання, 3,6% злочинних груп мають родинний зв’язок між своїми членами.

 

В кримінології виділяють наступні типи злочинних груп неповнолітніх та молоді:

1 тип -групи, що стоять на межі законослухняної поведінки (для них характерне спільне проведення дозвілля, злочини скоюються з легковажності та імпульсивності);

2 тип -групи, злочини якими скоюються випадково (ситуативні злочини);

3 тип -групи, орієнтовані на порушення правових норм (раніше вони притягувались до адміністративної відповідальності);

4 тип -групи, спеціально створені для вчинення злочинів (характерні риси: велика згуртованість, чітка організація, розподіл ролей, наявність кримінальної субкультури та конспірація злочинної діяльності).

Класифікація злочинних груп неповнолітніх та молоді за кількісною ознакою:

1) малочисельні групи (2-4 особи) – 87,4%;

2) середньочисельні групи (5- 8 осіб) – 3,6%;

3) багаточисельні – (9-11 осіб) – 9%.

При характеристиці причин і умов злочинності неповнолітніх на сучасному етапі розвитку нашого суспільства слід розглянути особливості дії загальних криміногенних процесів, явищ і ситуацій, що відбуваються у суспільстві, з урахуванням соціального статусу неповнолітніх та їх соціально-психологічної характеристики.

Причини та умови злочинності неповнолітніх можна поділити умовно на 3 групи:

1) соціально-економічні;

2) соціально-психологічні;

3) криміногенні.

Соціально-економічні обставини:

1) бездоглядність за підлітками, які вчинюють злочини;

2) різка зміна системи ціннісних орієнтацій, вплив на дітей і підлітків соціально-негативної інформації;

3) низький рівень роботи освітніх установ, вихователів, учителів, викладачів;

4) розпад системи працевлаштування підлітків та виховання в трудових колективах;

5) відсутність необхідної кількості клубних установ за місцем навчання, роботи, проживання;

6) відставання в інтелектуальному і вольовому розвитку;

7) різке поширення венеричних захворювань серед неповнолітніх та молоді.

Соціально-психологічні обставини:

1) розвиток нелегального порнобізнесу, ввезення в країну порнографічної продукції, її рекламування, розповсюдження якої негативно та потворно впливає на молодих, не сформованих як особистості людей, дітей, і як наслідок цього, не лише дорослі жінки й чоловіки втягнуті в порнобізнес;

2) тривала та глибока демографічна криза, смертність перевищує народжуваність, поширення туберкульозу, СНІДу, венеричних захворювань (особливо серед неповнолітніх та молоді);

3) занепад морально-психологічних норм, падіння загального культурного рівня населення та освітнього рівня молоді, звикання населення до кримінальної поведінки, яка приносить прибутки, загальний правовий нігілізм (Додаток 1);

4) збільшення фактів вживання наркотичних засобів та міждержавна торгівля ними;

5) сучасна ситуація у суспільстві породила двоїстий процес: розширення приватного сектору та посилення індивідуалізації та підрив державної власності, одночасне послаблення сили колективного контролю, моральних кордонів в суспільстві (Така ситуація викликає почуття безконтрольності, уседозволеності, нестабільності);

6) продовжує зростати розрив між становищем бідних та багатих: якщо в руках останніх знаходиться 46,3% загального по Україні грошового прибутку то на долю перших приходиться лише 5,3% цього прибутку;

7) загальна криза довіри до дії інститутів влади в державі;

8) тривала недбалість за денним режимом неповнолітніх боку батьків, що в свою чергу призводить до психічної неврівноваженості та агресивності неповнолітніх (Додаток 2);

9) зайва опіка та суворість батьків, що підштовхує підлітків до протиправної поведінки;

10) конфлікті сімейні обставини (нескоординованість дій батьків з питань виховання дітей).

 

Криміногенні обставини — відіграють значну роль в конкретній ситуації і в формуванні мотивації злочину:

1) негативний вплив в сім'ї - хибне формування особистості, зловживання алкоголем, злочинного досвіду батьків, низький рівень загальної культури (Останнім часом збільшується кількість неповнолітніх злочинців із неповних сімей. Так, наприклад, якщо у 1992 р. цей показник становив 38% то у 2002 р. – 45,3%. Див. Таблицю 6.);

2) відсутність (тимчасова або тривала) у батьків в кризовій ситуації можливості забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей;

3) негативний вплив найближчого оточення - побутового, навчального тощо з боку однолітків та дорослих, формування феномену натовпу, "стадного інстинкту", що сприяє антисоціальній орієнтації підлітків, формує в них уявлення про допустимість злочинних дій певного типу (обман покупців, підроблення товарів, ухилення від сплати податків тощо);

4) підмовництво з боку дорослих злочинців до спільної злочинної діяльності, втягнення неповнолітніх в пияцтво, азартні ігри, проституцію, спортивні секції, що контролюються злочинними угрупованнями;

5) поширення в молодіжному середовищі та в суспільстві кримінальної субкультури: культів сили, насильства, жорстокості, наркотиків, сексуальної розпусти;

6) негативний вплив засобів масової інформації, пропаганда насильства, збоченого сексу, наркотизації і алкоголізації, легкого життя, злочинної діяльності, проституції тощо

7) тривала відсутність певних занять у неповнолітніх та молоді (небажання навчатися, працювати);

8) 40% серед засуджених неповнолітніх перебували поза контролем суспільства;

9) безнаглядність і відсутність належного контролю з боку відповідних служб і органів та сім'ї за поведінкою, зв'язками і характером того, як підліток проводить час;

10) недоліки у системі правового виховання підлітків;

11) недоліки у діяльності органів, на які покладено обов'язки проведення безпосередньої роботи з профілактики злочинності неповнолітніх і передусім на рівні індивідуальної профілактики злочинів (наприклад у 2002 р. 1910 неповнолітніх вчинили злочини, які перебували на обліку в ОВС);

12) негативні наслідки відбування неповнолітніми покарання у вигляді позбавлення волі на певний термін в місцях позбавлення волі (До певного часу не завжди до неповнолітніх злочинців застосовувались альтернативні види покарання. Див. Таблиця 7.);

13) проблеми в правильності і доцільності призначення певного виду покарання неповнолітньому (Так, наприклад, у 2002 р. збільшилась кількість скасованих вироків щодо неповнолітніх у зв’язку з неправильною кваліфікацією або суворістю призначеного покарання).

Так, в Дніпропетровській області протягом 2004 р. проживало понад 792 тисяч неповнолітніх, в тому числі у віці від 14 до 18 років – 192409. З них – дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування, – 12648, неблагополучних сімей – 8595, у яких виховується 15593 дитини.

До умов, які впливають на вчинення злочинів неповнолітніми, слід віднести такі явища та процеси, що самі не породжують, а полегшують дію причини. До таких належать: несприятлива обстановка в сім’ї, низьке матеріальне забезпечення, упущення у виховному процесі, бездоглядність підлітків. Доказом цього можуть слугувати статистичні дані УМВС України в Дніпропетровській області в період з 1997 по 2004 роки.

Значним чинником, що впливає на формування кримінальної спрямованості поведінки підлітка, являється економічна нестабільність у суспільстві, недоліки навчального-виховного процесу, негативний вплив засобів масової інформації, яка пропагує культ жорстокості, розбещеності та насильства.

Сьогодні велике значення у формуванні свідомості неповнолітнього відіграє інформаційна мережа “Інтернет”, де частіше всього підлітки грають в ігри з нереальним жорстокими персонажами, воїнами космічного простору. Під впливом таких забавок, неповнолітні намагаються бути схожими на героїв ігор, що призводить до виникнення протиправних задумів та вчинення злочинних дій. Тому увага навчально-виховних установ та батьків повинна зосереджуватися, перш за все, на тому, де і з ким проводить вільний від навчання час їх дитина.

Таблиця 7. Призначення мір кримінального покарання неповнолітнім у 1992-2002 рр.

(за даними Управління узагальнення судової практики та аналітичної роботи з питань застосування законодавства Верховного Суду України)

Рік	Позбавлення волі на строк	Умовне засудж.	Відстроч-ка викон. вироку	Звіл. від покарання з випробув.
На 1 р.	Від 1 до 5 р.	Від 5 до 10 р.	Усього
							-
							-
							-
							-
							-
							-
							-
							-
							-

Таким чином, ми розглянули риси, які притаманні особі неповнолітнього злочинця та з’ясували причини та умови (соціально-економічні, демографічні, психолого-побутові, характеристики регіонів їх життєдіяльність), що негативно впливають на стан, рівень, структуру, динаміку злочинності неповнолітніх.

 

 

3. попередження злочинності неповнолітніх

 

Під попередженням правопорушень неповнолітніх слід розуміти діяльність органів і служб у справах неповнолітніх, спеціальних закладів для неповнолітніх, спрямовану на виявлення і усунення причин і умов, що сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також позитивний вплив на негативну поведінку окремих неповнолітніх.

Шляхи профілактичної діяльності державних і правоохоронних органів, як правило, спрямовані на:

- істотне покращання здоров'я дітей та підлітків, їх фізичного, розумового, психічного стану;

- здійснення державної допомоги сім'ям у вихованні дітей, створення сприятливих умов для збереження та постійного розвитку і реалізації природних потреб людини до творчості та праці;

- подолання безвідповідальності за демо неповнолітніх, які внаслідок неналежного виховання стали злочинцями;

- створення місцевих психолого-педагогічних служб сім'ї тощо.

Основні напрямки державної політики України стосовно дітей спрямовані на:

1.Виконання Національної програми “Діти України” до 2005 року (вжиття заходів спрямованих на профілактику злочинності неповнолітніх, наркоманії, пияцтва, куріння серед дітей);

2.Активізацію діяльності при судах інституту судових вихователів для здійснення контролю за виконанням рішень щодо неповнолітніх.

Система профілактики злочинності неповнолітніх та молоді включає в себе 4 групи заходів, які спрямовані на вирішення певних завдань, а саме:

- 1) вплив на особу неповнолітнього злочинця;

- 2) вплив на середовище, в якому неповнолітній злочинець перебуває;

- 3) вдосконалення діяльності суб'єктів вихованні і профілактики злочинності неповнолітніх;

- 4) формування громадської думки про стан злочинності неповнолітніх.

Суб'єкти профілактики злочинів та злочинності неповнолітніх (відповідно до Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 1995 р.) є:

- Комітет у справах неповнолітніх Кабінету Міністрів України, служби у справах неповнолітніх уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих комітетів обласних, міських, районних у містах, районних рад народних депутатів;

- загальноосвітні школи і професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх органів охорони здоров'я;

- притулки для неповнолітніх при службах у справах неповнолітніх;

- суди;

- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування, підприємства, заклади і організації незалежно від форм власності, окремі громадяни.

Попередження злочинів та злочинності неповнолітніх в залежності від рівнів профілактики здійснюється на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному та індивідуальному рівнях.

1. Комплекс заходів на загальносоціальному рівні попередження злочинності і злочинів неповнолітніх спрямовані на поліпшення можливості сімейного, шкільного, трудового виховання неповнолітніх, їх дозвілля (в тому числі у рамках певного контингенту, території тощо), метою яких є орієнтація на пом'якшення, нейтралізацію, усунення тих недоліків і прогалин у загальній системі соціального виховання, умовах життя неповнолітніх, які найбільш часто продукують злочини у середовищі підростаючого покоління або сприяють їм (Такі заходи є базовими для спеціальної профілактики, розширяють її можливості).

На цьому рівні можуть здійснюватись таки заходи як:

- забезпечення ефективної участі сім'ї в профілактиці, розвиток допомоги сім'ям, які виховують дітей в умовах нижче прожиткового мінімуму, відсутності одного із батьків, їх безробіття;

- ефективна допомога сім'ї у створенні життєвих перспектив для дітей і підлітків з фізичними і психічними аномаліями;

- удосконалення діяльності освітніх установ;

- відновлення роботи органів, що сприяють працевлаштуванню підлітків (Постанова КМУ “Про працевлаштування випускників);

- організація дозвілля неповнолітніх та молоді (відкриття клубів, секцій, гуртків, спортивних закладів);

- надання психологічної, педагогічної, медичної, правової, соціальної допомоги органами соціального захисту і допомоги сім'ї неповнолітнім з групи ризику;

- створення добровільних фондів, релігійних організацій, громадських об'єднань та рухів для допомоги дітям із груп ризику;

- розвиток інституту приймальних сімей (заохочення з боку держави сімей, які приймають на виховання неповнолітніх з групи ризику);

- організація при залізничних вокзалах кімнат для тимчасового утримання дітей, які бродяжать, жебракують у складних життєвих умовах (передбачено Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки);

- збільшення обсягу на телебаченні та радіо обов’язкових циклів дитячо-юнацьких передач гуманістичного змісту (передбачено Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки) тощо.

2. На спеціально-криммінологічному рівні можуть вживатись наступні заходи профілактики злочинності неповнолітніх як:

- введення певних заборонних заходів (заборона порнографічних фільмів, насильницьких, наркотичних) (Див. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20 листопада 2003 року №1296-IV);

- комплекс заходів, який передбачений Державною програмою запобігання дитячої бездоглядності на 2003-2005 роки (затвердженої Указом Президента України від 21 лютого 2003 року №154/2003 ), а саме: обмеження відвідування неповнолітніми ігрових залів, комп’ютерних клубів, відеотек, дискотек у вечірній час (до 21 години у зимовий та до 22 години – у літній період), встановлення відповідальності посадових осіб за порушення цього обмеження; розроблення порядку виявлення, обліку, медичного обстеження та влаштування дітей, які бродяжать або жебракують; своєчасне виявлення неблагополучних сімей, їх облік і соціальний супровід; удосконалення державної статистичної звітності з питань дитячої бездоглядності тощо;

- заходи, які застосовують спеціальні суб’єкти профілактики злочинності неповнолітніх, передбачених: Законом України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” (Див. ст. 5-11 Закону України), Постановою КМУ “Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх” та Постанова КМУ “Про Типове положення про притулок для неповнолітніх служби у справах неповнолітніх”;

- проведення правоохоронними органами профілактичних операцій “Діти”, “Генофонд” (Додаток 3);

- притягнення дорослих втягувачів неповнолітніх у злочинну діяльність до кримінальної відповідальності (наприклад, у 2004 р. кількість неповнолітніх, яких було втягнуто до злочинної діяльності дорослими особами становила 3497 осіб (у 2003 році – 4145 осіб);

- притягнення батьків до адміністративної відповідальності за ухилення від виховання неповнолітніх (наприклад, у 2002 р. було складено адміністративних протоколів на 12569 осіб);

- створення спеціальних ювенальних судів в Україні (це передбачено судовою реформою) тощо.

3. На індивідуальному рівні профілактика злочинності неповнолітніх здійснюється у три етапи:

- рання профілактика (заходи спрямовані на оздоровлення умов життя неповнолітніх та молоді, корекцію особи неповнолітнього, яка має кримінальне відхилення у поведінці );

- безпосередня профілактика (усунення факторів, що вже обумовили скоєння злочинів неповнолітніх, своєчасне припинення злочинної діяльності, порушення кримінальної справи, вибір запобіжних заходів, забезпечення виховно-профілактичного впливу кримінально-процесуальними методами, оздоровлення мікросередовища неповнолітніх та молоді);

- боротьба з рецидивною злочинністю неповнолітніх (перевиховання неповнолітніх та молоді, надання допомоги у працевлаштуванні, усунення джерел криміногенного впливу на неповнолітніх у побутовому оточенні).

 

Слід також відмітити, що велике значення для профілактики злочинності неповнолітніх має процес діяльності судів, що здійснюють провадження у кримінальних справах. Як вже зазначалось вище, на відміну від України в інших країнах (США, Великої Британії, Бельгії, Франції, Німеччині) відносно неповнолітніх діють спеціалізовані суди.

 

Отже, ми розглянули основні заходи попередження злочинності неповнолітніх та молоді, а також з¢ясували, що система профілактики злочинності і злочинів неповнолітніх у сучасних умовах повинна враховувати позитивний досвід всіх суб¢єктів профілактики, і разом з тим нові вимоги суспільства.

 

 

4. Поняття рецидивної злочинності та її показники. особа рецидивіста

 

Перейдемо до розгляду ще однієї кримінологічної групи – рецидивної злочинності.

Проблема рецидивної злочинності довгий час викликає підвищену увагу кримінологів, тому що:

- її рівень свідчить про ефективність правоохоронної системи держави;

- рецидивісти є носіями й зберігачами кримінальної субкультури.

В кримінології проблемам боротьби з рецидивною злочинністю присвячено багато робіт таких вчених як: Зелінського А.Ф., Кафорова Т.М., Тирського В.В., Попова В.І., Джужи О.М. та інших.

Перед тим, як перейти до розгляду цього виду злочинності, ми повинні відповісти на два питання:

1) що таке “ рецидив злочину ”?

2) що таке “ рецидивна злочинність ”?

Річ у тому, що кримінологічне поняття “ рецидивної злочинності ” тісно пов’язано з кримінально-правовим поняттям “рецидив злочину”. Термін “рецидив” походить від латинського слова “ recidivus ” і означає те, що повторюється, тобто повторний прояв чогось.

Кримінальний рецидив – поняття міждисциплінарне.

Теорія кримінального права розглядає його як різновид “множинності злочинів” із “сукупністю” та “повторністю”.

Стаття 34 КК України поняття рецидиву визначає так: “ Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин ”.

Законодавче визначення рецидиву потрібне для застосування відповідних санкцій, передбачених нормами кримінального законодавства.

З позиції кримінології погашення або зняття судимості не є вирішальною обставиною для визначення рецидиву.

 

Схема 1. кримінальне-правове та кримінологічне визначення рецидиву.